Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010
| Вид материала | Документы |
- Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 42.73kb.
- Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
- Програма VI міжнародної науково-практичної конференції "сучасні проблеми глобальних, 73.41kb.
- Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ
ДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В ІНФЛЯЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Прийняття будь-яких господарських рішень вимагає оперативності, обґрунтованості, повноти врахування існуючої інформації про процеси, що підлягають регулюванню. Однак в умовах інфляції фінансові звіти підприємств про результати господарської діяльності, фінансовий стан та використання прибутку можуть виявитися джерелом необ’єктивних відомостей. Такі умови вимагають розробки чіткого механізму врахування впливу інфляції на майно підприємства. Потреба у визначенні вказаних процедур обумовлюється закріпленими в законодавстві можливостями обрати необхідні облікові методики відповідно до особливостей господарської діяльності.
Забезпечення уніфікованих підходів до формування публічної інформації здійснюється через визначені на законодавчому рівні принципи, методи й процедури, які складають основу облікової політики. Проте уточнити порядок врахування і облікового відображення окремих об’єктів потрібно виходячи з умов кожного конкретного підприємства.
Питання формування та реалізації облікової політики знайшли відображення в працях багатьох вчених: українських – М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, В.Г. Лінника, М.С. Пушкара, В.В. Сопка, В.Г. Швеця, а також зарубіжних – Р.А. Алборова, А.С. Бакаєва, П.С. Безруких, С.Л. Коротаєва, М.І. Кутера, Б. Нідлза, С.О. Ніколаєвої, В.Ф. Палія, Л.П. Хабарової, Е.С. Хендріксена, Л.З. Шнейдмана.
Якщо конкретної вимоги щодо відображення специфічних господарських операцій немає, керівництву слід розробити політику для забезпечення подання у фінансових звітах достовірної інформації, яка б максимально відповідала існуючим умовам навколишнього економічного середовища.
Облікова політика призводить до відображення одних і тих же фактів господарського життя по-різному в обліку різних підприємств. Вибір того чи іншого варіанту дозволяє бухгалтерськими методами впливати на фінансові показники.
Це також стосується облікового відображення інфляційного впливу. При зростанні темпів інфляції використання даних бухгалтерського обліку зумовлює виникнення таких труднощів:
1. Вартість активів суттєво занижується, що впливає на структуру балансу і обумовлює заниження його валюти, змінює рівень витрат звичайної діяльності, зокрема амортизації, викривляє фінансовий результат;
2. Зіставність показників фінансової звітності та бухгалтерського обліку за різні звітні періоди стає неможливою.
Отже, формуючи облікову політику в умовах існування інфляції, слід враховувати вимоги користувачів до інформації, що надаватиме облік, а також характер впливу зовнішнього середовища, наслідки, до яких призводить інфляційне викривлення вартості майна та зобов’язань підприємства.
В Україні розробка такого облікового механізму, який би дозволяв використати переваги та недоліки інфляції на користь підприємства й з мінімальними фінансовими втратами, знаходиться в межах, визначених нормативно-правовими актами. Важливо також, щоб передбачені обліковою політикою методи забезпечували дотримання принципів і правил, які встановлені в межах держави та є теоретично-обґрунтованою базою ведення бухгалтерського обліку.
Положення облікової політики щодо механізму врахування впливу інфляції на оцінку господарських засобів і джерел їх утворення можуть охоплювати методи визнання та оцінки окремих статей звітності та (або) методику перерахунку звітних статей. Вибір варіанту повністю залежить від концепції врахування інфляційного впливу (нині виділяють: переоцінку статей звітності з відновлювальної вартості активів (Нідерланди); врахування поточної купівельної спроможності грошової одиниці (країни Латинської Америки); використання поточної вартості, як базової оцінки об’єктів бухгалтерського обліку (США, Великобританія)), якої вирішить дотримуватися підприємство. Рішення суб’єкта господарювання залежить від:
- обрання базової оцінки об’єктів бухгалтерського обліку для ведення поточного бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
- встановлення способів її корегування з метою забезпечення реальності оцінки об’єктів бухгалтерського обліку.
У цілому, обраний напрям коригування облікових даних на рівень інфляції, а також визначені для застосування методи є основою розпорядчого документу про облікову політику. Від моменту їх закріплення в Положенні про облікову політику вказані методи підлягають чіткому дотриманню. У іншому можна викривити інформацію про майновий та фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і, за окремих умов, трактуватися як неправильне ведення бухгалтерського обліку. Такі відхилення можуть призвести до загального погіршення фінансового стану, невиконання запланованих показників.
На сучасному етапі в Україні з метою достовірного відображення об’єктів бухгалтерського обліку в умовах інфляційних процесів одним із основних елементів облікової політики є переоцінка. Питання порядку її проведення та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку науковцями досліджується найбільше.
Однак складність і недосконалість національного законодавства, яке полягає в існуванні паралельного ведення обліку для складання фінансової та окремо податкової звітності, вимагають передбачення такої методики переоцінки, яка б забезпечувала незначні відмінностями між результатами двох переоцінок. Адже результати переоцінки необоротних активів не відображаються в податковому обліку, і результати індексації основних фондів не відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Звичайно, для бухгалтера це є складним, що може призвести до виникнення помилок в його роботі.
Отже, облікова політика підприємства є засобом, що забезпечує формування достовірної фінансової звітності в умовах інфляційних процесів для прийняття ефективних управлінських рішень. Це пояснюється тим, що одним із головних методів облікової політики є переоцінка, яка призначена для забезпечення зіставності показників фінансової звітності та бухгалтерського обліку за різні звітні періоди. В подальшому планується розробка проекту положення про облікову політику в частині методів врахування інфляційного впливу з різними модифікаціями впливу на фінансовий результат.
Остафійчук С.М., здобувач
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
ГРОШОВІ КОШТИ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТИ І ПОРЯДОК ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ
У сучасних умовах реформування економіки України значно зростає увага користувачів звітності до здатності підприємства генерувати грошові кошти, які необхідні для підтримання його фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності. Від достовірності отриманої користувачами інформації прямо залежать їх рішення. Тому дослідження грошових коштів та їх еквівалентів і їх відображення у фінансовій звітності є дуже актуальним.
Безсумнівно, що головною характеристикою, яка повинна братись до уваги при віднесенні активу до складу грошових коштів або їх еквівалентів, є ліквідність, тобто можливість активу швидко перетворюватись у готівку з мінімальними втратами його вартості.
Грошові кошти повинні характеризуватись абсолютною ліквідністю. Відповідно до П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” [4] до грошових коштів включаються готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання, в той час як однойменне МСБО 7 [3] допускає віднесення до цієї категорії лише готівки в касі і депозитів до запитання.
На нашу думку визначення грошових коштів, подане у П(С)БО 4 потребує уточнення, оскільки не можна включати до даної категорії абсолютно всі залишки на рахунках в банках, тому що їх ліквідність може сильно відрізнятися від абсолютної. Зокрема, кошти на строкових депозитних рахунках не можуть бути вільно перетворені у готівку, або використані для розрахунків до закінчення строку розміщення вкладу. Крім того згідно зі статтею 1074 ЦК України допускається обмеження права клієнта щодо розпоряджання рахунком за рішенням суду [5]. В цьому випадку залишки грошей на арештованих рахунках мають бути виключені зі складу грошових коштів і переведені в необоротні активи. У МСБО 7 до грошових коштів та їх еквівалентів включаються банківські овердрафти [3]. У П(С)БО 4 дане питання не визначене. На нашу думку, овердрафти слід обліковувати на рахунках короткострокових кредитів банків, оскільки включення їх до складу грошових коштів та їх еквівалентів спотворює реальний фінансовий стан підприємства.
Тому для потреб бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, на нашу думку, до грошових коштів слід відносити готівку в касі підприємства, депозити до запитання та кошти на банківських рахунках, які характеризуються абсолютною ліквідністю, тобто можуть у будь-який момент бути використані для здійснення розрахунків або обміняні на готівку.
П(С)БО 4 та М(С)БО 7 рух грошових коштів визначається як надходження та вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів [4, 3]. У МСБО 7 еквіваленти грошових коштів – це короткострокові (термін погашення до 3 місяців), високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості [3]. У П(С)БО 4 поняття “еквівалентів грошових коштів” обмежене рамками категорії “фінансові інвестиції”, а не просто “інвестиції” [4], що методично більш правильно, оскільки загалом категорія “інвестиції” включає реальні та фінаyсові інвестиції, перші з яких рідко бувають короткостроковими і високоліквідними.
Проте якщо термін погашення фінансового інструменту становить менше трьох місяців з дати придбання, але є сумніви, що позичальник погасить свої зобов'язання в повній сумі при настанні відповідного строку, то інвестиції в такий інструмент не повинні розглядатися як еквівалент грошових коштів. Тобто короткий строк погашення фінансової інвестиції не варто брати за ключовий критерій при включенні її до складу еквівалентів грошових коштів. Таким основним критерієм має стати висока ліквідність.
Таким чином для задоволення інформаційних потреб користувачів звітності підприємства необхідно: в наказі про облікову політику передбачити конкретні способи віднесення фінансових інвестицій до еквівалентів грошових коштів, зокрема: термін погашення до 3 місяців; в основному боргові цінні папери, які можна в будь-який момент обміняти на визначену суму грошових коштів; основні аспекти обліку еквівалентів грошових коштів відображати у Примітках до фінансової звітності.
Інформація про наявність і рух грошових коштів та їх еквівалентів, відображена на рахунках третього класу, узагальнюється у фінансовій і управлінській звітності, важливе місце серед якої займає звіт про рух грошових коштів. Більшість сучасних економістів вважають звіт про рух грошових коштів складною, заплутаною формою, складання якої ґрунтується на підтасуванні значень у його статтях для виведення тієї ж суми залишку грошових коштів на кінець звітного періоду, що і в балансі.
Проте для прийняття виважених управлінських рішень не варто недооцінювати інформацію, яку можна отримати із Звіту про рух грошових коштів. Цієї ж думки дотримується і С. Максутов [2, с. 4]: “…керівників підприємства все більше цікавить не стільки питання отримання прибутку, скільки рух грошових коштів підприємства”.
Звіт про рух грошових коштів заповнюється вітчизняними підприємствами відповідно до П(С)БО 4, а компаніями, які складають фінзвітність за міжнародними стандартами, - відповідно до МСБО 7. При цьому, між цими стандартами існують відмінності, зокрема, в порядку включення надходження і сплати відсотків та дивідендів до певних видів діяльності.
М(С)БО 7 дозволяє складати звіт про рух грошових коштів за прямим чи непрямим методом на вибір суб’єкта господарювання, при цьому заохочується використання саме прямого методу. П(С)БО 4 складання названого звіту передбачається непрямим методом.
Зрозуміло, що прямий метод дозволяє побачити основні джерела надходжень та виплат грошових коштів та їх еквівалентів від операційної діяльності, що є дуже корисним для прогнозування майбутніх грошових потоків та контролю фактичних, виявлення відхилень. Непрямий метод дозволяє виявляти причини відхилень чистого прибутку від чистого грошового потоку, “…прослідкувати весь шлях, який проходять фінансові ресурси для того, щоб перетворитися у грошову форму” [1].
На нашу думку, підприємствам варто складати Звіт про рух грошових коштів, як за прямим методом, так і за непрямим одночасно. При цьому визначення надходжень і виплат грошових коштів за прямим методом варто здійснювати протягом звітного періоду шляхом внесення коригувань і визначення сум належних до відповідного виду діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної) одночасно із формуванням бухгалтерських проведень по конкретній господарській операції. Можливо це здасться трудомісткою роботою? Проте на сучасних підприємствах із автоматизованою системою бухгалтерського обліку дані маніпуляції обмежаться проставлянням галочок у окремих клітинках при внесенні кореспонденції по господарській операції (в разі внесення незначних змін в алгоритм бухгалтерської програми). В той час, як менеджери отримають дуже важливу інформацію для планування майбутніх грошових потоків, зокрема можливість виділення грошових потоків від операційної діяльності в розрізі структурних підрозділів. Крім того, таким методом звіт про рух грошових коштів можна будувати за станом на будь-яку дату, що принципово важливо для прийняття оперативних управлінських рішень. Таким чином підприємство отримає повну картину про рух грошових коштів в розрізі основних статей надходжень і виплат грошових коштів (запропонований прямий метод) та причин відхилення чистого грошового потоку від чистого прибутку (непрямий метод).
Література:
- Лытнев О. Н. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. Ч. 1 / О. Н. Лытнев. – Калининград: Калининградский государственный університет, 2000. – 118 с.
- Максутов С. Учет и анализ денежных потоков предприятия / С. Максутов // Вестник бухгалтера и аудитора Украины. – 2002. - № 18. – С. 4-7.
- МСБО 7 “Звіт про рух грошових коштів”. – Режим доступу: ="nofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта.
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. - Режим доступу: a.gov.ua/.
- Цивільний кодекс України від 16.01.03 № 435-ІV. – Режим доступу: a.gov.ua/.
Павликівська О.І., к.е.н., доцент
Тернопільський національний технічний університет
БІХЕВІОРИCТИЧНІ АСПЕКТИ
ПРОФЕСІЙНОГО СУДЖЕННЯ БУХГАЛТЕРА В ПРОЦЕСІ МОДЕЛЮВАННЯ
Професійна думка бухгалтера присутня на всіх етапах моделювання системи бухгалтерського обліку та є його невід'ємною частиною, оскільки стосується багатьох питань, пов'язаних з обліком та відображенням в звітності фактів господарського життя.
Незаперечним є твердження про те, що облікова система повинна формувати достовірну інформацію. Під достовірністю слід розуміти не абсолютну істину (абсолютну точність), а істину відносну. Мова повинна йти про точність, прийнятну для формування думки й достатню для прийняття, у разі потреби, дієвого управлінського рішення.
Цікавою, в цьому контексті є думка Я.В. Соколова та Т.О. Терентьєвої, які стверджують: по-перше, істину в бухгалтерському обліку не можна отримати, сліпо виконуючи розпорядження нормативних документів; по-друге, достовірність облікової інформації залежить лише від професійності бухгалтера. І роблять висновок, що достовірність слід розглядати як наслідок професійності.
Таке ставлення до нормативних документів викликане тим, що не можливо для всієї сукупності господарських ситуацій і практичних випадків застосовувати єдиний шаблон. Більше того, щодо нормативного регулювання бухгалтерського обліку та застосування стандартів, на Заході висувається безліч заперечень. Критики нормативного регулювання вимагають відміни всіх нормативних розпоряджень. Вони переконані, що лише в тому випадку, якщо стандарти будуть усунені, бухгалтер, спираючись на свою професійну думку, зможе достовірно розкрити реальний стан справ. Відмова бухгалтерів від нормативного регулювання перетворює їх на думаючих фахівців. І ключем до цього повинна стати професійна думка, під якою треба розуміти вміння бухгалтера достовірно описувати й відображати фінансовий стан підприємства.
Відповідно до цієї концепції сліпе дотримання вимог нормативних актів, які намагаються дати відповіді на всі випадки життя, не може дозволити бухгалтерові у кожному конкретному випадку знайти переконливе й правильне рішення. З іншого боку, тут виникає ряд проблем, пов'язаних з недобросовісністю та некомпетентністю бухгалтерів, упередженим характером рішень, що приймаються.
На нашу думку, професійна думка бухгалтера – це компетентна, добросовісна й обґрунтована думка бухгалтера, що виражає його безпосереднє відношення до відображених господарських фактів в обліковій системі. Тому, професійна думка в рамках конкретного рішення має бути наділеною такими властивостями:
- знижувати ентропію в обліковій системі (виключати варіативну частину в параметрах облікової політики відносно однорідної групи фактів господарського життя);
- представляти цінність для модельованої облікової системи.
Завдання облікової системи є направляючим вектором професійної думки суб'єкта моделювання, який в процесі діяльності повинен спиратися на загальні принципи бухгалтерського обліку. Адже саме система принципів бухгалтерського обліку формує професійну свідомість бухгалтерів.
Психологічні особливості вітчизняних бухгалтерів, безперечно мають вплив на висловлення професійної думки та багато в чому визначається їх менталітетом. Проблема менталітету бухгалтерів предмет дискусій вчених різних країн. Зокрема, детально обговорюються питання впливу культури, соціальних цінностей на бухгалтерський облік, професійна етика бухгалтерів. Наприклад, думка бухгалтера може бути пов'язана з цінностями бухгалтерської субкультури: професіоналізмом, послідовністю, консерватизмом, конфіденційністю. [1, с.602].
Психологічна компонента обліку проявляється, зокрема, й при розгляді процесу підготовки та використання даних з позиції споживача інформації. Ковальов В.В. [2, 67] пропонує до обов'язків бухгалтера віднести ведення обліку для «психологічного типу користувача, на якого він орієнтує свою інформацію».
Таким чином, у вітчизняній практиці обліку проблема висловлення професійної думки формується на двох значимих рівнях:
- колективному (це проблема всієї професії бухгалтерів);
- індивідуальному (кожен бухгалтер вирішує сам для себе те, що він вкладає в свою професійну думку).
Отже, професійна думка – це індивідуальна думка конкретної особи. Проблеми цієї особи накладають відбиток на висловлювання професійної думки.
Література:
- Метьюз М., Перера М. Теория бухгалтерского учета: Учебник/ Пер. с англ. под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирнова. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. - 633 с.
- Ковалев В. В. Бухгалтерский учет: новая реальность и перспективы развития // Бухгалтерский учет. - 2007. - № 9. - С.64-68.
Пантелеєв В.П.,д.е.н., доцент
Карпов В.І.,к.е.н.,доцент
Національна академія статистики, обліку та аудиту, м. Київ
РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Внутрішньогосподарський контроль лежав в основі внутрішнього механізму підприємств від зародження і становлення ринкової економіки до сучасного її етапу. Принципові риси внутрішнього контролю підприємств збереглися й донині. Для сьогоднішньої стадії розвитку світової економіки характерними є високі темпи науково-технічного прогресу, а також суспільних, соціально-економічних і моральних рухів. Новітні моделі ринкової економіки економічно розвинутих країн на відміну від попередніх передбачають інші за складністю та зрілістю структури та відносини, методи й засоби економічного управління та регулювання з відповідними збуджуючими впливами та інтересами, значним різноманіттям механізмів і форм впливу на процеси розвитку. Складні та високорозвинуті моделі ринкової економіки злагоджено функціонують не тільки під впливом кон'юнктури попиту та пропозиції, але й за умови дії науково обґрунтованої системи менеджменту та регулювання процесів, які відбуваються в економіці на мікро- та макроекономічному рівнях.
У контексті посилення процесів глобалізації у світовій економіці важливим аспектом управління є забезпечення якісних характеристик фінансової звітності вітчизняних підприємств, що передбачено як міжнародними стандартами обліку та звітності, а також стандартами аудиту, так і національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Внутрішній контроль є визначальним фактором, який забезпечує достовірність і зрозумілість показників фінансових звітів.
Виходячи із вимог порівнянності та зіставності фінансової звітності українських підприємств, в Україні реалізуються плани щодо переходу бухгалтерського обліку та фінансової звітності до вимог, що прийняті у країнах Європейського Союзу, міжнародних стандартах фінансової звітності та міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. До них відносяться, зокрема, виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, Меморандуму про основні напрями розвитку бухгалтерського обліку в Україні, застосування й удосконалення положень (стандартів) бухгалтерського обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності підприємств і організацій.
Вплив глобалізаційних процесів призвів до піднесення внутрішньогосподарського контролю при використанні ризикоорієнтованого аудиту на основі методики COSO, запровадження засад внутрішнього моніторингу, використання збалансованої системи показників (BSC) при внутрішньогосподарському контролі; розробка показників ефективності внутрішньогосподарського контролю діяльності підприємств
Даний процес має суперечливий характер, оскільки розвиток національного бухгалтерського облік спонукує до переходу на міжнародний рівень, сучасний бухгалтерський облік змінюється відповідно до інтересів та потреб переважно глобальних користувачів, зокрема інвесторів. З іншого боку, віднесення до другорядних інтересів безпосередніх користувачів інформації бухгалтерського обліку — управлінського персоналу, керівників, менеджерів та працівників підприємства в порівнянні з потребами інвесторів з міжнародних корпорацій може значно послабити виконання функцій управління підприємствами: організації, мотивації, планування, контролю та обліку.
Так, в умовах кризи завдання внутрішньогосподарського контролю забезпечити фактичний контроль доступу до активів доповнюється появою нових термінів — «токсичні» активи, «хворі» активи, «непрофільні» активи тощо. Українська та світова практика діяльності підприємств в умовах фінансової кризи свідчить, що поряд із політикою мінімізації витрат, зниженням цін, переоцінкою активів, реорганізацією та спеціалізацією тощо значний ефект дає вдосконалення системи внутрішнього контролю. До основних напрямів такого вдосконалення відносяться впровадження класифікатора порушень, широке застосування норм та графіків контролю, внутрішньої звітності, використання механізму оцінювання та оцінки у обліку та контролі, посилення мотиваційної складової контролю.
Коло питань, пов'язаних з методологією, організацією та розвитком внутрішнього контролю в сучасних умовах господарювання, не дістало належного висвітлення в науковій і практичній літературі в Україні. Ефективне запровадження в Україні міжнародних положень з обліку та контролю повинно супроводжуватися створенням методичного та навчального забезпечення щодо впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, удосконалення первинної та звітної документації з урахуванням вимог ринкової економіки та подолання негативних наслідків кризових явищ тощо. Певною мірою таким вимогам відповідає розроблена у НАСОА Концепція внутрішньогосподарського контролю діяльності підприємств нефінансового сектора економіки.
Пануш В. И., докторант
Модавская экономическая академия, Кишинев
Значимость финансовой отчетности
в принятии решений
Фундаментальные изменения в мировой экономике, связанные с ее глобализацией, возрастание роли международной интеграции обуславливают необходимость стандартизации бухгалтерского учета, достижения единообразия и прозрачности при составлении финансовой отчетности в части формирования и исчисления прибыли, учета и отражения инвестируемых средств, что является необходимым регулятором для принятия полноценных и своевременных экономических решений.
Национальные реформы бухгалтерского учета строго регламентируют форму и формат финансовой отчетности, рассматриваемой с точки зрения потребностей государственных органов (статистических, бюджетно-финансового контроля, других органов), что, безусловно, не может служить мощным инструментом в анализе и прогнозировании экономической деятельности.
Значительные изменения в области международных стандартов финансовой отчетности (МСФО) (отмена либо разработка новых стандартов) и утверждение нормативных актов, в соответствии с которыми национальное законодательство должно быть приведено в соответствие с международным законодательством, выдвинули проблемы касающиеся формы и форматa финансовой отчетности, наиболее важные из которых являются: - Название существующей финансовой отчетности не соответствует МСБУ и МСФО; Типизированные формы для всех категорий лиц, ограничивают представление соответствующей информации; - Проблемы чтения и представления бухгалтерской информации (терминология); - Несоответствие обязательным требованиям (обязательная информация должна быть включена в отчеты) и т.д.
В соответствии с действующим Законом Республики Молдовы «О бухгалтерском учете» 113-XVI от 27.04.2007 [1] основой ведения учета и составления финансовой отчетности являются стандарты бухгалтерского учета, Национальные стандарты бухгалтерского учета (НСБУ) и Национальные стандарты бухгалтерского учета в публичном секторе (НСБУПС). При этом датой перехода на МСФО для субъектов публичного интереса8 является 1 января 2011 года. Для остальных предприятий на данный момент нет жестких требований в отношении использования международных стандартов, также не запрещается их более раннее применение (1 января 2009), в любом случае в учетной политике оговаривается, в соответствии с какими стандартами (международными либо национальными) осуществляется ведение бухгалтерского учета.
Таким образом, в Республике Молдова были приняты следующие документы нормативного характера - «План развития бухгалтерского учета и аудита в корпоративном секторе на 2009-2011 годы» [3], «Международные стандарты финансовой отчетности»[2], «Методические рекомендации по переходу от Национальных стандартов бухгалтерского учета к Международным стандартам финансовой отчетности» [4].
Составление финансовой отчетности в независимости от применения новых НСБУ или МСФО должны основываться на единых принципах и давать пользователям такую информацию об имущественном и финансовом положении хозяйствующего субъекта, которая понятна, сравнима, значима, существенна и надежна, т.е. обладает полнотой и базируется на экономических подходах.
Внесенные изменения в МСФО на 1 января 2009г. в основном направлены на улучшение возможностей для сравнения финансовой информации, изложенной в финансовых отчетах, их пользователями. Другие изменения направлены на корректировку названий некоторых форм отчетности для более точного отражения их сущности, как:
отчет о финансовом положении - бухгалтерский баланс;
отчет о совокупном доходе - отчет о прибылях и убытках.
Внедрение МСФО позволяет совершенствовать внутреннюю систему управления предприятием за счет использования единых методик учета в целях управления хозяйственной деятельностью, а также повысить конкурентоспособность компании за счет обеспечения надежной и прозрачной информацией заинтересованных пользователей в процессе принятии экономических решений.
Пацула О.І., к.е.н., доцент
Львівський університет внутрішніх справ