Cols=2 gutter=24> 2004/№3 Засновники
| Вид материала | Диплом |
- Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
- Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники, 2183.65kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники, 2823.78kb.
- Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.
- Cols=2 gutter=24> 2006/№2 Засновники, 2232.08kb.
- Cols=2 gutter=24> 2007/№2 Засновники, 1975.25kb.
- Cols=2 gutter=24> 2006/№4 Засновники, 2613.23kb.
- Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
- Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.
Високий рівень культури здоров’я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми. Елементами культури здоров’я є уважне і правильне ставлення людини до самої себе, прагнення до самопізнання і самовдоско-налення своєї особистості.
Культура здоров’я – це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації.
Рівень культури здоров’я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, духовних, психічних) і вмінням правильно використовувати їх.
Отже, довголіття, здорове, щасливе життя багато в чому залежить від самої людини. Якщо люди часто хворіють, мають надлишкову вагу, вживають алкоголь, курять, є дратівливими, некомфортно почувають себе з оточуючими, тобто не дотримуються здорового способу життя – це означає, що в них низький рівень культури здоров’я.
Одним з найважливіших завдань освіти є виховання в учнів культури здоров’я, формування навичок здорового способу життя і безпечної поведінки у різноманітних життєвих ситуаціях.
Аргументоване обґрунтування необхід-ності бути здоровим є обов’язковим компонентом системи національної освіти. Знання, необхідні для контролю за станом здоров’я та способом життя, дають можливість досягнути досконалості фізич-ного, духовного, психічного здоров’я.
Література
- Даценко І. І. Данисюк О. Б. Сучасні проблеми гігієни навколишнього середовища. Львів, 1997. – С. 136.
- Жизнедеятельность семьи: Тенденции и проблемы / Отв. ред. А. И. Антонов. М.: Наука, 1990. – С. 128.
- Здоровье и окружающая среда. Пер. С англ.. А. С. Долецкого / Под ред. У Флетчера. – М.: Мир, 1979 - С. 232.
- Моделювання та впровадження програм щодо формування здорового способу життя. методичны матеріали / Під. Заг. ред. І. Звєрєвої та Лактианової. К.: Науковий світ, 2002.
- Копыт Н. Я. Скворцова Е. С. Алкоголь и подростки М. “Медицина”, 1984. – С. 52-54.
- Кудрявцева Е. Н. Здоровье человека: понятие и реальность //Общественние науки и здравоохранение. – М.: Наука, 1987. – С. 32-48.
- Кан-Калик В. А Педагогическая деятельность как творческий процес (эмоционально-когнитивные аспекты педагогического творчества): Автореферат диссертации доктора психологических наук. Л., 1981. – С. 31.
- Лисицын Ю П. О создании общей теории медицины и ее значение для здравоохранения. – М.: Мир, 1985. – С. 55-58.
- Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. /Під заг.ред. Ю. В. Вороняка, В. Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 680-689.
10. Сущностная характеристика понятия “здоровье” и некоторые вопросы перестройки здравоохранения. Обз. инф-ция. Випуск 5 Москва: ВНИИМИ, 1988.
Тамара Ковальчук
Життя людини і природа: цінності, залежності, загрози
(матеріали до проведення першого уроку в 10-11 класах)
Мета: розширити знання дітей про швидкі темпи забруднення довкілля, про залежність здоров’я і життя людей від стану навколишнього середовища; формувати високу екологічну культуру школярів.
Завдання:
1) ознайомити школярів з науковим визна-ченням життя;
2) обговорити питання про природу людини;
3) повідомити інформацію про залежність здоров’я та життя людини від забруднення довкілля:
- від якості води;
- від стану забруднення ґрунтів;
- від стану забруднення повітря.
4) обговорити проблеми, які тісно пов’язані з погіршенням здоров’я людини;
5) визначити засоби реалізації основних зав-дань екологічного виховання.
На уроці можна використати різні форми роботи: урок-дискусію, урок-прес-конференцію, урок-диспут тощо, використовуючи такі інформаційні матеріали:
І. Наукове визначення понять життя, людина..
Життя – це динамічний стан організму, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середо-вищем; прояви життя: харчування, дихання, виділення, збудливість, рух, розмноження, ріст [10].
Людина (Homo sapiens, людина розумна), з біологічної точки зору рід належить до підтипу хребетних, класу ссавців, ряду при-матів, родини гомінід; найближче споріднені з людиною людиноподібні мавпи, особливо африканський шимпанзе і горила; біологічні відмінності між людиною і рештою приматів стосуються передусім будови рухового апарату і величини мозку; серед людиноподібних істот людина відрізняється найвищим ступенем розвитку психіки і суспільного життя; людина єдина володіє культурою і здатна до її створення [10].
Створення людини (1, Буття1, 26-31)
І сказав Бог: ”Створімо людину за образом Нашим, за подобою нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, над усім плазуючим, що плазує по землі.” І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: „Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!” І сказав Бог: „Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння – нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в нього жива, – уся зелень яринна на їжу для них.” І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, – день шостий (Буття 1, 26-31).
Обговорення учнями наукових тверджень (висловів).
Історія людства почалася тоді, коли з’явилася людина. Земля – колиска людини. Геологія, геоботаніка, зоологія, палеонтологія, антропологія та інші науки, що прагнуть читати книгу життя на планеті Земля, дають мож-ливість стверджувати, що найсприятливішим місцем для народження та розвитку людини була та частина Землі, яка знаходиться на північ від Чорного моря. Там ніби сама Мати Природа готувала для своїх дітей квітучопишну колиску. Коли пратериторія України звільнилася від мілководдя, тоді на її родючій землі з’явилася багатюща субтропічна рослинність.
Щойно народжений Дніпро мав криш-талево чисті води, наповнені рибою, яка пливла з морів на нерест. На гіллях дерев-велетнів гніздилися дивовижні птахи, у густих і соковитих травах та надрічкових печерах плодилися звірі. У жодній частині Землі в той час так спонтанно, так буйно не торжествувало життя, як на берегах Дніпра! У часи праісторії людства на території України був клімат такий, як тепер у Центральній Африці...
Біля міста Стеблів (Наддніпрянщина) під час розкопок знайдено стародавнє селище. У житах лежали кам’яні знаряддя праці, речі щоденного вжитку, мистецькі вироби – на кістках зображена блискавиця, символи вогню (перехрещені паліччя). На кістках мамонтів робили своєрідні знаки, які служили нашим пращурам для обрахування часу. На деяких кістках календар цілком відповідає періодові одного року. Календар, знайдений в Україні, вважається найстарішим на Землі (34 тис. років тому). Біля Дніпра розкопані стійбища людини, яка жила 200 тис. років тому.
Наші предки, освоївши вогонь, стали володарями світу. З тих часів починається згубний вплив людини на довкілля. Природа та її компоненти – земля, повітря, вода, рослини, тварини, сонце, місяць, зорі оточують людину з часів її появи на Землі. Усе, що людина має, вона отримала від Матері Природи. Людина у природі, природа у людині. Людина черпає життєву енергію зі світу живої природи. Людина тільки починає пізнавати себе, їй притаманне минуле, сучасне й майбутнє, їй належить світ, вона найвідоміший і найдобірніший згусток світу.
Людино, живи довго! Коли окремі тварини живуть сотні літ, коли окремі дерева (індійська смоківниця) живуть десять тисяч літ, то чому не можеш жити ти, людино?!
Наші нащадки, які житимуть 30 тисяч років після нас, мабуть, матимуть право сказати, що ми були дикунами: їздили в автомобілях, що рухалися за допомогою смердючої рідини, яка забруднювала довкілля, літали на примітивно збудованих літаках, затруїли природу, спотворили її квітуче обличчя...
Людство може втратити себе і жити так, як жили його предки мільйон років тому або й примітивніше. З лиця Землі можуть зникнути ознаки цивілізації, може зникнути мова... може зникнути життя:
Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив
(Ліна Костенко)
ІІ. „Мозковий штурм”. Народна мудрість стверджує: „Життя прожити – не поле перейти”. Що означає для кожного з вас „життя прожити...”?
Мета: розвинути логічне мислення, розширити світогляд.
Висувається проблема, шляхи вирішення якої пропонує кожна мікрогрупа. Потім осмислюються всі подані пропозиції. Цей процес завершується наведенням аргументів, народженням нових ідей.
ІІІ. Обговорення питання про природу людини.
Чи є на світі людина, яка, живучи, не звідала б смерті? Після гріхопадіння перших людей смертними стали і їхні нащадки. „Кожний, хто народжується, мусить вмерти, потім стати перед судом [1].
Ніщо не може врятувати від смерті.
Якось Александр Великий сказав одному філософу, що він може просити у нього все, чого забажає. “Дуже добре, – каже філософ, – ваша царська величносте, прошу дати мені охоронну грамоту від смерті, щоб я нею міг захиститися”.
І відповів цар: „Не можу дати тобі такої охоронної грамоти від смерті, сам би за неї радий був дорого заплатити”.
Ще відомі лікарі древності писали про ліки від різних хвороб, але від смерті не змогли знайти жодних ліків. Смерть – невблаганна, вона приходить до всіх – до кожного у свій час, тому нема нічого важливішого, ціннішого за життя. Воно найвартісніше, найголовніше для кожного з нас!
І що найдивніше і найстрашніше, що немає нічого певнішого від смерті і нічого менш певного, ніж година смерті. Немає нічого страшнішого, ніж смерть, а між тим люди її або зовсім не бояться, або бояться дуже мало. Багатьох молодих, заможних, вчених, добре відомих, знаменитих мало не щодня ховають. “... і мудрий вмирає так само, як і нерозумний “ (книга Єклезіястова 2, 16) [1]. А ми, топчучи їхні могили, самі, однак, живемо, не пам’ятаючи про смерть.
„ У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, - і до пороху вернешся” (1, Буття 3, 19) [1]. Усвідомлюючи, яке коротке людське життя, мудрі люди вважають, що воно подібне до бульок на воді, які швидко з’являються і швидко зникають.
Касіян (Каліст) Сакович – філософ, теолог, церковний діяч, педагог і просвітитель ХVІІ століття (народився на Галичині, помер 1647 р. у Кракові) у своєму трактаті „Арісто-телівські проблеми” порівнював тривалість нашого життя з ночівлею на якомусь неспо-кійному заїжджому дворі, з якого бідна людина рада б швидше вибратись.
Перед смертю Юлій Цезар наказав поховати його з долонями повернутими догори, показуючи цим марні сподівання завоювати півсвіту. Людина приходить на цей світ голою і відходить у вічність, покидаючи надбане, нажите важкою працею чи шахрайством або ж награбоване...
Ще не народився ніхто, кого б оминула смерть. Навіть сам наш Спаситель, будучи людиною, мусив вмерти за нас на хресті.
Життя
О, спинись, не торкайся людського ти трону,
Бо тобі не належить вдягати корону,
Я – Життя, тож приходжу людей оживляти
І на віки одвічні життям сподобляти.
Ну, а ти царювати не кидайсь без суду,
Іди геть, забирайся в ганьбі звідусюду,
Владу маю живити, також і мертвити,
Чи життю навік-віки, чи смерті вручити .
Біблія про закони життя (1)
1. Сину мій, не забудь ти моєї науки,
І нехай мої заповіді стережуть твоє серце,
Бо примножать для тебе вони
Довготу твоїх днів,
І років життя та спокою!
(книга приповістей Соломонових 3, 12)
2. Хто женеться за праведністю та за милістю,
той знаходить життя, справедливість та славу
(книга приповістей Соломонових 21,21)
3. Для всього свій час,
і година своя кожній справі під небом:
час родитись і час помирати...
(книга Еклезіястова 3, 1-2)
4 . Немає людині під сонцем добра,
хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися,
і оце супроводить її
в її праці за часу життя її,
що під сонцем Бог дав був їй
(книга Еклезіястова 8,15)
5. Бо часу свого людина не знає,
мов риби, половлені в пагубну сітку,
і мов птахи, захоплені в сільце,–
так хапаються людські сини за час лиха,
коли воно нагло спадає на них!...
(книга Еклезіястова 9, 12)
6. Господь в’язнів розв’язує,
Господь очі сліпим відкриває,
Господь випростовує зігнутих,
Господь милує праведних
(книга псалмів 146, 8)
7. І вернеться порох у землю, як був,
а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
(книга Еклезіястова 12, 7)
8. Підсумок усього почутого:
Бога бійся, й чини його заповіді,
бо належить це кожній людині!
Бо Бог приведе кожну справу на суд,
і все потаємне, – Чи добре воно, чи лихе!
(книга Еклезіястова 12, 13-14)
Українська людина глибоко вірила, що після смерті вона не припиняє свого життя, а тільки переходить до іншого світу. Наші предки дуже цікавилися потойбічним життям. Літопис розповідає, що випитував про це князь Володимир, коли прийшли до нього посланці з Новою Вірою і, власне, греки задовольнили його найбільше.
Ще задовго до християнства люди відчували, що душа після смерті живе окремим життям вічно, тобто душа – безсмертна. За митрополитом Іларіоном народ уявляв собі душу, як пару, хмарину, дихання, дим, вітерець або як пташку: голубку, зозулю, а то й метелика, або бджолу чи мушку [5].
Коли хто близький до смерті, то говорять: стає на Божу дорогу. Божа дорога – дорога з цього світу на той світ.
ІV. Роздуми про життя
Не хлібом єдиним живе людина... Важливою складовою є наше духовне життя. Ми повинні постійно дбати не тільки про наше фізичне (тілесне) здоров’я, але й про духовне.
„ Коли б гріхи ваші були, як багряниця,– мов сніг убілю, і коли б були червоні як кармазин, обмию їх як вовну” (Ісая 1, 18)
Дві притчі, які читаємо у св. Євангелії „Про митаря і фарисея” та „Про блудного сина” належать до найкращих притч, які відо-бражають основну суть християнського життя. У чому ж полягає ця суть? Всім добре відомі ці притчі. Наші симпатії на боці митаря і блудного сина, хоч обидва вони дуже провинились. Першого з них, митаря, дуже ненавидів ізраїльський народ і він не мав навіть вступу в порядне товариство, бо „служив чужій владі, збираючи для неї податки”, часто не не добираючи засобів. Другий, блудний син – покинув батьківський дім та у розгульному житті розтратив усе майно, яке одержав від батька, а душу свою опоганив найгіршими вчинками. Однак, і у митаря, і в блудного сина, було щось, що зовсім змінило їхні душі і їхнє життя пішло іншим руслом. Це було покірне визнання своїх блудів, своїх гріхів, своїх провин. Вони просили прощення тоді, коли у фарисея не бачимо, ані сліду цієї покори чи бажання змінитися. Фарисей був гордий, у його думках була тільки праведність. Він молився у храмі так: “Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, несправедливі, чужо-ложники, або як цей митар”, (Луки 18, 11). А митар саме покірно, не сміючи й очей звести до неба, бився в груди з короткою, але щирою молитвою: “Боже милостивий, будь мені грішному” (Луки 18, 13) [1].. Не допомогло фарисеєві й те, що він двічі на тиждень постив і давав десятину на храм, більш виправданий пішов додому митар. Чому? „Бо кожний, хто виносить себе, буде понижений, хто ж понижає себе – буде вивищений” (Луки 18, 14).
Блудний син забажав „свободи”. Хотів бути вільним від законів батька... і докотився до найбільшого занепаду. Однак він роздумував над своїм життям, усвідомив свої помилки, пошкодував за скоєним і, зійшовши зі злої дороги, повернув до батьківського дому. Так само вчинив і митар, бо покаявся і просив: „Боже, милостивий, будь мені, грішному!”
Гляньмо на святого Августина, який у своій „Сповіді” не завагався привселюдно визнати свої гріхи. Нехай провідною думкою нашого духовного життя стане питання, яке ставив собі св. Августин ще перед своїм наверненням: „Могли ці й ті бути праведними, чому ж не ти, Августине?!”
Ця думка, яка глибоко запала йому в душу, завела його пізніше до вершини святості. Треба тільки доброї волі, щоб зійти зі злої дороги. Блудний син сказав: „Устану й піду до мого батька й скажу йому: „Отче, прогрішився я перед небом і перед тобою, і вже недостойний зватись твоїм сином, прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів. І, вставши, пішов до свого батька” [1]. А ласкавий отець вийшов йому назустріч, обняв його, поцілував і знову прийняв не за наймита, а за свого сина.
Митареву молитву на святій Літургії промовляють аж 33 рази! Це свідчить про її особливу важливість у нашому житті.
V. Обговорення екологічних загроз для здоров’я людей.
Не можна, щоб люди спрямували на своє
власне знищення ті сили природи,
які вони зуміли відкрити.
(Ф.Жоліо-Кюрі)
Ключові слова: сталий розвиток суспільства, індекс людського розвитку, „Порядок денний на ХХІ століття”, концепція, стратегія, сталий розвиток в Україні, нестала територія, індикатори сталого розвитку, моніторинг індикаторів сталого розвитку.
Інформація для вчителя.
Останнім часом надзвичайно загостри-лися взаємини між людиною і довкіллям практично на всіх континентах земної кулі. Це зумовлюється зростанням чисельності насе-лення, інтенсивним розвитком промисловості і сільського господарства, а відповідно і збільшенням антропогенного навантаження на довкілля повітряне, наземне і водне сере-довище. За таких умов стало зрозумілим, що збереження довкілля – це життєво необхідний обов’язок усього суспільства, природоохоронних та водоохоронних органів, кожного керівника виробництва та фахівця, які працюють у різних галузях народного господарства.
Здоров’я і життя людини залежать від стану забруднення довкілля. Першою причиною погіршення стану здоров’я людей медики вважають ріст забруднення довкілля і вже потім шкідливі звички: вживання алкоголю, нарко-тиків і т.ін.
Двадцяте століття виявилося безпреце-дентним з точки зору росту чисельності населення землі, економічного розвитку та змін клімату. З 1900 по 2003 рік чисельність населення світу зросла з 1,6 млрд. до 6,3 млрд. чоловік. Разом з тим, якщо чисельність населення світу зросла майже у чотири рази, світовий валовий внутрішній продукт (ВВП) у реальному вираженні зріс у 20-40 разів (Народонаселення, 2001 р.), що дозволяє світо-вому співтовариству не тільки вирішувати проблему збільшення населення, але також добиватися цього при значно вищому рівні життя. Проте не всі країни світу і не всі регіони користуються перевагами економічного росту в одинаковій мірі. Один мільярд найбідніших мають найбільше дітей, а один мільярд найба-гатших споживає більшу частину природних ресурсів, грішить небаченим марнотратством і виробляє більшу частину відходів на планеті.
Як багатство, так і бідність значною мірою сприяють збереженню екологічних загроз для стану здоров’я. З одного боку багатство породжує ріст більшої кількості якісних товарів та послуг, що приводить до активізації процесу виробництва, яка у свою чергу викликає забруднення різними хімічними речовинами, які служать відходами або продуктом виробничого процесу. З другого боку, в країнах, що розвиваються у результаті бідності разом з високими темпами приросту населення відбувається постійний тиск на природні ресурси, урбанізація, ріст злиднів та розповсюдження інфекційних захворювань. У великих містах багато небезпечних інфекційних захворювань носять епідемічний характер, наприклад діарея, дизентерія, тиф, хвороби, викликані кишковими паразитами і харчові отруєння. Хвороби, що передаються через воду стають причиною дитячої смертності. (в Україні смертність дітей до одного року на тисячу новонароджених вища у два рази, ніж у Західній Європі), а смертність через забруднення повітря є найбільш типовою для людей похилого віку. Проте встановити такий зв’язок між смертністю та забрудненням повітря вдається дуже рідко. Хоча достеменно відомо, що свинець руйнує кістковий мозок, печінку і нирки та викликає незворотні зміни нервової системи, особливо у дітей.
Однією з найгостріших проблем сучас-ності є екологічний стан морських і конти-нентальних водойм. Особливого значення набула проблема збереження водних ресурсів для України, яка є однією з країн, у якій мало водних запасів. На душу населення в Україні припадає близько 1,0 тис. м куб. місцевих водних ресурсів, це значно менше, ніж середній показник водозабезпечення населення в Європі (4,6 тис. м куб.). В Україні зникло 20 тисяч малих річок.
Дефіцит водних ресурсів призводить до того, що здатність водойм до відновлення якості води наближається до критичного рівня і разом з тим зменшується біологічне різно-маніття водного середовища.
Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
ріка вже стане спогадом ріки.
І тільки верби знатимуть старі:
киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.
Існують діаметрально протилежні дум-ки: „територія екологічного лиха” з 1992 року [3, с. 8] і водночас – „територія де вирощують екологічно чистий врожай” [4, ст.14].
Радіоактивність природних вод зумовле-на присутністю в них радіоактивних елементів, які вимиваються з ґрунтів, гірських порід, а також надходять з атмосфери. У водах присутні як природні, так і штучні радіоактивні елементи, які виникають внаслідок ядерних випробувань і аварій на ядерних об’єктах.
Потрапляючи в ріки, озера, моря й океани, радіоактивні речовини поглинаються водними рослинами і тваринами як безпо-середньо з води, так і з попередньої ланки харчового ланцюга. З водоростей радіоактивні речовини переходять у зоопланктон, для якого водорості є їжею, а потім – в організм молюсків, ракоподібних, риб. З поверхні ґрунту через коріння та з атмосферних опадів через листя радіоактивні речовини надходять в рослини і, рухаючись за харчовим ланцюгом, а також з питною водою, в організм тварин у т.ч. сільськогосподарських, а разом з їхнім м’ясом і молоком – в організм людини.
Зростаюча роль атомної енергетики зумовила нові проблеми захисту природних вод від радіоактивного забруднення. 16 липня 1945 року у штаті Нью-Мексіко вперше було проведено вибух ядерного пристрою. Через три тижні було скинуто бомбу на Хіросіму.
У 1951 році у США створили атомну динамо-машину, яка давала струм лише для чотирьох електроламп. У 1954 році запрацювала перша в історії радянська атомна електростанція в Обнінську. Зараз усього в світі на АЕС діє 424 реактори у 33 країнах, з них 109 реакторів – у США, 17 – в Україні на п’яти АЕС [10].
Постійно відбувалися великі та малі аварії на ядерних об’єктах, які завдали шкоди людству. Можна назвати лише найзначніші з них: Південний Урал – Росія (1957 р.), Уіндскейл – Великобританія (1957 р.), АЕС „Три-Майл-Айленд” – США (1979 р.), АЕС Чорнобильська – Україна (1986 р.)
Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!
Атомний Вій опустив бетонні повіки,
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда – Полин упала на наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?!
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв, -
Чому ж не вас вона перековтала?!
(Ліна Костенко)
Давно минула ейфорія з приводу „екологічної чистоти” АЕС. Так, у США після 1978 року не надійшло жодного замовлення на будівництво атомного реактора для внутрішніх потреб, у той час коли в Україні добудовуються четвертий реактор на Рівненській та другий на Хмельницькій АЕС. Небезпека для здоров’я і життя людини, яку несуть атомні реактори – одна з причин кризи атомної енергетики. Але головна причина – це проблема захоронення відходів, які накопичуються під час роботи реакторів. Надзвичайно гостро стоїть вона і перед Україною. Ядерна енергетика сьогодні дає лише одну дванадцяту частину всієї енергії, що виробляється, але породжує велику кількість проблем.
Радіоактивність відходів визначають біологічно активні цезій – 137 та стронцій – 90, які за своїми властивостями схожі на життєво необхідні людині кальцій і калій і добре засвоюються рослинами і тваринами. Дані ізотопи легко проникають в організм людини і важко виводяться з нього. Найбільше забруд-нення повітря після Чорнобильської аварії було порівняно недовго – кілька тижнів. З часом радіоактивні речовини опинилися на земній поверхні, почали змиватися у річки. Найбільш забрудненою залишилася зона відчуження (42 тис. кв. км). Зменшення господарської діяльності на її території зумовило те, що в зоні дедалі більше зустрічається рослин і тварин, які зникли в інших регіонах. Дуже велику роль відіграла дамба на лівому березі Прип’яті, що відокремила найбільш забруднену ділянку річкової заплави. Значна кількість радіонук-лідів, передусім цезію – 137, похована тепер у донних відкладах Київського водосховища і перекрита практично чистим шаром піску та мулу .
Шкідливий вплив хімічних речовин внаслідок вмісту в них різних концентрацій радіоактивних елементів називається токсич-ністю радіоактивних речовин. Під дією іонізуючого випромінення цих елементів відбуваються зміни у життєдіяльності та структурі живих організмів.
Зміни, які виникли в опромінених клітинах, призводять до порушень у тканинах, органах, у життєдіяльності всього організму. Особливо вираженою є реакція тканин, у яких окремі клітини живуть порівняно недовго. Це слизова оболонка шлунка і кишківника, яка після опромінення вкривається виразками, що призводить до порушення травлення, а потім і до виснаження організму, отруєння його продуктами розпаду клітин (токсемія) і проникнення бактерій, які живуть у кішківнику в кров. Порушується діяльність кровотворної системи, що призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і зниження їх захисних функцій. Одночасно зменшується вироблення антитіл, а це ще більше послаблює захисні сили організму. Знижується і кількість еритроцитів, з чим пов’язані зміни у дихальній функції крові. Порушується статева функція і утворення статевих клітин.
Токсичні речовини і патогенні організми можуть потрапляти до людини не лише безпосередньо з питною водою. Шляхами їх надходження може бути контакт з водою (умивання, прання, робота на воді тощо), споживання їжі, приготованої на забрудненій воді, дихання забрудненим повітрям.
Величезну небезпеку для здоров’я та життя людини несуть хімічні речовини, у тому числі використання нітратів, які надходять до організму людини з харчовими продуктами. 80% нітратів надходять до організму людини в основному з рослинами, до того ж концентрація нітратів у рослинах підвищується при несприятливих погодних умовах, недосконалій агротехніці, надлишковому і нераціональному внесенні мінеральних та органічних добрив. Останнім часом мінеральні добрива вносять у кількості близько 60 кг на 1 га удобреної площі, що у 5-10 разів менше, ніж у розвинутих країнах. Насправді удобрюється лише третина посівних площ.
Ще меншими є площі, удобрені орга-нічними добривами. Щоправда, і врожайність сільськогосподарських культур у нас така, як у перші повоєнні роки, а валовий збір зерна удвічі менший, ніж у 1990 році [4, с. 14].
Цікаві факти
*Нині людина
– використовує 13% річкових вод, повертаючи їх у довкілля у вигляді стічних вод;
– вирубує щороку 20 млн га лісів;
– видобуває з надр і піднімає на поверхню близько 100 млрд. тонн мінеральних руд;
– виплавляє понад 800 млн. тонн різних металів;
– спалює 7 млрд тонн у.п.;
– вносить на поля понад 500 млн. тонн добрив і 4 млн. тонн пестицидів, значна частина яких розсіюється у довкіллі і через високу стійкість накопичується по ланцюгах живлення [3, с. 97].
*Фахівці Світового Банку підрахували, що за період з 1990 до 2030 року кількість населення планети зросте на 3,7 млрд., потреба в харчових продуктах подвоїться, споживання енергії і продуктивність промисловості зростуть утричі, а в країнах, що розвиваються, – у шість разів. Це призведе до ще потужнішого нега-тивного впливу людської діяльності на дов-кілля і необхідності екологізації останньої з метою врятування біосфери і цивілізації [3, c. 135].
*За даними ООН (1998) у світі щоденно витрачається на їжу близько 9 млрд. доларів США ( з мінімального розрахунку 1,5 дол. на день). Загальні збитки людства від природних катастроф у 1999 році становили близько 80 млрд. дол.. США, і якщо у 1998 році від цих катастроф (повені, урагани, землетруси) загинуло близько 53000 чоловік, то у 1999 – понад 72000 [3, с. 170]
*За історію людства безповоротно втрачено 1,5 млрд. га орних земель [3, с. 165]
*Багато країн, що розвиваються, вже давно зруйнували свої природні екосистеми: Бангладеш – знищені остаточно, в Індії залишилось 1%, у Пакистані – 4%, в Таїланді – 7%, у Малайзії – 8%, у Китаї – 20% ( і ті пустелі), в Аргентині і Бразилії щорічно вирубують відповідно 1550 і 2323 тис. га лісу, практично не відновлюючи його. У північній півкулі утворилося три великі зони (загальна площа близько 20 млн. км кв.) дестабілізації довкілля: Європейська (вся Європа без північної частини Російської рівнини), де майже цілком зруйновано природні екосистеми; південно-азійська (південна і південно-східна Азія, Китай) – природні екосистеми практично зруйновані; американська (США, південь Канади, частково – Мексика) – природні екосистеми збереглися на 10% території. З цих зон у біосферу потрапляє дві третини промислових відходів світу [3, с. 154].
*В Японії переробляють понад 70% відходів, в Україні – 3-5%. На утримання звалищ і смітників витрачається близько 25% вартості виробітку продукції. Використання газу замість нафтопродуктів на автотранспорті дало б змогу Україні щорічно заощаджувати близько 10 млн. тонн палива (тобто близько 2 млн.т нафти) й істотно знизити забруднення повітря [3, c. 166)].
*Сильнодіючий, сумно відомий пестицид, який знайдено у жирі китів, риб і дельфінів в Антарктиді, льодах Гренландії, молоці матерів-годувальниць, вперше одержаний в 1874 р. австрійським хіміком О.Цайдлером; через 50 років швейцарський хімік П.Мюллер виявив його токсичну дію на комах; у 1942 р. перша партія ДДТ закуплена американськими військовими для боротьби з мухами, блошицями й вошами; за дослідження ДДТ, завдяки якому був знищений малярійний комар, відступила жовта лихоманка, сонна хвороба, ведеться боротьба із шкідниками лісу, у 1948 р. П.Мюллер здобув Нобелівську премію. Згодом почалися нарікання: загинули бджоли, птахи, риби. ДДТ негативно впливає і на здоров’я людей. Він зберігається у довкіллі понад 50 років [3, с. 123].
Довідка для допитливого школяра
Сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби (із доповіді „Наше спільне майбутнє”, підготовленої Комісією Гро Харлем Брутланд).
Індекс людського розвитку визначається як третина суми індексів тривалості життя, рівня освіти і скоригованого валового внутріш-нього продукту країни на душу населення.
Програма дій „Порядок денний на ХХІ століття” була схвалена у червні 1992 року на конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) Ця конференція відома як самміт „Планета Земля”, оскільки в ній брали участь керівники 178 країн світу.
Концепція – це цілісна система поглядів на явище, тлумачення його положень, основна ідея теорії.
Стратегія – це основні положення та практичні кроки і механізми впровадження ідеї чи теорії.
Територія є несталою, якщо її жителі використовують ресурси швидше, ніж вони можуть відновлюватися, якщо на території продукується більше відходів, ніж та їх кількість, яка може бути перероблена натуральним шляхом або використана для інших потреб.
Індикатори сталого розвитку – це показники, які використовують для оцінки стану здоров’я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кількісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров’я людей, якість і тривалість їхнього життя. Індикатори сталого розвитку: соціальні, економічні, екологічні.
Моніторинг індикаторів сталого розвитку – це відслідковування зміни показ-ників (індикаторів) у часі для однієї і тієї ж території.
VI. Обговорення екологічних проблем.
Хто є автором ідеї сталого розвитку суспільства? Поява ідеї сталого розвитку суспільства пов’язана з діяльністю ООН, з ініціативи якої в 1983 році була створена Міжнародна комісія з довкілля та розвитку, яку очолила колишній прем’єр-міністр Норвегії Гро Харлем Брутланд. Завданням комісії було створення довгострокових стратегій у галузі охорони навколишнього середовища. Комісія підготувала доповідь „Наше спільне майбутнє”, яку було заслухано і схвалено Генеральною Асамблеєю ООН у 1987 році і в якій сформульовано принцип сталого розвитку, як основну стратегію взаємодії природи й суспільства.
Які екологічні загрози були причиною виникнення ідеї сталого розвитку суспільства?
Першою вагомою причиною було значне погіршення стану навколишнього середовища на планеті під впливом діяльності людини. Основними загрозливими наслідками впливу діяльності людини на довкілля є:
– потепління клімату.
За даними Всесвітньої метеорологічної організації 2000 рік був одним із найтепліших, починаючи із 1860 року. Нинішня середньорічна температура на 0,6 градуса С вища від середньорічного показника початку минулого століття. Потепління на планеті призводить до збільшення кількості стихійних лих, підтоплення значних територій, розширення площі пустель;
– збіднення озонового шару.
Стратосферний озоновий шар захищає людей і живу природу на землі від жорстокого ультрафіолетового та м’якого рентгенівського сонячного випромінювання. Головними хіміч-ними сполуками, які руйнують озоновий шар, є синтетично отримані речовини класу хлорфтор-вуглеводнів (фреони). Кожен втрачений від-соток озону на планеті спричиняє 150 тисяч додаткових випадків сліпоти через захворю-вання на катаракту, на 2,6% збільшує число ракових захворювань шкіри;
– кислотні дощі.
Причиною виникнення кислотних дощів є діоксиди сірки й азоту, які утворюються при спалюванні палива (вугілля, мазут). У 70-х роках ХХ століття в річках та озерах скандинавських країн почала зникати риба, сніг у горах став сірим, листя впало з дерев раніше строку. Такі ж явища відзначалися у США, Канаді, Західній Європі. У Німеччині постраждало до 30% лісів, розташованих далеко від населених пунктів. Причиною всіх цих бід були кислотні дощі, які містять розчини сірчаної та азотної кислот;
– накопичення в грунтах токсичних відходів важких металів та пестицидів.
За даними ВООЗ пестицидами, які накопичилися в ґрунтах, продуктах харчування, повітрі, воді, отруюється 500 тис. людей у рік, з них близько 5 тисяч – смертельні випадки. Стійкі пестициди накопичуються у жировій тканині людей і тварин, негативно впливаючи на нервову та серцево-судинну системи. У 1988 році Національна академія наук США опублікувала доповідь, згідно з якою прогнозується, що в наступні 70 років мільйон американців ризикують захворіти на рак через наявність в їжі 28 видів канцерогенних пестицидів
– загроза біорізноманіттю.
Кількість різних видів біологічних орга-нізмів на планеті нині становить 1,4 мільйона. У зв’язку з деградацією навколишнього сере-довища щорічно зникає 10-15 тисяч видів живих організмів. При збереженні таких темпів впливу на довкілля у наступні 50 років на планеті буде втрачено від чверті до половини біологічного різноманіття;
– забруднення радіонуклідами.
Внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції 1986 року радіонуклідами (63 кг) було забруднено значну територію земної поверхні, зокрема 8,7% території України. Велика кількість радіонуклідів, передусім цезію (137), похована тепер у донних відкладах Київського водосховища і перекрита практично чистим шаром піску [4, с.14].
Іншою причиною виникнення теорії сталого розвитку було погіршення економічних і соціальних умов у багатьох країнах світу, зростання чисельності населення, яке проживає в умовах злиднів.
За даними доповіді про людський розвиток, яка щорічно готується Програмою розвитку ООН, у 1998 році один мільярд людей на планеті було не в змозі задовольнити свої навіть мінімальні потреби. Із 4,4 млрд. людей, які проживають у країнах, що розвиваються, майже три п’ятих живуть без належних санітарних умов, третина не має доступу до якісної питної води. Соціальні умови населення країн оцінюються за індексом людського розвитку.
Земля не належить нам. Це ми належимо землі (вождь племені індіанців сіу). Ми всі маємо пам’ятати ці слова.
Література
1. Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового завіту. Біблійні товариства. К.1995. – 296 с.
2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М.. Основи екології: теорія та практикум. Навчальний посібник . – К.: Лібра, 2002. – 352 с.
3. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. – К. : Либідь, 1995. – 288 с.
4. Вишневський В.І. Навколишнє середовище: яким воно є //Урядовий кур’єр.– 17 квітня 2004. – №73. – С. 14
5. Іларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге – К.: АТ „Обереги”, 1994. – 424 с.
6. Ліна Костенко, Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559 с.
7. Людина і довкілля. Антологія : У 2 кн. Кн..2: Людина і довкілля в українській духовності /Упоряд., автор вступ. розділів, біогр. довідок та коментарів В.С. Крисаченко. – К.: Заповіт, 1995. – 432 с.
8. Народонаселение, окружающая середа и развитие. Кратний доклад. ООН. Нью–Йорк. 2001. – 77 с.
9. Сталий розвиток суспільства: 25 запитань та відповідей. – Тлумачний посібник. – К., Поліграф–експрес, 2001. – 28 с.
10. УСЕ. Універсальний словник-енциклопедія /Гол.ред.ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. – 2-ге вид., доп. – Київ: ПВП Всеувито, 2001, Львів: ЛДКФ Атлас, 2001. – VII + 1575 с.
11. Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідве-дення. Гідроекологічні аспекти: ВЦ. „Київський університет”, 1999. – 319 с.