Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3067.67kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
Лаба В.В., доцент
СумДУ, медичний інститут,
кафедра внутрішньої медицини з курсом пропедевтики
Значення концепції факторів ризику (ФР) для профілактичної кардіології важко переоцінити. Наявність хоча б одного ФР свідчить про більш велику вірогідність проявів атеросклерозу, ніж про їх відсутність, причому в більш ранні терміни. Із збільшенням числа ФР ця вірогідність зростає, а терміни скорочуються. Найбільш значущими ФР є гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія (АГ) і куріння.
Метою дослідження було вивчення поширеності ФР атеросклерозу і асоційованих станів (АС) у хворих гострим інфарктом міокарду (ГІМ) серед міської популяції і їх вплив на кінцеві виходи.
Матеріалами і методами дослідження було проведення суцільного клініко-лабораторно-інструментального обстеження 414 хворих ГІМ, що перебували на лікуванні в 1-й міській лікарні протягом 2005 р. Виписано зі стаціонару 350 хворих. Померло – 64. Згідно оригінальних анкет вивчались основні ФР.
Результати дослідження та їх обговорення.
Найбільш вираженим ФР, що ускладнював перебіг ішемічної хвороби серця (ІХС), трансформуючи її в ГІМ, були стать і вік. Чоловіки старше 55 р. і жінки більше 65 р. склали відповідно 80,5% і 78,5%. Ці тенденції переважали і серед померлих для обох статей відповідно 89% і 83%.
Другим фактором по частоті була АГ, яка реєструвалася у 302 (73%) хворих, а серед тих пацієнтів, які вижили у 266 (76%), серед померлих – у 36 (56,3%). Наступним була гіперхолестеринемія (ГХЛ) – у 142 (34,3%) хворих, зокрема, серед живих – у 127 (37,1%), а серед померлих – у 15 (23,4%). Далі проявляв себе такий АС, як стенокардія – у 114 (27,5%) хворих, з них серед живих у 110 (31,4%), а серед померлих – у 4 (6,2%). Завершували цю групу такі захворювання: постінфарктний кардіосклероз (ПІК) – у 80 (19,3%) значно переважаючи серед померлих – у 17 (26,5%) та цукровий діабет ІІ типу (ЦД), який зустрічався у 46 (11,1%) хворих, при цьому також переважав в групі померлих осіб – 12 (18,7%), порівняно з живими – 34 (9,7%). Об’єктивної інформації стосовно куріння отримати не вдалося.
Висновки.
- Найбільш поширеним ФР прогресування атеросклерозу і АС серед хворих ГІМ, що залишилися живими були стать і вік, АГ, ГХС і стенокардія.
- Серед померлих майже вдвічі переважав ЦД ІІ типу і ПІК.
- Своєчасне комплексне лікування ФР і АС може покращити якість життя хворих.
ПОШИРЕНІСТЬ ПОРУШЕНЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ І ПРОВІДНОСТІ ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ МІОКАРДУ:
СПІВСТАВЛЕННЯ СЕРЕД ЖИВИХ І ПОМЕРЛИХ
Лаба О.В., магістрант
Науковий керівник – доц. Лаба В.В.
СумДУ, медичний інститут,
кафедра внутрішньої медицини з курсом пропедевтики
Аритмії і блокади серця при гострому інфаркті міокарду (ГІМ) відносяться до найбільш частих ускладнень його перебігу і зустрічаються у 60-95% хворих.
Пароксизмальна шлуночкова тахікардія (ПШТ) і фібриляція шлуночків (ФШ) є основними причинами смерті від ГІМ на до госпітальному етапі. У госпіталізованих хворих частота ФШ складає біля 10% (Амосова К.М., 1998).
Метою роботи було вивчення поширеності порушень серцевого ритму і провідності у хворих з ГІМ серед міської популяції у живих і тих, що померли.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження 414 стаціонарних хворих, що перебували на лікуванні протягом 2005 року в інфарктному центрі м. Суми.
Результати дослідження та їх обговорення.
Серед всіх хворих ГІМ найчастіше реєструвалася шлуночкова екстрасистолія (ШЕ) – у 85 (25,3%) хворих, фібриляція передсердь – у 82 (19,8%), синусова тахікардія (СТ) – у 61 (14,7%), блокада лівої передньої гілки і повна блокада правої ніжки п. Гіса – відповідно у 36 (8,6%) і 35 (8,4%). В цілому, на одного хворого (живого і померлого) реєструвалося в середньому 1 порушення ритму або провідності. Серед померлих в порівнянні з живими частота реєстрації аритмій і блокад була більш відчутною. Так, асистолія і ФШ, як причини смерті відповідно реєструвалися у 56 (87%) і 18 (28,1%) хворих, тоді як серед живих ФШ була у 0,59% (2 чол.) з ефективною реанімацією. Необхідно відмітити, що асистолія, як форма первинної зупинки кровообігу, зустрічалась дуже часто, будучи як первинним проявом електричної нестабільності міокарду, так і трансформованою через ФШ. ШЕ і СТ серед померлих були у 15 (23,4%), тоді як серед живих відповідно у 10 (20%) і 46 (12,9%). Повна блокада лівої ніжки п. Гіса була у 6 (9,3%) померлих, що порівняно з 16 (4,6%) у живих. Частіше реєструвалися і АV-блокади ІІ і ІІІ ступеня – відповідно у 2 (3,1%) і 9 (10,4%) порівняно з живими – 2 (6%) і 7 (2%). В цілому серед хворих, які вижили реєстрація аритмій і блокад склала майже 77%, а на одного померлого реєструвалося 2,3 цих порушень.
Висновки. 1. Аритмії і блокади суттєво впливають на кінцеві виходи хворих і являються основними причинами, що ведуть до фатальних аритмій – ФШ і асистолії.
2. Превентивними заходами мінімалізації проявів фатальних аритмій могло б бути більш широко доступне використання методів відновлення коронарного кровотоку, зокрема, тромболітичної терапії.
СТУПІНЬ ОХОПЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ФАРМАКОТЕРАПІЇ
ХВОРИХ ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДУ
Сокол О.В., студ. 6-го курсу; Опімах О.І., магістрант
Науковий керівник – доц. Лаба В.В.
СумДУ, медичний інститут,
кафедра внутрішньої медицини з курсом пропедевтики
Перебіг і прогноз захворювання при гострому інфаркті міокарду (ГІМ) в значній мірі залежить від декількох факторів: від об’єму ураження (локалізація інфаркт залежної атеросклеротичної бляшки), наявності обтяжливих чинників, таких як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, похилий вік хворого і, в більшій мірі, від швидкості і повноти надання медичної допомоги.
Метою роботи було вивчення ступеню охоплення засобами фармакотерапії хворих ГІМ і їх вплив на кінцеві виходи.
Матеріалами і методами дослідження було вивчення стаціонарних карт 414 хворих ГІМ, що перебували на лікуванні в міському проти інфарктному центрі м. Суми протягом 2005 року.
Результати дослідження і їх обговорення.
Найчастіше використовувалась глюкозо-інсуліно-калієва суміш і реополіглюкін – у 92,7% всіх хворих, антиагреганти – у 92,2%, нітрати – у 92%, β-блокатори – 90,3%, антикоагулянти – 87,9%, діуретики і інгібітори АПФ – 74,6% і 74,4%. Гіполіпідемічні засоби призначалися 58,4%, наркотичні анальгетики – 54,8% хворих. Триметазідін призначався 25,3%, антиаритміки – 13,5%, серцеві глікозиди – 5,3%. Тромболізис проведено всього 7 хворим, з тих хто вижив (1,7%).
Порівнюючи охоплення фармакотерапією груп хворих – живих і померлих, відмічається більше охоплення наркотичними анальгетиками групи померлих – 84,4%, порівняно з живими – 49,4%. Це пояснюється тим, що серед померлих 100% реєструвався Q-ІМ, який , як правило, з вираженим больовим синдромом.
Β-блокатори (97,4%), нітрати (96,8%), антиагреганти (95,4%), антикоагулянти (90,5%), гіполіпідемічні засоби (64%), ІАПФ (80,2%) значно переважали в лікуванні тих, що вижили, порівняно з померлими, відповідно (51,5%; 65,6%; 75%; 73,4%; 28,1%; 42,1%).
Висновки.
1. Тромболізис є одним із найпоширеніших методів відновлення кровотоку при Q-ІМ з елевацією сегмента ST в розвинених країнах, в реаліях місцевої міської комунальної медицини залишається найменш доступним до використання.
2. Охоплення необхідними фармакологічними засобами хворих ГІМ може суттєво впливати на кінцеві виходи захворювання і прогноз.
ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІОКСИДОНІЮ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ПЕПТИЧНУ ВИРАЗКУ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ, АСОЦІЙОВАНОЇ З
ІНФЕКЦІЄЮ HELICOBACTER PYLORI
Стрельченко Є.В., Кальченко Н.О., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – асист. Кириченко Н.М.
СумДУ, медичний інститут,
кафедра внутрішньої медицини з курсом пропедевтики
Мета роботи: вивчити ефективність імуномодулятору поліоксидонію (ПО) у комплексному лікуванні хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки (ПВ ДПК), асоційованої з інфекцією Helicobacter pylori (Нр).