Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П

Вид материала

Содержание

Фактори впливу на ефективність профорієнтаційної роботи в державній службі зайнятості
Актуальні напрями професійної переорієнтації безробітних
Історія питання.
Бланк досягнень учня / дорослого.
Приклад оперативного професіографічного аналізу досягнення учня.

Подобный материал:

1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 21

З даних, наведених в табл. 1, можна побачити, що наша гіпотеза підтвердилася стосовно демонстративного та неврівноваженого (збудливого) типів акцентуації характеру.

Середній показник кількості демонстративного типу (16,32) перевищує показники кількості більшості інших типів акцентуації характеру у наркозалежних, але приблизно на однаковому рівні з показником контрольної групи (15,92).

Середній показник кількості збудливого (неврівноваженого) типу акцентуації характеру (16,88) – один з найвищих серед осіб з наркотичною залежністю і значно перевищує показник кількості збудливого типу контрольної групи (10,52).

Стосовно гіпертимного типу акцентуації характеру, який більшість науковців, що займалися даною проблемою, вважають характерним для людей, схильних до наркотичної залежності, гіпотеза не підтвердилася. Отримані нами дані вказують на те, що середній показник кількості гіпертимної акцентуації (13,12) – досить низький у досліджуваних, які страждають на наркотичну залежність.

Поряд з цим, нами відмічений високий (найвищий у представників досліджуваної групи) показник кількості циклотимного типу акцентуації характеру. Він дорівнює 17,72, у порівнянні з 13,2 контрольної групи. На нашу думку, це можна пояснити характерною для цього типу акцентуації зміною яскраво виражених гіпертимічних і дистимічних станів, які іноді ніяк не пов’язані з видимими зовнішніми мотивами, а іноді викликаються тими чи іншими конкретними подіями. Крім того, у всіх досліджуваних високий рівень циклотимної акцентуйованості поєднується з іншими типами акцентуації характеру. У більшості випадків цими типами акцентуації є збудливий, демонстративний або емотивний типи.

За допомогою визначення критерію χ²визначалося, чи є випадковими отримані показники кількості осіб, схильних до наркотичної залежності, з гіпертимним, демонстративним, збудливим та циклотимним типами акцентуації характеру.

Встановлено, що притаманність особам з наркотичною залежністю гіпертимного і демонстративного типів акцентуації характеру є тенденцією, а збудливого і циклотимного типів акцентуації характеру – закономірністю.

Результати дослідження рівня суб’єктивного контролю аналізувалися в стенах від 1 (екстернальність) до 10 (інтернальність). Норма – 5,5 стенів.

По отриманих даних ми побудували діаграму середніх показників РСК для наркозалежних осіб, що брали участь в дослідженні.

Рис. 3.4 Діаграма середніх показників РСК досліджуваної групи

З представленої діаграми видно, що в цілому локус контролю в досліджуваній групі близький до норми (5,5 стенів). Виключення складає лише значення за шкалою інтернальності у виробничих стосунках. Цей показник дорівнює 5,28, причому він однаковий у осіб досліджуваної і контрольної групи.

Показник загальної інтернальності досить високий (6,04), що відповідає високому рівню суб’єктивного контролю над значущими ситуаціями. Досліджувані вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті є результатом їх власних дій, і, таким чином, відчувають свою відповідальність за ці події і за те, як складається їх життя в цілому.

Вищий за норму показник інтернальності у сфері досягнень (5,86) вказує на те, що досліджувані особистості вважають, що самі досягли всього того доброго, що було і є в їхньому житті.

Показник інтернальності у сфері неталану, що дорівнює 5,74, свідчить про те, що досліджувані схильні звинувачувати самих себе в різноманітних неприємностях і стражданнях.

Показник інтернальності в сімейних стосунках (5,96) вказує на те, що досліджувані вважають себе відповідальними за події, які відбуваються в їхньому сімейному житті.

Найвищий показник, отриманий за шкалою інтернальності у сфері міжособистісних стосунків (6,18). Це свідчить про те, що досліджувані вважають себе в змозі контролювати свої формальні та неформальні стосунки з іншими людьми, викликати до себе повагу і симпатію.

Особливу увагу ми звернули на показник інтернальності щодо ставлення до здоров’я та хвороби. Отримане нами значення дорівнює 5,94, що також перевищує норму. В той же час, у контрольної групи цей показник дорівнює 5,3, що нижче норми. Високий показник у досліджуваної групи вказує на те, що досліджувані вважають себе багато в чому відповідальними за своє здоров’я: якщо вони хворі, то звинувачують в цьому самих себе і вважають, що одужання значною мірою залежить відних самих.

Треба відзначити, що, проводячи дослідження, ми не очікували отримати високі показники рівня суб’єктивного контроля у осіб, що страждають на наркотичну залежність. Після проведення аналізу отриманих даних ми дійшли висновку, що поясненням цьому може бути та обставина, що 70% досліджуваних проходять лікування і перебувають в стадії ремісії.

Аналіз даних, отриманих при дослідженні рівня суб’єктивного контролю, за допомогою критерію Манна-Уітні дозволив зробити наступні висновки:

за шкалою І_заг. U_емп. > U_кр., таким чином загальний РСК наркозалежних і здорових осіб не відрізняється;
рівень суб’єктивного контролю над емоційно позитивними подіями і ситуаціями (І_дос.) та по відношенню до негативних подій і ситуацій (І_нет.) у досліджуваної групи нижче, ніж у здорових осіб з контрольної групи – за показниками шкал І_дос. та І_нет.U_емп.< U_кр.;
за показниками шкал І_сім.,І_вир.та І_здор U_емп.> U_кр., що означає, що відмінності рівня суб’єктивного контролю над подіями, які відбуваються в сім’ї, у виробничій діяльності та відповідальність за власне здоров’я у наркозалежних і здорових людей не є достовірними;
стосовно показників І_між. U_емп.< U_кр., що свідчить про те, що рівень суб’єктивного контролю над відносинами з іншими людьми у наркотично залежних осіб нижче, ніж у представників контрольної групи.

За допомогою методу визначення коефіцієнту рангової кореляції Спірмена було доведено, що не існує кореляційного зв’язку між типами акцентуації характеру особистості та рівнем загальної інтернальності.

Таким чином, в ході проведених досліджень підтверджені висновки більшості авторів, згідно яких конституційна схильність і ризик формування наркотичної залежності найбільш характерні для осіб із збудливим (неврівноваженим), гіпертимним і демонстративним типами акцентуації характеру. Крім того, отримані нами дані вказують на те, що притаманність наркозалежним особам гіпертимного і демонстративного типів акцентуацій характеру є тенденцією, а збудливого і циклотимного типів – закономірністю.

Стосовно показників рівня суб’єктивного контролю, ми дійшли наступних висновків. В середньому рівень суб’єктивного контролю за шкалами загальної інтернальності, інтернальності в сфері досягнень, інтернальності в сферіневдач, інтернальності в сферіі сімейних стосунків, інтернальності в сфері міжособистісних стосунків та інтернальності в питаннях здоров’я і хвороби вище норми. Це вказує на досить високий рівень суб’єктивного контролю над значущими ситуаціями, здатність звинувачувати самих себе в різноманітних неприємностях, вважати себе відповідальними за стан свого здоров’я і розраховувати на свої власні зусилля в процесі одужання. В той же час обстежувані вважають себе здатними контролювати свої формальні і неформальні стосунки з іншими людьми, викликати до себе повагу і симпатію. Середній показник інтернальності у виробничій сфері дещо нижче норми (5,28), що свідчить про те, що особи, які страждають на наркотичну залежність, схильні приділяти підвищену увагу зовнішнім обставинам – керівництву, колегам, везінню – невезінню.

Крім того, проведено порівняння рівня суб’єктивного контролю наркотично залежних і здорових людей, що склали контрольну групу. Після проведення аналізу отриманих результатів ми дійшли висновку, що рівень суб’єктивного контролю над будь-якими значущими ситуаціями, подіями, які відбуваються в сім’ї, у виробничій сфері та відповідальність за власне здоров’я у наркозалежних і здорових людей достовірно не відрізняється. Водночас рівень суб’єктивного контролю над емоційно позитивними подіями і ситуаціями та по відношенню до негативних подій у досліджуваних наркотично залежних осіб нижче, ніж у представників контрольної групи. Стосовно показників інтернальності в сфері міжособистісних стосунків, отримані дані свідчать про те, що рівень суб’єктивного контролю у наркозалежних теж дещо нижчий, ніж у здорових людей, що вказує на те, що вони не завжди здатні активно формувати своє коло спілкування і схильні вважати свої міжособистісні стосунки результатом активності партнерів.

Практично важливим є питання виявлення першопричин вживання наркотиків серед молоді. В зв’язку з цим набуває актуальності наукове вивчення соціально-психологічних перспектив кожного наркомана не тільки для визначення виду його лікування, але й для соціальної адаптації. Це також допомагає визначати правильний психологічний підхід до цих людей і призначити відповідне психотерапевтичне лікування для наступної реабілітації. Необхідно, досліджуючи причини розвитку наркоманії, чітко виявити характеристики груп ризику, знайти умови встановлення з ними ефективних контактів.

Акцентуйовані особистості є однією з таких груп ризику, яка потребує розробки і проведення певних програм профілактики і реабілітації.

В першу чергу необхідно проведення психокорекційної роботи з підлітками групи ризику. Успішність процесу переходу знань у переконання залежить не тільки від якості виховання. Велике значення має особистість того, кого навчають. Крім того, якщо в силу своїх особистісних особливостей підліток часто відчуває потребу в зміні свого психічного стану (зняти напруженість, тривогу, покращити настрій, позбавитися нудьги тощо), інформація про негативні наслідки вживання психоактивних речовин його навряд чи утримає.

Тому з підлітками групи ризику необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію їхньої особистості [5].

Ключовим фактором у розробленні заходів психопрофілактики адиктивної поведінки у підлітків є вивчення її мотивації. Мета полягає у пошуку шляхів і засобів корекції й усунення істинних мотивів зловживання, а також тих соціально-психологічних факторів, що сприяють адиктивній поведінці. Це питання також безпосередньо пов’язане з типом акцентуації характеру підлітка.

Нарешті, всі профілактичні програми повинні містити політичний компонент. Досвід свідчить, що врахування політичного і філософського аспектів під час формування цілей, попри їх першочергове значення для успіху програми, зазвичай ігноруються. Як результат, вплив програми є обмеженим.

Таким чином, визначення типу акцентуацій характеру особистості й врахування у подальшій роботі властивостей, притаманних тому чи іншому типу, є необхідними для проведення ефективних програм профілактики формування наркотичної залежності і реабілітації наркозалежних хворих.

Список літератури:

Козлов А.А., Бузина Т.С. Психологические особенности больных наркоманиями // Журнал неврологии и психиатрии.- 1999.- №10.- С.43-47.
Козлов А.А., Рохлина М.Л. «Наркоманическая» личность // Журнал неврологии и психиатрии.- 2000.- №7.- С.23-27.
Леонгард К. Акцентуированные личности / Пер. с нем. В.Лещинская.- К.: Высшая школа, 1989.- 375с.
Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков.- Л.: Медицина, 1983.- 256с.
Пути и методы предупреждения подростковой и юношеской наркомании. / Под ред. С.В. Березина, К.С. Лисецкого, И.Б. Орешниковой.- Самара: Самарский университет, 1999.

розділ ІІ

профорієнтаційна робота та проблеми підготовки кадрів в діяльності служб зайнятості

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ ЗАЙНЯТОСТІ

Ортікова Н.В.

(м.Київ)

Оцінюючи ефективність професійної орієнтації в державній службі зайнятості необхідно враховувати неоднорідність умов, в яких знаходяться центри зайнятості. Це й територіальні відмінності в природних умовах та ресурсах, й в демографічній базі, й в економічному потенціалі, які, в свою чергу, визначають риси формування ринку праці у тому чи іншому регіоні. У зв’язку з цим і числові показники ефективності профорієнтаційної роботи кожного регіону будуть різнитися між собою. Не можна однозначно стверджувати, що в одній області високі показники ефективності профорієнтаційної роботи, а в іншій низькі. В такому випадку не виключно й те, що в гонитві за найкращими показниками, регіони будуть навмисно їх завищувати. Отже, на ефективність профорієнтаційної роботи в державній службі зайнятості впливає багато різноманітних факторів, чинників, які при її оцінюванні треба враховувати. Спробуємо визначити такі фактори.

В науковій літературі існує декілька підходів до розподілу факторів, які впливають на професійну орієнтацію. Перший підхід дає можливість умовно поділити фактори на три групи: 1) внутрішні або особистісні; 2) зовнішні, які безпосередньо впливають на особистість та її професійне самовизначення; 3) загальна ситуація професійного самовизначення.

До першої групи факторів було віднесено: мотивацію індивіда, який здійснює вибір професії, навчального закладу або сфери зайнятості, здібності, задатки індивіда, рівень загальноосвітньої підготовки, професійна підготовка, соціально-демографічні характеристики.

Другу групу факторів визначають: соціальні групи – близьке оточення людини, представники даної професії; засоби масової інформації (радіо, телебачення, наукова література, друковані матеріали); громадські об’єднання, загальноосвітні установи та організації (школа, педагогічні колективи, профорієнтаційні заходи тощо); професійні навчальні заклади (профорієнтаційні заходи ВНЗ, ПТНЗ); профорієнтаційні послуги, які надаються державною службою зайнятості для молоді та інших категорій населення (інформація про вакансії, про стан ринку праці, про професії тощо заходи профорієнтаційного спрямування, екскурсії на виробництва).

До третьої групи факторів було віднесено: потреба регіону або міста у кадрах з певною професійною спрямованістю та кваліфікацією, загальна соціально-економічна ситуація в регіоні, структура виробництва, формування нових сфер зайнятості, видів діяльності, структура та спеціалізація професійних навчальних закладів, конкурсна ситуація у ПТНЗ та ВНЗ, особливості регіонального ринку праці, рівень безробіття.

Інший підхід пропонує фактори поділити за рівнями: макрорівень, мезорівень та мікрорівень.

На макрорівні діють такі групи факторів:

перша група – демографічні фактори (статево-вікова структура населення, міграційні процеси, рівень народжуваності та смертності, співвідношення міського та сільського населення тощо);

друга група – економічні фактори (зміна структури економіки, формування споживчого ринку, зовнішньоекономічна діяльність тощо);

третя група – соціальні фактори (рівень прибутку населення, рівень соціального забезпечення та соціального захисту населення, розвиток соціальної інфраструктури (освіта, охорона здоров’я тощо), функціонування системи соціального партнерства);

четверта група – організаційно-технічні фактори, які характеризують ступінь розвитку матеріально-технічної бази виробництва, рівень організації праці, виробництва та управління і т.п.;

п’ята група – адміністративно-правові фактори розвиток законодавчої бази, в тому числі й законів, які регулюють умови найму та звільнення, режиму праці та відпочинку, зайнятість та міграцію, дотримання констуційних прав та свобод громадян, ступінь захисту трудових та інших прав тощо).

Другий рівень факторів – мезорівень, який в свою чергу може поділятися на рівні окремих регіонів. Особливості цього рівня полягають в тому, що багато з факторів, які діють на макрорівні, здійснюють вплив й на формування регіонального ринку праці. Разом з тим на цьому рівні істотною є роль таких факторів, як географічне розташування, природно-кліматичні умови, розвиток основних галузей економіки та їх спеціалізація, інвестиційна політика регіону, рівень диверсифікації, який характеризує галузеву структуру економіки регіону, демографічна ситуація, розвиток регіональних компонентів (наприклад, територіально-виробничих).

Мікрорівень обумовлений формуванням внутрішнього ринку праці на рівні окремого підприємства (організації). Тут виокремлюють такі групи факторів:

- техніко-технологічні (стан основних виробничих фондів, ступінь механізації та автоматизації праці, рівень та якість технологічного оснащення робочих місць, ступінь використання технологічного обладнання тощо);

- організаційно-економічні (фінансовий стан підприємства, прогресивність форм організації праці, виробництва та управління, професійна підготовка працівників тощо);

- фактори умов та охорони праці (рівень оплати праці, травматизм та профзахворювання, санітарно-гігієнічні умови, зміст, характер праці тощо);

- психологічні фактори (поведінка окремого індивіда, його мотивація, установки, ціннісні орієнтації, поведінка групи людей).

Запропоновані підходи до класифікації факторів, дають змогу здійснити аналіз кожної із груп, та виокремити ті з них, які, на нашу думку, можуть впливати на ефективність професійної орієнтації саме в державній службі зайнятості.

Спеціалісти служби зайнятості орієнтують на потреби ринку праці, з урахуванням можливостей, язку зздібностей, інтересів, професійно-освітнього рівня тощо клієнта. У зв’язку з цим, запропонована група особистісних або внутрішніх факторів (психологічних, які діють на мікрорівні) впливає на ефективність профорієнтації в державній службі зайнятості, оскільки врахування особливостей клієнта служби зайнятості – його мотивації, прагнень, активності, стану здоров’я, освіти, віку, тобто з чим він приходить до нас у службу зайнятості, дають можливість спеціалістам служби зайнятості підібрати для нього найбільш оптимальний варіант комплексу профорієнтаційних послуг, який сприятиме його ефективній зайнятості, що в свою чергу дає підстави вважати й професійну орієнтацію ефективною.

Особливості спеціаліста служби зайнятості, який надає профорієнтаційні послуги – його професійний досвід, знання, уміння тощо, на наш погляд, безпосередньо впливає на ефективність професійної орієнтації в державній службі зайнятості, оскільки уміння спеціаліста знайти підхід до клієнта, підібрати комплекс відповідних профорієнтаційних заходів, методів, форм тощо дає можливість підняти його мотивацію, забезпечити в оптимальні строки найбільш повне засвоєння необхідної інформації щодо стану ринку праці, власних можливостей щодо цього, а отже скоротити термін перебування його в статусі безробітного. Даний фактор входить до групи зовнішніх, які безпосередньо впливають на особистість та її професійне самовизначення.

До цієї ж групи факторів було віднесено й використання реклами профорієнтаційного змісту через засоби масової інформації. Використання реклами профорієнтаційного змісту через засоби масової інформації (радіо, телебачення, наукова література, друковані матеріали тощо) дає можливість завчасно озброїти клієнта служби зайнятості необхідною інформацією щодо можливостей професійної орієнтації в державній службі зайнятості. Це, в свою чергу, сприяє економії часу спеціаліста центру зайнятості на з’ясування спектру тих профорієнтаційних послуг, які повинні бути надані в даному конкретному випадку, а також сприяє максимальному задоволенню клієнта служби зайнятості цими послугами. Отже, визначений фактор здійснює вплив на ефективність професійної орієнтації в державній службі зайнятості.

Профорієнтаційні заходи, які проводяться професійними навчальними закладами (ПТНЗ та ВНЗ), як один із групи зовнішніх факторів, мають такий же ефект, як і у попередньому випадку – в деякій мірі скоригувати профорієнтаційні запити випускника, у випадку його звернення до служби зайнятості. Цей фактор також впливає на ефективність профорієнтації в державній службі зайнятості.

Одним із факторів, який впливає на професійну орієнтацію в державній службі зайнятості можна вважати особливості формування та функціонування ринку праці в окремому регіоні. Саме професійна орієнтація в державній службі зайнятості, в першу чергу, спрямована на потреби ринку праці. Фахівці центрів зайнятості, здійснючи профорієнтаційну роботу, орієнтують на ті професії, спеціальності, в яких є потреба в даному регіоні. В той же час особливості формування та функціонування регіонального ринку праці дають можливість визначити загальні тенденції щодо напрямів його розвитку в даному регіоні, здійснювати прогнозування. А це, в свою чергу, дає можливість орієнтувати клієнта на професії, спеціальності на перспективу. Наприклад, випускника загальносередньої школи спеціалісти служби зайнятості орієнтують, з урахуванням його здібностей, можливостей, інтересів на професію, яка після закінчення ним професійного навчального закладу матиме попит на ринку праці. Тому особливості місцевих ринків праці є одним із факторів впливу на професійну орієнтацію в державній службі зайнятості, який входить до третьої групи факторів – загальна ситуація професійного самовизначення.

До цієї ж групи факторів, або до групи факторів, які діють на макрорівні було віднесено – розвиток соціальної інфраструктури регіону. На нашу думку розвинута інфраструктура регіону передбачає наявність значної та “різнопрофільної” кількості робочих місць, що розширює можливості вибору професійної діяльності клієнта служби зайнятості в даному регіоні, а отже підвищує ефективність професійної орієнтації в службі зайнятості регіону.

Функціонування системи соціального партнерства також відноситься до групи факторів, які пов’язані із загальною ситуацією професійного самовизначення. Наявність такої системи партнерства дає нові шляхи та розширює можливості профорієнтаційних послуг, особливо в роботі з молоддю, яка навчається, в напрямку оволодіння початковими практичними навичками деяких професій і набуття професійного досвіду.

Таким чином основними факторами, які впливають на ефективність професійної орієнтації в державній службі зайнятості є:

- особливості клієнта служби зайнятості – його мотивація, прагнення, активність, стан здоров’я, освіта, вік тощо;

- особливості спеціаліста служби зайнятості, який надає профорієнтаційні послуги – його професійний досвід, знання, уміння тощо;

- використання реклами профорієнтаційного змісту через засоби масової інформації (радіо, телебачення, наукова література, друковані матеріали тощо);

- профорієнтаційні заходи, які проводяться професійними навчальними закладами (ПТНЗ та ВНЗ);

- особливості формування та функціонування ринку праці в окремому регіоні;

- розвиток соціальної інфраструктури регіону;

- функціонування системи соціального партнерства.

Інші, вищезазначені групи факторів – економічні, соціальні, організаційно-технічні фактори, структура та спеціалізація професійних навчальних закладів, конкурсна ситуація у ПТНЗ та ВНЗ тощо, на нашу думку, можуть впливати на ефективність професійної орієнтації в державній службі зайнятості лише опосередковано, і в той же час можуть бути віднесені до такого фактору як особливості формування та функціонування регіонального ринку праці.

УДК 159.9.019.3

АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕРЕОРІЄНТАЦІЇ БЕЗРОБІТНИХ

І.Б. Марченко

(м.Київ)

Проблема безробіття, в тій чи іншій формі та кількісному співвідношенні існує завжди в усіх країнах. Економіку Україну останнім часом постійно кидає з однієї крайності в іншу, тільки люди починають помічати стабілізацію економіки, виникає якась політична криза, яка руйнує набуте. Такі коливання за останні місяці спричинили масове звільнення працівників в різних галузях господарства. ЗМІ повідомляють про масові звільнення металургів та будівельників, менеджерів, економістів, офісних працівників, оприлюднюють найрізноманітніші прогнози і масштаби безробіття — одна цифра страшніша за іншу. За таких умов існує серйозна загроза втратити покоління висококласних працівників важкої промисловості. На багатьох підприємствах вже звільнено 20-30%, а на деяких заплановано до нового, 2009 року звільнити до 50% усіх працівників. Хоча офіційна статистика Міністерства праці та соціальної політики свідчить: на сьогодні жодне підприємство в Україні не подало списки на звільнення працівників у Державний центр зайнятості. Щоправда, у режимі неповного робочого дня зараз працюють понад 82 тисячі людей, у відпустках без збереження заробітної плати — понад 25 тисяч. Однак у тому, що цифра ця зростатиме, не сумнівається ніхто [^ⁱ]. Як допомогти подолати цю кризу людям яких вже звільнили і які стоять на черзі на звільнення?

За прогнозами Державної служби зайнятості України, в період економічної кризи в горнило звільнень потраплять працівники з низьким рівнем кваліфікації, а також особи пенсійного та перед пенсійного віку, і лише в останню чергу — висококваліфіковані працівники.

Мінпраці обіцяє інвестиційні програми в будівництві та агропромисловому комплексі, що вимагають великої кількості робочої сили, — на них здебільшого і будуть працевлаштовані безробітні. Серед мір, які вживають, для підтримки різних категорій безробітних і порівнянню шансів в успішному працевлаштуванні: пропонується професійне навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації за понад 500 професіями та спеціальностями; подальше розширення мережі місцевих агентств з працевлаштуванню тощо. Так, для безробітних важливе значення має професійна переорієнтація й перепідготовка кадрів, у т.ч. з відривом від виробництва, організація системи стажування для безробітних, які організовує державна служба зайнятості України.

Аби подолати кризу у сфері зайнятості, на думку експерта з ринку праці, кандидата економічних наук Валерія Покрищука, варто врахувати рекомендації Міжнародної організації праці, серед яких є: «…розвиток професійної підготовки і неперервного навчання — особливо молоді».

Як же допомогти безробітним та потенційним безробітним обрати професію, ту яка на даному етапі розвитку економіки користується найбільшим попитом на ринку праці? Які психологічні механізми слід задіяти, аби людина зорієнтувалася на освоєння нової професії, а непросто отримувала від держави фінансову допомогу?

На сьогоднішній день активно розробляються такі напрями професійної переорієнтації безробітних:

організація профорієнтаційної роботи серед молоді, спрямованої на відновлення престижу робітничих професій;
економічне стимулювання започаткування власної справи;
перепідготовка безробітних за професіями, які користуються найбільшим попитом на ринку праці у даному регіоні;
залучання безробітних на соціальних роботах.

Робота з молоддю має профілактичний характер. Інші підходи призводять до того, що людина яка опинилася без роботи зацікавлена в отриманні, у більшості випадків, матеріальної допомоги від держави, нехай і меншої можливої зарплати за новою професією.

Ми хочемо запропонувати новий напрям професійної переорієнтації безробітних, який базується на розвитку самопізнання особистості безробітного.

Незалежно від віку людини, яка раптом опинилася «за бортом» цей метод має усі шанси на успіх. Знаючи психологію людей, ми можемо стверджувати, що немає жодної людини, яка б знала свій потенціал і адекватно його оцінювала. Також кожна людина проявляє найбільший інтерес, коли говорять про неї, про властивості її характеру, про її здібності та таланти. Людям подобається коли їх небезпідставно хвалять, роблять їм комплементи. Хоч деякі люди і мають занижену самооцінку, проявляють нехлюйство до себе, своєї особистості, то це комплекси неповноцінності сформовані близьким оточенням. Такі безробітні належать до групи найбільш складних по роботі з переорієнтації та перекваліфікації.

Нами було проведено експеримент, з безробітними, які мали занижену самооцінку, група складалася з трьох людей різного віку 21, 38 і 45 років. Практичний психолог працював за розробленою нами схемою. Схема роботи практичного психолога з клієнтом складалася з трьох наступних етапів:

На першому етапі його завданням було в результаті тестування та індивідуальної психолого-консультативної бесіди [^ⁱⁱ, c. 84-85] виявити позитивні якості людини і сильні сторони.
Другим етапом було обговорення результатів тестування з клієнтом. На цьому етапі говорилося про позитивні показники, ті, які людина може задіяти за власним бажанням. А ми знаємо, що кожна психічно здорова, або умовно здорова людина має безліч позитивних якостей, здібностей та талантів, які сплять не задіяні під товстим шаром людських комплексів та неуцтва.

Така бесіда мала більший вплив на людину, ніж усі інші попередні бесіди та умовляння тому, що вона базувалася на реальних характеристиках особистості.

На третьому етапі, відповідно результатам тестування безробітному пропонувалася професійна діяльність, яка мала попит на ринку праці і шляхи перекваліфікації.

Суть запропонованого психологічного напряму професійної переорієнтації безробітних полягає у розширенні світогляду людини, руйнування комплексів неповноцінності, стимулювання інтересу до себе та розширення зони активної діяльності кожного. Професійна діяльність багатогранна, кожну з них людина може використовувати та експлуатувати за власним бажанням, можливостями та потребами.

Хоча такий метод, на перший погляд, здається непростим, та на нашу думку він є найбільш перспективним і його результати найбільш сталими. Безробітні, з якими працювали за цим методом стають більш гнучкі, менш вразливі у кризових ситуаціях в умовах ринкової економіки. Вони, у процесі роботи з психологом центру зайнятості, розкривають свій потенціал і потім користуються ним у різних життєвих та професійних ситуаціях.

Список літератури:

Електронна газета «Гарт: головні новини України» від 15.11.2008 року. ссылка скрыта

Марченко І.Б. Психологічний моніторинг ставлення учнівської молоді до робітничих професій технічного профілю. Науково-методичний посібник. – К.: ІПООД, ННЦ ПТО АПН України. 2008. – 100 с.

УДК 159.9 : 37.048.4

Використання методики багатовимірного аналізу

досягнень оптанта з метою профорієнтації

Моргун В. Ф.

Копотун М.М.

(м.Полтава)

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ. Наша школа і досі, на жаль, так і не стала ні трудовою, ні профорієнтаційною. Унікальні досягнення видатних українських педагогів минулого століття (школи-господарства А.С.Макаренка і школи-толоки О.А.Захаренка) не знайшли достатньої підтримки та масштабного розповсюдження.

Нині, посилаючись на світовий досвід, розгортається боротьба з працею дітей (?!), але, на жаль, більшість джерел на цю тему чомусь приховує, що весь світ бореться не з працею дітей, а – з найшкідливішими її видами (зверхексплуатацією, проституцією тощо). Таким чином, у масовій школі не був реалізований макаренківський варіант професійної підготовки вихованців, поставлена під сумнів навіть обслуговуюча праця. Нагадаємо, що випускники Макаренка отримували чотири документи: атестат, кваліфікаційну, трудову і ощадну (стартовий капітал!) книжки. Можливо, прикре зменшення чисельності CПТУ сьогодні поверне нас до цього досвіду. Масова школа не може зараз також організувати заняття за інтересами дітей у кімнаті творчих справ, яку запропонував І.П.Волков (Макаренко таку кімнату називав "вільною майстернею”). Хоча є цікавий досвід школи № 17 м. Кременчука, яка на чолі з директором В. О. Логвіним умудряється забезпечувати інтереси і нахили дітей (не лише старших класів) 40 профілями за допомогою різних форм занять (див. докладн.: І.В. Охріменко [11]). Надбання освітян у цій благородній справі широко висвітлені у працях В.В.Рибалки, А.П.Самодрина [10], Н.І.Шиян [13] т. ін.

У концепції 12-річної середньої освіти в Україні йдеться про обов’язкове профільне навчання старшокласників. Але поєднання навчання з життям, перетворення “школи знань” у “школу життя” передбачає не один, а, принаймні, чотири кроки. По-перше, виявлення нахилів і обдарувань кожної дитини (а не лише обдарованої меншості). По-друге, профілювання освіти всіх учнів (а не лише профільних класів, комплектування яких слід негайно замінити на профільні уроки). По-третє, первинна професіоналізація освіти (чому, наприклад, “середняк” в СПТУ отримує окрім атестату ще й кваліфікацію, а відмінник ліцейного фізматкласу кваліфікацію оператора комп’ютера не отримує – ?). По-четверте, необхідно перетворити кожну школу в школу-господарство (як це намагалися робити кращі наші педагоги – А. Макаренко, В. Сухомлинський, І. Ткаченко, М. Андрієвський, О. Захаренко).

Опоненти педагогіки співпраці заперечать: немає потреби, коштів, матбази тощо. Але є відомий закон природи: функція породжує орган, а не навпаки. Ми навіть профілювання через цю базу перетворюємо в профанування. Жахливі наслідки ігнорування інтересів дітей проявляються у втечі зі школи, у пошуках радощів від спиртного, наркотиків, а невідповідний вибір професії загрожує не лише низькою мотивацією чи успішністю в роботі, але й професійними захворюваннями (В.В. Рибалка, [9]).

Якщо для нас особистість учня дійсно чогось варта (бо – особистісний підхід!), то не слід робити профільним цілий клас або перетрушувати декілька класних колективів, комплектуючи один профільний. Особистісний підхід вимагає визначити нахили дітей і створювати профілі не під матбазу чи некомпетентного директора школи, а саме під дітей. Наприклад, у сільській однокомплектці обстеження обдарувань восьми десятикласників виявило 2 спортсменів, 3 біологів, 3 гуманітаріїв. Отже в цьому році у цій школі необхідно організувати додаткові профільні уроки з трьох відповідних напрямів, а не примушувати до фізматпрофілю на тій підставі, що школа має комп’ютерну лабораторію. Не слід також створювати три профільних класи, а лише розводити цих 8 учнів на додаткові профільні уроки, які бажано проводити паралельно. Резерв годин для таких уроків створюється за рахунок інших профілів (окрім фізкультури) і складатиме таким чином 4 додаткових години на кожен з п’яти напрямів профілювання. Таким чином, усі діти матимуть профільну підготовку без додаткового фінансування. А досвід учителів і матбаза з часом з’являться, зокрема, й зусиллями відвідувачів профільних занять.

Для міських шкіл діє та сама схема. Відмінність полягає в тому, що у кожній школі створюється одразу всі 5 основних напрямів підготовки старшокласників (природничо-математичний, спортивний, суспільно-гуманітарний, технологічний, художньо-естетичний), передбачених концепцією профілювання. Наповнюваність профільних занять повинна залежати не від фінансових інструкцій, а від нахилів учнів та ринку праці. Класи при цьому не розформовуються; під час профільних уроків утворюються “тимчасові колективи” (за Макаренком), що можуть бути і різновіковими (А.А. Остапенко, А.Ю. Скопін [8]).

Якщо наші школи такі бідні чи байдужі, що не в змозі забезпечити всім старшокласникам навіть профільної підготовки, то масова школа повинна зробити хоча би перший крок у цьому напрямку і стати безкоштовним радником дитині під час вибору профілювання та професії. Активність навколо проблеми "обдарована дитина", поява гімназійних, ліцейних класів тощо, наче надихає оптимізмом. Але чи не завузько тлумачиться обдарованість: лише як рекорд. Адже рекордсменів (переможців олімпіад, конкурсів МАН України тощо) менше, ніж "середніх'" або "занедбаних" учнів. Виходить, що більшості відмовляємо у наявності обдарувань? Якщо так, то це буде стратегічною поразкою України. Адже навіть у спортивних термінах є поняття "особистого рекорду". Кожна дитина має свої особисті рекорди, але якщо вони "не тягнуть" на рекорди класу, школи, держави чи світу, то залишаються, на жаль, поза увагою школи.

Для дітей же вони, оці особисті рекорди в самих різноманітних видах діяльності, дуже важливі. Їм дитиною віддається вільний час, про них учні говорять один одному, коли розмовляють на уроках у школі, ними часто заповнені перерви між уроками. Отже, можна все це вважати зайвим клопотом, порушеннями дисципліни тощо. Але І.П.Волков з Реутовської школи, що у Підмосков'ї, вирішив педагогічно очолити цю дитячу активність. Замість покарань за незапрограмовані досягнення він створює методику безтестової профорієнтації учнів, в основу якої покладено метод аналізу продуктів діяльності, який у свою чергу належить до типу "життєвих методів" (на відміну від "опитувальних" чи "тестових" методів) психодіагностики.

Взявши за основу методику Волкова і скориставшись концепцією багатовимірного розвитку особистості автора (В.Ф. Моргун, [6]), було: по-перше, впорядковано параметри оцінки досягнень учнів; по-друге, спрощено опис цих досягнень (замість зошита творчих справ запровадили лаконічний бланк, якого вистачає на всі 12 досягнень щороку); по-третє, запропоновано зрізовий варіант обстеження учня, яке можуть провести також шкільні психологи, профорієнтатори, приймальні комісії закладів професійної освіти, нарешті – сам випускник. Розглянемо далі обидва варіанти методики.

МЕТОДИКА БАГАТОВИМІРНОГО АНАЛІЗУ ДОСЯГНЕНЬ УЧНЯ З УЧИТЕЛЕМ І БАТЬКАМИ: ПРОЛОНГОВАНИЙ ВАРІАНТ (за І.П.Волковим, модифікація В.Ф.Моргуна).

Організація аналізу досягнень учнів у вигляді порад класному керівникові має такі етапи:

1) один раз на місяць проведіть виховну годину не в день, а о 18.00-19.00 год. вечора і запросіть усіх дітей, батьків і вчителів класу (ніякої критики на адресу тих, хто не прийде);

2) розсадіть усіх, хто де захоче, за "круглим столом", і попросіть дітей коротко (1-2 хв.) назвати своє головне досягнення за минулий місяць (серед кімнати можна поставити столи для показу або самих досягнень, або свідчень про них);

3) діти за допомогою вчителя, батьків чи більш компетентних дорослих у цей час роблять запис на бланку досягнень кожного учня про його досягнення (див. нижче табл. 1);

4) після (під час) виступів дітей можуть брати слово для реплік і питань усі присутні;

5) у кінці навчального року та на закінчення школи всі записи підраховуються, будується їх відсотковий розподіл і отримуємо профіль нахилів випускника;

6) відповідно до профілю підбирається основна й додаткові професії (з урахування змісту, рівнів і форм реалізації діяльності).

Методика настільки проста, що може проводитися індивідуально (самим підлітком) або у сім'ї (кимось із родичів), але максимальний виховний і взаємовиховний ефект досягається у колективній роботі всього класу.

Бланк досягнень учня / дорослого.
Параметри досягнень		Дата № досягнення	29.09.01 1	27.10.01 2	...n	Усього
		Зміст досягнень Показники	Зв'язала кофту	Участь у велозмаг.		Уn	%	100%
	1.1.Тривалість від початку захоплення		1 рік	8 років			10
1.Стійкість захоплення	1.2.Тривалість конкретного досягнення (старт-фініш)		1 місяць (1/12 р.)	тиждень (7/365 р.)			0,3	100%
	1.3.Самопрогноз передбачуваної тривалості захоплення		все життя	до 24 р. (10 р.)			89,7
	2.1.Складн.	2.1.1: складне	+	-			50
2.Потребо-вольові		2.1.2: середнє	-	+			30	100%
прагнення до		2.1.3: просте	-	-			20
результату	2.2. Якість	2.2.1: якісне	+	+			60
		2.2.2: середнє	-	-			20	100%
		2.2.3: недбале	-	-			10
3.Галузь досягнень	Природа (І та II)	3.1: нежива природа	+	-			10
		3.2: жива природа	-	-
		3.3: техніка	-	+			60
	Суспільство	3.4: знакова система	-	-				100%
		3.5: інші люди	-	-			30
	Я сам	3.6: художній образ	-	-
		3.7: власна особа	-	-
	4.1.Ініціати-вність	4.1.1: власна мета	+	-			60
		4.1.2: спільна мета	-	-			20	100%
4. Рівень		4.1.3: за завданням	-	-			20
виконання	4.2. Креа-тивність	4.2.1: творчий	-	-			20
		4.2.2: вдосконалення	-	-			20	100%
		4.2.3: за зразком	+	-			60
5. Форма дії	5.1. Моторно-рухова		+	+			40
	5.2. Наочно-спостережлива		+	+			30	100%
	5.3. Мовленнєво-розумова		-	-			30

ПРИКЛАД ОПЕРАТИВНОГО ПРОФЕСІОГРАФІЧНОГО АНАЛІЗУ ДОСЯГНЕННЯ УЧНЯ. Припустимо, що дівчинка зв'язала кофтину і вважає це своїм досягненням за вересень (див. табл. 1, графа 1).

Як бачимо на бланку, "стійкість захоплення" характеризується тим, що дівчина почала в'язати рік тому, зв'язала кофтину за 1 місяць, не збирається кидати це захоплення.

"Складність, якість" характеризуються високими показниками: складне в’язання зроблене дуже якісно.

Blog

Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П

Содержание