Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3067.67kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
Сумский государственный университет, медицинский институт
Введение. Двойная дуга аорты – редкий врожденный порок сердца, обычно протекающий без нарушения гемодинамики. Образующееся при данной патологии сосудистое кольцо приводит к возникновению респираторных, и, несколько реже, гастроинтестинальных нарушений. Симптомы со стороны сердечно-сосудистой системы встречаются гораздо реже. Цель нашей работы – продемонстрировать случай двойной дуги аорты, являющейся редким врожденным пороком сердца.
Материалы и методы. 2-летний пациент с клиникой стридора и подозрением на наличие сосудистого кольца обследовался с целью уточнения диагноза. Было проведено КТ-исследование с внутривенным контрастированием. Исследование проводилось на компьютерном томографе Siemens Somatom Sensation 16.
Результаты. Выявлена двойная дуга аорты, образующая сосудистое кольцо вокруг трахеи и пищевода. От правой дуги отходили правая общая сонная артерия и правая подключичная артерия, от левой – левая общая сонная и левая подключичная артерия. Определялось сдавление трахеи справа на 1 см выше бифуркации.
Выводы. Нами был представлен редкий врожденный порок сердца – двойная дуга аорты. Компьютерная томография с внутривенным контрастированием позволила выявить сосудистое кольцо, образованное двойной дугой аорты, охватывающее трахею и пищевод; установить сдавление трахеи элементами сосудистого кольца; определить отхождение сосудов от дуги аорты.
МЕТОДИКА ПОВНОЇ ІНВАГІНАЦІЙНОЇ ФУНДОПЛІКАЦІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНУ РЕФЛЮКСНУ ХВОРОБУ, УСКЛАДНЕНУ СТРАВОХОДОМ БАРРЕТТА
Крощук В. В., Мясоєдов С. Д., Кондратенко П. М.
Науковий керівник – д-р .мед.наук, професор Мясоєдов С.Д.
Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова
Академії медичних наук України, м.Київ
Розроблена антирефлюксна операція повної інвагінаційної фундоплікації, що виконується у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, у яких залишається незміненим діаметр стравохідно-шлункового переходу. Традиційній антирефлюксній операції повної фундоплікації за Донах’ю, що вважається методикою вибору при вказаній патології, властиві ускладнення ранньою післяопераційною дисфагією у 28-34% хворих та персистуючим постфундоплікаційним синдромом – у 5-11%. Ці ускладнення є безпосередніми наслідками операції, небажаним стороннім ефектом створення антирефлюксного механізму шляхом, зокрема, звуження просвіту стравохідно-шлункового переходу з використанням калібруючих горизонтальних шлунково-стравохідно-шлункових швів. Вони є особливо частими та виразними у хворих з нерозширеним отвором стравохідно-шлункового переходу. Задля подолання вказаних значних вад традиційної методики нами запропонована методика фундоплікації, що виконується проведенням мобілізації дна шлунка, дистальних 4 см стравоходу, кардії та субкардії, накладанням серозно-м’язових П-подібних швів полозкового типу із пришиванням циркулярно стравоходу на 3–4 см проксимальніше рівня анатомічного стравохідно-шлункового переходу до субкардії та дна шлунка. Таким чином, утворюється інвагінація дистального відрізка стравоходу до проксимального відділу шлунка. Конструювання повної фундоплікації завершували зшиванням між собою сформованих повностінних складок дна шлунка спереду від стравоходу. Принциповою відмінністю техніки виконання запропонованої методики стало використання виключно вертикальних шлунково-стравохідних швів, що запобігали деформації збереженого природного просвіту стравохідно-шлункового переходу, на противагу горизонтальним швам, що накладають при формуванні фундоплікації за Донах’ю, звужуючи при цьому просвіт перехідної області між шлунком та стравоходом. Вказані особливості запропонованої методики були суттєвими для створення надійного антирефлюксного механізму в області стравохідно-шлункового переходу, досягнення стійкої стабілізації конструкції фундоплікаційної манжети у 14 прооперованих пацієнтів з ускладненою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. В них досягли клінічного видужання, підтвердженого даними багатогодинної рН-метрії стравоходу про елімінацію патологічного шлунково-стравохідного рефлюксу за критеріями Дімістера, ендоскопії з біопсією – про зворотній розвиток ознак рефлюкс-езофагіту і барреттівської метаплазії та езофагоманометрії методом відкритого катетера – про відновлення області підвищеного тиску у просвіті дистального відрізка стравоходу до 12-20 мм рт ст.
Диференційоване використання методики повної інвагінаційної фундоплікації у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, у яких є незміненим діаметр стравохідно-шлункового переходу, забезпечує досягнення в них повторюваного антирефлюксного лікувального ефекту, адекватно виразного за головними клініко-лабораторними ознаками, що попереджує розвиток ранньої післяопераційної дисфагії та хронічного постфундоплікаційного синдрому, властивих альтернативній операції за методикою Донах’ю.
ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТА ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ДЕСТРУКТИВНО-НЕКРОТИЧНИХ УРАЖЕНЬ НИЖНІХ КІНЦІВОК У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
Буренко Г.В., Меллін В.М., Кіндзер С.Л., Кульбака В.С., Дубина В.Г.
Національний медичний інститут ім. О.О. Богомольця,
кафедра загальної хірургії № 2 з курсом ВПХ.
Київська міська клінічна лікарня №3
Лікування деструктивно-некротичних уражень (ДНУ) і ран нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет (ЦД), не завжди дає задовільні результати, тому залишається актуальною проблемою і потребує пошуку нових патогенетично обгрунтованих лікувальних і профілактичних засобів.
Проведено аналіз результатів лікування 58 хворих на ЦД з ДНУ нижніх кінцівок, які склали основну групу, та 34 хворих з ДНУ нижніх кінцівок, які не хворіли на ЦД і віднесені до контрольної групи. Хворі перебували на лікуванні в Київській міській клінічній лікарні №3 з 2004 року по 2006 рік включно.
Контроль за загальним станом хворих та за перебігом ранового процесу здійснювали за допомогою клінічних, лабораторних, біохімічних, інструментальних, бактеріологічних та цитоморфологічних методів обстеження.
Клінічні методи включали: огляд, оцінку локалізації та поширеності некрозу; оцінку об`єктивного стану (наявність супутньої патології та інших ускладнень цукрового діабету); рівень мікро-макроангіопатії (пальпаторне визначення пульсації на артеріях нижніх кінцівок, симпттом здавлення пальця); діагностику сенсорних порушень (дослідження больової, тактильної, дискримінаційної, температурної чутливості). З інструментальних методів обстеження виконували ультразвукове дослідження артерій нижніх кінцівок, рентгенографію стопи в двох проекціях, реовазографію, термометрію, визначали плече-кісточковий індекс.
У хворих основної групи мали місце оклюзійні ураження артерій нижніх кінцівок в основному за рахунок втягнення в процес гомілкових артеріальних сегментів з порушенням тактильної, больової дискримінаційної та температурної чутливості за рахунок розвитку дистальної невропатії.
Після хірургічної обробки запального вогнища в комплекс лікування хворих основної групи були включені препарати простагландину Е, антикоагулянти прямої дії, препарати ліпоєвої кислоти, корекція глікемії простим інсуліном. У більшості хворих контрольної групи після адекватної хірургічної обробки гнійного вогнища та антибактеріальної терапії на протоязі доби зменьшилися явища інтоксикації, набряк оточуючих тканин, а на 2 – 3 день в рані спостерігався ріст грануляційної тканини, яка рівномірно виповнювала рановий дефект. В основній групі, незважаючи на комплексне лікування ДНУ мали тенденцію до поширення по підшкірній клітковині, фасціям, сухожилкам, що вімічено у більшості хворих на цукровий діабет. В зв`язку з цим ми виконували у цих хворих етапні некректомії на межі некротично-змінених та життєвопридатних тканин, що сприяло прискоренню процесів очищення рани, зменьшенню інтоксикації, що проявлялося зниженням в крові показників азотистого обміну, температури тіла, показників лейкоцитозу, гіперглікемії.
Розрізи на стопі і гомілці виконували враховуючи основні фунціонально-важливі анатомічні утвори з наступним дренуванням, налагодженням перманентного або постійного промивання ран антисептиками, що сприяло прискоренню підготовки ран до ксено- та аутодермопластики або накладання вторинних швів на них.
Таким чином, хворі на цукровий діабет з деструктивно-некротичними ураженнями нижніх кінцівок потребують адекватного обстеження, моніторингу і постійної корекції глікемії простим інсуліном, нормалізації водно-електролітного, кислотно-лужного, білкового балансів, дезінтоксикаційної терапії.
У хворих на цукровий діабет переважає ураження дистальних відділів артеріального русла, що затруднює можливість виконання операцій на магістральних судинах і потребує раннього комплексного лікування.
Проведення етапних повторних некректомій, ефективне дренування ран і програмована санація їх антисептиками активує очищення ран від некротичних тканин, скорочує терміни заживлення ран сприяє виконанню аутодермопластики або накладання вторинних швів.
НЕГАТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ
ГОСТРОЇ ІШЕМІЇ КИШЕЧНИКА У ЛЮДЕЙ
ПОХИЛОГО ТА СТАРЕЧОГО ВІКУ
Максименко М.В., аспірант
Науковий керівник – проф.Слонецький Б.І.
Національна медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика,
кафедра медицини невідкладних станів
Гостре порушення брижового кровообігу зустрічається у 0.2 – 0.4% пацієнтів, що госпіталізуються в загальнохірургічні стаціонари. Однак, число ускладнень складає від 24 до 45%, при цьому летальність, не дивлячись на значний прогрес в інтенсивній терапії та судинній хірургії, залишається досить високою і за даними різних авторів складає від 54 до 92% (Орел Ю.Г. і співавт, 2002, Ольшанецький А.А. і співав. 2004, Баешко А.А., 2005).
В основу роботи покладені результати аналізу лікування 132 пацієнтів з гострою ішемією кишечника, котрі знаходились в хірургічних відділеннях Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Пацієнтів розділили на дві групи з урахуванням віку. Перша група була представлена 34 пацієнтами віком від 40 до 60 років, тоді як другу склали 98 хворих похилого та старечого віку. Діагностичний алгоритм, крім клініко-лабораторних досліджень, включав рентгенологічні, УЗД та ендоскопічні методи.
Дослідження проведені у хворих двох груп виявили, що у пацієнтів першої групи превалювали чоловіки (співвідношення 2 до 1), тоді як у другій групі спостерігали протилежну тенденцію (співвідношення 1 до 3). Аналіз терміну госпіталізації свідчить, що 29 (85.3%) хворих першої групи були госпіталізовані протягом першої доби, тоді як 87 (88.9%) пацієнтів другої групи були госпіталізовані пізніше 1 доби з моменту захворювання. Оцінка ступеня операційного ризику у першій групі виявила, що 9 (26,5.%) хворих було госпіталізовано з ІІІ ступенем та 5 (14.7%) пацієнтів з IV ступенем, тоді як у другій групі 61 (62.2%) хворий був госпіталізований з ІІІ ступенем та 23 (23.5%) пацієнтів з IV ступенем. У другій групі важкість стану основного захворювання суттєво поглиблювалась симультанною патологією серед котрої переважали наступні захворювання : ІХС, стенокардії напруги ІІ – ІІІ функціонального класу, післяінфарктний кардіосклероз, недостатність кровообігу І – ІІ ст., порушення провідності серця, набуті пороки серця, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет та інш.
Результати лікування пацієнтів похилого та старечого віку з гострим ішемічним ураженням кишечника свідчать про значні негативні передумови, що ускладнюють діагностику та розширюють об”єм оперативного втручання і як наслідок цього погіршують результати лікування. Так летальність для другої групи склала 62,6%, тоді як для першої 35,3%.
СЛУЧАЙ НЕТИПИЧНОЙ МИКСОМЫ СЕРДЦА
Кондрачук А.С., старший научный сотрудник;
Рокицкая Н.В., врач-кардиолог; Ершова Е.Б., врач-интерн
Научно-практический медицинский центр
детской кардиологии и кардиохирургии
Введение. Миксома – это первичная, гистологически доброкачественная опухоль сердца. Однако при нераспознанном диагнозе наблюдается клинически злокачественное и даже фатальное течение. Наиболее частая локализация миксом – полость предсердий. При миксомах предсердий в подавляющем большинстве случаев определяется одиночный опухолевый узел; мультицентрический рост возможен при локализации в желудочках. Опухоль может иметь широкое основание или длинную ножку. Более чем в 80% случаев определяется наличие ножки. Цель нашей работы – продемонстрировать случай нетипичной миксомы предсердий, состоящей из двух узлов, имеющих широкое основание.
Материалы и методы. 59-летняя пациентка обследовалась с целью уточнения анатомии опухоли, выявленной при ЭхоКГ-исследовании. Было проведено МРТ-исследование с внутривенным контрастированием и синхронизацией с сердечным ритмом. Исследование проводилось на магнитно-резонансном томографе Magnetom Avanto 1,5T.
Результаты. Выявлена опухоль, исходящая из межпредсердной перегородки, состоящая из двух узлов, имеющих ровные и четкие контуры, не создающая обструкции кровотоку, неравномерно накапливающая контрастное вещество в фазе позднего контрастирования. Один из узлов находился в полости правого предсердия, второй – в полости левого предсердия; оба узла имели широкое основание.
Гистологический диагноз – миксома.
Выводы. Нами был представлен случай нетипичной миксомы предсердий, состоявшей из двух узлов на широком основании. МРТ-признаки были неспецифичны.
СТАН КИСНЕВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТКАНИН ГОМІЛКИ У ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНОЮ ВЕНОЗНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ, ОБУМОВЛЕНОЮ ВАРИКОЗНОЮ ХВОРОБОЮ
Безродний Б.Г., Петренко О.М., Мартинович Л.Д.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,
кафедра госпітальної хірургії №1
За період з 2004 по 2006 роки обстежено 31 хворого із тривало незаживаючими трофічними виразками нижніх кінцівок на фоні ХВН, обумовленої варикозною хворобою (згідно класифікації СЕАР клас С6), які перебували на лікуванні у хірургічних відділеннях МКЛ № 4 м. Києва. Вік пацієнтів коливався від 45 до 83 років. Серед них було 19 жінок та 12 чоловіків.
Групу контролю склали 17 практично здорових осіб у віковій категорії 60-70 років, що госпіталізувались до клініки з приводу неускладнених гриж передньої черевної стінки.
Виміри парціального тиску кисню в тканинах проводили за полярографічною методикою апаратом “Окситензометр - М“ сумісно з фахівцями відділу клінічної патофізіології інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України . Особливістю методики є можливість визначати напругу кисню в тканинах прямою методикою – голчатим поляризованим платиновим електродом. Стан кисневого забезпечення тканин вивчали у шкірі як по периметру виразки, так і у шкірі нижньої третини (зона індурації) та верхньої третини гомілки (зона відносно нормальної шкіри). Хворих обстежували в горизонтальному та вертикальному положеннях
При дослідженні у горизонтальному положенні тіла напруження кисню у шкірі по периметру виразки хворого виявлено, що показники рО2 були на 90% нижче контрольних та складали в середньому 6,5±0,3 мм рт. ст. (р <0,01). Отримані дані свідчать за наявність тканинної гіпоксії, яка була важливим механізмом, що перешкоджав загоєнню виразки. При вимірюванні напруження кисню у ділянках гомілки відступаючи 2-3 см від краю виразки (зона індурації), виявлено вищі показники. Зокрема рО2 в нижній третині медіальної поверхні гомілки становила 22,6±2,8 мм рт. ст., а у верхній третині – 28,3±2,4 мм рт. ст. У контрольній групі величина рО2 в шкірі становила 48,7±5,3 мм рт. ст. Причому на всій поверхні гомілки ця величина була сталою.
При проведенні ортостатичної проби (хворі приймали вертикальне положення і через 10-15 хвилин у них проводили дослідження) виявлено, що показники рО2 в зоні трофічної виразки складали 12,8±0,5 мм рт. ст. При цьому на медіальній поверхні гомілки в нижній третині відмічено підвищення величини рО2 до 30,9±3,0 мм рт. ст. У верхній третині гомілки напруга кисню становила 38,7±3,5 мм рт. ст.
У осіб контрольної групи, при обстеженні їх у вертикальному положенні тіла встановлено, що приріст рО2 становив 20% та складав 57,3±4,8 мм рт. ст.
Отримані дані свідчать про наявність локальної гіпоксії в ділянці венозної трофічної виразки. Підвищення напруження кисню при проведенні ортостатичної проби, особливо в нижній третині гомілки, можна розглядати як наслідок збільшення базального кровотоку та посилення венозної гіпертензії у досліджуваній ділянці. Цей феномен пояснюється порушенням транспорту кисню до клітин. Причиною неспроможності клітин засвоювати обсязі доставлений кисень може бути локальний ендотоксикоз з розвитком гістотоксичної гіпоксії на фоні існуючої циркуляторної гіпоксії.
ПРИМЕНЕНИЕ АНТИГОМОТОКСИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ
НА ЭТАПЕ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ ПАЦИЕНТОВ ПОСЛЕ ОПЕРАЦИЙ НА ПОЯСНИЧНОМ
ОТДЕЛЕ ПОЗВОНОЧНИКА
Кобец Ю.В.
Научный руководитель – проф. Хвисюк А.Н.
Крымский государственный медицинский университет,
кафедра хирургии №2
Пациенты после операций на поясничном отделе позвоночника (ОнПОП) нуждаются в длительных реабилитационных мероприятиях. Одним из этапов реабилитации является санаторно-курортное лечение. Перспективным является применение антигомотоксических препаратов на курорте.
Цель исследования: оценка эффективности антигомотоксических препаратов на санаторно-курортном этапе реабилитации пациентов после операций на поясничном отделе позвоночника.
Материалы и методы. Для решения поставленной задачи нами было исследовано 40 пациентов после ОнПОП, которые находились на санаторном лечении с использованием курортных и преформированных факторов. У 20 из них использовали антигомотоксические препараты: Остеобиос по 8 капель 3 раза в день и две формы препарата Траумель С в виде паравертебральных блокад по 2 мл в/м. Все больные были прооперированы с использованием одной и той же методики. Для оценки эффективности антигомотоксической терапии мы использовали: визуальную аналоговую шкалу; методы клинического обследования пациентов, уровень щелочной фосфатазы при поступлении и перед выпиской.
Результаты исследования и их обсуждение. Как показало исследование, при поступлении не было достоверного отличия между исследуемыми пациентами по изучаемым параметрам. При выписке у пациентов получавших комплексную антигомотоксическую терапию, показатели миотонической реакции, суставной индекс, болевой синдром были значительно лучше, чем в группе сравнения. Так показатель болевого синдрома у пациетов получавших антигомотоксическую терапию улучшился в 4 раза, в то время как в группе сравнения в 2,5 раза. А уровень щелочной фосфатазы увеличился с 1395,6±9,0 нмоль/с*л до 1505,8±7,7 нмоль/с*л, в то время как у пациентов получавших традиционную терапию, с 1345,1±7,7 нмоль/с*л до 1396,5±7,5 нмоль/с*л. Что на наш взгляд, связано с действием препарата Остеобиос в результате активации остеобластов костной ткани.
Выводы. Антигомотоксические препараты Остеобиос и Траумель С позволяют повысить эффективность комплексной реабилитации пациентов после операций на поясничном отделе позвоночника на курорте.
СЛУЧАЙ КРАЙНЕ РЕДКОГО ВРОЖДЕННОГО ПОРОКА
СЕРДЦА – АОРТО-ЛЕВОЖЕЛУДОЧКОВОГО ТОННЕЛЯ