Науково-методичне забезпечення модернізації системи освіти. Методичний вісник №46. Кіровоград: 2010. 296 с

Вид материала

Диплом

Содержание Психологічний супровід профільного навчання Назва методики, автор, джерело Психолого-педагогічний супровід учнів 8-9 класів Психолого-педагогічний супровід учнів 10 класів Психолого-педагогічний супровід учнів 11 класів Виховна робота у вимірах сьогодення Громадсько-активні школи регіону: перші кроки

Подобный материал:

• О. В. модель науково-методичного забезпечення якості освіти сільського регіону Методичні, 190.91kb.
• План Що включає науково-методичне забезпечення навчального процесу? Законодавчо-правова, 442.07kb.
• Науково-методичного забезпечення, 1369.35kb.
• Бахін В. П. Тактика допиту. К., 1997., 1212.4kb.
• Науково-методичний центр вищої освіти, 579.99kb.
• Суть І перспективи, 44.33kb.
• Методична робота, 219.51kb.
• Кредитно-модульная система обучения, 74.26kb.
• Облеми «Створення умов для якісної освіти за рахунок сучасного науково-методичного, 512.89kb.
• Атеріали науково-методичне забезпечення викладання економічних дисциплін за умов Болонського, 669.7kb.

Психологічний супровід профільного навчання

(Методичні рекомендації для практичних психологів)


Запровадження профільного навчання є одним з основних шляхів модернізації освіти. Основна мета профільного навчання - розвантажити шкільні програми й надати школярам можливість поглибленого вивчення тих предметів, які їх більше захоплюють і будуть необхідні їм для подальших життєвих планів.

Одним з важливих освітніх аспектів є допрофільна підготовка учнів, під час якої важливо створити умови для випробування учня в різних видах навчальної діяльності. Допрофільна підготовка має здійснюватись на діагностичній основі і мати за мету не лише проектування версій вибору профілю, а й формування інтересів, потреб, самомотивованого самостійного навчання. На цьому етапі важливими є професійне самовизначення учня, своєчасна оцінка комплексу індивідуальних особливостей підлітка, урахування його особистісних якостей та мотиваційних аспектів у підготовці до визначення навчання за певним профілем. Головне для учня — усвідомити себе суб'єктом вибору профілю навчання. Тому допрофільна підготовка потребує психологічного супроводження, соціологічних вимірювань, нагромадження бази бажаного порівняно з можливим.

Одним з найважливіших завдань психологічного супроводу є моніторинг і своєчасне усунення можливих факторів виникнення нерівномірності розвитку дітей та підлітків.

У зв'язку з цим виникає необхідність у розробці програми діяльності психологічної служби закладу освіти щодо профільного навчання. Основна її мета – створення психолого-педагогічних умов для проектування індивідуальної траєкторії професіоналізації учнів.

Для реалізації цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:

- вивчення індивідуальних особливостей учнів, що впливають на вибір їхнього подальшого життєвого шляху;

- надання допомоги учням у самопізнанні й проектуванні життєвого шляху;

- надання методичної і консультативної допомоги педагогам і батькам з питань адаптації учнів до особливостей профільного навчання чи поглибленого вивчення ними окремих предметів;

- просвіта педагогів і батьків у питаннях розвитку і самовдосконалення особистості учня.

Одним із способів, що допомагають зробити правильний вибір професійної діяльності, є тести. Користуючись ними, можна досить точно визначити оптимальну сферу діяльності, рейтинг власних інтересів, наявність якостей, необхідних для тієї чи іншої професії тощо.

Для діагностики професійного самовизначення використовують «Диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО)», анкету «Що мені подобається» (А.Йовайш), яка спрямована на дослідження інтересів і прагнень особистості як складових потенційного чи актуального покликання.

Інтелектуальна готовність виступає як найважливіша серед інших видів особистісної готовності учнів до профільного навчання. Вияв інтелектуальних здібностей необхідний в опануванні будь-якого профілю, в навчанні за кожним напрямом профільної та професійної освіти.

Існують різні за своєю складністю методи виявлення інтелектуальних здібностей. У дослідженнях щодо психологічного забезпечення профільного навчання школярів рекомендуємо використовувати тест структури інтелекту Р. Амтхауера (батарея із шести інтелектуальних тестів на визначення розуміння словесних зв'язків, математичних здібностей, абстрактного мислення (на геометричному матеріалі), розуміння механічних зв'язків, просторової уяви та субтест на абстрактне мислення), інтелектуальний тест Г.Ю.Айзенка, який визначає рівень розвитку інтелектуальних здібностей учня, методика КНОП-І (О. Яцишин), яка призначена для виявлення й оцінки рівня розвитку точності й обсягу короткочасної наочно-образної пам’яті старшокласників, методика «Коректурна проба» (С. Алфімов), яка дає змогу оцінити концентрацію уваги учнів.

Рефлексивна готовність учня до профільного навчання виступає як центральний вид готовності, оскільки стосується самосвідомості, як «ядра» особистості. Роль рефлексивної готовності полягає передусім у тому, що профільне навчання на всіх його етапах реалізується переважно через самостійну активність юної особистості, яка в широкому сенсі й визначається як рефлексивна діяльність. Компонентами останньої є потреба і мотиви самоусвідомлення, самореалізації, самоорганізації, самовиховання, емоційні компоненти самосвідомості саме в контексті профільного навчання. Важливим є і такий компонент, як самопізнання, який включає процеси самоаналізу, синтетичного порівняння своїх особистісних якостей з вимогами профілю і професії, самооцінки відповідності між ними, самоприйняття профілю для себе та самопрограмування своїх дій за вибором і опануванням профілю.

Для визначення певних орієнтирів щодо готовності учня до профільного самоусвідомлення доцільно використовувати «Опитувальник самоставлення», розроблений В.В.Століним.

Характерологічна готовність старшокласника при виборі та опануванні профільного навчання включає в себе врахування наявних рис характеру учня. Адже сам процес і результат цього етапу професійного самовизначення може істотно залежати від ставлення учня до навколишнього світу, суспільства, людей, речей, до себе, які визнаються сталими і водночас такими, що можуть поступово змінюватись індивідуально-психологічними властивостями особистості школяра. Тому доцільно виявляти домінуючі риси характеру у зіставленні з вимогами профільного навчання. Для діагностики характерологічних особливостей учня слід використовувати такі тести, як особистісний опитувальник для дітей Айзенка та модифікований С.І.Подмазіним опитувальник А.Є. Лічко - К. Леонгарда для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків.

Мотиваційна готовність включає профільні й професійні інтереси, нахили старшокласника. Виявлення мотиваційної готовності учня до профільного навчання може здійснюватись за допомогою таких методик: орієнтаційно-діагностична анкета інтересів (ОДАНІ-2) С.Я.Карпіловського і Б.О.Федоришина, анкета інтересів А.Є.Голомштока і О.І.Мешковської.

Для діагностики професійної спрямованості використовуються такі методики:

- методика діагностики професійної спрямованості (автор Б.Басс);

- орієнтаційно-діагностичний опитувальник інтересів „ОДАНІ-2” (С.Я.Карпіловська та Б.О.Федоришин);

- методика самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності (М. Волков);

- методика визначення інтересів та спрямованості до майбутньої професійної діяльності (опитувальник „Професійних переваг” Б. Басса);

- методика визначення спонукань, які призводять до вибору професії (опитувальник Л. Лучко „Ваша майбутня професія”);

- опитувальник Д. Голланда (ОПС) за модифікацією стимульного матеріалу В.В. Синявського, О.О. Ящишина.

Комунікативна готовність є важливою для самовизначення учня стосовно таких напрямів і профілів, як соціально-гуманітарний (іноземні мови, історико-філологічний, історико-правознавчий профілі тощо); природничо-математичний напрям (комп'ютерна техніка, математико-екологічний профіль тощо); військовий профіль; художньо-естетичний напрям (вокально-хоровий, вокально-інструментальний, театральний профілі тощо); управлінський, політичний, дипломатичний, лінгвістичний, педагогічний, соціологічний профілі тощо.

Компоненти комунікативної готовності:

- мотиваційний;

- комунікативний;

- перцептивний ;

- емоційний.

Існує багато методів визначення вказаних компонентів комунікативної готовності учня, але в плані профілізації найдоцільніше використовувати добре відомий метод визначення комунікативних і організаторських здібностей (КОС-2), розроблений у профорієнтаційних цілях В.В.Синявським і Б.О.Федоришиним.

Назва методики, автор, джерело	Спрямованість	Для вирішення якого завдання використовується
Дифференциально-диагностический опросник (ДДО), Е.А.Климов / (Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. – М.: Просвещение, 1996)	Діагностика схильностей та професійних інтересів старшо­класників	Для відбору згідно з класифікацією типів професій
Методика "КОС-1", под. ред. Р.В. Овчаровой (Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. – М.: Просвещение, 1996	Виявлення вміння чітко і швид­ко встановлювати ділові й това­риські контакти з людьми, праг­нення розширювати контакти, вміння впливати на людей і т.д.	Дослідження комунікативних та організаторських нахилів особистості
Карта интересов, модифицированная методика А.Голомштока (174 вопроса); (Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. – М.: Просвещение, 1996)	Діагностика професійних інтере­сів старшокласників у різних сферах діяльності	Аналіз професійних інтересів особистості, близьких до якогось виду діяльності
Карта интересов, (144 вопроса), под. ред. Д.Я.Райгородского (Практическая психодиагностика / под ред. Д.Я. Райгородского. – Самара: "БАХРАХ", 1998)	Діагностика професійних інтере­сів старшокласників у різних сферах діяльності	Аналіз професійних інтересів особистості, близьких до якогось виду діяльності
Методика "КОС-2", под. ред. Д.Я.Райгородского (Практическая психодиагностика / под ред. Д.Я.Райгородского. – Самара: "БАХРАХ", 1998)	Виявлення вміння чітко і швидко встановлювати ділові й това­риські контакти з людьми, прагнення розширювати контакти, участь у групових заходах, вміння впливати на людей	Дослідження комунікативних та організаторських нахилів особистості
Анкета определения интересов учащихся, С.И.Подмазин, Е.И.Сибиль (Подмазин С.И., Сибиль Е.И. Как помочь подростку с "трудным" характером. – К.: НПЦ Перспектива, 1996)	Виявлення інтересів в різних га­лузях знань і діяльності	Для відбору згідно з інтересами у різних галузях знань і діяльності
Методика "Мотивы выбора профессии", под. ред Р.В.Овчаровой (Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. – М.: Просве­щение, 1996)	Визначення мотивів вибору професії	Визначення провідного типу мотивації в процесі вибору професії
Опросник профессиональных предпочтений, Л.П.Кабардов. (Овчарова Р.В. Спра­вочная книга школьного психолога. – М.: Просвещение, 1996); // Психолог. – 2002. – №12	Виявлення професійних переваг	Для відбору згідно з класифікацією типів професій
Методика Л.Йовайша (Вибір професії або задача з багатьма невідомими. – Тернопіль: "Підручники. Посібники", 1997)	Виявлення нахилів до різних сфер діяльності	Для відбору згідно з нахилами до різних сфер діяльності

Психолого-педагогічний супровід старшокласників в умовах профільної освіти – це поетапний процес, у ході якого відбувається формування професіонально і соціально зрілої особистості, здатної реалізувати себе в будь-яких соціально-економічних умовах.

Психолого-педагогічний супровід профільних класів ділиться на три цикли: підготовчий цикл (8-9 клас), адаптаційний (10 клас) і заключний (11 клас).


Психолого-педагогічний супровід учнів 8-9 класів

Основна проблема, з якою стикаються учні 8-9 класів – прийняти рішення про характер і форму подальшої освіти.

Мета роботи практичного психолога з учнями 8-9 класів: допомогти старшокласникам в проектуванні подальшого освітнього шляху. Відповідно до мети практичний психолог вирішує наступні завдання:

1) визначення та корекція рівня професійної готовності й готовності до профільного навчання учнів;

2) психологічна просвіта батьків і педагогів про актуальні проблеми учнів і про те, яку допомогу вони можуть надати підліткам.

Результати дослідження заносяться практичним психологом в "Індивідуальну профкарту" учня і повідомляються на спільних з учнями батьківських зборах.

Батьки і учні спільно аналізують отримані результати. Їм пропонується самостійно зробити висновки про рівень готовності школярів до подальшого навчання. Якщо при цьому вони розуміють, що у підлітка є певні труднощі і вони не можуть з ними самостійно впоратися, то пропонується звернутися за допомогою до фахівців.

Така форма представлення результатів дослідження, на нашу думку, є найбільш ефективною для подальшого розвитку підлітка.

Педагогам результати дослідження повідомляються на консиліумі у вигляді профкарт класу. При цьому в них є можливість проаналізувати можливості школярів і оцінити, яку допомогу і підтримку вони зможуть надати тим підліткам, які цього потребують.

У кінці супроводжуючого циклу аналізується вся проведена класними керівниками, практичним психологом і педагогами робота. Робляться висновки про ефективність роботи, вносяться пропозиції з проектування подальшої програми роботи в 10 класі.


Психолого-педагогічний супровід учнів 10 класів

Для учнів 10 класу найважливішою є проблема соціально-психологічної адаптації до нової ситуації навчання. До неї, у свою чергу, можна віднести такі проблеми, як адаптація до нового колективу, адаптація до навчального навантаження, що збільшилося за певним профілем, до нових вимог учителів.

Основна мета роботи практичного психолога з учнями 10 класу - сприяти соціально-психологічній адаптації учнів до нової ситуації навчання.

Завдання:

1) спільна з класними керівниками робота за програмою адаптації на початку навчального року;

2) відстеження актуального стану учнів профільних класів, виявлення симптомів дезадаптації;

3) психологічна просвіта батьків і педагогів щодо адаптаційного періоду десятикласників.


Психолого-педагогічний супровід учнів 11 класів

До моменту закінчення школи в учня 11 класу має бути сформована психологічна готовність до вступу в доросле життя. Поняття "психологічної готовності" включає в даному випадку наявність здібностей і потреб, які дозволять випускнику школи реалізувати себе в майбутньому житті. Основною метою практичного психолога у роботі з учнями 11 класу є допомога старшокласникам у визначенні і формуванні їхньої соціальної й професійної готовності.

Завдання:

1) визначення і корекція рівня професійної і соціальної готовності;

2) проведення консультативної роботи з учнями;

3) психологічна просвіта батьків і педагогів з актуальних проблем майбутнього випускника школи.

Результати дослідження заносяться психологом в "Перспективну карту старшокласника" і повідомляються на спільних батьківських зборах.

Таким чином, психологічний супровід дозволяє дослідити стартові можливості та динаміку розвитку дитини в освітньому процесі, надати підтримку й допомогу учням у рішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації. Це передбачає професіоналізм адміністрації, педагогічних працівників, психолога, соціального педагога, їх здатність до системного аналізу проблемних ситуацій, програмування та планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, об'єднання з цією метою всіх учасників освітнього процесу (учні, батьків, педагогів, адміністрації тощо).


Література

1. Авраменко М. М. Профільне навчання в середній школі Федеративної Республіки Німеччини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогики» / М. М. Авраменко. Інститут педагогіки АПН України. – К., 2007. – 20с.
   
2. Артемова Л.К. Профильное обучение: опыт, проблемы, пути развития //Школьные технологии. – 2003. – № 4. – С.22-31.
   
3. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів // Психолог. – 2004. – № 8. – С. 2-11.
   
4. Битянова М. Р. Организация психологической работы в школе. – М.: Совершенство, 1998. – 298 с.
   
5. Битянова М. Свободная деятельность // Школьный психолог. – 2000. – №46. – С. 8.
   
6. Битянова М. Свободная деятельность // Школьный психолог. – 2000 – №47. – С. 6.
   
7. Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В.Рибалка. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.
   
8. Дубровина И. В. Практическая психология образования. – М.: "Сфера", 1998. – 528 с.
   
9. Исследовательская деятельность в школе: опыт, поиски, решения //Библиотека журнала "Директор школы". – 1999. – № 6.
   
10. Касянова О.М. Кваліметрична модель оцінки готовності школи до впровадження профільного навчання //Управління школою. – 2004. – №19-21. – С. 4.
    
11. Кленова Н. Как подготовить школу к профильному обучению // Народное образование. – 2003. – №7. – С. 106-114.
    
12. Кузнецов А. Профильное обучение: проблемы, перспективы развития //Народное образование. – 2003. – № 4. – С.85-88.
    
13. Лернер П.С. Модель самоопределения выпускников профильных классов средней общеобразовательной школы //Школьные технологии. – 2003. – № 4. – С. 50-61.
    
14. Логинова Г.П. Психологические аспекты профильного обучения //Психологическая наука и образование. – 2003. – № 3. – С. 43-47.
    
15. Пан С., Криволапова Н., Бобкова Л. Подготовка педагога профильной школы // Народное образование. – 2004. – № 1.
    
16. Практическая психология образования: Учебник для студентов высших и средних специальных учебных заведений /Под ред. И. В. Дубровиной. 2-е издание. –М.: ТЦ "Сфера", 1998. – 528 с.
    
17. Психологическое сопровождение выбора профессии /Под ред. Л.М.Митиной. – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2003. – 184 с.
    
18. Рибалка В. В. Психологічна допомога особистості учня як суб'єкта профільного самовизначення / В.В.Рибалка // Профільне навчання: Теорія і практика: 3б. наук. праць за матеріалами методолог. семінару АПН України. – К.: Пед.Преса, 2006. – С.43–46.
    
19. Резапкина Г.В. Секреты выбора профессии - М.: Генезис, 2002. – 80 с.
    
20. Резапкина Г.В. Я и моя профессия: Программа профессионального самоопределения для подростков. – М.: Генезис, 2000. – 128 с.
    
21. Сидоренко О.Л. Профільна освіта і професійна орієнтація в школі –взаємопов’язані складові соціалізації учнівської молоді / О.Л.Сидоренко // Профільне навчання: Теорія і практика: 3б. наук. праць за матеріалами методолог. семінару АПН України. – К.: Пед. Преса, 2006. – С. 85–89.
    
22. Сироватко О.М. Психологічне забезпечення профільної освіти / Науково-методичні засади діяльності психологічної служби: Навчально-методичний посібник: В 2 т. / За ред. В.Г.Панка, І.І.Цушка. – К.: Ніка-Центр, 2005. – Т.2. – С.189-204.
    
23. Федотова Т.Ю. Особенности учебной мотивации и эмоциональных переживаний младших подростков в условиях адаптации ко второй ступени обучения: дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Федотова Тамара Юрьевна. – 2005. – 153 с.
    

ВИХОВНА РОБОТА У ВИМІРАХ СЬОГОДЕННЯ


Ю.В. Міцай,

завідуюча навчально-методичним кабінетом виховної роботи та шкільних бібліотек


Громадсько-активні школи регіону: перші кроки


«Громада процвітає, якщо її члени садять дерева,

У затінку яких їм ніколи не доведеться сидіти».

Давньогрецьке прислів’я


Видатний представник епохи Просвітництва, філософ, письменник Ж.Ж.Руссо стверджував, що життя – це мить, саме собою воно – ніщо, цінність його залежить від того, що вдалося зробити. Тільки добро, яке творить людина, залишається, і завдяки йому життя чогось варте. Педагогічні колективи, які трансформують звичайний заклад освіти в громадсько-активну школу, дієво її розбудовуючи, творять майбутнє нашої держави, роблять неоціненну справу – виховують справжніх громадян України, докладають зусиль до розбудови громадянського суспільства.

Окрім того, стрімкі перетворення соціально-економічної структури українського суспільства акцентують увагу на потребі розвитку ініціативних громадян, компетентних у сфері самоменеджменту, підприємництва, інноваційної діяльності. У вирішенні цих завдань покликані допомогти громадсько-активні школи (ГАШ), рух яких набирає особливих обертів в Україні. Вже 350 шкіл у 19 областях приєдналися до реалізації програми «Школа як осередок розвитку громади», впровадження якої здійснюється з ініціативи Всеукраїнського Фонду «Крок за кроком» та науково-методичного супроводу Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України й обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Громадсько-активна школа, за визначенням Г. Костюк, – це заклад, який залучає громаду до процесу управління школою, здійснює мобілізацію місцевих ресурсів для забезпечення нагальних і довготривалих цілей школи і громади, що загалом сприяє їх розвитку, зміцненню партнерства між ними [4, с.11-14].

Така модель школи є однією з найбільш ефективних, здатних розв’язати завдання перетворення шкіл у громадські інститути, які забезпечують становлення підростаючих громадян як суб’єктів демократії.

Ідея ГАШ довела свою значимість, бо є реальним механізмом об’єднання активних, творчих людей, які орієнтуються на ідеали громадянського суспільства, демократизацію освіти й всіх сфер соціального життя, перетворення школи у просвітницькі й культурні центри громад.

В основі діяльності ГАШ лежить громадсько-орієнтована освіта, що представляє освітню філософію, яка сприяє створенню можливостей для членів спільноти, допомагає в реалізації їх потреб. Найбільше ця освіта виявляється у громадсько-активній школі, закладі, який відкритий після завершення традиційного шкільного дня для надання академічних, розважальних, оздоровчих, соціальних послуг та програм підготовки до професійної діяльності людей усіх вікових категорій.

Основою ГАШ є твердження про те, що школа не може існувати окремо від потреб громади, саме вона може стати ініціатором розвитку місцевої громади. ГАШ ставить перед собою завдання не просто надавати освітні послуги учням, а й розвивати громаду, залучати батьків і мешканців до вирішення соціальних та інших проблем, що існують як у школі, так і у громаді [2, с. 4].

Принципи громадсько-орієнтованої освіти понад сімдесят років реалізуються в освітніх системах різних країн світу. Перша програма громадсько-орієнтованої освіти була розроблена у 1935 році в м. Флінт (штат Мічиган, США). Вона базувалася на положенні американського освітнього діяча Джона Д’юї – «Освіта не є підготовкою до життя, освіта є саме життя». Ця програма була джерелом залучення ресурсів для розвитку школи та громади. Вона надавала можливість членам громади брати участь в процесі громадсько-орієнтованої освіти, впливати на зміст освітніх програм.

З того часу програма активно впроваджується за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта і стала невід’ємною частиною освітньої політики та отримала визнання шкільних округів по всій території США, а в 70-80-х роках ХХ століття – в багатьох країнах світу.

Географічна карта громадсько-орієнтованої освіти розширюється. Це сприяє руху ГАШ, що охоплює нині тисячі шкіл у 85 країнах. Серед них Велика Британія, Боснія, Чехія, Албанія, Угорщина, Бєларусь, Молдова, Сербія, Азербайджан, Казахстан, Росія, Україна.

В Україні ініціаторами розвитку партнерських стосунків між школами та місцевими громадами стали громадські організації. Так, у 2003 році Всеукраїнський Фонд «Крок за кроком» розпочав реалізацію програми «Школа як осередок розвитку громади». Її запроваджено на базі семи пілотних шкіл у Київській, Луганській, Львівській областях та місті Донецьку. Метою програми є розвиток громадсько-активних шкіл, діяльність яких сприяє розвитку партнерства між школою та громадою; розробленню і реалізації партнерських програм, спрямованих на розв’язання проблем і задоволення потреб місцевих громад, активізацію громадян; реалізації концепцій освіти громади та навчання упродовж усього життя.

Українська модель ГАШ розвивалась на основі двох основних: російської – «Общественно-активные школы» та моделі громадських центрів Центральної Європи (див. схему) [1, с. 12].

Модель діяльності громадсько-активної школи включає три складові, а саме: демократизація, волонтерство та взаємовигідне партнерство в системі «школа – спільнота».