Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3067.67kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
ВПЛИВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЇ
ТА ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА РОЗВИТОК
ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ
Кремінська І.Б.
Івано-Франківський державний медичний університет,
кафедра патологічної фізіології (зав. – д-р .мед. наук, проф. В.А.Левицький)
Метою даного дослідження було вивчення порушення функції ендотелію кровоносних судин через визначення вмісту основних продуктів його синтезу (ендотеліну-1 та оксиду азоту) в плазмі крові при експериментальній гіперхолестеринемії (ГХЕ), максимальних (МФН) та помірних (ПФН) фізичних навантаженнях і їх комбінації.
Дослідження проводені на 40 безпородних білих щурах-самцях, масою 180-240 г.
Встановлено, що у плазмі крові тварин з ГХЕ у порівнянні із контрольною групою в 2,8 раза збільшується концентрація ендотеліну-1, а вміст оксиду азоту (NО) знижується в 1,4 раза. Таке явище пояснюється виникненням атеросклеротичних ушкоджень ендотелію. Аналогічна тенденція спостерігається і при МФН, коли рівень ендотеліну-1 зростає в 2,5 раза, а рівень NО зменшується приблизно в 1,3 раза, що можна пояснити токсичним впливом на ендотелій катехоламінів, концентрація яких у крові зростає в результаті активації симпатоадреналової системи при значних фізичних навантаженнях.
Помірні фізичні навантаження, які є більше характерними для рухової активності тварин, позитивно впливають на функціональний стан судинного ендотелію, що підтверджується збільшенням продукції NО, вміст якого у плазмі крові зростає в 1,1 раза. Недостовірне ж збільшення концентрації ендотеліну-1 при цьому пояснюється виникненням у тварин, що перебувають певний час у незвичних умовах тредбану, легкої форми стресу.
При поєднанні ГХЕ і МФН відбувається максимальне збільшення концентрації ендотеліну-1 у плазмі крові (в 3,1 раза у порівнянні з контролем). Вона є більшою, ніж при окремо взятих ГХЕ і МФН відповідно у 1,1 і 1,2 раза. Поряд з цим і максимально пригнічується синтез NО. Його вміст у плазмі крові у порівнянні з контролем зменшується в 1,8 раза, а у порівнянні з ГХЕ і МФН – відповідно у 1,3 і 1,45 раза. Отже, поєднання ГХЕ і МФН є найбільш небезпечним станом, який характеризується значним порушенням регуляції тонусу судин та прогресуванням їх атеросклеротичних ушкоджень.
При ГХЕ і ПФН, незважаючи на те, що рівень ендотеліну-1 в плазмі крові залишається високим (у порівнянні з контролем в 1,78 раза), а вміст NО є нижчим в 1,1 раза, все ж концентрація першого компоненту у порівнянні з ГХЕ знижується в 1,6 раза, а у порівнянні з ГХЕ у поєднанні з МФН – в 1,7 раза, тоді як концентрація другого компоненту за вищезгаданих умов зростає відповідно в 1,2 раза та в 1,6 раза.
Отже, при гіперхолестеринемії та атеросклеротичному ушкодженні ендотелію судин помірні фізичні навантаження призводять до вираженого покращення ендотеліальної функції.
ДО ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ОЖИРІННЯ
ЗА ДЕРМАТОГЛІФІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ
Лизин Д.В.
Івано-Франківський державний медичний університет,
кафедра патологічної фізіології (зав. – д-р .мед. наук, проф. В.А.Левицький)
В науковій літературі широко представлені роботи, в яких висвітлені дані про особливості дерматогліфічних показників (ДГП) при різноманітних захворюваннях, вадах розвитку різного ґенезу, встановлена їх вікова мінливість та статевий диморфізм. Поряд з цим відсутні роботи, в яких би проводився комплексний дерматогліфічний аналіз дітей 6-7 років у зв’язку з рівнем їх фізичного розвитку, фізичної працездатності і соматотипом, що й визначає актуальність нашого дослідження.
Мета дослідження - вивчити особливості взаємозв’язку між ДГП і показниками фізичного розвитку та фізичної працездатності дітей 6-7 років із різним типом тілобудови та станом соматичного здоров’я.
Результати дослідження. Проаналізовано науково-методичну літературу з проблеми застосування різноманітних генетичних маркерів щодо їх значення в прогнозуванні фізичного розвитку й соматотипу. Розглянуто особливості діагностики фізичної працездатності в залежності від віку й статі дітей. Відзначено важливу роль ексквізитних реакцій організму, на основі яких може проводитись формування рухового режиму з метою профілактики ожиріння у школярів.
Виявлено, що визначення рівня фізичної працездатності у дітей залишається складною та до кінця невирішеною проблемою сьогодення. Окрім цього, на сьогоднішній день відсутнє наукове обґрунтування прогнозування соматичного здоров’я, фізичної працездатності на підставі дерматогліфічних ознак і соматотимічних особливостей організму. Вирішення цих завдань створює передумови для оптимізації прогнозування ожиріння у школярів різного віку і статі.
На підставі результатів антропометричних досліджень встановлена відповідність тотальних розмірів тіла віковим нормам, рівень гармонійності фізичного розвитку, фізичної працездатності, проаналізовано вікову динаміку морфофізіологічних критеріїв, дана характеристика їх соматотипу і дерматогліфічних ознак школярів 6-7 років.
Як свідчать результати нашого дослідження маса тіла є більш лабільним показником, ніж його довжина і перебуває в прямій залежності від різноманітних спадковообумовлених та набутих факторів (харчування, рухова активність, особливості обміну речовин, тощо). З огляду на це маса тіла є важливим критерієм оцінки фізичного розвитку дітей, який можна в значній мірі прогнозувати за допомогою генетичних маркерів.
В процесі аналізу результатів нами виявлений тісний зв’язок між тотальними розмірами та масою тіла, функціональними показниками і величиною кута atd й відстані між трирадіусами с i b. Отже, за даними дерматогліфічними ознаками можна прогнозувати можливий розвиток ожиріння.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ФАРМАКОЛОГІЇ ПОХІДНОГО ЯНТАРНОЇ КИСЛОТИ – ЯКТОНУ
Максимчук О.О., асистент
Науковий керівник − чл.-кор. НАН і АМН України, проф. Чекман І.С.
Національний медичній університет ім. О.О. Богомольця,
кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології
Янтарна кислота приймає участь в багатьох реакціях організму: впливає на функцію дихального ланцюгу, сприяє утворенню багатих енергією сполук і обумовлює зростання вмісту мітохондріальних нікотинамідних коферментів. Янтарна кислота та її похідні (суфан, мексидол,мексикор та інші)застосовуються в медичній практиці для лікування різних захворювань(Лукьянова Л.Д., 2000; Чекман І.С., Горчакова Н.О., 2001). В Інституті органічної хімії НАН України (М.О. Лозинський, 1997) синтезоване похідне янтарної кислоти – яктон. Методами квантової хімії досліджена електронна та просторова структура диметиламіноетилового ефіру янтарної кислоти – яктону для встановлення фізико-хімічних механізмів дії даного препарату. В попередніх дослідженнях встановлено, що яктон проявляє антитоксичну дію, зменшує негативний вплив натрію фториду на серцево-судинну систему. Після визначення ЛД50 доксорубіцину і натрію фториду в експериментах на мишах, попередньо вводили тваринам похідні янтарної кислоти – суфан і яктон. Досліджувані препарати дозозалежно зменшували прояви токсичної дії як доксорубіцину, так і натрію фториду, поліпшували загальний стан тварин. В експериментах на інтактних кролях яктон не проявляє негативного впливу на скорочивальну і провідну функцію міокарду у інтактних тварин, не знижує артеріальний тиск. Препарат може реалізувати свій захисний впив при патологічних станах, за умов дії токсичних речовин завдяки нормалізації процесів перекисного окислення ліпідів, актівації функції антитоксичних ферментів, збереженню енергетичних ресурсів организму.
ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ МОДИФІКОВАНОЇ СУСПЕНЗІЇ НАНОДИСПЕРСНОГО КРЕМНЕЗЕМУ
Москалюк О.В., аспірант
Науковий керівник – чл.-кор. НАН та АМН, проф. Чекман І.С.
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця,
кафедра фармакології з курсом клін. фармакології
Ендогенна інтоксикація або ендотоксикоз має значення в патогенезі запальних процесів. З метою виведення з організму ендо- та екзотоксинів використовую різноманітні ентеросорбенти, які, залежно від складу, поділяють на вугільні сорбенти, алюмосилікати, кремнеземи, іонообмінні смоли, полімери та інші природні та синтетичні сполуки [Чуйко О.О.,2005].
В результаті комплексного дослідження властивостей високодисперсного кремнезему створено препарат з сорбційно-детоксикаційними властивостями "Силікс", що являє собою легкий порошок, має високу хімічну чистоту, однорідність, біологічну та термічну стійкість. Розмір сферичних часток, з яких складається порошок, коливається від 5 до 20 нм. Препарат має велику адсорбційну поверхню, яка забезпечує швидкість протікання процесу сорбції.
При змішуванні препарату з водою утворюється грубо дисперсна система – суспензія (завись), з якої кремнезем випадає осад. Тому метою дослідження було вивчити вплив модифікування нанодисперсного кремнезему полімерами: полівінілпіролідоном (ПВП), метилцелюлозою (МЦ), полівініловим спиртом (ПВС), поліетиленоксидами (ПЕО) на його агрегаційні та сорбційні властивості.
Дослідження взаємодії полівінілпіролідону, метилцелюлози, полівінілового спирту, поліетиленоксидів і їхніх сумішей у воді з частками високодисперсного кремнезему показали, що за величиною адсорбції вивчені полімери розташовуються в ряду ПВП>МЦ>ПВС>ПЕО. З ростом рН у системі величина адсорбції полімерів зменшується. З бінарних сумішей полімерів переважно адсорбується ПВП. Виявлено пригнічення адсорбції індивідуальних полімерів при їхній адсорбції із сумішей. Відзначається, що жоден з досліджених полімерів не десорбується з поверхні аеросилу при розведенні рівноважного розчину чи при його промиванні водою, тоді як МЦ і ПВС легко і швидко витісняються полівінілпіролідоном.
Проведені дослідження показали, що полівініловий спирт, полівінілпіролідон та поліетиленоксид забезпечують кращу стабільність зразків суспензії, а білоксорбційна активність модифікованої суспензії зменшується за рахунок насичення реакційних центрів нанодисперсного кремнезему.
РОЛЬ ГИПЕРТЕРМИИ РАЗЛИЧНОЙ СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ В ФОРМИРОВАНИИ СТРУКТУРНЫХ И ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ ИЗМЕНЕНИЙ СЛИЗИСТОЙ ОБОЛОЧКИ ФУНДАЛЬНОГО ОТДЕЛА ЖЕЛУДКА И ПЕЧЕНИ КРЫС И ИХ КОРРЕКЦИЯ ИНОЗИНОМ
Лежнева Т.В., студ. 6-го курса, Мочалова И.С., студ. 5-го курса
Научный руководитель – проф. Смирнов С.Н.
Луганский Государственный Медицинский Университет,
кафедра биологии, паразитологии и медицинской генетики
На белых беспородных крысах изучали роль экзогенной экстремальной гипертермии 43-44ºС, роль экзогенной гипертермии средней степени тяжести 41-43ºС в формировании нарушений структуры и функции фундального отдела желудка и печени крыс. Исследовали характер действия инозина, как корректора этих нарушений.
Основные морфометрические показатели слизистой оболочки фундального отдела желудка интактных крыс оказались следующими:
1.Число клеток в продольном срезе железы 82,94± 8,16
2. Число клеток в продольном срезе желудочной ямки 30,14±2,27
3. Железисто-ямочный эпителиально-клеточный индекс 2,75±0,17
4. Процент добавочных клеток 24,88±2,04
5. Процент париетальных клеток 31,36±1,25
6. Процент главных клеток 43,91±1,1
7. Число аргирофильных клеток в 1мм² 271,37±22,91±1
Установлено, что после воздействия экзогенной экстремальной гипертермии 43-44ºС, экзогенной гипертермии средней степени тяжести 41-43ºС в структуре слизистой оболочки фундального отдела желудка и в печени крыс произошли изменения. В случае воздействия экзогенной экстремальной гипертермии 43-44ºС, экзогенной гипертермии средней степени тяжести 41-43ºС на фоне применения инозина степень изменения оказалась иной. В частности, по разному изменялось количество главных клеток, приходящихся на одну железу. Динамические изменения состояний слизистой оболочки фундального отдела желудка и печени после окончания действия общей гипертермии у крыс получавших и не получавших инозин также различались.
STUDY OF SPECIES SPECTRUM OF SEPSIS IN NEWBORNS
Pilkevich N.B., Kozina S. Yu.
Scientific monitor - prof. Gaidash I.S.
Lugansk State Medical University,
Microbiology Department
The aim of the research was to study specific structure of neonatal sepsis. The pathological material was obtained from 252 newborns with sepsis admitted to the Lugansk regional children hospital from 2000 till 2005, and inoculated to the commercial nutrient media . In general, 187 strains belonging to 19 species were isolated: 73,3 % - Gram-positive bacteria, 25,1 % - Gram-negative ones, 1,6 % - fungi of genus Candida. Bacteria were isolated in monoculture in 48,7 % of cases. Associations consisting of 2 microbes were registered in 70,7 % of cases, of 3 - in 22,4 %, of 4 and 5 ones - in 3,45 %. Staphylococcus aureus and Staphylococcus epidermidis (66 and 60 strains accordingly) were the most frequently identified Gram-positive bacteria. Only 1 strain of Staphylococcus sac-charolyticus was identified in association with Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Escherichia coli and Fusobacterium mortiferum. Staphylococcus aureus as the single agent was marked in 26 cases, other 40 strains of Staphylococcus aureus participated in associations. In 2 mixed cultures Staphylococcus aureus was combined with Eggerthella lenta and Streptococcus anginosus. Staphylococcus epidermidis in monoculture was isolated in 20 cases, other 40 strains were isolated in associations. In 3 newborns sepsis was initiated by association of Staphylococcus epidermidis and streptococci. Streptococcus sanguis was identified as the single agent at 1 newborn, and at 3 -as associant. Streptococcus milleri was isolated exclusively in mixed culture in association with staphylococci and enterobacteria. Streptococcus pyogenes was isolated from 2 newborns; and at 1 - Streptococcus mitis in combination with Staphylococcus epidermidis and Streptococcus sanguis. 18 strains were represented by Escherichia coli (in monoculture - at 2 newborns, other - in associations). Fusobacterium necrogenes was isolated from 6 newborns: at 1 in monoculture, at 5 - in association. Fusobacterium mortiferum was presented exclusively in association with other agents. Enterobacter aerogenes (6 strains) and Enterobacter cloacae (1 strain) were identified in mixed cultures. Pseu-domonas aeruginosa as the single agent was isolated in 2 cases, in 3 cases - in association. Proteus vulgaris and Proteus mirabilis were isolated only once. Moraxella lacunata, Morganella morganii and Acinetobacter anitratus were isolated exclusively and obligatory in associations with staphylococci. Candida albicans were isolated from 3 newborns. Thus, species structure of neonatal sepsis is characterized by specific variety at domination of staphylococci.
ОСОБЛИВОСТІ КАЛЬЦІЄВО-ФОСФОРНОГО ОБМІНУ
ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ
Побігун А.А., Побігун Н.Г., Шабат Г.І.
Івано-Франківський державний медичний університет,
кафедра патологічної фізіології (зав. – д-р .мед.наук, проф. В.А.Левицький)
На сьогоднішній день цукровий діабет є однією з найактуальніших проблем клінічної та теоретичної медицини. У світі ним хворіє близько 179 мільйонів осіб, а в Україні, за офіційними даними – більше 1 мільйона. Одним з провідних ускладнень цукрового діабету є діабетична ангіопатія нижніх кінцівок. У формуванні даного ускладнення беруть участь два патогегенетичних механізми: по-перше, атеросклероз великих судин, по-друге медіакальциноз артерій. Обидва вони пов’язані з відкладанням іонів кальцію в інтимі чи медії судин, що призводить до зниження кровопостачання і виникнення ішемії тканин. Тому наше дослідження, перш за все, стосувалося вивчення фосфорно-кальцієвого обміну при цукровому діабеті.
За експериментальну модель було вибрано чисту лінію мишей з вродженим цукровим діабетом С57 Bl/KsI (db/db). Про розвиток ангіопатії у даних мишей свідчить поява виразково-некротичних змін на кінцівках та хвості з можливою їх наступною частковою самоампутацією. Найбільш часто такі зміни спостерігаються у віці 2-2,5 місяців.
При лабораторному визначенні вмісту загального кальцію у сироватці крові таких тварин достовірних змін у порівнянні з контролем не виявляється, хоча відмічається тенденція до гіпокальціємії. Однак при визначенні вмісту неорганічного фосфору виявляється статистично-достовірна гіперфосфатемія. Як відомо, одним з клінічних проявів підвищення рівня неорганічного фосфору в плазмі крові є ектопічна кальцифікація, зокрема і судинної стінки.
Згідно літературних даних як гіперфосфатемія, так і гіперкальціємія, незважаючи на їх несумісність, можуть привести до виникнення артеріальної кальцифікації. Тому, враховуючи отримані нами результати, для кінцевого вияснення окремих ланок патогенезу цього процесу слід досконало дослідити вміст гормонів у крові, які відповідають за фосфорно-кальцієвий обмін. Зокрема передбачається вивчення впливу на обмін кальцію і фосфору гормонів щитоподібної (кальцитоніну) та паращитоподібних (паратиріну) залоз, гормональної форми вітаміну Д (кальцитріолу). Літературні джерела з цього приводу містять суперечливі дані.
Повноцінне з’ясування цих питань дасть змогу значно покращити методи лікування та профілактики ангіопатій при цукровому діабеті.
АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ КВАНТОВО-ФАРМАКОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ МОЛЕКУЛ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОГРАМИ HYPERCHEM
Небесна Т.Ю., провізор-інтерн, Радченко М.С., студ. 3-го курсу
Наукові керівники: член-кор. НАН і АМН України, проф. Чекман І.С.,
д-р .мед.наук, проф. Яценко В.П.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,
кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології.
Національний технічний університет України «КПІ»,
кафедра медичної кібернетики та телемедицини
Розрахунки квантово-фармакологічних параметрів молекул лікарських засобів є надзвичайно ресурсо- та працеємними і потребують постійної участі дослідника. Особливо гостро ця проблема відчувається при необхідності обчислення параметрів великої кількості молекул. Метою даної роботи було створення засобу автоматизації розрахунків стандартного набору квантово-фармакологічних властивостей за допомогою програми HyperChem. Рішення було знайдене завдяки скриптовим мовам програмування HyperChem - Command Language, Tool Command Language/Toolkit. В результаті була написана програма QuickMeasurer, яка знизила участь дослідника в процесі обчислення з двадцяти дій над однією молекулою до трьох. Для зручності запуску QuickMeasurer була вбудована в меню HyperChem у вигляді кнопки, натискання якої вмикає розрахунок за схемою: оптимізація геометрії молекули послідовно методами ММ+, РМ3 з використанням алгоритма Рібера-Полака. В результаті дослідник отримує такі характеристики молекули, як геометричні параметри, заряди на атомах, розподіл електростатичного потенціалу, дипольний момент, значення енергій вищої зайнятої та нижчої вільної молекулярних орбіталей, загальні енергетичні параметри молекули. Програма QuickMeasurer може бути використана широким кругом дослідників при розрахунках залежності структура-активність для лікарських засобів.
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ФТОРИДІВ НА МЕТАБОЛІЧНІ ПРОЦЕСИ І РЕЗОРБЦІЮ АЛЬВЕОЛЯРНОЇ КІСТКИ У ТВАРИН
В ЕКСПЕРИМЕНТІ
Халили Джафар, аспірант
Науковий керівник – д-р .мед.наук, проф. Білоклицька Г.Ф.
ІС НМАПО ім. П.Л. Шупика, кафедра терапевтичної стоматології
Відомо, що одним з моментів в патогенезі генералізованого пародонтиту (ГП) є розвиток ознак метаболічного ацидозу (МА), що підтверджено експериментальними роботами вітчизняних вчених.
З метою профілактики та лікування ГП використовують чисельні засоби мікро- та макроелементного складу. Також відома руйнівна дія мікроелементу фтору щодо патогенних мікроорганізмів зубної бляшки та порожнини рота.
Тому, метою дослідження стало вивчення впливу фторидів на метаболічні процеси і резорбцію альвеолярної кістки у тварин в експерименті. В експерименті приймали участь 30 щурів, віком 1,5 міс., які були розподілено на: 1-у групу (контроль) , яку утримували на раціоні віварію; тваринам 2-ї групи моделювали пародонтит шляхом введення в раціон хлористого амонія; 3-я група отримувала в раціоні фторид натрія із розрахунку 5мг/л.
На 30-ту добу тварин виводили з експерименту і відбирали тканини печінки, тазової та альвеолярної кісток (АК) для дослідження показників, відповідних за МА, а також - резорбції кісткової тканини.
Про розвиток МА судили по відношенню окислених та відновлених з"єднань та форм коферментів (SH/SS, НАД/НАД·Н). Оцінку резорбції АК проводили на скелетованих нижніх щелепах.
В результаті проведених досліджень встановлено, що у щурів 3-ї групи в усіх дослідних тканинах розвиваються явища МА, про що свідчить підвищення відношення SH/SS при відповідному зниженні відношення НАД/НАД·Н. Такі зміни аналогічні у 2-й групі тварин. Разом з тим у тварин 2-ї та 3-ї груп, порівняно з контролем виявлено достовірне (p< 0,001-0,05) збільшення резорбції АК, при чому ступінь резорбції у тварин 3-ї групи була в 2 рази вищою, ніж в 2-й групі.
Зазначене свідчить, що використання фториду натрію викликає в організмі щурів розвиток явищ МА і резорбції АК, подібних до змін при моделюванні пародонтиту шляхом введення хлористого амонію.
Тому можна припустити, що ізольоване використання фториду натрію в чистому вигляді у комплексному лікуванні хворих на ГП, одним з клінічних проявів якого є резорбція АК, не показано.
ВЛИЯНИЕ ЦЕРЕБРОЛИЗИНА НА СОСТОЯНИЕ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСЛЕНИЯ ЛИПИДОВ И АНТИОКСИДАНТНОЙ СИСТЕМЫ ПРИ МЕСТНОМ ЛЕЧЕНИИ ВЯЛОТЕКУЩЕГО РАНЕВОГО ПРОЦЕССА
Халин И.В.
Научный руководитель – д-р .мед.наук, проф. Звягинцева Т.В.
Харьковский государственный медицинский университет,
кафедра фармакологии и медицинской рецептуры
На моделях местного облучения кожи морских свинок дозами, вызывающими вялотекущий раневой процесс (60 Гр), изучено состояние перекисного окисления липидов (ПОЛ) и антиоксидантной системы (АОС) крови и очага при паравульнарном применении церебролизина (ЦР) и препарата сравнения мази «Метилурацил 10%» (ММ). Лечение начиналось после образования вялых грануляций. Клинически ЦР оказывал больший эффект, чем ММ. Определялся уровень показателей ПОЛ (ТБК-активные продукты, диеновые конъюгаты) и АОС – супероксиддисмутаза (СОД), каталаза (Кат) до облучения, до и после лечения. Установлено, что в результате лечения в обеих группах показатели ПОЛ крови снижаются по сравнению с показателями до лечения, но в отличие от ММ применение ЦР значительно повышает показатели АОС как СОД, так и Кат. При исследовании очага обнаружено, что применение ММ не влияло на уровень СОД и увеличивало содержание Кат, а применение ЦР повышало уровень и СОД, и Кат. Таким образом, ЦР приводит к снижению продуктов ПОЛ и активации АОС крови и очага. Учитывая, что истощение АОС при радиационном воздействии является одним из механизмов лавинообразного нарастания продуктов ПОЛ и перехода реакции из защитной в повреждающую, можно заключить, что местное применение церебролизина нормализует основные метаболические нарушения, вызванные ионизирующим излучением.
ФАРМАКОТЕРАПІЯ – ОСНОВНИЙ ЧИННИК НАДАННЯ
МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ
Чекман І.С., професор, завідувач кафедри
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця. Київ,
кафедра фармакології з курсом клінічної фармакології
Фармакотерапія (грец. pharmacon – ліки, отрута, зілля; therapeia – лікування) науково обґрунтоване застосування лікарських засобів для лікування конкретного захворювання з урахуванням особливостей перебігу, тривалості хвороби, форми і стадії патологічного процесу, патогенетичних механізмів розвитку хвороби, супутніх захворювань. При цьому враховуються кількісні і якісні показники ефективності препарату, а також способів оптимізації при його застосуванні при проведенні лікування певного захворювання з метою отримання оптимального і максимального ефектів. Тому можна узагальнити: клінічна фармакокінетика та клінічна фармакодинаміка висвітлює особливості лікарських засобів. Доцільно стверджувати: клінічна фармакологія антигіпертензивних препаратів (капотен, метопролол, ліприл, корвазан), а фармакотерапія – лікування конкретного захворювання з урахуванням стадії хвороби, активності патологічного процесу, ураження інших оганів і систем організму. Лікарі і провізори підкреслюють, що фармакотерапія артеріальної гіпертензії, бронхіальної астми, пневмонії, діабету. Пройшовши тисячолітнє клінічне випробування, лікарські засоби і на сьогодення відносяться до основних лікувальних факторів. Згідно з даними ВООЗ серед усіх видів медичної допомоги на ліки припадає 80-85 %. Завдяки лікарським засобам вдалося позбутися багатьох інфекційних захворювань (натуральна віспа, поліомієліт та інші), є значні успіхи у лікуванні артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки та інших.
Проте, одночасно з успіхами почали проявлятися й тіньові сторони лікарської терапії, зокрема, виникнення ускладнень або побічних реакцій. В той же час за останні роки набули поширення як пандемії, поширення туберкульозу, сифілісу, СНІД, вірусних гепатитів. Це вимагає від хіміків, провізорів, фармакологів, технологів розпочати дослідження пошуку нових ефективних препаратів для лікування вірусних захворювань, патології суглобів, в тому числі, остеохондрозу, злоякісних пухлин.
Але і на сьогодні досягнення клінічної фармакотерапії досить вагомі, що сприяє проводити ефективне лікування багатьох недуг. Врахування лікарем і провізором лікувальних властивостей препарату та можливої небажаної дії сприятиме проведенню раціональної фармакотерапії різних захворювань та уникнути побічних ефектів. Значне збільшення лікарських засобів, що застосовується в медичній практиці та необхідності їх застосування в клінічній практиці започаткувало розвиток доказової медицини. Основні принципи цього нового напрямку направлені на вдосконалення клінічної фармакотерапії.
Ефективність фармакотерапії визначається наступними чинниками: 1. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною: джерело отримання, фізичні, фізико-хімічні властивості, хімічна структура, доза і концентрація, лікарська форма медикаменту. Слід особливо підкреслити, що за останні роки впровадженні нові лікарські форми препаратів: гелі, спреї, креми, супозиторії, медикаменти пролонгованої дії та інші. 2. Чинники, що зумовлені організмом: видові особливості, маса тіла, стать, вікові особливості, генетичні чинники, індивідуальна чутливість організму до медикаменту, функціональний стан або патологія того чи іншого органа. Особливої уваги заслуговують дослідження з фармакогенетики і застосування медикаментів для фармакотерапії таких хвороб. 3. Чинниками зовнішнього середовища, що впливають на взаємодію організму і лікарського засобу. До таких належать – коливання природних і соціальних факторів: погодно-кліматичні умови, іонізуюче випромінювання, забруднення ґрунту, води, характер харчування, вживання алкоголю, тютюну та інші. Перераховані чинники можуть суттєво впливати на фармакокінетику і фармакодиниміку лікарських засобів і, тим самим, на ефективність фармакотерапії. 4. Четвертим і надзвичайно суттєвим фактором є кваліфікація лікаря і провізора, які призначають і відпускають медикаменти. В цьому аспекті доцільно згадати слова індійського мислителя Сушрути, одного із авторів „Аюрвед”: „Ліки у руках знаючої людини нагадують напій безсмертя і життя, а в руках невігласа дорівнюють вогню і мечу”. Дійсно, кількість лікарських засобів, їх лікарських форм значно збільшився, в медичну практику впроваджено багато нових препаратів з невідомими раніше механізмами дії. Зокрема, інгібітори ангіотензинперетврюючого ферменту почали застосовуватися для лікування артеріальної гіпертензії і хронічної недостатності біля 30 років тому. Перший бета-адреноблокатор – пропранолол застосували для лікування ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії та аритмії в кінці 60-х років минулого століття. Це вимагає від провізора і лікаря постійного вдосконалення знань з клінічної фармакології і клінічної фармакотерапії. Завдання лікаря і провізора полягає в тому, щоб вміти призначити хворому оптимальний препарат для лікування конкретного захворювання з урахуванням усіх аспектів сучасної клінічної фармакотерапії, а також принципів доказової медицини. Що торкається доказової медицини, то цей напрям сучасної клінічної фармакотерапії базується на результатах багатоцентрових, рандомізованих, з двійним сліпим контролем дослідженнях. Вітчизняна клінічна фармакотерапія завжди притримувалася таких принципів, тому має можливість проводити дослідження за вимогами доказової медицини. Для подальшого розвитку клінічної фармакотерапії необхідно, базуючись на досвіді вітчизняних провізорів, фармакологів та лікарів, активно використовувати досягнення світової науки в цьому аспекті. Це сприятиме ефективно застосовувати лікарські засоби в медичній практиці.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРИФЕРІЙНОЇ ЛАНКИ НЮХОВОГО АНАЛІЗАТОРА В НОРМІ ТА ПРИ РИНОПАТОЛОГІЇ
Шевчук Ю.В.
Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця,
кафедра нормальної фізіології
У 20 здорових 20-23 річних людей вивчалась чутливість нюхових клітин слизової оболонки носа до ольфактивних речовин. Всі учасники досліджень характеризували свою чутливість до запахів як нормальну та не мали респіраторних захворювань, перебували в хорошому неврологічному стані, не палили. У них встановлені порогові концентрації пахучих речовин: настоянки валеріани, оцетової кислоти, нашатирного спирту, на які давалась чітка оцінка запаху подразника. Запах настоянки валеріани супроводжувався позитивними емоціями, покращенням уваги та пам’яті. На подразнення нашатирним спиртом розвивались негативні емоції. При запальних процесах слизової оболонки носа, деформаціях носової перегородки (27 хворих) чутливість рецепторних клітин до пахучих речовин різко знижувалась, розвивалась гіпосмія або нетривала аносмія. Щоб виключити вплив побічних чинників на функцію нюхового аналізатора були проведені експерименти на щурах лінії Вістар. В контрольних умовах захована одорована їжа знаходилась через 1-2 с. Після хімічної деолфактації, яка викликалась введенням наркотизованим тваринам в порожнину носа 5% розчину сульфата цинку, розвивалася повна аносмія, що тривала до 20 діб. Таким чином, ушкодження епітеліально-нервового апарату периферійної ланки нюхового аналізатора риводить до тимчасової гіпосмії, чи тривалої аносмії.
СТАН НЕРВОВО-М’ЯЗОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ МІМІЧНИХ МЯЗІВ
В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ НЕЙРОПАТІЇ
ЛИЦЕВОГО НЕРВА
Н.І.Шовкова
Івано-Франківський державний медичний університет,
кафедра патологічної фізіології (зав., д-р .мед. наук, проф. В.А.Левицький)
Для сучасної медицини значний інтерес представляють дані про морфологічну перебудову структури нервово-м’язового апарату при нейропатіях різного генезу. Розкриття суті цих процесів створює передумови для впровадження нових способів лікування і корекції з метою підтримки на оптимальному рівні працездатності нерво-м’язових комплексів та запобігання від можливих рецидивів порушення їх функції.
Мета роботи - вивчити морфо-функціональну перебудову нервово-м’язових закінчень лицевого нерва кроля в умовах холодової експериментальної нейропатії.
Результати дослідження. У тварин на 7 добу після початку експерименту в мімічних м’язах спостерігається варикозоподібні потовщення по довжині термінальних нервових волокон, зменшення площі розгалуження термінальних гілок рухового аксону, які утворюють пресинаптичний полюс аксом'язових синапсів. На кінець 2 тижня у м’язових і нервових елементах мімічних м’язів відбувається докорінна структурна перебудова. Її характер і ступінь є різноманітними, що пояснюється неоднаковою стійкістю різних м’язових і нервових елементів до холодової травми, в результаті чого розвиваються три процеси: явища подразнення, структурна перебудова за типом проліферації і дегенеративні зміни частини нервових волокон. Явища подразнення нерва, як і в попередній термін досліду, відбуваються в результаті стиснення і розтягування, які безумовно мають місце в паралізованих м’язах.
Через 90 діб проліферація кінцевих елементів існуючих рухових нервових закінчень здійснюється або за рахунок сильного розростання терміналей вздовж м’язового волокна, де вони утворюють досить розгалужені сплетення або розростання підошви рухових бляшок по довжині і ширині м‘язових волокон. При цьому збільшується кількість термінальних гілочок і нейрогліоцитів.
У випадках тривалого перебігу нейропатії (понад 120 діб) велика кількість м’язових волокон піддається дистрофії і деструкції. Розміри значної частини рухових бляшок зменшуються. Нейрогліоцити набухають, в їх ядрах з’являються аргірофільні зерна.
Оцінюючи питому вагу прогресивних і регресивних морфологічних перетворень в м’язах і наявність стійких структур в умовах нейропатії, можна відзначити значну перевагу у бік регресивних процесів. Наявність процесів деструкції в м’язах дає можливість стверджувати, що при нейропатії відбувається не тільки функціональне пристосування до нових умов діяльності, а й докорінна структурна перебудова багатьох частин нервово-м’язових комплексів.
Внутрішня медицина
ИММУННАЯ АКТИВНОСТЬ ПРИ РАЗВИТИИ ХРОНИЧЕСКОЙ СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ