Cols=2 gutter=24> 2004/№3 Засновники
| Вид материала | Диплом |
- Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
- Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники, 2183.65kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники, 2823.78kb.
- Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.
- Cols=2 gutter=24> 2006/№2 Засновники, 2232.08kb.
- Cols=2 gutter=24> 2007/№2 Засновники, 1975.25kb.
- Cols=2 gutter=24> 2006/№4 Засновники, 2613.23kb.
- Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
- Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.
Я думку для уроку заримую.
Нехай вона збентежує серця.
(Педагогічні роздуми)
Виголошуване в прозі слухач сприймає неуважно, але хай лише ті самі слова пов’яже розмір, хай глибока думка зазвучить упорядкованими стопами, і вже той вислів проникає глибше, наче спис, пущений могутньою рукою.
Сенека “Моральні листи до Луцилія” (лист 108)
У свого улюбленого вченого, автора знаменитих дидактичних принципів німець-кого педагога Адольфа Дістервега я навчи-лась, що краще один предмет показати учневі з десяти сторін, ніж десять предметів – з однієї. І коли прочитала у Сенеки про роль римованої мови, замислилась над тим, як моє вміння римувати поставити на службу професії і таким чином урізноманітнити прийоми роботи на уроці зарубіжної літератури.
Моє педагогічне кредо: “Не здивуєш – не навчиш!” Дуже люблю уроки за темою “Японська лірика”, тому що жанр “хоку” і “танка” завжди дивують дітей.
Якось, пояснюючи сутність жанру “хоку”, склала експромт на уроці. Він був cкладений під враженням від вірша М. Басьо про зиму:
Експромт “Спроба хоку”
Узяв чорну туш,
І ось з-під пера вийшла…
красуня – зима.
Відчула не просто здивування, а захоплення учнів від мого натхнення. За кілька днів у мене на столі лежала добірка учнівських “спроб хоку”, декотрі з яких можна сміливо назвати шедеврами. Так учень 6 класу Іван Манько написав:
Хотів у школі (5 складів)
Побачити казку я. (7 складів)
Її не було. (5 складів)
Я зрозуміла, що слова В. О. Сухомлин-ського про те, що кожна дитина – це поет, і слова Мацуо Басьо про те, що справжній вірш хоку може написати тільки дитина є аксіомами.
За допомогою римування навіть поняття з теорії літератури можна зробити цікавими, захопливими. Наприклад, даючи поняття “пейзаж” у 5 класі, я підготувала такі рими:
Пейзаж
По-французьки “рауs” – місцевість,
Може бути й “краєвид”.
Ось описуй рідні села,
Хочеш – опиши Мадрид,
Та роби це ти художньо:
Порівняння не забудь,
Ще й епітет вжити можна.
Словом, друже, творчим будь!
Ці рими, як свідчить мій досвід, не тільки викликають позитивні емоції, але й сприяють кращому засвоєнню понять з теорії літератури. Готуючи урок за біографією письменника, я пишу коротенький римований твір про нього. Так, вступний урок за темою “А. П. Чехов” я закінчую такими рядками:
Він знов нагадує: “Ви часу не марнуйте…”
І легше дихаю, кудись відходить втома…
І вимикаю телефон. – Даруйте,
Читаю Чехова – мене немає вдома.
Мені дорікнули: “Ти б краще прочитала вірші про Чехова видатних поетів, навіщо витрачаєш час на уроці на своє аматорство?” Що відповісти на це? Я читала чудовий вірш І. Буніна про Чехова, на уроці ми слухали пісню Б. Окуджави про Чехова, та мій вірш, що забрав 30 секунд уроку, викликав таку теплу щиру реакцію, стільки я побачила в очах вдячності, що зміряти, підрахувати цього не можна. Я вважаю, що такі почуття наближають класика до сучасного учня.
Хоч скільки читаю свої рими, учні не звикають. Завжди дивуються, завжди радіють: тому що відчувають, що це зроблено саме для них і тільки для них, відчувають любов.
Діти дивуються, коли пишу експромт, дивуються, коли довідуються, що можу писати і українською, і російською. Дивуються, коли серед професійних перекла-дів Шекспіра пропоную свій. Не називаю одразу, який варіант належить мені, прошу визначити, що сприйняли найкраще.
Буває, учень вибирає мій переклад. Це зовсім не означає, що він найкращий. Я взагалі ставлюсь до свого хобі з легкою іронією, ніколи не називаю ці рими віршами, поезією. Та учень, що вибрав мій переклад, міг підсвідомо відчути знайомий голос, інтонацію, стиль. І сподобалось більше те, що йому ближче.
В.Шекспір
Сонет 34
(переклад з підрядника Т. Мурзо)
Погожу днину небо обіцяло –
Я вийшов з дому, не захищений плащем,
Та у дорозі мене хмара наздогнала
І налякала градом і дощем.
Нехай опісля крізь хмарину чорну
Торкнувся промінець мого чола,
Посіченою градом і дощем проворним,
Ти рани вже зцілити не могла.
Не може втішити мене твоя журба,
І каяття твоє мене не звеселяє:
Від співчуття і щирості навряд
Образа прикрая зникає…
Та сліз твоїх, гірких перлин ручай,
Як злива, змив твій гріх й мою печаль.
Мій приклад заохочує учнів до власних спроб робити переклад з підрядника. Радію, коли на сторінках періодичних видань знаходжу поетичні перлинки моїх учнів.
Уже з 5 класу привчаю учнів до філо-софської думки, “зрихлюю ґрунт” для вивчен-ня літератури у середніх та старших класах. Своєю радістю від спілкування з “пілігри-мами вічності”, як називав класиків-велетнів П. Б. Шеллі, я намагаюсь поділитися зі своїми маленькими філософами:
Олександр Македонський – Діогену, що в бочці сидів:
“Проси – я усе тобі дам, чого побажаєш!”
І мудрець можновладця лише попросив:
“Убік відійди, бо ти сонце мені заступаєш”.
“Пілігрими вічності” – Македонський, Діоген і сонце будуть потрібні мені у 10 класі, коли будемо вивчати роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”, коли будемо роздумувати над ідеєю роману: “Станьте сонцем – вас усі і побачать”.
На останній урок в 11 класі я приходжу з останнім римованим твором, який я востаннє прочитаю учням:
Візьми з собою в непросте життя
Найкращих друзів, що не зрадять.
Я знаю: мрієш про щасливе майбуття.
У ньому друзі ці не стануть на заваді.
Давид і Соломон, Сервантес і Шекспір,
Похмурий Кафка і веселий Гоголь,
Вони з тобою будуть до тих пір,
Допоки треба буде допомога.
Вони мовчатимуть. Чекатимуть терпляче,
Коли рука торкнеться обкладинки,
Розгорне книгу, в перший раз неначе,
І вже не відірвешся й на хвилинку
Від світла й мудрості Живого Слова.
Перед цим останнім уроком одинадця-тикласники пишуть останній свій шкільний твір-прощання на тему “Візьму з собою в непросте життя...” Послухавши і отримавши цей твір (це мій останній роздатковий матеріал для них), діти розуміють, що я, вчителька, написала для них твір за тією ж темою.
Після прощального уроку в одинадцятому класі йду на урок у п’ятий і запитую себе:
Що я сьогодні
зробила, щоб казка
у школі була?
Тетяна Мурзо
Бертольд Брехт: “Матінка Кураж та її діти”
(конспекти циклу уроків в 11 класі)
Тема уроку: Людина - парадокс Бертольд Брехт.
Життєвий і творчий шлях письменника.
Епіграф до уроку:
Бертольд Брехт – чужий серед своїх