Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Вид материала

Содержание

Особливості бюджетування загальновиробничих витрат на кондитерських підприємствах
Визначення економічної суті доходів ринків як передумова раціональної організації їх обліку
Напрямки внутрігосподарського контролю та їх інформаційне забезпечення на будівельних підприємствах

Подобный материал:

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 32

ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТУВАННЯ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА КОНДИТЕРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Зростаюча невизначеність умов виробництва та реалізації кондитерських виробів в Україні, що виражається у нестабільності ринкового середовища, висуває підвищені вимоги до управління підприємством і пошуку додаткових можливостей його удосконалення. Помилки системи управління внаслідок прийняття рішення, неадекватного умовам ринку, пов’язані з нераціональним розподілом і споживанням ресурсів за напрямами, призводять до зниження результату діяльності, обумовлених зростанням рівня виробничих витрат, зокрема загальновиробничих. Уникнення таких проблем можливе при адекватному управлінні загальновиробничими витратами на основі бюджетного планування.

У роботах вітчизняних і зарубіжних вчених висвітлені концептуальні підходи та запропоновано методи розроблення бюджетів, оцінки їх впливів на результати діяльності підприємством [1-4]. Разом з тим у наукових публікаціях, присвячених цій проблемі, залишилися нерозкритими питання бюджетування загальновиробничих витрат для підприємств кондитерської галузі.

Під бюджетуванням загальновиробничих витрат на підприємствах кондитерської галузі слід розуміти формування раціонального розподілення ресурсів за видами та напрямами їх використання на плановий період, що забезпечує максимізацію прибутку з врахуванням загальної стратегії підприємства. Значення такого бюджетування полягає у:

втіленні визначених стратегічних цілей у форму конкретних фінансових показників;
забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних показників розвитку.

Результатом здійснення таких робіт є формування бюджету загальновиробничих витрат, що відображає необхідну кількість ресурсів, їх розподіл і споживання структурними підрозділами за спеціалізацією, функціональним призначенням і за підприємством вцілому на бюджетний період (рік, квартал, місяць).

Враховуючи неоднорідність загальновиробничих витрат, методи їх розрахунку різняться, тому за кожною статтею витрат доцільно формувати постатейний кошторис. Насамперед, як показують дослідження, складання бюджету потребує врахування залежності загальновиробничих витрат від зміни обсягу виробництва продукції. Для формування бюджету змінної частини витрат визначаються ставки на одиницю виготовленої продукції, адже вони відносяться до витрат, що контролюються (мають високий ступінь контрольованості). Постійні витрати, яким властива відносна сталість, хоча і вважаються неконтрольованими, в умовах гнучкого бюджетування підвищують свій рівень контрольованості у достатній мірі.

Для визначення величини загальновиробничих витрат за кожним підрозділом підприємства необхідно складати додаткові розрахунки, результати яких зводяться в окремі кошториси. Ці кошториси дозволяють керівникам підрозділів зосереджувати увагу на контролі тих витрат, за які вони несуть безпосередню персональну відповідальність, а також допомагають керівнику виробництва оцінити діяльність кожного підрозділу і якість роботи його керівника. Для цього достатньо контролювати виконання постатейних кошторисів за місцями виникнення, за якими несе відповідальність керівник (менеджер) центру відповідальності.

Важливим засобом вирішення проблеми підвищення якості бюджетного планування на підприємствах кондитерської галузі є удосконалення та розробка економіко-математичних методів і моделей, які дозволяють сформувати ефективне розподілення ресурсів, враховуючи напрями їх понесення. Для підвищення достовірності бюджетів доцільним є використання моделі оптимізації програми, в якій поряд із загальновідомими обмеженнями за ресурсами повинні бути враховані обмеження за ризиковими витратами.

Отже, врахування вищевикладених особливостей при здійснені бюджетування загальновиробничих витрат кондитерських підприємств дозволить розширити можливості управління, що забезпечить прийняття більш ефективних рішень для покращення результатів діяльності та стійкого розвитку кондитерських підприємств України.

Література:

Вахрушина М. А. Бухгалтерський управленческий учет : [учебник для вузов]; [2-е изд., доп. и пер.] / М. А. Вахрушина. – М. : Омега-Л; Высш. шк., 2002. – 528 с.
Виткалова А. П. Бюджетирование и контроль затрат в организации / А. П. Виткалова, Д. П. Миллер. – М. : Омега-Л, 2006. – 125 с.
Голов С. Ф. Управлінський облік : [підручник] / С. Ф. Голов. – К. : Лібра, 2003. – 704 с.
Хорнгрен Ч. Управленческий учет : [10-е изд.] ; [пер. с англ.] / Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер, Ш. Датар. – СПб. : Питер, 2005. – 1008 с.

Майданевич Ю.П., к.э.н.

Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского

Необходимость управленческого учета на предприятиях

Осуществление отечественной экономикой реальных шагов на пути к Европе предопределяет потребность в создании предпосылок для сближения методологических и методических принципов организации бухгалтерского учета на предприятиях Украины к международным стандартам. Таким, в частности, является требование Европарламента относительно соответствия этим стандартам отчетности участников финансового рынка. Одной из предпосылок является разделение бухгалтерского учета на финансовый и управленческий.

Управленческий учет является последующим углублением, детализацией данных бухгалтерского, финансового учета в части затрат и доходов деятельности предприятия. Ведь управленческий учет значительно шире, чем просто бухгалтерский. В экономически развитых странах мира, в зависимости от того как он формируется, такой учет называют по-разному: управленческим в англо-американской системе, производственным - во французской системе или контролингом - в немецкой.

В современных условиях управленческий учет является неотъемлемой и эффективной частью управления предприятием. Однако на большинстве из них он еще не сформировался как целостная система сбора, анализа, интерпретации и представления полезной информации менеджерам с целью принятия на ее основе оперативных, тактических и стратегических решений.

Управленческий учет составляет коммерческую тайну предприятия. Он строится сугубо для конкретного предприятия исходя из характера технологий, организационных решений. Это конфиденциальная, тайная бухгалтерская информация. Данные управленческого учета - коммерческая тайна не только для внешних пользователей, но и для управленческого персонала самого предприятия, которое не имеет прямого отношения к решению данной проблемы.

Законом Украины «О бухгалтерском учета и финансовой отчетности в Украине» предусмотрено, что предприятие может самостоятельно разрабатывать систему и формы управленческого учета, отчетности и контроля хозяйственных операций. Т.е. администрация организации сама решает, как классифицировать затраты, насколько детализировать места возникновения затрат и как увязать их с центрами ответственности, каким образом вести учет фактических, либо плановых (нормативных), полных либо частичных (переменных, прямых, ограниченных) затрат.

Управленческий учет играет важную роль для предприятия как инструмент его эффективного функционирования, потому что создает конкурентные преимущества в рыночной среде. Он предоставляет информацию для:

– определение стратегии и планирования будущих операций организации;

– контроля и оценки эффективности ее текущей деятельности;

– оптимизации использования ресурсов;

– снижения уровня субъективизма в процессе принятия решений системой управления.

То есть главной целью управленческого учета является помощь руководству в достижении стратегической цели предприятия. Он обеспечивает менеджеров информацией, которая расширяет возможности увеличивать капитал его владельцам, а рабочим предприятия – повышать их благосостояние.

Макарук Ф.Ф., пошукувач

Львівська комерційна академія

ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТІ ДОХОДІВ РИНКІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА РАЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЇХ ОБЛІКУ

Функціонування ринків, незалежно від видів їх діяльності і форм власності, в сучасних умовах господарювання визначається його здатністю створювати необхідну та достатню величину прибутку, яка є у прямій залежності від отриманих доходів.

Економічна категорія “дохід” досліджується протягом багатьох століть у працях відомих вчених А. Сміта, К. Маркса, Дж. Мілля, В. Парето та ін. Вона в економічній теорії розглядається як збільшення ресурсної бази підприємств, що використовується ними для компенсації вже здійснених витрат, накопичення з метою подальшого розширення і розвитку. Проте на сучасному етапі досліджень економічної категорії “дохід” акцент робиться на поглиблення теоретичних і методичних аспектів формування, розподілу та використання доходу на рівні окремих суб’єктів господарювання, держави і населення.

При визначені суті доходу в сучасній економічній літературі немає єдиного підходу щодо його трактування. Так, вчені Мочерний С. В., Марцин В. С., Гончар Ю. М. дохід визначають, як грошові надходження юридичних та фізичних осіб за одиницю часу. Вони виділяють доходи від реалізації (фінансові надходження (валова виручка) від реалізації продукції, робіт та послуг споживачам і замовникам) та позареалізаційні доходи. Вказані доходи розподілені ними на чотири основні групи: заробітна плата, процент, рента і прибуток.

Вчені В. В. Сопко, М. В. Кужельний, Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Нападовська, Ю.А. Кузьмінський, Н.М. Малюга, П. О. Куцик, В. О. Озеран, М.В. Ломонос, Шара Є. Ю. та інші [1, 2, 3], що займались проблемами визнання доходу як в цілому, так і в окремих галузях економіки та відображення його в обліку, вважають, що доходи – це: збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі набуття або зростання активів чи зменшення зобов’язань, що забезпечує зростання капіталу підприємства і не є внесками учасників; грошові або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг); сума будь-яких коштів, вартість матеріального та нематеріального майна, інших активів, одержаних особою у власність, нарахованих на її користь протягом відповідного періоду. Такий підхід щодо визначення суті доходу закладений у П(С)БО 15 “Дохід”.

Щодо економічної суті доходів ринків та їх визнання, то вони потребують детального дослідження, враховуючи те, що ринки здійснюють різні види діяльності (торгівля, виробництво продукції та надання послуг), які впливають на критерії визнання доходів.

Так, дохід від продажу товарів чи готової продукції визнається, якщо: ринок передав покупцеві всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на таку продукцію (товари); ринок не бере подальшої участі в управлінні продукцією та контролю за нею; сума доходу від продажу може бути достовірно оцінена; ринок отримає економічні вигоди, пов'язані з таким продажем; витрати, понесені ринком у зв’язку з таким продажем можуть бути достовірно визначені.

Визнання доходу від надання послуг має свої особливості. Це пов’язано насамперед зі ступенем завершеності операцій з їх надання на дату визнання доходу. Як показують дослідження ринки надають послуги, які мають повну завершеність, а сума витрат, понесених на момент визнання доходу, включає всі витрати на їх надання. Тому, з двох методів визнання доходів від надання послуг (рівномірного нарахування (коли не має можливості визначити обсяг виконання) та поетапного завершення (на основі процента готовності або питомої ваги понесених витрат)), ринки використовують перший.

Отже, доходи ринків – це валова виручка від реалізації товарів, продукції, робіт та послуг споживачам і замовникам. Вони включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі принципів нарахування та відповідності, тобто доходи визнаються при підтверджені факту здійснення господарських операцій ринком з продажу товарів, робіт і послуг (незалежно від того коли отримані грошові кошти або інша компенсація) та відображаються в бухгалтерському обліку цих періодів, до яких вони відносяться.

Література

1. Шара Є. Ю. Особливості визнання доходів / Є. Ю. Шара // Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: теорія, методологія, організація. Збірник тез доповідей учасників VIII міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті д.е.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України О. С. Бородкіна (15.03.1930 – 14.03.2002), Київ 26 березня 2010 р. / Національна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України ; ред. колегія: В. О. Шевчук, В. П. Пантелеєв, М. Д. Корінько, Н. М. Малюга. – К., 2010. – С. 68-70.

2. Ломонос М. В. Проблеми визнання доходів і результатів діяльності підприємств / М. В. Ломонос // Зб. наук. праць Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції. Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті, 26-27 лютого 2004 року. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – C.583 – 593.

3. Куцик П. О. Економічна суть та класифікація доходів вищих навчальних закладів / П. О. Куцик, О. В. Мазур // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. ; [ред. кол. : Г. І. Башнянин, В. В. Апопій, О. Д. Вовчак та ін.]. – Львів : ЛКА, 2009. – Вип. 31. – С. 9 – 12.

Максімова В.Ф., д.е.н., професор

Одеський державний економічний університет

Функціональний синергізм в управлінні підприємством

Забезпечення ефективного розвитку вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань сьогодення. Діяльність підприємства тоді буде близькою до вказаного орієнтиру, коли воно не лише заохочуватиме інвесторів до вкладання капіталів в його бізнес, але формуватиме вагомі та стійкі конкурентні переваги, завойовуючи прихильність споживачів чутливістю до їхніх потреб і пропонуючи кращі способи їх задоволення, ніж конкуренти. Останнє, у свою чергу, можливе лише за умови впровадження інноваційних технологій, а також довіри інвесторів до якості фінансової звітності підприємства.

Проблема полягає у недостатності інтегрування контрольної функції в управлінський процес, що ускладнює розвиток науки і унеможливлює організацію внутрішнього контролю як системи в розгалужених економічних структурах. Вирішення її вбачається нами шляхом застосування системного підходу до наукового обґрунтування розробки системи внутрішнього економічного контролю як однієї з інформаційних підсистем в управлінні, котра забезпечує якісне формування фінансової звітності.

Метою є викладення результатів розгляду інформаційної сутності економічного контролю як своєрідного гаранта якості фінансової звітності.

Досягнення окресленої вище мети є реальним кроком до розвитку як економічної науки, так і практичної діяльності, бо саме розвиток у його філософському тлумаченні означає незворотні, спрямовані, закономірні зміни матеріальних та ідеальних об'єктів. У світлі вирішення окреслених завдань вельми важливим є питання стосовно вимог до інформації та принципів щодо її формування. Як справедливо зауважено в окремих публікаціях, на жаль, сучасна теорія обліку та розкриття інформації спрямована в основному на формування змісту та принципів поточної операційної діяльності підприємств.

Дослідники якості інформації обов’язково виокремлюють властиві їй правильність, точність, обґрунтованість, достовірність, надійність. Цей перелік, на наш погляд, необхідно доповнити такими вимогами, як своєчасність, оперативність надходження і використання інформації у процесі контролю; повнота – не повинно бути упущень суттєвої для управління інформації; деталізація – інформація повинна бути деталізованою за центрами витрат; зрозумілість – інформація не повинна потребувати додаткових пояснень, розшифровок; аналітичність – інформація повинна бути корисною для всебічного її аналізу; релевантність – необхідність і корисність інформації для прийняття управлінських рішень; економічність інформації – ефект від використання повинен перевищувати витрати на її отримання; систематизованість – інформація повинна піддаватись чіткій систематизації відповідно до об’єктів контролю і його цілей. Несистематизована інформація – це просто відомості [1, с.172]. Окрім того, нерухома, невикористана, образно кажучи «спляча» інформація, приносить системі управління мало зиску. Управління системою можливе за наявності інформації в русі, «живого» потоку відомостей про зміни в системі. Лише на основі потоку таких відомостей може бути забезпечена успішна діяльність будь-якого підприємства. Для успішного управління компанією менеджерам потрібна оперативна інформація про результати їх управлінського впливу на об’єкти управління. У цьому сенсі корпоративний контроль є необхідною, самостійною функцією управління. Удосконалення корпоративного внутрішнього контролю сприяє підвищенню внутрішньої ефективності процесів управління в компаніях і їх переходу на якісно новий рівень. Отже, для управління господарськими процесами на підприємстві потрібен потік відомостей про зміни в системі, котрий формується з урахуванням принципу оперативності інформації.

Основною перешкодою, яка не дозволяє реально оцінити ефективність облікової інформації за твердженням Б. Нідлза, X. Андерсона, Д. Колдуелла є те, що готують інформацію і несуть затрати по ній одні користувачі, тоді як вигоди від її використання одержують інші [2, с.119]. Це стосується, насамперед, інформації, пов'язаної з інвестиційною діяльністю. З одного боку, підприємство (фірма) готує і через публічну звітність розкриває інформацію про свою діяльність з метою пошуку потенційних інвесторів. З іншого боку, воно може використовувати "чужу інформацію" для визначення ефективних напрямів фінансового інвестування при формуванні власного інвестиційного портфеля. Свого часу у вітчизняній практиці також були спроби оцінити облікову інформацію з допомогою вартісних показників, розробити методику визначення ефективності інформації зіставленням доходів і витрат. Однак, через неможливість реальної оцінки інформації дані методики не знайшли практичного застосування. Незважаючи на труднощі вартісної оцінки інформації, на нашу думку, було б несправедливо недооцінювати згадане основоположне обмеження "вигода вище від витрат". Відступ від даного принципу може призвести до появи надлишкової, непотрібної інформації, яка не впливає на прийняття рішень, або дублюється у різних варіаціях. Прикладом цьому може бути одночасне ведення кількох паралельних систем обліку і звітності на деяких спільних підприємствах України [3, с.32].

Процеси стратегічного розвитку вітчизняних підприємств пов’язані з рухом капіталів, який зумовила глобалізація світової економіки. Такі відносини сприяють розробці моделей розвитку економіки, раціональній побудові механізмів реалізації стратегічних концептуальних положень інноваційно-інвестиційного розвитку, удосконаленню, підвищенню якості й ефективності функціонування систем внутрішнього економічного контролю, обліку і звітності. В умовах глобалізації постають нові задачі перед управлінням процесами економічного відтворення. Останнє обумовило потребу повнішого використання можливостей усіх галузей економічної науки задля виходу на якісно новий рівень стратегічного розвитку як економіки в цілому, так і окремо взятого підприємства. Особлива місія в цьому зв'язку покладається на системний внутрішній економічний контроль, котрий, за умови реалізації його функцій, у змозі здійснити ефективне інформаційне забезпечення управління розвитком підприємства та покращення якості його звітності.

Проблеми інформаційного забезпечення можуть бути успішно вирішені впровадженням на підприємствах інтегрованої корпоративної інформаційної системи, ядром якої є інформаційна підсистема внутрішнього економічного контролю. Для підсилення конкретного спрямування і реальності практичного застосування результатів даного дослідження нами обрано один з найактуальніших аспектів управління стратегічним розвитком підприємства, а саме – інвестиції та інвестиційні процеси. Інновація інвестиційного процесу має сенс лише якщо вона покращує бізнес у напрямку, сумісному зі стратегією корпорації.

Підвищення ефективності управління в результаті синергізму функціональної інтеграції і моніторинг інформації про якість продукції, у тому числі облікової, – це, на нашу думку, є двоєдиним вирішенням однієї проблеми – покращення якості фінансової звітності як за якістю відображення в ній результатів діяльності підприємства, так і за позитивністю змін у ній по досягненню стратегічних цілей. Взагалі інформація про процес управління стратегічним розвитком неможлива – чи у кінцевому підсумку інцидентна, – без фокусування контрольних процедур на стратегічній частині діяльності підприємства з урахуванням його головних цілей. Тому використання результатів даного дослідження вбачається нами у продовженні пошуку вдосконалення контрольно-облікової діяльності підприємства та покращення якості його фінансової звітності.

Література:

Фатхутдинов Р.А. Система менеджмента. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – 352 с.
Нидлз Б., Андерсен Х., Колдуелл Д. Принципы бухгалтерского учета: Пер. с англ. / Под ред. Я.В.Соколова. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 496 с.
Крупка Я.Д., Мельник А.Р. Застосування принципів обліку та розкриття інформації в процесі інвестиційної діяльності / Наукові праці КНТУ: Економічні науки, вип. 12, ч.ІІ. – Кіровоград, 2007. – 384 с. – С. 31-35.

Мартинюк Н.Ю., асистент

Луцький національний технічний університет

НАПРЯМКИ ВНУТРІГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ТА ЇХ ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Довготривалість будівельного процесу, матеріалоємний характер виробництва, характерні особливості відносин між різними учасниками визначають специфіку організації системи внутрігосподарського контролю на будівельних підприємствах та формують коло завдань системи.

В контексті концепції управлінського обліку та контролю під терміном „контроль” розуміють „сукупність процедур, інструментів (технічних прийомів), показників оцінки виконання і систем, які організація використовує для того, щоб направляти та мотивувати усіх працівників в досягненні організаційних цілей” [1; 546].

Адже результати проведеного дослідження свідчать про те, що інформаційна база внутрігосподарського контролю в будівництві значно відстає від потреб управлінського персоналу та не відповідає характеру та специфіці діяльності будівельних підприємствах на сучасному етапі. Вважаємо, що важливим аспектом для підвищення ефективності системи внутрігосподарського контролю є вдосконалення інформаційного забезпечення окремо за кожним із можливих напрямків, що потребують контролю.

Значна увага дослідженню питань методології та організації внутрігосподарського контролю на підприємстві приділяється у роботах А.Н. Богатко, В.В. Демченко, І.К. Дрозд, М.В. Кужельного, М.Д. Корінько, Л.В.Нападовської, І.І. Пилипенко, В.Ф. Палія, Р. Вандер Вила, О.Ю. Редько В.О. Шевчука, ті інших вчених.

Зокрема, на думку А.Н. Богатко „система внутрішнього контролю – це сукупність методів і прийомів, що базуються на наступних принципах:

контроль за впорядкованим та ефективним виконанням господарських операцій господарюючого суб’єкта;
збереженість матеріальних цінностей господарюючого суб’єкта;
забезпечення належного рівня повноти та точності документів та відповідної інформації господарюючого суб’єкта.” [2; 83]

Наведене визначення демонструє спробу автора виділити важливість застосування тих чи інших методів і прийомів контролю з огляду на різні напрямки, хоча автор вирізняє, називаючи їх принципами. Загальновідомо, що поняття методів і прийомів належить до інструментарію, а кожен інструмент будь-якої інформаційної технології потребує базової, тобто „вхідної” інформації. І тому, буде логічно припустити, що наведені принципи можна розглядати як напрямки, що потребують інформаційної підтримки з боку облікової системи.

Інший підхід до напрямків, за якими доцільно здійснювати внутрішній контроль, викладений В.Ф. Палієм, Р. Вандер Вілом, які пропонують виділяти: контроль допущень; контроль цілей; контроль планів; контроль ресурсів, контроль поточної діяльності [3; 277-284].

Ми поділяємо думку тих науковців, які вважають, що інформація в обліковій системі будівельного підприємства повинна формуватись таким чином, щоб її було достатньо для:

контролю за дотриманням норм законодавства при здійсненні господарських операцій;
контроль за результатами діяльності, тобто забезпечення зворотнього зв’язку, що реалізується у вигляді співставлення бюджетних показників та фактичних результатів діяльності;
контроль результатів діяльності в розрізі відповідальних осіб (керівників, бригадирів, менеджерів, тощо);
контроль достовірності, об’єктивності та своєчасності формування інформації.

На основі аналізу завдань, котрі повинна вирішувати система внутрігосподарського контролю на сучасному етапі розвитку, пропонуємо формувати обліково-інформаційне забезпечення для підтримки наступних напрямків системи внутрігосподарського контролю:

для виявлення резервів оптимізації діяльності;
для виявлення негативних тенденцій;
забезпечення поточного моніторингу (контроль за виконанням укладених будівельних контрактів, контроль за кошторисною вартістю, обсягом виконання будівельно-монтажних робіт та доходами підприємства від виконання робіт, тощо);
виявлення найрентабельніших сегментів;
забезпечення інформацією менеджерів різних рівнів для ухвалення операційних рішень;
підтримка ухвалення стратегічних (перспективних рішень).

Отже, визначення напрямків на основі вивчення впливу галузевої специфіки сприятиме вдосконаленню існуючої методології та організації внутрішньогосподпрського контролю на будівельних підприємствах в частині розробки детальних моделей інформаційного забезпечення.

Література:

Управленческий учёт / [Аткинсон Э.А., Банкер Р.Д., Каплан Р. С., Янг М.С.]; пер. с англ.А.Д.Рахубовского, Д.А. Рахубовской. – М.: Издательский дом „Вильямс”, 2005. – 878 с.
Богатко А.Н. Основы экономического анализа хозяйствующего субъекта / А.Н. Богатко. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 208 с.
Управленческий учёт / под ред. В.Палія, Р. Вандер Вила – М.: ИНФРА-М, 1997. – 490с.

Марушко Н.С., к.е.н., доцент

Львівськи державний університет внутрішніх справ

Воляник Г.М., к.е.н., доцент

Національний лісотехнічний університет України

Blog

Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Содержание