Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3067.67kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
ВПЛИВ ЕНТЕРОСОРБЕНТУ “ЕНТЕРОСГЕЛЬ” НА ПЕРЕБІГ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ПРИ ПАРАЦЕТАМОЛОВОМУ ГЕПАТИТІ
Коваль М. І., старший лаборант
Науковий керівник – доц. Покотило О. С.
Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я.Горбачевського,
кафедра фармакології з клінічними фармакологією,
фармацією та фармакотерапією
У механізмах реалізації токсичної дії парацетамолу, поряд із ковалентним зв’язуванням його високоактивного метаболіту N-ацетил-4-бензохіноніміну з макромолекулами гепатоцитів, значна роль належить активації вільнорадикальних процесів та зумовленому ними оксидативному стресу. Пошук засобів, які зменшують перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ) при токсичних ураженнях печінки, в тому числі при парацетамоловому гепатиті, є актуальною проблемою. Тому метою проведеного дослідження було вивчення вмісту продуктів ПОЛ у плазмі крові в нестатевозрілих самців білих щурів при експериментальному парацетамоловому гепатиті та при корекції ентеросорбентом „Ентеросгель”.
В результаті проведених досліджень встановлено, що введення тваринам парацетамолу в дозі 1250 мг/кг викликає значне підвищення у плазмі їх крові вмісту первинних продуктів ПОЛ – дієнових кон’югатів (ДК) – в 2,3 раза та вмісту вторинних продуктів ПОЛ – малонового диальдегіду (МДА) – 1,9 раза. Вміст ДК і МДА у плазмі крові білих щурів, яким перед моделюванням парацетамолового гепатиту вводили перорально протягом 7 днів ентеросорбент „Ентеросгель” істотно не відрізнявся від такого вмісту у тварин контрольної групи. При введенні білим щурам ентеросорбенту „Ентеросгель” протягом 7 днів після моделювання парацетамолового гепатиту виявлено в плазмі їх крові зменшення вмісту ДК в 1,3 рази, а вмісту МДА - 1,5 рази порівняно до контрольних тварин з патологією.
Таким чином, в результаті проведених досліджень встановлено, що введення нестатевозрілим самцям білих щурів перорально кремнієвого ентеросорбенту „Ентеросгель” з лікувальною метою, тобто після моделювання парацетамолового гепатиту, значно більшою мірою знижує вміст ДК і МДА у плазмі їх крові, порівняно до такого вмісту у тварин , яким вводили „Ентеросгель” з профілактичною метою, тобто до моделювання даної паталогії.
ДИНАМІКА ПРОДУКЦІЇ ІНТЕРЛЕЙКІНІВ НЕЙТРОФІЛАМИ ТА МОНОЦИТАМИ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ СИНУСИТИ,
ОТИТИ І ТОНЗИЛІТИ
Коновалов А.Ю., Стеріоні І.В.
Наукові керівники: проф. Казімірко Н.К., проф. Гайдаш І.С.
Луганський державний медичний університет,
кафедри патофізіології та мікробіології
Метою дослідження було вивчення динаміки продукції інтерлейкінів (ІЛ-1 та -6) нейтрофілами та моноцитами хворих на хронічні синусити, отити і тонзиліти. З периферійної крові 129 хворих (віком від 19 до 43 років), які знаходилися на лікуванні в оториноларінгологічному відділенні міської клінічної лікарні № 1 м. Луганська, було виділено моноцити і нейтрофіли за допомогою центрифугування на градієнті щільності фікол-верографін. Визначення ІЛ-1β та -6 проводили в супернатантах моноцитів і нейтрофілів імуноферментним методом в період загострення хвороби та в період одужання. Контрольну групу склали 65 практично здорових осіб віком від 20 до 42 років. Отримані цифрові результати піддавали статистичному аналізу. Встановлено, що в нейтрофіли та моноцити крові хворих на хронічні синусити, отити і тонзиліти помітно змінювали секрецію інтерлейкінів, при цьому ступінь відзначених змін залежав від періоду обстеження (загострення хвороби або реконвалесценція). Встановлено, що секреторна активність моноцитів і нейтрофілів в період загострення знижувалася. Так, продукція ІЛ-1β нейтрофілами хворих виявилась в 1,53 рази нижчою аналогічного показника норми (секреції нейтрофілами здорових донорів); кратність зниження продукції ІЛ-6 цими клітинами склала 1,94 (р<0,05). Аналогічна динаміка змін секреції зазначених цитокінів зареєстрована і в моноцитах периферійної крові: синтез ІЛ-1β був знижений в 1,44 рази, ІЛ-6 - в 1,56 рази відповідно (р<0,05). Пригнічення продукції ІЛ-1β та -6, які є ключовими факторами ініціації ряду імунних реакцій, безсумнівно, було здатне призвести до зниження захисних сил організму хворих. В періоді одужання відбувалось відновлення змінених показників, проте в переважній більшості випадків повного відновлення порушених параметрів до рівня референтної норми ми не спостерігали.
Таким чином, загострення хронічної патології з боку ЛОР-органів істотно впливали на показники секреції медіаторів нейтрофілами та моноцитами периферійної крові хворих. Зміни продукції медіаторів були вираженими в період загострення і мали тенденцію до відновлення в період одужання. Проте повної ліквідації виявлених порушень до показників секреції клітин здорових донорів не відбувалось.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ДАЛАРГІНУ НА ЗМІНУ ВМІСТУ КОМПОНЕНТІВ СЛИНИ, ШЛУНКОВОГО СОКУ, ЖОВЧІ ТА КРОВІ
Костенко С.І., лікар-терапевт
Науковий керівник – професор Шевчук В.Г.
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця,
кафедра нормальної фізіології
Однією із актуальних проблем сучасної медицини є дослідження ролі регуляторних пептидів, в тому числі енкефалінів, в нейро-гуморальних механізмах регуляції різних функцій організму людини. Синтетичний аналог лей-енкефаліну – даларгін, достатньо широко використовується при терапії патології органів травлення. Проте досі залишається мало вивченим вплив даларгіну на зовнішньосекреторну функцію печінки та склад компонентів слини, шлункового соку, жовчі та крові.
В експериментах на безпородних собаках з хронічними комбінованими холецисто-дуоденальними фистульними трубками встановлено, що під впливом даларгіну у травних соках і крові дослідних тварин відбуваються зміни вмісту загального білка, холестерину, ефірів холестерину, жирних кислот, тригліцеридів, фосфоліпідів. Даларгін в основному збільшує концентрацію цих компонентів у слині, шлунковому соці та жовчі, що підтверджує його вплив на функціональний стан слинної залози, шлунку та печінки. Встановлено також, що даларгін підвищує вміст у крові експериментаних тварин фосфоліпідів, ефірів холестерину, жирних кислот і тригліцеридів. Одержані данні дають підставу вважати, що даларгін впливає на обмін вказаних компонентів не тільки в травних залозах, а і в інших органах і тканинах. Крім того, в дослідах на тваринах, показано, що даларгін односпрямовано підвищує у жовчі концентрацію кон’югованих жовчних кислот, а кількість вільних жовчних кислот може як збільшуватися, так і зменшуватися.