Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3067.67kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
СумДУ, медичний інститут, кафедра біохімії і фармакології
5-Амінолевулінатсинтаза (АЛК-синтаза) каталізує першу реакцію біосинтезу гему і є основним регуляторним ферментом даного метаболічного шляху. Відомо, що зростання концентрації вільного гему в клітині інгібує активність АЛК-синтази за принципом зворотнього негативного звязку. Показником концентрації вільного гему в гепатоцитах є насичення гемом триптофан-2,3-диоксигенази (ТДО). Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених дослідженню метаболізму гему при дії токсичних сполук, вплив NO на активність АЛК-синтази остаточно не зясований. Метою даної роботи було дослідження активності АЛК-синтази, активності і насичення гемом ТДО в печінці щурів при введенні донора NO – нітропрусиду натрію.
У роботі використовували щурів-самців лінії Вістар вагою 150-180 г. Нітропрусид натрію вводили внутрішньочеревинно в дозі 10 мкг/100 г маси тіла. Активність АЛК-синтази визначали в гомогенаті печінки колориметрично і виражали в нмоль АЛК/мг білка. Активність ТДО визначали спектрофотометрично і виражали в нмоль кінуреніна/мг білка за 1 год.
Оримані експериментальні дані свідчать, що активнісь АЛК-синтази в печінці щурів зростає в 1,5 рази через 24 год після інєкції нітропрусиду натрію. Враховуючи короткий період напівжиття АЛК-синтази, можна припустити, що підвищення активності АЛК-синтази при дії нітропрусиду натрію є наслідком активації синтезу ферменту de novo.
Вміст вільного гему в печінці щурів при дії нітропрусиду натрію не змінюється, про що свідчить відсутність змін активності холофермента і насичення гемом ТДО.
Існують дані про порушення функціонування мітохондрій при дії NO. Встановлено, що взаємодія NO з гемом цитохромоксидази призводить до інгібування фермента і, як наслідок, порушення процесів тканинного дихання і окисного фосфорилювання. За цих умов відбувається активація фактору транскрипції NRF-1 (nuclear respiratory factor), що координує біосинтез гему і компонентів дихального ланцюга мітохондрій. Звязування NRF-1 з промотором гена АЛК-синтази призводить до активації транскрипції даного гена.
Таким чином, при дії нітропрусиду натрію концентрація вільного гему в печінці щурів не змінюється. Підвищення активності 5-АЛК-синтази через 24 год після інєкції нітропрусиду натрію може бути зумовлене індукцією фермента за участю NRF-1.
ВЕГЕТАТИВНИЙ КОНТРОЛЬ РЕФЛЕКТОРНИХ РЕАКЦІЙ ОРГАНІЗМУ В УМОВАХ ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ
Калиниченко Д.О., Мохова Є.В., студ. 2-го курсу
Науковий керівник – доц. Янчик Г.В.
СумДУ, медичний інститут, кафедра фізіології і патофізіології
Центральне місце в регуляції складних рефлекторних реакцій організму людини належить вегетативній нервовій системі. З одного боку, вона підвищує гомеостаз в організмі людини, з іншого боку – відповідає за енергетичне забезпечення різних форм пристосування організму до нових умов існування. Викликає інтерес, як здійснюються вегетативні реакції при фізичному навантаженні, чи порушуються при цьому міжсистемні співвідношення, яким чином відбувається вегетативне забезпечення рухових реакцій.
Проведено дослідження стану вегетативної системи в спокої та після фізичного навантаження у 80 студентів молодших курсів. У обстежуваних визначали частоту дихання, частоту пульсу, артеріальний тиск, індекс Кердью, коефіцієнт Хільдебранта, систолічний об’єм, хвилинний об’єм крові. Обстежувані були поділені на 2 групи за ознакою статі. В середині кожної з цих груп за перевагою того чи іншого відділа вегетативної нервової системи були виділені 3 підгрупи: ваготоніки, симпатотоніки та ейтоніки. Кожна група мала свої особливості тонусу вегетативної системи,її реактивності та вегетативного забезпечення, які різнонаправленно впливали на міжсистемні співвідношення.
Отримані дані дозволили зробити такі висновки:
- Симпатотоніки в обох групах мають високу вегетативну реактивність, завдяки чому включається надлишкове вегетативне забезпечення рухових реакцій, яке при даному навантаженні не відповідає потребам організму. Спостерігаються зрушення міжсистемних співвідношень.
- Ваготоніки – жінки мають більш високу вегетативну реактивність, ніж ваготоніки – чоловіки, але вегетативне забезпечення рухових реакцій відповідає потребам організму і не викликає зрушень в міжсистемних взаємовідносинах.
- У жінок – ейтоніків має місце підвищення тонусу симпатичної нервової системи, втой час, як у аналогічній групі чоловіків спостерігається одинаковий вплив обох відділів вегетативної системи на рухові реакції. В обох випадках вегетативне забезпечення не виходить за межі норми і зберігаються відповідні міжсистемні взаємовідносини.
ВИВЧЕННЯ ОБ’ЄМУ ІНУЛІНОВОГО ПРОСТОРУ В СТІНКАХ КРОВОНОСНИХ СУДИН ЗА УМОВ ГІПЕРВІТАМІНОЗУ D
Коренюк А.С., студ. 2-го курсу
Науковий керівник – доц. Гарбузова В.Ю.
СумДУ, медичний інститут, кафедра фізіології і патофізіології
Відомо, що введення токсичних доз ергокальциферолу супроводжується розвитком у судинній стінці цілої низки патологічних змін, найбільш вираженими серед яких є набряк інтими та медії, руйнування гладеньких м’язових клітин, деструкція еластинових структур, кальцифікація медії. У 1958 році Hass та співавтори довели, що однією з ранніх ознак ураження судинної стінки за умов D-вітамінної інтоксикації є розвиток набряку. Для оцінки цього явища існує багато методів, серед яких найбільше поширення отримало визначення об’єму інулінового простору (ОІП) та вмісту води в тканині кровоносних судин.
Збільшення інулінового простору за умов дії ушкоджуючих агентів пов’язане з двома обставинами. Перша з них – інтерстиційний набряк, який виникає в інтимі та медії судин при їх ушкодженні. Набряк за цих умов розвивається переважно за онкотичним механізмом, який пов’язаний з надходженням у судинну стінку компонентів плазми крові, внаслідок підвищення проникності ендотелію та виходом у інтерстицій компонентів ушкоджених клітин. Розвитку набряку сприяє внутрішньоклітинний ацидоз та підвищення гідрофільних властивостей тканинних колоїдів. Друга обставина пов’язана з проникненням інуліну в ушкоджені клітини внаслідок того, що їх плазматичні мембрани в результаті ушкодження позбавляються своїх бар’єрних властивостей.
У роботі вивчено об’єм інулінового простору в тканині артерій і вен кролів за умов D-вітамінної інтоксикації. З’ясовано, що дія ергокальциферолу на кровоносні судини супроводжується зростанням об’єму інулінового простору в усіх вивчених артеріях і задній порожнистій вені тварин. Підвищення цьго показника склало: у грудній аорті – 17%, у черевній – 20%, у легеневій артерії – 16%, у порожнистій вені – 10%, як порівняти з контролем.
Таким чином, у вивчених артеріальних судинах, порівняно з венозними, зростання об’єму інулінового простору було більшим. Отримані дані свідчать про розвиток набряку судинної стінки за умов гіпервітамінозу D, який має більшу вираженість в артеріях.
ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ ФІЗІОЛОГІЇ В ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТІ
Лось Л.О., асистент
СумДУ, медичний інститут, кафедра фізіології і патофізіології
Фізіологія вивчає життєдіяльність здорового організма, його частин систем органів і клітин в тісному взаємозв'язку з навколишньою природою. Вивчення курсу фізіології розпочинається з розділу “Електрофізіологія”, де студент знайомиться з біоелектричними явищами, відкритими в 1791 р. італійським фізіологом Луїджі Гальвані. Засновник нервово-м'язової фізіології німецький фізіолог Еміль Дюбуа-Реймон продовжив дослідження, розпочаті Гальвані. Він розробив нову методику експерименту і відкрив закони подразнення. Німецький фізіолог Герман Гельмгольц вивчав процеси скорочення м'язів (явище тетанусу, 1854). Значний вклад у розвиток фізіології збудливих тканин вніс М. Є. Введенський (1852-1922). Використовуючи телефонний апарат, він вперше прослухав ритмічне збудження в нерві (1884), він відкрив здатність м'язево-нервового синапсу трансформувати імпульси. Подальший розвиток фізіології пов'язано з роботами О. О. Ухтомського, В. Ю. Чаговця, Д. С. Воронцова, які досліджували процеси збудження та гальмування, процеси лабільності. Розділ "Загальна фізіологія центральної нервової системи" знайомить студентів з цілою плеядою вчених, досягнення яких сприяли розвитку науки експериментальної фізіології.Рене Декарт - французький вчений, який розробив схему рефлекторної дуги, ввів поняття "рефлекс". Французький фізіолог Франсуа Мажанді довів роздільне існування чутливих і рухових нервових волокон (1822). Іспанський гістолог С. Рамон-і-Кахаль, лауреат Нобелівської премії, створив вчення про нейрон. Англійський фізіолог
Ч. Шеррингтон ввів поняття "синапс", реципрокна інервація. І. М. Сеченов (1829-1905) першим висунув ідею про рефлекторну основу психічної діяльності, відкрив гальмування. І. П. Павлов (1849-1936) – творець вчення про вищу нервову діяльність, засновник фізіологічної школи, ввів в практику метод хронічного експерименту, виявив умовні рефлекси.
Опановуючи кожен із розділів курсу фізіології, студенти знайомляться з історією і основними досягненнями даної науки. Вивчення розвитку основних концепцій і теорій, професійної діяльності видатних лікарів і вчених фізіологів, наукові досягнення їх шкіл дають можливість студентам професійно інтерпретувати і давати сучасну оцінку науковим досягненням і відкриттям, визначати їх місце в розвитку науки. Використання історичного аспекту в процесі викладання курсу фізіології сприяє формуванню наукового світогляду і моральної позиції студентів, підвищує рівень загальної і професійної культури, лікарської етики.
ВИЗНАЧЕННЯ ПЕПТИДНИХ ГОРМОНІВ ГІПОФІЗУ ЩУРІВ МЕТОДОМ МАС-СПЕКТРОМЕТРІЇ
Майкіна О.А., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – доц. Гребеник Л.І.
СумДУ, медичний інститут, кафедра біохімії і фармакології
На сучасному етапі розвитку медико-біологічних досліджень пептидних гормонів гіпофізу одним з актуальних питань є вибір найбільш інформативного фізико-хімічного методу визначення цих біомолекул. Незважаючи на існування широкого арсеналу методичних підходів в останні роки все більше уваги приділяється мас-спектрометрії як перспективного і доцільного інструмента в дослідженнях нейропептидів.
Метою нашої роботи було вивчення можливостей метода часопролітної мас-спектрометрії з іонізацією уламками поділу 252-Cf (TOF-PDMS) для визначення нейропептидів в мультикомпонентних біологічних зразках, які отримані з тканини гіпофізу щурів. Аналіз проводили з використанням мас-спектрометру біохімічного – МСБХ (АТ “Selmi”, Суми, Україна).
Основною проблемою, яка виникає при використанні мас-спектрометрії, є складність аналізу пептидів в багатокомпонентних зразках. Модифікація і удосконалення етапу підготовки зразків до аналізу дозволяє значно розширити можливості методу. Тому в наших експериментах вирішення поставлених завдань здійснювалось насамперед за рахунок змін деяких умов підготовки зразків біологічного матеріалу до аналізу. Були отримані зразки екстракту гіпофізу, підготовка яких відрізнялась використанням видалення надлишку біологічного матеріалу промиванням демінералізованою водою. Отримані мас-спектри дозволили встановити деякі закономірності визначення різних нейропептидів одного екстракту при використанні окремих модифікацій етапу пробопідготовки.
В результаті були отримати мас-спектри екстрактів з гіпофізу щурів, які показують можливість використання цього методу для якісного та напівкількісного аналізу таких пептидів як [Leu5]-енкефаліна Mr 556, кортикотропін-подібного пептида Mr 2355, окситоцина Mr 1007.
Аналіз отриманих експериментальних даних дозволив прийти до висновку, що TOF-PDMS є високочутливим мас-спектрометричним методом, використання якого дозволяє визначати деякі нейропептиди в мінімально очищених біологічних зразках, які отримують з мінімальної кількості тканин гіпофізу щурів. Модифікація умов підготовки зразків до мас-спектрометричного аналізу значно розширює можливості методу з поетапною детекцією різних пептидних гормонів.
АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ СТІЙКОСТІ ОРГАНІЗМУ ДО ГІПОКСІЇ
Машин С.А., Мартинюк А.С., Ширінкін М.М., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – старший викладач Михайлова Т.І.
СумДУ, медичний інститут, кафедра фізіології і патофізіології
Метою роботи було показати і провести аналіз патофізіологічних порушень метаболізму людини в патогенезі гіпоксії, а також оцінити кисневий статус організму в ефективності проведення терапії в фізіологічних виданнях в останніх років.
Однією з основних причин порушень метаболізму і функції клітин при критичних станах є тканинна гіпоксія. Незалежно від виду гіпоксії в основі всіх характерних для неї порушень лежить недостатність головної клітинної енергоутворюючої системи - мітохондріального окисного фосфорилювання, які призводять до зниження утворення АТФ, як основного джерела енергії.
Зниження окисного фосфорилювання є наслідком дефіциту кисню, обумовленим порушенням поглинання кисню в легенях, порушенням транспортної фукнції крові і віддачі кисню тканинам, що являє собою концепцію глибокої гіпоксемії.
Дефіцит кисню активує анаеробний гліколіз, який спочатку виконує компенсаторні властивості, частково комплексуючі недостатність АТФ, тим самим забезпечуючи тимчасово нормальне функціювання клітин.
В багатьох випадках кінцевим результатом гіпоксії є розвиток метаболічного ацидозу і гіперлактатемії.
Лактат являє собою кінцевий продукт анаеробного обміну речовин, служить маркером для виявлення критичного дисбалансу між забезпеченням кисню і потребою в ньому.
Таким чином, діагностування лактату крові є найбільш зручним, швидким інформативним методом оцінки тканинної гіпоксії і мониторинга оксигенації на рівні тканин в клінічній практиці.
Особливе значення це має при невідкладній неопатології, враховуючи причину залежності стану новонароджених від рівня оксигенації, особливості їх патофізіології, які характеризуються швидкими змінами життєвих параметрів і застосування сучасних засобів лікування, особливо в області респіраторної підтримки.
Проведений аналіз літературних джерел свідчить про те, що ступенем тяжкості метаболічних змін в патогенезі гіпоксичних станів є рівень лактату в крові.
Зміна концентрації лактату може бути сигналом для лікаря з метою оцінки адекватного проведення лікування.
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ ПОДХОД К ИЗУЧЕНИЮ И АНАЛИЗУ ДВИГАТЕЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ С ПОМОЩЬЮ ТЕСТОВ
Михайлова Т.И., Терлецкая И.Н., старшие преподаватели
СумГУ, медицинский институт, кафедра физиологии и патофизиологии,
кафедра иностранных языков
Диагностика в той или иной форме присутствует во всех сферах человеческой деятельности, в том числе, и в такой специфической, как физическая культура и спорт.
Большинство из диагностических программ предназначены для оценивания двигательных способностей детей и молодежи в процессе занятий различными формами спортивной деятельности. Однако в массовой физической культуре нет критерия, т.е. того никем не оспариваемого интегрального показателя, который имеется в спорте – результат, выраженный количественно в секундах, килограммах, метрах, рейтинге спортсмена.
Целью нашего обзора литературы было: ознакомиться с международными тестами оценки физической подготовленности детей и молодежи.
Прогресс в развитии методологии тестирования двигательных способностей связан с работами Е. А. Флейшмана, В. М. Зациорского, В. Л. Карпман, Wilmore Y. H., Blume D. D., Astrand P. O. и других исследователей.
Английская система диагностики включает одиннадцать достаточно простых по структуре тестов, ориентированных на измерение скоростно-силовых способностей, аэробно-анаэробный потенциал и координационных способностей, гибкость позвоночного столба. Часть тестов дублируют друг друга по механизму энергообеспечения , другие тесты не ограничены временными параметрами. Эти недостатки несколько снижают диагностическую ценность принятой в Англии батареи тестов.
Ознакомление с японской системой диагностики двигательных способностей, американской и сравнив их с требованиями «Государственных тестов Украины», показывают всю сложность, противоречивость и неоднозначность методологических подходов к проблеме диагностики двигательных способностей человека.
Если здоровье – это резервные мощности организма (Н. М. Амосов), то диагностика двигательных способностей должна быть направлена на измерение мощности и емкости алактатного, гликолитического и аэробного механизмов энергообеспечения.
Тесты должны соответствовать теории измерений.
Зміни вмісту заліза та марганцю в тканинах судинної стінки за умов розвитку адреналінового артеріосклерозу
Наумко Р.Ф., канд. .мед. наук, асистент
СумДУ, медичний інститут,кафедра фізіології і патофізіології
У сучасному розумінні патогенезу атеросклерозу та артеріосклерозу Менкеберга велике значення приділяється ушкоджувальному впливові високих доз адреналіну на тканини кровоносних судин. За умов гіперадреналінемії спостерігається гіпоксичне ушкодження клітин судинної стінки, активація реакцій пероксидного окиснення ліпідів, реалізація кальцієвих патогенетичних механізмів ушкодження клітин. Ці процеси супроводжуються змінами мікроелементного складу тканин кровоносних судин. Залізо та марганець як кофактори входять до складу низки ферментів антиоксидантного захисту та енергетичного обміну. Метою даної роботи було вивчення змін вмісту заліза та марганцю у судинній стінці щурів у динаміці розвитку адреналінових уражень кровоносних судин.
У 25 щурів у складі 5 досліджуваних груп артеріосклероз моделювали шляхом щоденного внутрішньом’язового введення 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з розрахунку 50 мкг/кг маси тварини протягом 1, 3, 7 та 14 діб. У досліджуваних тканинах спектрофотометрично визначали вміст заліза та марганцю. На 14 добу експерименту вміст марганцю зріс у тканинах серця та головного мозку і зменшився у печінці та тонкій кишці; вміст заліза зріс в серці і зменшився у тканинах головного мозку, печінки та тонкої кишки. В тканинах кровоносних судин виявлено різноспрямовані зміни: зменшення вмісту заліза та збільшення концентрації марганцю в аортальній стінці і, навпаки, збільшення вмісту заліза та зменшення концентрації марганцю у венозній тканині. Зміни зазначених показників у венозній тканині є меншими, ніж в артеріальній, що може бути пов’язано з більшою активною резистентністю вен, порівняно з артеріями, до дії різних ушкоджувальних впливів, у тому числі до дії високих доз адреналіну.