Науково-методичне забезпечення модернізації системи освіти. Методичний вісник №46. Кіровоград: 2010. 296 с

Вид материала

Диплом

Содержание Проблеми якісного підручника Таблиця 1 Кількісний склад апробації навчальної літератури в Кіровоградській області Презентація музейної кімнати

Подобный материал:

• О. В. модель науково-методичного забезпечення якості освіти сільського регіону Методичні, 190.91kb.
• План Що включає науково-методичне забезпечення навчального процесу? Законодавчо-правова, 442.07kb.
• Науково-методичного забезпечення, 1369.35kb.
• Бахін В. П. Тактика допиту. К., 1997., 1212.4kb.
• Науково-методичний центр вищої освіти, 579.99kb.
• Суть І перспективи, 44.33kb.
• Методична робота, 219.51kb.
• Кредитно-модульная система обучения, 74.26kb.
• Облеми «Створення умов для якісної освіти за рахунок сучасного науково-методичного, 512.89kb.
• Атеріали науково-методичне забезпечення викладання економічних дисциплін за умов Болонського, 669.7kb.

Проблеми якісного підручника


«Для більшості вчителів викладання без підручників – це те саме, що грати в футбол без м'яча».

Марія Торлі


Апробація підручників у системі загальної середньої освіти – це процес вивчення та дослідження якості навчальної літератури, її відповідності вимогам державних стандартів середньої освіти з метою вдосконалення, схвалення або відхилення навчальних видань. Підручник – навчальне видання, яке систематизовано відтворює зміст навчального предмета, курсу, дисципліни відповідно до офіційно затвердженої або експериментальної навчальної програми (до підручників належить також «Буквар») [5].

Педагогічні явища, що стосуються проблеми поліпшення якості підручників, в усі часи та епохи привертали увагу педагогів. Вагомим внеском у розв’язання багатьох питань проблеми були праці Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, Г.Г. Ващенка, В.О. Сухомлинського та ін. На сучасному етапі ряд науковців (О.В. Аніщенко, Т.С. Антонова, Р.А. Арцишевський, П.С. Атаманчук, В.Г. Бевз, Л.Д. Березівська, Л.І. Денисенко, Ю.І. Завалевський, С.П. Когутенко, Я.П. Кодлюк, Ю.Б. Кузнецов, О.М. Топузов, О.Л. Харитонова та ін. [2]) у своїх науково-педагогічних дослідженнях акцентують увагу на питаннях удосконалення підручників та на ролі вчителя у цьому процесі.

Проблеми якісного підручника були і залишаються важливим предметом обговорення педагогічної громадськості, тому що підручник усе ще зберігає статус домінуючого засобу навчання не лише в Україні, але й у інших країнах Європи [3]. Відповідно до мети, завдань навчання і рівня освітньої підготовки учнів підручник остаточно визначає обсяг та систему знань, що їх належить вивчити.

Підручник у доступній для учнів формі повинен розкривати суть основних наукових ідей, законів, понять та їх зв’язків із суспільно-економічним розвитком країни і духовним життям суспільства, практичним застосуванням у сфері матеріального виробництва, містити відомості про визначальні галузі господарства та сфери обслуговування, найбільш розповсюджені виробничі й технологічні процеси. При цьому має бути забезпечено коректність уведення наукових понять, їх відповідність загальноприйнятій термінології та символіці [1].

У підручнику все важливо, всі його компоненти утворюють педагогічну систему, але найбільшої уваги потребує його текст – основа будь-якого підручника. Неможливо забезпечити повноцінне засвоєння основ різних наук, не навчивши учнів основних прийомів роботи з текстом.

Сучасний підручник:

• дає матеріал для викладання, що відповідним чином упорядкований, сконцентрований за допомогою описів і пояснень, ілюстрацій та наочних схем, диференціює при цьому тексти;
  
• полегшує учням пізнавальну роботу на уроках шляхом звільнення їх від необхідності здійснювати механічні записи у скороченому варіанті, через надання їм можливості повертатися до опрацьованого матеріалу, нагадування відомих проблем у скороченій формі тощо;
  
• знайомить з методами і прикладами моделей робіт, які учні будуть пізніше виконувати самостійно як індивідуально, так і у складі груп, як у школі, так і вдома;
  
• дозволяє вчителю за допомогою відповідних текстів швидко перевірити, чи всі учні правильно зрозуміли зміст нового матеріалу;
  
• сприяє отриманню школярами нових знань, самостійному читанню текстів, розумінню їх змісту, виділенню в них основних моментів.
  

У багатьох сучасних українських підручниках покращений підбір питань і завдань, спрямованих вже не на механічне відтворення тексту, а на систематизацію, аналіз, оцінку інформації, вирішення проблемних ситуацій, творчих завдань тощо [4]. Це створює передумови для активнішого та більш зацікавленого вивчення школярами різних предметів, розвитку важливих світоглядних уявлень.

Апробація навчальної літератури в Кіровоградській області здійснювалася за наказом Міністерства освіти і науки України від 14.09.2009 р. № 862 «Про проведення апробації та моніторингових досліджень навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів у 2009/2010 – 2010/2011 навчальних роках» відповідно до Положення про апробацію та моніторингові дослідження навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.05.2008 р. № 401 з метою створення умов для оновлення змісту освіти та забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів сучасними якісними підручниками.

До апробації 50 підручників було залучено 4 міста та 19 районів, 169 загальноосвітніх навчальних закладів, 681 вчитель-методист, 5888 учнів та 3825 батьків. Порівняно з минулими роками ця цифра постійно збільшується (табл. 1).


Таблиця 1

Кількісний склад апробації навчальної літератури

в Кіровоградській області

№ з/п	Кількісний склад апробації	Навчальні роки
		2006/2007	2007/2008	2008/2009	2009/2010
1.	Кількість підручників	6	21	43	50
2.	Кількість закладів	42	218	152	169
3.	Кількість вчителів	51	767	658	681
4.	Кількість учнів	1265	7024	5679	5888
5.	Кількість батьків	798	4123	3441	3825

У 2009 – 2010 навчальному році розпочато перший етап апробації для 20 підручників 9 класу та 5 підручників 5 – 9 класів, які вийшли друком у 2007 – 2009 роках, але не були залучені до апробації. Другий етап апробації проводився для 17 підручників 8 класу та 8 підручників 1 – 8 класів, апробація яких розпочалась у 2008 – 2009 навчальному році [6].

Під час проведення першого етапу апробації:

• виявлено ставлення вчителів і методистів до навчальних програм і підручників, які проходять апробацію;
  
• проведена діагностика вчителів, що беруть участь у апробації, з точки зору пріоритетних для них цілей і характеристик програми, підручника;
  
• зафіксовано рівень знань і вмінь учнів до початку роботи за новим підручником і наприкінці першого етапу.
  

Другий етап апробації показав:

• наявність у програмі, підручнику нових методологічних, дидактичних засад; засобів для формування загальнонавчальних умінь та навичок;
  
• визначив здатність програми, підручника змоделювати розвивальний, особистісно зорієнтований навчальний процес;
  
• зафіксував рівень знань і вмінь учнів на початку і в кінці другого етапу;
  
• визначив можливість використання програми для забезпечення викладання даного предмета;
  
• визначив можливість використання підручника як основного, допоміжного або такого, що не може використовуватися в загальноосвітній школі взагалі.
  

Проводили апробацію в області вчителі (як правило, вчителі-методисти), які володіють прийомами дослідницької роботи. Вони здійснювали апробацію змісту навчального видання; визначали науково-методичний рівень навчальних книг, що апробуються; вивчали думки учнів, їхніх батьків щодо якості навчальної книги; проводили три контрольних обстеження рівня засвоєння учнями навчального матеріалу та оформлювали узагальнені результати апробації до змісту підручника, враховуючи вікові особливості попередньої підготовки учнів; відповідність чинній програмі; загальну характеристику науковості викладу навчального матеріалу; спрямованість навчального матеріалу на формування: науково-теоретичного мислення; мотивації навчання; світоглядних позицій; використання інноваційних педагогічних технологій; послідовність, логічність викладу матеріалу; оптимальність розподілу матеріалу відповідно до норм навчального часу; відповідність підручника принципу наступності, логічної послідовності, органічність поєднання з попередніми навчальними виданнями цього курсу; якість та доцільність ілюстративного матеріалу (схеми, таблиці, малюнки, рисунки, фотознімки); використання засобів виразності та образності мови для посилення емоційного впливу навчального тексту.

Навчально-методичний апарат підручника аналізувався за такими питаннями:

- відповідність системи питань, завдань, вправ вимогам державних стандартів загальної середньої освіти;

- наявність завдань різного ступеня складності;

- різноманітність та оригінальність завдань; творчих здібностей; пізнавальної активності;

- методична цінність ілюстративного матеріалу.

Естетичне оформлення підручника аналізувалось за спрямованістю на розвиток естетичного смаку; дотриманням гігієнічних, поліграфічних вимог (шрифт, формат, вага), логічної послідовності, органічність поєднання з попередніми навчальними виданнями цього курсу; якістю та доцільністю ілюстративного матеріалу (схем, таблиць, малюнків, рисунків, фотознімків); використанням засобів виразності й образності мови для посилення емоційного впливу навчального тексту.

За результатами апробації 2009-2010 рр., найбільшими недоліками сучасних підручників, на думку вчителів області, є:

- брак  ілюстрацій, таблиць, діаграм, графіків, карт;

- перевантаження змісту;

- недосконалий дизайн;

- академічний стиль викладу матеріалу;

- недосконале методичне забезпечення;

- однобічність висвітлення матеріалу, відсутність альтернатив;

- відсутність синхронності подій національної та світової історії;

- відсутність висновків та узагальнень;

- недостатність джерельної бази;

- складність та однотипність завдань.

Серед позитивних рис сучасних підручників, які проходять апробацію, названі такі:

- доступність і системність викладу матеріалу;

- наявність джерельної бази;

- відповідність діючій програмі;

- наявність аналізу та  узагальнень;

- наявність запитань і завдань до теми;

- спрямованість завдань на  формування вмінь і  навичок;

- наявність карт, фотоматеріалів.

Українські підручники, які апробуються з точки зору батьків, учителів, учнів, видавців, не повністю відповідають сучасним вимогам. Зміст і якість підручників постійно змінюється та оновлюється, є проблеми, які необхідно вирішувати [7].

Підручники здебільшого переобтяжені зайвою інформацією, складною термінологією, не відповідають чинним програмам, віковим особливостям дітей, мають багато помилок, низьку якість друку і дизайну, між підручниками відсутня наступність. Деяким підручникам бракує вправ на закріплення, що не дає можливості учням належним чином засвоїти матеріал та практично його використовувати. Зміст багатьох не спрямований на набуття необхідних життєвих компетентностей, форма викладу матеріалів не завжди цікава для учнів, не стимулює їх до навчання. Причинами недосконалості українських шкільних підручників є малоефективний механізм експертної оцінки та апробації навчальної літератури, чинний в Україні порядок забезпечення освітніх закладів навчальною літературою. Школи забезпечуються централізовано підручниками переважно без врахування побажань учителів, учнів і батьків.

Отже, підручник має подавати не тільки зміст певної науки, а й формувати вміння свідомого оперування набутими знаннями в типових обставинах. Він повинен навчити учня вмінню самостійно навчатися протягом усього життя, вмінню не стільки запам’ятовувати безліч законів і фактів, скільки вирішувати практичні життєві завдання. Це можливо лише за умови створення безпроблемного якісного підручника.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жосан О.Е. Підготовка вчителів до апробації шкільної навчальної літератури : [навч.-метод. посіб. для сист. післядипл. освіти] / О.Е. Жосан. – Кіровоград : Вид-во КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2009. – 122 с.
   
2. Жосан О.Е. Удосконалення технології проведення апробації шкільних підручників / О.Е. Жосан // Вісник післядипломної освіти: [зб. наук. праць / ред. кол.: В.В. Олійник (гол. ред.) та ін.]. – К.: ЛОГОС, 2007. – Вип. 5. – С.50–64.
   
3. Жосан О.Е. Шляхи і форми підготовки вчителів до апробації шкільної навчальної літератури / О.Е. Жосан // Педагогічний вісник. – 2007. – № 4. – С. 59–64.
   
4. Інститут підручника «Пайдейя» / [редкол.] // Підручник ХХІ століття. – 2003. – №1–4. – С. 155.
   
5. Положення про апробацію та моніторингові дослідження навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів: наказ Міністерства освіти і науки України від 08.05.2008 р. №401 [Електронний ресурс] / Інтернет-сайт Славутської асоціації бібліотекарів, 2008. – Режим доступу: ссылка скрыта
   
6. Про проведення апробації навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів у 2009/2010 навчальному році: наказ управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації від 02.10.2009 р. №390 [Електронний ресурс] /Інтернет-сайт КОІППО ім.В.Сухомлинського, 2006. – Режим доступу: tp.org.ua/index.php/
   
7. Проблеми сучасного підручника: [зб. наук. праць / редкол.]. – К.: Комп’ютер у школі та сім’ї, 1999. – 196 с.
   

Л.А.Гайда,

завідувач навчально-методичного кабінету українознавства та краєзнавства


Презентація музейної кімнати

з історії освіти Кіровоградщини


Загальновизнаною умовою розвитку суспільства є ставлення до історико-культурної спадщини, одним із аспектів якого є розширення доступу до освітянських традицій, втілених у джерелах, які збирає, зберігає й популяризує музей. При формуванні у нашій державі національної системи освіти педагоги все частіше звертаються до досвіду своїх попередників. Оскільки у сучасному культурологічному середовищі спостерігаються тенденції до спеціалізації та високої професійності, бачимо відмову від тих процесів, які не відповідають інтересам національного і культурного відродження регіонів. Замість конгломерату однотипних складається система спеціалізованих, тематично спрямованих музеїв, швидко змінюються їх зміст і форми роботи, формуються нові підходи до висвітлення певних тем тощо. Особливої популярності набувають сучасні «музеї однієї професії», які створюють умови для занурення у професійне середовище, розкриття внутрішньої суті професії та фахової самореалізації особистості.

Комплексного ґрунтовного дослідження з історії освіти Кіровоградщини немає. На регіональному рівні історію навчальних закладів та діяльність педагогів-земляків вивчали А.Андрієвський, М.Борисов, В.Босько, І.Добрянський, Т.Гришина, В.Громовий, Г.Гусейнов, В.Затока, А.Іванко, О.Іващенко, Н.Калініченко, В.Кизименко, О.Классова, А.Кохан, Л.Куценко, О.Люта, В.Орлик, В.Панченко, В.Пархомчук, О.Пашутін, А.Постельняк, В.Постолатій, Г.Перебийніс, С.Присяжнюк, П.Рябков, Л.Рябовол, П.Сидоренко, О.Сухомлинська, М.Тезяков, І.Федотов, Б.Хижняк, Б.Чижов, О.Чуднов, С.Шевченко, Л.Шкот, К.Шляховий.

Стан наукової розробки зазначеної теми є незадовільним. Регіональна історія освіти відображена у статистичних джерелах, історичних розвідках окремих періодичних видань, науковців, краєзнавців, істориків. Потребують ретельного аналізу та дослідження історичний шлях шкільної справи та навчальних закладів на території краю, регіональна специфіка розвитку освіти на тлі загальноісторичних подій, конкретні здобутки педагогів-земляків, їх внесок у розвиток вітчизняної освіти. Перші спроби систематизувати й узагальнити основні етапи розвитку освіти краю здійснені при розробці концепції музейної кімнати з історії освіти Кіровоградщини.

Метою статті є презентація музейної кімнати з історії освіти Кіровоградщини, змісту музейного зібрання, основних розділів експозиції, форм і методів діяльності, місця і ролі у формуванні освітньо-культурологічного середовища краю.

В історії України є унікальний приклад діяльності педагогічно-просвітницького центру, а саме Педагогічного музею. Ідея його створення належала видатному українському педагогу-методисту Т.Лубенцю. Урочисте відкриття музею відбулося 5 жовтня 1912 року в присутності представників педагогічної громадськості. У 1911 році на вулиці Володимирській міста Києва за проектом архітектора П.Альошина на кошти громадськості (переважно київського мецената С.Могилєвцева) було зведено спеціальний будинок для Педагогічного музею. При музеї існувала педагогічна бібліотека, читальна зала з добіркою найважливіших педагогічних журналів та газет, спеціальні кабінети для самостійних занять науковців, велика аудиторія для проведення масових заходів, кабінети для демонстрацій наочних посібників та приладдя, зразковий фізичний кабінет [3,8]. Доля музею впродовж ХХ століття була складною. Нині – це міський Будинок учителя, а Педагогічний музей України АПН України орендує тут лише незначну частину приміщення, у той же час він слугує нам історичним прикладом створення унікального спеціалізованого музею.

На сьогодні в Україні серед багатьох інших діють музеї та музейні кімнати, предметом документування яких є різні напрями педагогічної культури й освіти. Це музеї, присвячені знаним педагогам і діячам освіти, музеї історії окремих навчальних закладів, історії освіти певного регіону («Освіта Прикарпаття» в Івано-Франківську, музеї історії освіти Київщини, Черкащини, Херсонщини, Педагогічний музей України АПН України). Маючи цінні історико-педагогічні пам'ятки, ці установи відіграють важливу роль у вирішенні проблеми розповсюдження знань про історію освіти, педагогічний досвід різних часів, виховують шанобливе ставлення до надбань культури рідного народу [5,2].

Кіровоградщина має багаторічні традиції в галузі освіти, формування педагогічних технологій і новаторства. В області працювала когорта видатних педагогів сучасності. Відомі в Україні й музеї історико-педагогічного профілю: педагогічно-меморіальні музеї В. Сухомлинського і А.Макаренка, громадські – І.Ткаченка, М.Кодака. У навчальних закладах області на сьогодні діють біля 150 музеїв на громадських засадах, у більшості з них зібрано матеріали з історії закладів освіти. Але комплексного музею з історії освіти області немає, тому особливо гострою була необхідність єдиного організаційного, інформаційно-методичного центру, який би не тільки акумулював у собі історико-педагогічні здобутки, науково систематизував та презентував їх широкому загалу, а й проводив дослідницьку та збиральницьку роботу. Багаторічна спадщина педагогів-земляків не зібрана в одному місці, малодосліджена, не систематизована, багато сучасних пам’яток не збирається і втрачається назавжди.

Таким чином, створення музейної кімнати з історії освіти Кіровоградщини є єдиною можливістю зібрати, дослідити, вивчити, а головне широко пропагувати педагогічну спадщину краю, творчі здобутки педагогів-земляків. Місцем її розташування став Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, який є науково-методичним, дослідницьким, координаційним та інформаційним центром освітнього життя, здійснює науково-методичне забезпечення системи загальної середньої освіти, підвищення кваліфікації педагогічних працівників навчальних закладів та методичних кадрів районних (міських) відділів (управлінь) освіти.

Кімнату було відкрито 21 травня 2009 року до 70-річчя інституту. Керівник проекту – директор інституту Л. Корецька, формуванням змісту експозицій займалась завідуюча навчально-методичним кабінетом українознавства та краєзнавства Л. Гайда, художник – А.Надєждін, оформлення здійснила студія дизайну «Явір». 1 жовтня 2009 року, напередодні професійного свята – Дня педагогічного працівника, потенціал музейної кімнати був презентований представникам державних і громадських музеїв, бібліотек, видавництв, об'єднань громадян, педагогам, викладачам вищих навчальних закладів, журналістам.

Головна ідея музею полягає у тому, щоб на основі музейної збірки, яка несе у собі певну історико-соціальну інформацію, показати цілісну картину розвитку і становлення системи освіти та педагогічної думки Кіровоградщини. Мета його діяльності полягає у залученні науковців, педагогічних працівників, краєзнавців, студентів, учнів, представників громадськості області до вивчення та збереження історико-педагогічної спадщини як складової національної системи освіти.

Серед завдань музейної кімнати – ознайомлення громадськості та гостей області з основними етапами історико-педагогічного процесу на Кіровоградщині, виокремивши такі складові:

1. 
   Історія заснування та розвитку провідних навчальних закладів краю.
   
2. Творчі та педагогічні здобутки педагогів-земляків.
   
3. Еволюція педагогічних ідей та сутність новаторства видатних педагогів Кіровоградщини.
   

Концепція музею ґрунтується на принципах науковості, історичності, унікальності, оригінальності, регіоналізму, цілісності, системності та єдності, репрезентативності, атрактивності, первинності пам’ятки у музейному показі.

Потенціал музейної кімнати розрахований на педагогів різних фахів, керівників музеїв та краєзнавчих гуртків, студентську та учнівську молодь, учасників Всеукраїнських наукових конференцій, олімпіад, семінарів, круглих столів, конкурсів, членів родин педагогів, педагогів-ветеранів, учасників місцевих громадських об'єднань, клубів, громаду Кіровоградщини та наших гостей.

Музейне зібрання – це оригінальні та унікальні експонати: особисті речі видатних педагогів, документи завідуючих обласним відділом освіти; підручники, посібники, плакати з досвіду роботи, табелі про успішність, дипломи, грамоти; фотоматеріали про діяльність навчальних закладів та педагогічних і учнівських колективів; звукові джерела – колекція платівок із записами, які використовувались у навчанні; книги з історії освіти, періодичні педагогічні видання; відеофільми, презентації з досвіду роботи вчителів Кіровоградщини; портрети видатних педагогів; документи про педагогів-лауреатів обласних премій: педагогічної – імені Василя Сухомлинського та краєзнавчої – імені Володимира Ястребова; краєзнавча бібліотека та відеотека.

Інформаційний потенціал музейної кімнати має декілька аспектів, а саме: загальноісторичний, пам’яткознавчий, педагогічний, туристичний. Основна увага приділяється формуванню фонду (змісту), який слугує базою для всіх інших форм роботи. Науковий опис та формування фондів дасть можливість систематизувати зібраний матеріал та цілеспрямовано поповнювати і вивчати малодосліджені сторінки історії освіти, презентувати світу наші традиції та здобутки.

Музейне зібрання відображено в експозиції, при підготовці якої в основу періодизації було покладено роботу відомого педагога-науковця, нашої землячки О. Сухомлинської “Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем” [6], що виокремлює музейну кімнату серед інших цієї профільної групи. Експозиція побудована за хронологічно-тематичним принципом і включає наступні періоди з історії освіти: