Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Бабенко Т.М., Вашист М.М., студ. 3-го курсу
Дослідження фракцій небілкового азоту в біомасі мукорового гриба blakeslea trispora
Зміна рівня аденилових нуклеотидів в печінці щурів під впливом летких компонентів епоксидних смол
Вивчення впливу бісфосфонатів
Активність 5-амінолевулінатсинтази
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Бабенко Т.М., Вашист М.М., студ. 3-го курсу


Науковий керівник – доц. Храмова Р.А.

СумДУ, медичний інститут, кафедра біохімії і фармакології

При лікуванні різних захворювань серцево-судинної системи β-адреноблокаторами був виявлений натрійуретичний ефект даних препаратів. В нашій роботі була поставлена мета вивчити роль β1-адренорецепторів нирки в механізмі цієї реакції. Досліди були виконані на наркотизованих щурах в умовах гострого експерименту із застосуванням стандартної кліренсової методики. Тваринам вводили талінолол підшкірно в дозі 1мг/кг. Встановлено, що введення талінололу сприяло збільшенню діурезу, клубочкової фільтрації та виведенню натрію з сечею. Для вивчення кровотоку і напруги кисню нами були застосовані методи імпедансної реоплетизмографії і полярографії, відповідно. В експерименті встановлено, що введення талінололу супроводжується збільшенням кровотоку в кірковій і зовнішній мозковій речовині нирок при відсутності змін напруги кисню.

Для виявлення можливої участі калікреїн-кінінової системи нирок в механізмі відповідної реакції на введення талінололу був використаний специфічний блокатор цієї системи контрикал в дозі 3000 ЕД/кг. Отримані результати свідчать про те, що попереднє введення контрикалу не перешкоджало збільшенню кровотоку, діурезу, нарійурезу та напруги кисню на фоні дії β1-блокатора. Аналогічні результати були отримані при вивченні ролі ниркових простагландинів у механізмі розвитку відповідної реакції нирок на талінолол. Для аналізу був використаний специфічний інгібітор біосинтезу простагландинів - індометацин, який вводили в організм на протязі 5 днів в добовій дозі 3 мг/кг. Встановлено, що ниркова реакція після попереднього введення індометацину суттєво не змінюється на фоні дії β1-адреноблокатора.

Для оцінки можливої участі дофамінових рецепторів нирок в механізмі натрійуретичної реакції досліджуваного препарату, використовувався дофаміноблокатор галоперидол в дозі 1 мг/кг. Результати комбінованого застосування галоперидолу і талінололу свідчать про те, що натрійурез, нирковий кровоток і напруга кисню практично залишалися такими ж, як при введенні лише β1-блокатора.

Проведені дослідження дали підставу зробити висновок, що при введенні кордануму судинна реакція нирок і напруга кисню, як і натрійуретичний ефект, не залежить від змін активності ниркової калікреїн-кінінової системи, рівня простагландинів і стимуляції дофамінових рецепторів.


ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАКЦІЙ НЕБІЛКОВОГО АЗОТУ В БІОМАСІ МУКОРОВОГО ГРИБА BLAKESLEA TRISPORA


Богдашкіна С. Д., студ. 2-го курсу

Науковий керівник – доц. Прімова Л.О.

СумДУ, медичний інститут,кафедра біохімії і фармакології

Як джерело азоту гриби можуть використовувати органічні сполуки – білки, пептиди, амінокислоти; солі амонію, аміак, нітрати, нітрити. Найкращі джерела – аміак і нітратний азот. Ступінь використання різних джерел азоту залежить від умов культивування, віку культури, направленості біосинтетичних процесів.

Використання для вирощування каротинсинтезувального мукорового гриба Bl. trispora, безглюкозного поживного середовищі, у якому неорганічні амонійні солі є єдиним джерелом азотного живлення, дозволяє підвищити тривалість каротиногенезу та вихід каротину, а також приводить до зміни хімічного складу біомаси.

Мета досліджень – вивчення фракцій небілкового азоту в міцелії мукорового гриба Bl.trispora, який культивували на напівсинтетичному поживному середовищі. Досліджували 8 зразків із різних партій біомаси гриба Bl.trispora, виготовленi на Верхньоднiпровському бiотехнологiчному комбiнатi Днiпропетровської областi. Загальний азот визначали за К'єльдалем, небiлковий азот - за Барнштейном, амонiйний азот - методом Конвея, нiтратний – потенцiометричним і амiдний - алкалiметричним методами, амiнний - за рiзницею мiж сумою небiлкового азоту i концентрацiєю рiзних його форм.

За результатами досліджень встановлено, що небілковий азот у міцелії гриба складає – 1,3 г/кг, що становить - 0,13%, від сухої речовини і 8,1%, від загального азоту. Bl.trispora відноситься до грибів, які слабо засвоюють азот нітратів, тому доля цієї фракції у небілковому азоті лише - 1%. Средовище для культивування не містить спеціально внесених нітратів, але частина їх може надходити з компонентами середовища, або утворюватись при окисненні аміаку до нітратів.

На амонійний азот припадає - 26,2%, амідний - 29,5%. Висока кількість амінного азоту - 42,7%, ймовірно, пов′язана з існуванням у складі гриба 2 пулів вільних амінокислот – основного і резервного.

Таким чином, у міцелії мукорового гриба Bl.trispora в незначній кількості містяться небажані форми азоту – нітратний і амонійний, при більш високому вмісті амідного і амінного, сума останніх складає 72,2 % небілкового азоту. Вміст нітратів нижче ГДК, які встановлені для рослин.



Показники

Біомаса гриба Bl.trispora

x ± Sx

% в АСР

Суха речовина

939,5±6,9

100,0

Загальний азот (ЗА)

14,70,7

1,6

Небілковий азот

1,20,1

0,13

В т.ч: нітратний

0,0120,028

0,001

Амонійний

0,3140,028

0,03

Амідний

0,3540,053

0,04

Амінний

0,5120,046

0,05



ЗМІНА РІВНЯ АДЕНИЛОВИХ НУКЛЕОТИДІВ В ПЕЧІНЦІ ЩУРІВ ПІД ВПЛИВОМ ЛЕТКИХ КОМПОНЕНТІВ ЕПОКСИДНИХ СМОЛ

Висоцький І. Ю., канд. .мед. наук, доцент

СумДУ, медичний інститут, кафедра біхімії і фармакології

Вивчали інгаляційний динамічний вплив летких компонентів (ЛК) епоксидної смоли ЕД-20 (ЕС) у концентрації, що становить 1/3 LC50 за епіхлоргідрином на рівень аденилових нуклеотидів в печінці білих щурів-самців лінії Вістар.

Проведені дослідження показали, що рівень АТФ в тканині печінки експериментальних тварин при гострій інтоксикації ЛК ЕС знижувався в порівнянні з групою інтактних тварин через 12 годин після закінчення дії токсичних агентів на 41%, а через 120 годин – на 49%. Виявлений дефіцит в високоенергетичних фосфатних зв’язках, свідчить про формування енергодефіцитного стану. Достовірні значення збільшення рівня АДФ спостерігалися лише в більш пізні строки експерименту. Показано, суттєве підвищення вмісту АМФ у всі строки дослідження експериментальних тварин (на 67-162%) в порівнянні з інтактною серією. Аналіз динаміки змін суми нуклеотидів свідчить про її стійке зменшення (на 10-15%). Максимальне збільшення рівня неорганічного фосфору (Фн) виявлено на 3-5 день досліду, коли цей показник перевищував величини норми в 1,6- 1,8 рази.

Для всебічної оцінки стану енергетичного обміну при інтоксикації ЛК ЕС вивчали ряд параметрів енергетичного гомеостазу. Встановлено, що малярне співвідношення АТФ/АДФ, яке свідчить про швидкість дихання мітохондрій в печінці тварин, при токсичному процесі різко зменшується у всі строки дослідження, що ще раз підтверджує стабільність змін аденилнуклеотидної системи після інгаляційного впливу продуктами ЕС. Досить інформативним показником процесів окислювального фосфорилювання в мітохондріях являється термодинамічний контроль дихання, який у тварин дослідної групи суттєво змінюється у всі строки спостереження. При цьому, найбільш виражені зміни відмічаються на 12 годині досліду, коли даний показник в порівнянні з вихідним рівнем знижується на 60%.

Таким чином, виявлені в динаміці зміни рівня аденилових нуклеотидів при гострій динамічній інгаляційній інтоксикації ЛК ЕС характеризуються різними порушеннями, а саме зменшенням суми аденилових нуклеотидів (за рахунок АТФ) і окремих компонентів цієї системи з одночасним суттєвим підвищенням рівня АМФ і Фн .Встановлений дисбаланс в системі АТФ – АДФ – АМФ, при гострій інтоксикацій ЛК ЕС, вказує на різке пригнічення процесів окислення і фосфорилювання і свідчить про необхідність раціональної фармакотерапії виявлених змін енергообміну.

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ БІСФОСФОНАТІВ

НА ВМІСТ КАЛЬЦІЮ В СТІНКАХ КРОВОНОСНИХ СУДИН

ЗА УМОВ D-ВІТАМІННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ

Гарбузова В.Ю., доцент

СумДУ, медичний інститут, кафедра фізіології і патофізіології

Бісфосфонати – фосфороорганічні комплексони,синтетичні аналоги пірофосфатів. Головні фізико-хімічні ефекти усіх бісфосфонатів полягають в інгібіції утворення та агрегації, а також зменшення швидкості розчинення кристалів фосфорно-кислого кальцію. Всі бісфосфонати характеризуються трьома спільними властивостями: не метаболізуються, мало всмоктуються в шлунково-кишковому тракті (менше 1%), депонуються в кістках. In vitro бісфосфонати стійкі до нагрівання, абсолютно не підлягають ензиматичному гідролізу, проте розкладаються під дією ультрафіолетового опромінення.

Ангіопротекторний вплив комплексоутворювачів пов’язаний з двома механізмами. Перший – це безпосередня антикальциногенна дія, обумовлена тим, що вони порушують утворення фосфатних солей кальцію в судинній стінці, завдяки чому запобігають формуванню кристалів оксіапатиту як у клітині, так і у позаклітинному середовищі. Другий механізм опосередкований. Він пов’язаний з гіпокальційемічним впливом комплексоутворювачів. За умов гіпокальціємії відбувається зменшення інтерстиціального пулу кальцію в судинній стінці, в результаті зменшується кальцієве перевантаження клітин, що запобігає реалізації кальційопосередкованих механізмів атерогенезу.

У роботі було вивчено вплив натрієвої солі етан-1-гідрокси-1,1-дифосфонової кислоти (ЕГДК) на вміст кальцію в артеріальній і венозній стінці кролів за умов гіпервітамінозу D, а також рівень кальцію в сироватці крові.

У результаті проведених експериментів було з’ясовано, що в групі інтантних кролів вміст кальцію в артеріях вищій, ніж у венах: в грудній аорті – в 2,3 раза, в черевній – в 3 рази, в легеневій артерії – в 1,7 раза. За умов уведення вітаміну D, вміст кальцію збільшувався в усіх досліджуваних судинах. Так, у грудній аорті він виріс у 13 разів, у черевній – в 9 разів, у легеневій аорті – в 7 разів, у задній порожнистій вені – в 3 рази.

У результаті проведених експериментів з’ясовано, що ЕГДК сприяла зниженню вмісту кальцію в усіх вивчених судинах і сироватці крові тварин з D-вітамінною інтоксикацією: у грудній аорті – в 5,3 раза, у черевній – в 3,7 раза, у легеневій артерії – в 3,3 раза, у порожнистій вені – в 2,1 раза, у сироватці крові – в 2 рази проти групи D-гіпервітамінорних тварин.


АКТИВНІСТЬ 5-АМІНОЛЕВУЛІНАТСИНТАЗИ

В ПЕЧІНЦІ ЩУРІВ ПРИ ДІЇ НІТРОПРУСИДУ НАТРІЮ

Іншина Н.М.