Cols=2 gutter=24> 2004/№3 Засновники

Вид материала

Диплом

Содержание Сприяння просвітницькій роботі “рівний-рівному” Підліток – інструктор – Психолого-педагогічні передумови Основні поняття Духовний аспект здоров’я Психологічний аспект здоров’я Фізичний аспект здоров’я Однак існує ще й проміжний стан – це передхво-роба або “третій стан”. Рафіновані продукти

Подобный материал:

• Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№4 Засновники, 2183.65kb.
• Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
• Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники, 2823.78kb.
• Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.
• Cols=2 gutter=24> 2006/№2 Засновники, 2232.08kb.
• Cols=2 gutter=24> 2007/№2 Засновники, 1975.25kb.
• Cols=2 gutter=24> 2006/№4 Засновники, 2613.23kb.
• Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
• Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.

Література

1. Зовнішнє тестування з української мови. Інформаційні матеріали. – Київ: Центр тестових технологій, 2004. – 40с.
   
2. Наказ Міністерства освіти і науки України №289 від 13.04.2004 р. “Про продовження експерименту щодо зовнішнього тестування навчальних досягнень учнів у 2004 році”
   
3. Основные результаты международного исследования образовательных достижений учащихся PISA-2000 (краткий отчет). – Москва, 2002.–31с. // http:bspu.ab.ru/Friends/OKO/PISA/REP_RUS.php
   
4. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. – К.: “К.І.С.”, 2003. – 296с.
   
5. Syllabus z Jezyka ukrainskiego 2002 – Warszawa, 2000. – 112s.
   

З серпня 2000 року Уряд України за підтримки Програми Розвитку Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕЙДС (Об’єднаної Програми ООН з питань ВІЛ/СНІДу) та при фінансуванні Фонду ООН впроваджує в Україні Програму Міністерства освіти і науки України ПРООН/ЮНЕЙДС „Сприяння про-світницькій роботі „рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”. Основний акцент у Програмі ставиться на формуванні навичок ведення здорового способу життя молоддю, оскільки саме у цей віковий період відбувається становлення особистості, приймаються певні норми і зразки поведінки, визначаються ціннісні орієнтації на основі усвідомлення власних потреб і мотивів. Відповідно до мети Програми провідною її ланкою є навчання підлітків, яке реалізується за принципом ступеневої передачі знань і складається з підготовки педагогів-тренерів, навчання ними підлітків-інструкторів, ведення підлітками-інструкторами просвітницької роботи (організація та проведення тренінгів) серед однолітків віком 12 – 18 років [1, с. 4, 5].

За статистикою 90% дітей, які йдуть до першого класу є практично здоровими, серед випускників середньої школи цей показник становить лише 5-7%. Втрата здоров’я серед молоді створює низку серйозних проблем, ставить під загрозу національну безпеку, саме існування держави [2, с. 4].

Ряд прорахунків у реалізації Національних програм протидії наркоманії, боротьби із захворюванням на СНІД та боротьби зі злочинністю призвели до втрати довіри до державної політики у розв’язанні цих проблем, що негативно вплинуло на загальну соціально-психологічну атмосферу в суспільстві. Відомчий підхід, спрямований на боротьбу з наслідками негативних явищ, викликав розчарування, роздратованість, соціальну апатію серед молоді. Просвітницька робота серед молоді (на основі передавання знань від дорослого до дитини з ігноруванням активної позиції самої дитини, її права на самовизначення щодо власного способу життя) поки що не дуже ефективна. Практика показує, що набуття і закріплення установок на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку є значно ефективнішими у ході спілкування підлітків між собою.

Переваги передавання знань від однолітка до однолітка полягають у тому, що:

• підлітки більше спілкуються один з одним;
  
• глибше розуміють потреби свого оточення;
  
• на відміну від дорослих, розуміють субкультурну мову;
  
• більше довіряють один одному, більше готові до розуміння і наслідування поведінки [2, с. 7].
  

Освіта „рівний-рівному” оцінюється як соціально-педагогічне явище. Тому вона розглядається у таких аспектах:

1. соціальний: формування у молодої людини ідеалу здоров’я і здорового способу життя через набуття превентивних знань, навичок, умінь, психологічних якостей і установок на соціально відповідальну поведінку;
   
2. технологічний: передбачає послідовну систему активних дій підлітків-інструкторів і педагогів-тренерів, спрямованих на спростування міфів, уявлень, моделей поведінки, які ведуть до втрати здоров’я, та заміну їх позитивними орієнтирами життєвого вибору через поширення достовірної інформації та зразків власного прикладу життєвої позиції лідерів.
   

Відповідно до методу просвітницька робота розглядається у широкому та вузькому значенні. У широкому – це просвітницька робота щодо здорового способу життя у всіх сферах життєдіяльності молоді. Здоровий спосіб життя розглядається як стан духовного, психічного, фізичного і соціального розвитку, що має безперечну соціальну цінність і користь для самої людини. У вузькому значенні це просвітницька робота з певних проблем: наркоманії, ВІЛ/СНІДу, ІПСШ, навичок комунікації, розвитку особистості, формування лідерських якостей, знань, прав і соціальних гарантій у збереженні здоров’я. Результативність методу полягає у закладенні системи життєвих цінностей молодої людини, спрямованість її на активну соціальну позицію у просвітницькій роботі серед однолітків і здатність особи вести здоровий спосіб життя та власним прикладом доводити його переваги [2, с. 11].

Реалізація методу базується на таких принципах ступеневого навчання:

1. Відбір і навчання педагогів-тренерів за модулями тренінг-курсу.
   
2. Проведення ними тренінг-курсу для підлітків.
   
3. Підготовка педагогами-тренерами підлітків-інструкторів з числа тих підлітків, що пройшли навчання, для просвітницької діяльності у середовищі ровесників.
   
4. Проведення підлітками-інструкторами просвітницької роботи серед однолітків.
   
5. Педагоги-тренери надають організаційну і методичну допомогу на заняттях і акціях, які проводять підлітки-інструктори.
   
6. Організація навчання нової групи підлітків.
   

Освіта ґрунтується на модульному навчанні, технології якого використовують взаємопов’язану систему різних видів лекцій, практичних і самостійних занять. Кожен із навчальних модулів – це ґрунтовна розробка певної проблеми. Технології навчання учас-ників базуються на: просвітницьких тренін-гах, лекціях, бесідах, диспутах, ситуаційних вправах, рольових іграх, дебатах, тренінгах розвитку вмінь і навичок, „мозкових штур-мах” тощо.

Серед модулів визначено такі:

1. Методика освіти „рівний-рівному”.
   

Він присвячений основним концепту-альним положенням методики, а саме – ступеневій передачі знань.

2. Спілкуємось та діємо.
   

Спрямований на формування у підлітків навичок ефективної комунікації, що має стати підґрунтям активної позиції та здорового способу життя.

3. „Твоє життя – твій вибір” (профілактика тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків)
   

Дає змогу формувати у підлітків відповідальне ставлення до власних вчинків та власного здоров’я, вміння оцінювати ситуації ризику, приймати конструктивні рішення та протистояти соціальному тиску.

4. „Прояви турботу та обачливість” (профілактика ВІЛ/СНІДу, ІПСШ, неза-планованої вагітності серед молоді).
   

Сприяє мотивації безпечної статевої поведінки підлітків щодо збереження репродуктивного здоров’я та індивідуального захисту від ВІЛ/ІПСШ.

5. „Знаємо та реалізуємо свої права”.
   

Спрямований на розвиток у підлітків почуття власної гідності, необхідності для суспільства; усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії. Стимулює у підлітків бажання реалізувати свої права [3, с. 6].

Програма діє в усіх областях України, АР Крим, містах Києві та Севастополі. Прогнозується, що просвітницька діяльність пошириться на п’ять тисяч загальноосвітніх навчальних закладів, а також на позашкільні заклади в усіх регіонах України. На кінець жовтня 2003 року було підготовано 2841 педагог-тренер, 70 тисяч підлітків залучено до тренінг-курсу Програми, якою було охоплено близько 3000 шкіл, підготовано майже 3 тисячі підлітків-інструкторів.

Результатом проведення просвітницької діяльності підлітками-інструкторами є чимала кількість підлітків, залучених до Програми „рівний-рівному”. У 2003 році у м. Києві підлітки-інструктори мали можливість на Першому Всеукраїнському зльоті Програми „рівний-рівному” отримати відповіді на запитання стосовно тих проблем, з якими вони зустрічаються у своїй інструкторській діяльності (такими як: брак інформування та досвіду, недостатня підтримка з боку педагогічного колективу, відсутність лі-дерських якостей), обмінятись власним досвідом та укріпити свої позиції стосовно вибору здорового способу життя.

У травні 2004 року у м. Яремче відбувся Другий Всеукраїнський зліт підлітків-інструкторів Програми „рівний-рівному”. Його метою було:

• сприяти усвідомленню ролі молоді у процесі розвитку (формування) здоро-вого способу життя в українському суспільстві та формувати бачення меха-нізмів (шляхів) подальшого ефективного розвитку (впровадження) Програми;
  
• сприяти укріпленню свідомої особистої позиції у підлітків-інструкторів щодо проведення просвітницької діяльності серед однолітків (у молодіжному середовищі), як однієї з найдійовіших умов зниження вживання алкоголю, тютюнопаління та розповсюдження ВІЛ/
  

ІПСШ в Україні;

• формувати мотивацію підлітків-інструк-торів до активної участі у створенні молодіжних організації та інших ініціатив щодо впровадження Програми в Україні.
  

Завдання, які ставили перед собою організатори були такі:

• поглибити у підлітків знання основних ідей та понять Програми (оскільки це ті, які уже активно працюють у Програмі інструкторами 1-2 роки);
  
• допомогти усвідомити роль, місце і значимість підлітка-інструктора у про-цесі впровадження здорового способу життя в українському суспільстві;
  
• розвивати організаторські навички та вміння працювати в команді;
  
• обговорити можливі труднощі у діяльності підлітка-інструктора і шляхи їх подолання.
  

Участь у Зльоті взяли 160 підлітків-інструкторів та 16 педагогів-тренерів Програ-ми з усіх регіонів України. Згідно із задумом організаторів, учасників поділили на вісім груп, у кожній працювали двоє тренерів. Робота була насиченою та пізнавальною і тривала три дні.

Так, під час першої сесії підлітки мали можливість познайомитись у своїй групі. Їм було запропоновано виконати таку вправу, яка мала на меті створити умови для того, щоб краще пізнати один одного, показати важливість власного вибору та залежність здоров’я від конкретних дій та вчинків. Під час обговорення вислову „Здоров’я не купиш, його розум дарує” підлітки наголошували на тому, що лише власна обережність та обачність може значною мірою відмежувати їх від спокуси та соціального тиску і сформувати навички відповідального ставлення до власного здоров’я. Підлітки-інструктори – це ті, які мають чітко сформовану життєву позицію щодо ведення здорового способу життя та активно проводять просвітницьку роботу серед своїх ровесників. Одне із завдань передбачало відповідь на питання: Які асоціації викликає у вас програма? Для окремих учасників, наприклад, вона асоціюється з конем, „тому що він повільно, але впевнено прямує до мети і везе свій багаж до місця призначення, а також тому, що кінь повільний, і тому на своєму шляху він завжди зможе підібрати нових однодумців. Кінь – екологічно чистий вид транспорту”. Для інших програма асоціюється з літаком.

Для того, щоб показати, як бачать підлітки образ інструктора Програми, їм потрібно було написати вірш-сенкан, який складається за певними правилами. Ось один із варіантів:

Підліток – інструктор –

Толерантний, ініціативний,

Допомагає, скеровує, навчає,

Має чітку життєву позицію

Він – дія!

Одним із завдань Зльоту було – допомогти усвідомити роль, місце і значимість підлітка-інструктора у впро-вадженні розвитку здорового способу життя в українському суспільстві. Для цього учасники методом „мозкового штурму” (одна із багатьох інтерактивних методик, які використовуються у Програмі „рівний-рівному”) назвали ті функції та ролі, котрі вони виконують, працюючи за Програмою у своїх навчальних закладах. У малих групах їм потрібно було створити об’ємний образ підлітка-інструктора. У нашій групі було представлено чотири моделі. Однак, кожна з них мала спільні риси та характеристики, такі як – комунікабельність, відкритість, щирість, взаємодопомога, кмітливість, обізнаність, бажання вдосконалюватись, навчати та навчатись, активність, толерантність та інші. На фото “Презентація об’ємної моделі підлітка-інструктора” [див. на облакладинці] ви можете бачити одну з моделей.

Після виконання завдання учасники зрозуміли значимість своєї діяльності як підлітка-інструктора і переконалися в тому, що кожен з них може розвинути у собі ті риси, які необхідні інструктору.

У процесі обговорення можливих труднощів у діяльності підлітка-інструктора учасники нашої групи прийшли до висновку, що ті перешкоди, які виникають у роботі під час впровадження Програми є схожими, тому у процесі дискусії та обговорення у малих групах було знайдено шляхи їхнього подолання. Також підлітки-інструктори підкреслили роль педагога-тренера та інших підлітків-інструкторів (на місцях), до яких завжди можна звернутись за до-помогою та порадою. Однак, найголовніше – це власний досвід.

Наступним важливим завданням Друго-го Всеукраїнського зльоту підлітків-інструк-торів Програми „рівний-рівному” було фор-мування мотивації підлітків-інструкторів до активної участі у створенні молодіжних орга-нізацій та інших ініціатив щодо впрова-дження Програми в Україні. Кожна з восьми команд-учасників створила по три проекти (молодіжні об’єднання, акції, серії заходів, шкільні клуби та інше), які були презентовані на пленарному засіданні-конференції – закритті Зльоту. Представлення трьох проектів (а саме: „Музика проти СНІДу”, „Естафета життя” та „Займи своє місце під сонцем!”) можна бачити на фото [див. на облакладинці].

Організатори та гості, серед яких були представники Міністерства освіти та науки України, представники штаб-квартири Органі-зації Об’єднаних Націй, ЮНЕЙДС (Об’єднаної Програми ООН з питань ВІЛ/СНІДу), зазначили, що підлітки-інструктори Програми на основі здобутих знань та стійкої життєвої позиції стосовно здорового способу життя, повернув-шись додому, у свої навчальні заклади та до свого оточення, братимуть активну участь у створенні молодіжних організацій та в інших ініціативах для впровадження Програми в Україні.



Література

1. Методичні рекомендації по проведенню тренінг-курсу для підлітків з питань просвітницької роботи щодо здорового способу життя. – К.: Навчальна книга, 2002. – 47 с.
   
2. Оржеховська В.М., Пилипенко О.І., Андрущак Л.І. Концепція освіти “рівний-рівному” щодо здорового способу життя серед молоді України: Навч.-метод. посібник. – К.: Навч. книга, 2002. – 23 с.
   
3. Програма “Сприяння просвітницькій роботі „рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”: факультативний курс (тренінг-курс). /Авт.-упорядники Н.О.Лещук, Ж.В.Савич. – К.: Навч. книга, 2002. – 40 с.
   

Одним із найважливіших завдань освіти є виховання в учнів і вчителів культури здоров‘я і культури поведінки через формування навичок здорового способу життя у різноманітних життєвих ситуаціях.

У центрі всієї освітянської роботи повинно бути прищеплення школярам умінь і навичок щодо збереження свого здоров’я та здоров’я оточуючих у різних життєвих ситуаціях. Структура дисципліни “валеоло-гія” формується як інтеграція теоретичних знань та практичних навичок, здобутих під час вивчення цього предмету. Розділ культури спілкування дозволяє розглянути індивідуально-типологічні особливості осо-бистості через призму знань психологічної науки. Розглядаючи проблеми формування здорового способу життя у психолого-педагогічному ключі, можна прослідкувати, яким чином відбувається формування потреби здорового способу життя і як це впливає на особистість учня [1, с. 136].

Для формування здорового способу життя, на думку фахівців, учень у загальноосвітній школі повинен оволодіти відповідними знаннями, вміннями і навичками.

У новому тисячолітті проблема здоров’я стала однією з основних проблем світового співтовариства, тому Організація Об’єднаних Націй визначила лейтмотивом своєї діяльності на найближчі 50 років перехід від безпеки держави до безпеки особи.

Оскільки освіта ХХІ століття – це освіта для людини, а головний об’єкт школи – учень, тому його інтереси, здоров’я, безпека і є проблемою сьогодення.

Формування потреби збереження та зміцнення здоров’я підростаючого покоління є обов’язковим компонентом системи національної освіти. Знання, необхідні для контролю за станом свого здоров’я та способом життя, учень отримує від професіоналів: вчителів, психологів, лікарів.

Проблема ЗСЖ (здорового способу життя) була поставлена ще за часів Київської Русі. Особливої уваги заслуговують праці Володимира Мономаха – для охорони власної Вітчизни він пропонував розвивати здорову особистість фізичними засобами. Проблема здорового способу життя була актуальною і в епоху Відродження (ХІV-XVI). Гуманісти цього часу значну увагу приділяли фізичному вихованню дітей. Вони вважали, що у процесі виховання діти повинні займатись військовими та гімнастичними вправами, при цьому пізнавати навколишній світ, дбайливо ставитись до свого здоров’я.

Великого значення надавали розвитку здорової особистості у ХVІ – ХVІІІ ст. Педагоги цього періоду вважали, що дітей потрібно загартовувати змалку, привчати переносити втому і незгоду. Така система виховання створювала умови для формування здорового духу в здоровому тілі.

У кінці ХІХ на початку ХХ ст. проблема здорового способу життя починає розвиватись в науковому руслі. Мета цього розвитку – сформувати щасливу, духовно і фізично розвинуту особистість [6. С. 32-48].

Здоров’я нації у наш час розглядається як показник цивілізованості держави, що відбиває соціально-економічне становище суспільства. Згідно з резолюцією ООН №38/54 від 1997р. здоров’я населення вважається головним критерієм доцільності й ефективності всіх без винятку сфер господарської діяльності. Здоров’я дітей і молоді особливо важливе. За оцінками фахівців, близько 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя у дитячі та молоді роки.

Сьогодні здоров’я вже не розглядають як суто медичну проблему. Більше того, суто медичні питання становлять лише малу частину феномена здоров’я.

Знати особливості свого організму – це життєва необхідність й елемент культури людини. Без цього суспільство не може прогресивно розвиватися.

Вивчаючи проблему здоров’я як психологічну проблему, ми уточнюємо, розширюємо та поглиблюємо розуміння таких основних термінів, як “здоров’я”, ”хвороба”, “третій стан”, ”здоровий спосіб життя”, “валеологія”, ”культура здоров’я”, ”фізичне здоров’я”, “духовне здоров’я”, “психічне здоров’я”[8, с. 55-58].

Обсяг одержаних знань дозволить вам розібратись у проблемах фізичного, психіч-ного, духовного стану людини, а також у питаннях культури здоров’я.

Природа наділила людину досконалим організмом, що має універсальний захист від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних впливів. Проте здоров’я слід розглядати не в статистиці, тобто, як щось набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Тому необхідно завжди стежити за своїм здоров’ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього треба вести здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя – це діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров’я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках.

Складові здорового способу життя (ЗСЖ) включають різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров’я – фізичного, психічного, соціального, духовного. Неабияке значення для ЗСЖ мають поінформованість людей і можли-вість доступу до спеціальних профі-лактичних процедур, належних екологіч-них умов, достатньої системи охорони здоров’я. Результати вивчення фізичного розвитку школярів Інституту педіатрії Академії медичних наук України дають змогу говорити про певне зниження, порівняно з даними 1985 р., основних показників фізич-ного розвитку дітей України. За останні 10 років виявлено зменшення показників у школярів усіх вікових груп. Як наслідок відхилень у нормальному розвитку дітей шкільного віку є погіршення стану їхнього здоров’я.

За даними Міністерства охорони здоров’я України серед школярів спостері-гаються:

• Функціональні відхилення у різних системах організму – понад 50%;
  
• Функціональні відхилення серцево-судинної системи – у 26 %;
  
• Захворювання органів травлення – у 17%;
  
• Захворювання ендокринної системи – у 10%.
  

За статистичними даними та резуль-татами опитування серед учнівської молоді шкідливими звичками вражені від 50 до 74% юнаків і дівчат віком 17-18 років. За даними ВООЗ, 1 млн. осіб в Європі щорічно поми-рають від хвороб, що пов’язані з тютю-нопалінням. Британська королівська колегія лікарів визначила масштаб цієї проблеми: з 1000 молодих людей, що зараз курять в Англії й Уельсі, в середньому – 1 людина буде вбита, 6 осіб загинуть на автошляхах і 250 – помруть від тютюну.

Тривогу викликають й інші факти. Так, станом на 1 січня 1999 р. в Україні було зареєстровано 3469 підлітків – споживачів наркотиків і 1003 неповнолітніх – хронічних алкоголіків. Ці дані свідчать, що поширення шкідливих звичок серед неповнолітніх є гострою проблемою, яка впливає на їхнє здоров’я [4, с. 68].

У такій ситуації особливу роль у профі-лактиці негативних звичок серед неповно-літніх має відіграти загальноосвітня школа. Якщо медицина вивчає питання про те, як вилікувати людину від наслідків впливу тютюну, алкоголю та наркотичних речовин, а юриспруденція шукає способи, як перекрити доступ населення до цих речовин, то психо-логія шукає відповідь на запитання про те, як зробити так, щоб людина сама не мала бажання їх вживати. Якщо це питання буде вирішене, решта проблем зникнуть самі по собі.

Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особ-ливості (побут, суспільно-виробничі відно-сини і ін.), а також умови проживання індивіда.

Вітчизняними і зарубіжними вченими встановлено, що на здоров’я людини впливає ряд факторів, згрупованих певним чином (Рис.1).




Рис. 1. Фактори, що впливають на здоров’я


Встановлено, що здоров’я людини на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров’я може бути кращим ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості.

До іншої групи факторів (20%) належить генетичний фактор (спадковість). Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя є всі передумови для народження здорових дітей. Також доведено, що передумови негативної спадковості можна частково чи повністю усунути, дотримуючись здорового способу життя.

Хоча питанням збереження здоров’я займається система охорони здоров’я, учені-спеціалісти стверджують, що здоров’я людини залежить від неї лише на 10%. До функцій системи охорони здоров’я відносять професійну діагностику захворювань, висококваліфіковане лікування хворих, ефективність лікарських препаратів, профілактичну роботу лікарів, спрямовану на попередження захворювань. На 50% здоров’я людини, а отже суспільства в цілому, залежить від способу її життя.

Як проголошує статут Всесвітньої організації охорони здоров’я, ”…здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя”[9. с. 680].

Рівновага людини з довкіллям – це насамперед її комфортне самопочуття у ньому. Такий стан передбачає сприятливе поєднання умов життя і як природних (темпе-ратура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), і як соціальних (культура, побут, суспільно-виробничі відносини). Внутрішня рівновага організму людини – це збалансована робота всіх його функціо-нальних систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, гуморальної та інших. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної врівно-важеності та духовної цілісності особистості [1, с. 136].

Духовний аспект здоров’я – це розуміння нами цілісності особистості, яка визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума, так і у спілкуванні з оточуючими. Невід’ємною частиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров’я – це збалансованість психічних процесів та їх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування усіх систем організму людини. При цьому поняття “фізичне здоров’я” пов’язують з умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності.

Відхилення у фізичному, духовному і психічному аспекті нашого здоров’я називають хворобою.

У медичному аспекті це поняття визначається, як порушення життєдіяльності організму під впливом шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні функції.

Виникнення хвороби у людини – це наслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів. Одним з факторів, що спричинює хвороби є недостат-ня пристосованість організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від віку, статі тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут, суспільно – виробничі відносини і т. ін.), а також умови проживання індивіда. Причиною захворювання людини може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси, які й зумовлюють передачу хвороби від покоління до покоління.

Одним із симптомів хвороби є біль. Біль можна розглядати як сигнал небезпеки для організму і як захисне пристосування, що викликає захисні рефлекси і реакції. Допомогти організму боротися з хворобою може, як лікар, так і хворий. У період видужання людини велике значення має бажання хворого подолати хворобу. Тут доречно нагадати слова стародавнього сірійського лікаря А. Фараджі, звернені до хворого: ”Дивись, нас троє: я, ти і хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам буде легше вдвох подолати її” [6, с. 32].

Здоров‘я і хвороба – це два протилежні стани, властиві організму людини. Однак існує ще й проміжний стан – це передхво-роба або “третій стан”.

Більша частина населення планети перебуває у “третьому стані”, який можна розглядати як перший крок до захворювання. Вся сума факторів негативного впливу фізичної, психічної й іншої природи, що притаманні сучасним умовам життя, призводить не тільки до розвитку захворю-вань, але й до появи низки загальних симптомів, характерних для “третього стану” (неврастенії, втрати апетиту, дратівливості, головного болю, сухості шкіри та ін.).

До людей, що перебувають у “третьому стані”, належать ті, котрі постійно зазнають впливу шкідливих хімічних речовин. Ці шкідливі речовини можуть входити до складу хімічних додатків до харчових продуктів, до складу синтетичних ліків, вони також містяться у відпрацьованих газах автотранспорту, викидах ряду виробництв тощо.

Особливо великої шкоди молодому організму завдають шкідливі звички: тютю-нопаління, алкоголь, наркотики.

Особи, котрі вживають наркотики, алкоголь і палять, також перебувають у “третьому стані”. У цьому стані можуть перебувати і ті особи, які неправильно харчуються. У наш час продукти харчування поділяються на дві категорії: натуральні або природні та рафіновані або штучні. Досить часто люди вживають рафіновані продукти.

Рафіновані продукти – ті, що пройшли високий ступінь очищення з термічною обробкою та втратили при цьому всі необхідні для організму речовини. Дія цих продуктів на організм людини проявляється насамперед у погіршені загального стану, поганому самопочутті та низькій працездат-ності. Цей стан може тривати впродовж декількох діб, тижнів, місяців і довше, що відповідно негативно позначається на психофізичних можливостях людини, закладених природою. Природні або нату-ральні продукти харчування – це ті, що містять всі необхідні поживні речовини, вітаміни, мікроелементи, потрібні для нормального функціонування організму.

Одне з головних завдань – це навчитися запобігати, розпізнавати, і усувати ті негативні наслідки, які можуть проявлятися при неправильному харчуванні. Дуже велике значення для здорового харчування має позитивний досвід старшого покоління, яке харчувалося злаками, овочами та фруктами.

Історико-педагогічні реалії педагогічної освіти на сьогодні дозволяють констатувати недостатність педагогічного і методичного забезпечення у формуванні потреби здоро-вого способу життя школярів. Тому потрібно усвідомити гостру необхідність у формуванні і реалізації особистісного підходу до формування в учнів потреби здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму навчання та відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, обов’язкове виконання фізичних вправ, які забезпечують оптимальний руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну. При цьому важливе значення має правильний вибір індивідуальних оздоровчих систем або їх поєднання та практичне використання з метою зміцнення здоров’я (самомасаж, загартовування, дихальні вправи, аутогенне тренування) [7, с.31].

Дотримання здорового способу життя впливає на формування, збереження та зміцнення здоров’я, сприяє інтелектуальному і духовному розвиткові особистості, успішному навчанню. Спосіб життя впливає й на фізичний стан людини. Оптимальний руховий режим сприяє гармонійному розвиткові тіла і забезпечує високий рівень функціонування систем організму. Це в свою чергу є важливою умовою високої праце-здатності людини. На фізичне здоров’я позитивно впливає дотримання правил особистої гігієни, режиму навчання і відпочинку, правильного харчування, а також ряд інших чинників.

На здоров’я кожної людини позитивно впливає її духовність, моральні орієнтири, які допомагають формувати певні риси характеру (наприклад волю, оптимізм, цілеспрямо-ваність). Вміння переборювати психоемоційні навантаження, правильно поводити себе у стресових ситуаціях, свідчить про високий рівень психічного здоров’я людини. Під-триманню такого рівня сприяє релаксація, аутогенне тренування, метод словесно-образного, емоційно-вольового управління своїм станом.

Духовне здоров’я та краса – нерозривні поняття. Краса – це гармонія всебічних якос-тей особистості, що забезпечує її цілісність.

Здоровий спосіб життя також сприяє самореалізації особистості. Спосіб самореалі-зації індивіда залежить від його устремлінь, а також від шкали моральних цінностей, на яку він орієнтується.

Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню соціального здоров’я особистості та суспільства в цілому, він включає в себе цінності високого порядку, оскільки спрямо-ваний на гуманізацію й активізацію людської діяльності, удосконалення індивідуальних якостей особистості.

Вчений І. П. Павлов стверджував: ”Здоров’я людини – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не на віки, його треба берегти. Але здоров’я багато у чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок…” [6, с. 32].

Культура здоров’я – це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збере-ження та зміцнення її здоров’я. Культурна людина є не тільки “cпоживачем” cвого здоров’я, але і його “виробником”.