Cols=2 gutter=24> 2004/№3 Засновники
| Вид материала | Диплом |
- Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
- Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники, 2183.65kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники, 2823.78kb.
- Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.
- Cols=2 gutter=24> 2006/№2 Засновники, 2232.08kb.
- Cols=2 gutter=24> 2007/№2 Засновники, 1975.25kb.
- Cols=2 gutter=24> 2006/№4 Засновники, 2613.23kb.
- Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
- Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.
х = частина лекції
ІІ, ІІІ, IV - вищі
ІІ вища вивчає літературу до І.Франка продовж перших 10 лекцій
ІV вища крім поданих, повторяє цілий матеріял
Література
1. „Контрасти". Бібліотека Пластового Журналу „Юнак” . – Ню Йорк-Принстон-Торонто. – 1970 р.
2. д-р Копач О.: лист до авторки Торонто, Канада, 28.ІУ.1976
3. Нитченко Д.: відповіді на питання до вчителя літератури і лист до авторки , 19.2.1976 р. стор. 2.
4. Попадинець В.: відповіді на питання до вчителя мови 3.6.1976 р. Брадфорд, Велика Брітанія.
5. Тауридзька Л.: лист до авторки, Кільмес, Арґентіна, 21 травня 1976 р.
6. “Українська думка” Лондон, 7 березня 2002 р.
7. “Українська думка” Лондон, 11 березня 2004 р.
8. “Українська думка” Лондон, 7 березня 2002 р.
9. Хомин Г.: відповіді на питання до вчителя літератури стор. 2. Ноттінґгам, Велика Брітанія,
4. 2. 1976 р.
Наші інтерв’ю
Роман Дверій
З досвіду роботи вчителя музики М. М. Хорташко
Запитаймо себе: чи багато наших учителів музики (в т.ч. ті, які працюють у школах із поглибленим вивченням іноземної мови) можуть провести урок іноземною?
А чи багато наших учителів досконало володіє декількома музичними інструментами й використовує їх на уроках? – На жаль, небагато...
Тепер, коли освітяни почали говорити про “види компетентності”, доцільно постаратися зрозуміти, завдяки яким компетенціям кращі вчителі досягають кращих результатів у праці? А також які компетенції (життєві, предметні, загальні тощо) слід у собі розвинути, щоб досягти рівня кращих із найкращих.
Звернімо під цим кутом зору увагу на досвід роботи вчителя музики Львівської гімназії ім. В. Симоненка, вчителя-методиста М. М. Хорташко.
Р.Д.: – Шановна Маріє Миколаївно, чи є серед Ваших випускників музиканти?
М.Х.: – Пишаюся тим, що десять моїх учнів обрали музику своєю професією. Троє з них, після закінчення вищих учбових закладів, працюють у школах нашого Франківського району. На мою думку, нині музикантами-виконавцями чи педагогами повинні ставати лише ті, у кого є дійсно виняткові музичні задатки. Однак любити, розуміти музику, зокрема пісню, повинні всі – і дорослі, і діти. Цьому присвятила я 30 років роботи в школі.
Р.Д.: – Система музичного виховання Карла Орфа, система Золтана Кодая, система Дмитра Кабалевського… На яку з них Ви опираєтеся у своїй роботі?
М.Х.: – Високо ціную творчість цих трьох великих європейських композиторів. Цікавлюся й новинками світової музичної педагогіки. Та у своїй роботі надаю перевагу системі музичного виховання нашого геніального Миколи Леонтови-ча. Увага до педагогіки Леонтовича пояснюється багатою мистецькою спадщиною композитора саме для школи. У музичному вихованні дітей першорядного значення Леонтович надавав пісні – як жанрові найближчому та найзрозумілішому. Твори Леонтовича доступні за змістом, добре сприймаються на слух, мають велике виховне значення.
Невеличкі ж його композиції використовую для розспівування хору та для сольфеджування при вивченні нотної грамоти.
Р.Д.: – Дехто з наших учителів музики уникає пояснень тем з нотної грамоти, мотивуючи тим, що “їх нема в програмі”. Ба, більше – мав змогу почути з вуст високого посадовця пропозицію взагалі відмовитися від вивчення нот у загальноосвітній школі...
М.Х.: – Теорія музики для мене – невід’ємний компонент уроку. Звичайно, засвоєн-ня нотної грамоти – заняття менш цікаве, аніж спів чи слухання музичних творів. Прагнучи заохотити дітей, я пояснюю їм теми з нотної грамоти на вже засвоєному дітьми музичному матеріалі – фрагментах сольних та хорових пісень (інтерваліка, музична орнаментика, позначення динаміки, педагогіки тощо). Признаюся, до слова, в “гріху”: наші освітянські мужі заборонили писати на уроці музики. Я ж з дітьми щоуроку 3-4 хвилинки відводжу для запису коротенького слухового диктанту. В такий спосіб і слух розвиваємо, і навики нотозапису закріплюємо. Ніяк не збагну: чому ми постійно впадаємо у крайнощі? – то картини малюємо та реферати вифантазовуємо на теми почутої музики, то забороняємо учням брати в руки олівець.
Р.Д.: – А як, Маріє Миколаївно, у Вас проходить слухання?
М.Х.: – Мене турбує, яку музику слухають мої учні, яку слухатимуть завтра, якій музиці надаватимуть перевагу в житті. В основі всіх форм залучення до музики лежить, як відомо, її емоційне, активне сприймання. Пояснення вчителя – це введення дітей у світ музичного твору, в епоху його написання, намагання зрозуміти стан душі композитора. Щоб ґрунтовніше осягнути мелодико-інтонаційну сферу твору, часто перед слуханням твору ми спочатку сольфеджуємо окремі теми (напр. головну, зв’язуючу, побічну, заключну тощо). Наблизити твір до слухачів (якщо йдеться про Баха, Бетговена, Моцарта) допомагає мені інформація, засвоєна дітьми на уроках іноземної мови. Наші розмови про творчість великих німців, австрійців ми, як правило, ведемо німецькою –наші гімназисти нею досить добре володіють.
Р.Д.: – Навіщо ускладнювати життя – і собі, і дітям? (жартую)
М.Х.: – Знання мов допомагає нам якісніше виконувати музику. Якщо б “Сільську кантату” Баха ми співали українською, то нас, мабуть, не запросили б до участі в музично-театральній композиції “В гостях у Баха” (поставленій на сцені обласної філармонії Іриною Ласкій-Паїн). Німецькою ж кантата прозвучала переконливіше, так би мовити, автентичніше.
Р.Д.: – Чи знайомите учнів із прийомами народного співу?
М.Х.: – При плануванні своєї роботи перевагу надаю музичному фольклору, особливо календарно-обрядовим пісням. Цим ми встанов-люємо зв’язок із українською літературою, історією, образотворчим мистецтвом. Щодо прийомів “народного” (“відкритого”) співу, – то я не є його прихильником. У нас, на Західній Україні, завжди співалося заокругленим, прикритим звуком. Такий спів формувався багатовіковою традицією співу в українських храмах. Тож проводячи уроки “Колядує вся родина”, “Весняки, гаївки співаймо…” тощо, ми стараємося співати легким, сріблястим, при-роднопоставленим звуком. Для показу вико-ристовую платівки і магнітофонні записи пісень у виконанні майстрів вокалу (Марії Байко, Ніни Матвієнко та ін.). При розучуванні використовую скрипку, яка дозволяє привернути увагу дітей до найтонших інтонаційних нюансів – аж до треть та чверть тонів. (Нагадаю, що октава ділилася нашими народними виконавцями на 22 відтинки! А нині вживаємо лише 12 “добре темперованих” півтонів).
Р.Д.: – Вокально-хорові навики – камінь спотикання для багатьох наших учителів...
М.Х.: – Я цікавлюся проблемою засвоєння основ музичного мистецтва засобами розвитку та вдосконалення вокально-хорових навиків. Знаю, що в умовах навчання співу активізується музичний розвиток дитини, інтенсивно встановлюється взаємозв’язок слуху й голосу.
Підтримую твердження, що кожний шкільний клас – це хор. Працюю над правильним звукоутворенням, диханням; прагну домогтися чистого, стрункого строю, злитності звучання голосів. Засвоєння цих навиків – шлях до вираз-ного, художньодосконалого виконання. Вживаю на уроках і такий прийом роботи, як оцінювання учнями співу своїх однокласників: звертаємо увагу на чистоту інтонації, артистизм тощо. При необхідності – відкореговую оцінки, мотивуючи свою позицію.
Дотримуючись принципу послідовності викладання (від одноголосся, канонів і поспівок із елементами двоголосся), я приходжу у більшості класів до достатньо стійкого двоголосного співу. Співаємо і акапельно, і зі супроводом. У творах класиків та сучасних авторів використовую фортепіано, в народних – скрипку, сопілку. Електронних інструментів не використовую, бо не люблю їх штучних, синтетичних ерзац-тембрів.
Таким чином оволодіння дітьми вокально-хоровими навичками, спів по нотах, засвоєння теоретичних знань основ музичного мистецтва й створення запасу музично-слухових уявлень – усе це підпорядковую завданням художньо-виконавської культури.
Р.Д.: – Знаю, що Ви доволі часто концертуєте…
М.Х.: – Керую хором “Калинонька”, в якому співають дівчата 6-8 класів. Це діти з хорошими музичними здібностями, з бажанням вивчати та пропагувати цікаву музику. Неодно-разово на районних, міських та обласних конкурсах хор нагороджувався почесними грамо-тами та дипломами. Гордістю гімназії є ансамбль хлопчиків “Соколята”. 25 хлопців з прекрасними, дзвінкими голосами вивчають та пропагують козацькі, стрілецькі, повстанські пісні. Візитною карточкою колективу стала пісня “Соколята”, яку написала на слова нашої вчительки, поетеси Терези Угрин.
Постійними стали виступи колективів на традиційних Шевченківських вечорах, концертах до дня вчителя та дня міста Львова. А у травні, до Дня Матері – готуємо творчий звіт усіх художніх колективів та гуртків гімназії.
Щоб зрозуміти стан дитини, яка відповідає біля дошки чи виступає на сцені, вчитель сам повинен бути виконавцем. Тому велику увагу приділяю співові у складі вокального терцету вчителів.
Навчаю музики не тільки в школі але й і вдома. Мій домашній ансамбль – чоловік і двоє синів. Ми співаємо не тільки для власного задоволення але й беремо участь у різноманітних фестивалях, конкурсах. Моя “Молитва за вкраїнську родину” (на слова вчительки Галини .Рудик) була визнаною однією з найкращих на Всеукраїнському фестивалі сучасної релігійної пісні, присвяченому Року родини. А наш родинний квартет – став лауреатом.
Подякувавши за розмову, запитав себе: тож які компетенції допомагають пані Хорташко перемагати? Мабуть глибокі професійні знання, уміння ладити з колегами та учнями, постійний пошук, а, головне, – любов до праці, до людей
.
новини наукового життя
Роман Пастушенко
Загальна історична освіта в Україні: на шляху до нової моделі
22 травня 2004 року у Львові відбувся Всеукраїнський науковий семінар “Загальна історична освіта в Україні: на шляху до нової моделі”, присвячений пошукові нових, більш ефективних концептуальних засад шкільної історії. Організаторами семінару були істо-ричний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, кафедра гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та громадський Центр освітньої політики (м. Львів), а учасниками – провідні фахівці з дидактики історії, автори шкільних підручників, науковці та вчителі-історики. Семінар отримав підтримку Міжнародного фонду “Відродження” та ініційованої ним Мережі освітньої політики – об’єднання недержавних організацій, що займаються питаннями реформи української освіти. Учасникам семінару було представлено Концепцію єдиного курсу історії “Львівська ініціатива” (див.: Історія України, 2003. – № 11, березень) і розроблені у відповідності з нею програми пропедевтичного курсу “Історія й основи знань про суспільство” (5-6 класи) та інформаційно-осмислювального (елементарного) курсу історії для 7-9 класів. Метою семінару було обговорення представ-лених докуметів та їх оцінка на відповідність потребам українського суспільства, чинним стратегічним документам реформування української освіти, а також документам відпо-відного роду, що діють в країнах Євросоюзу, розвинутих країнах світу.
У контексті обговорення “Львівської ініціативи” учасники семінару висловили свої міркування щодо засад нової моделі загальної історичної освіти в Україні. Вони зійшлися в тому, що:
- Навчання історії в українських загальноосвітніх закладах має забезпе-чувати відповідальне ставлення молоді до долі української нації, Європи та людства, її підготовку до свідомої суспільно ко-рисної діяльності і гнучкого реагування на динаміку завдань, які стоять перед українським суспільством.
- Для реалізації завдань загальної історичної освіти необхідно виробити її нову модель. Заміна одного ряду фактів іншим, збільшення або зменшення фактологічної наповненості програм не може забезпечити оновлення її змісту.
- У новій моделі історичної освіти необхідно збалансувати цілі в когнітивній та афективній сферах навчання, цілі, що орієнтують на засвоєння історичної інформації (знання) та на оволодіння процедурами діяльності (вміння).
- Вирішальну роль у навчанні історії повинно відігравати формування історич-ного мислення учнів, розвиток їх умінь опрацьовувати джерела історичної інфор-мації. У зв’язку з цим зміст навчального матеріалу має відображати розуміння історичного процесу не тільки як прогно-зованого, але також як імовірнісного і варіативного.
- Нова модель історичної освіти має забезпечити баланс основних галузей історичного знання: історії політики, культури, економіки, соціальної та інте-лектуальної історії. У сучасній школі такий баланс відсутній, позаяк виразно переважає політична історія.
- Нова модель має ефективно поєднувати методологічні підходи, що відображають механізми соціальної еволюції (формацій-ний підхід) та ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів, сукуп-ність виявів досягнутого ними рівня суспільного розвитку (цивілізаційний підхід).
- У шкільній історичній освіті треба повною мірою відобразити принципи організації українського суспільства, проблему національної ідентичності.
- Слід відійти від хронологічно-лінійної та репродуктивної методики викладу нав-чального матеріалу та замінити її мето-дикою рівневого і проблемного навчання.
Більшість учасників наукового семінару „Загальна історична освіта в Україні: на шляху до нової моделі” підтримали:
- Визнання історії „вісевою” для гуманітарних дисциплін.
- Доопрацювання Стандарту загальної освіти в галузі „Суспільствознавство” на основі компетентнісного підходу.
- Переходу від програм змісту до програм на основі стандарту, які конкретизують навчальні цілі предмета.
- Запровадження у перспективі єдиного україноцентричного курсу історії.
- Експериментальної апробації програм та навчальних комплексів єдиного курсу історії „Львівська ініціатива”.
Відомості про авторів
Баханов Костянтин, кандидат педагогічних наук, проректор Бердянського державного педагогічного університету
Генташ Надія, заступник директора Сокальської гімназії Львівської області
Даниленко Оксана, завідувач кабінету дошкільної та початкової освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Дверій Роман, викладач кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Дуда Орися, завідувач кабінету управління та економіки освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Івануса Галина, викладач кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Кисілевська-Косик Леся, доктор філологічних наук, професор Українського Вільного Університету (Мюнхен, Німеччина)
Ковальова Людмила, викладач кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Ковальчук Тамара, методист кабінету проблем виховання Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Лагодюк Сергій, учитель біології СЗШ №17 м. Дрогобича Львівської області
Макаренко Стефанія, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Мурзо Тетяна, учитель зарубіжної літератури СШ № 53 м. Львова
Небожук Роман, священик, референт бюро УГКЦ для зв’язків з державними органами влади в Києві, магістр державного управління
Новикова Ніна, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри природничо-математичної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Овчарук Оксана, кандидат педагогічних наук, національний експерт проекту “Інновація та оновлення освіти для покращення добробуту та зниження рівня бідності” за напрямом “Зміст освіти”, завідувач відділу Інституту засобів навчання Академії педагогічних наук України
Пастушенко Наталія, кандидат педагогічних наук, заступник директора з навчальної і наукової роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Пянило Оксана, учитель початкових класів СЗШ № 11 І-ступеня м.Червонограда Львівської області
Романюк Валентина, методист кабінету організаційно-методичної роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Святлош Степанія, учитель математики Добромильської СЗШ Старосамбірського району Львівської області
Худа Світлана, методист Центру практичної психології та соціальної роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Збережено авторський стиль викладу