Geum.ru

Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Економічна сутність і класифікація витрат у зв’язку з узагальненням на рахунках бухгалтерського обліку
Функції обліку та вплив систем вищого порядку
Рис. 1 Прояв функцій системи обліку на вимогу запитів вищих систем та взаємозв’язок із підсистемами (елементами обліку)
Коришко Н.Є., викладач
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   32

Інформаційне забезпечення аналізу діяльності інституцій сімейної медицини


На сучасному етапі розвитку системи охорони здоров’я України помітно зростає роль сімейної медицини у медичному обслуговування населення. Введення її в дію сприятиме раціоналізації медичного обслуговування, а також скороченню фінансових і кадрових витрат галузі. Поступово в Україні активно втілюються в життя постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №989 “Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я” та безліч інших нормативних актів, які сприяють впровадженню сімейної медицини в Україні [1].

Інтерес до економіки охорони здоров'я пов'язаний, перш за все, зі скороченням ресурсів охорони здоров'я у співвідношенні зі швидко зростаючими потребами суспільства в медичному забезпеченні. Саме тому аналіз фінансових показників є актуальним питанням в період сучасної перехідної медицини. Також актуальність питань оптимізації структури лікувальної мережі зумовлена тим, що задачі, обсяг і характер роботи лікувальних установ з різних об'єктивних причин постійно змінюються. Поступово проводиться реструктуризація поліклінік – терапевтичні та педіатричні відділення поступово реорганізовуються у відділення сімейної медицини. Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури з проблемами організації стаціонарозамінної медичної допомоги свідчить про однотипність її технологічної схеми у більшості країн [2, 8с.].

Питання обліку та аналізу в сімейній медицині не є достатньо проаналізованою сферою. У галузі сімейної медицини основними аспектами, які досліджувються є механізми державного управління та перехід медичних установ на систему страхової медицини. Вивченню проблем державного управління, серед яких важливе місце посідає охорона здоров’я, та можливих шляхів їх вирішення присвячені роботи вчених: В.Д.Бакуменка, О.П.Крайник, М.Д.Лесечка, Н.Р.Нижник, І.В.Огірка, І.В.Розпутенка, І.М.Солоненка. Також актуальними є проблеми економічного аналізу, чому і присвячені праці таких вчених як Є.В.Мниха, М.Г.Чумаченка, Ф.Ф.Бутинця, Олійника О.В. Також написано декілька дисертацій на досліджувану тему. Проблема обліку і аналізу у цій сфері залишається не досліджуваним питанням.

Для проведення аналізу діяльності медичної установи використовуємо її звітність:
  • Форма-2 “Звіт про надходження та використання коштів загального фонду”;
  • Форма 4-1 “Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами за 20.. рік ”;
  • Форма 4-2 “Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ”.

Для проведення аналізу, крім звітності установи, та підведення підсумків надзвичайно важливим є досвід інших країн у цій сфері. Значний інтерес викликає досвід Росії, оскільки до розпаду СРСР її та наша система охорони здоров’я були ідентичними. Росія раніше приступила до організації медичної допомоги на засадах сімейної медицини [3, 17с].

Перші підсумки впровадження сімейної медицини в Україні свідчать про ефективність впровадження цієї організаційної форми роботи. У зонах діяльності закладів охорони здоров’я на засадах сімейної медицини спостерігається:
  • зменшення кількості направлень до “вузьких” спеціалістів;
  • зниження рівня госпіталізації, передусім за рахунок впровадження денних стаціонарів;
  • зменшення кількості викликів швидкої медичної допомоги [3, 17с].

Досвід у медичній практиці показує: щоб знайти оптимальне рішення потрібно випробувати різноманітні моделі. Впровадження сімейної медицини сприяє ефективнішій організації роботи медичної установи. Реформувавши систему охорони здоров’я, найближчим часом Україна має стати на шлях, який обрали інші країни Європи. Оскільки процес впровадження сімейної медицини в нашій країні відбувається трохи пізніше, ніж в інших країнах, ми маємо шанс вивчити досвіт цих країн, щоб уникнути їхніх помилок. Цьому має сприяти достатнє та відповідне інформаційне забезпечення у медичній галузі.


Література:

1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я” від 20.06.00 №989

2. Пономаренко В.М., Ціборський О.М., Галієнко Л.І., Хунов Ю.А. Організація роботи денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини: Науково-методичні рекомендації, - Київ-Луганськ: ВАТ “ЛОД”. – 2003. – 236с.

3. Панамаров З.М., Шатило В.Й., Хренов В.І. Сімейна медицина: досвід, проблеми, перспективи – Житомир. – Обласний лікувально-профілактичний центр “Здоров’я”. – 2003. – 133с.


Козак В. Г., к.е.н., доцент

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»


Побудова системи обліку на підприємстві та її

вплив на оцінку активів


Сучасні методи управління вимагають удосконалення обліку і звітності на основі вивчення і використання міжнародного досвіду.

За твердженням академіка Чумаченка М. Г. діюча протягом десятиліть система так званого соціалістичного бухгалтерського обліку задовольняла командно-адміністративну систему управління економікою, відповідала її вимогам. Проте, вона не пристосована до ринкових відносин, які запроваджуються в Україні [1, с. 7].

Таким чином, перехід України до ринкової економіки вимагав докорінних змін у системі бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних принципів та стандартів [2, с. 19].

Система (від грецького systema – ціле, складене з частин; з’єднання) – множина елементів, які знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним, і які утворюють певну цілісність, єдність [3, с. 8].

Що ж стосується системи бухгалтерського обліку України, то це система, яка побудована на основі Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Плану рахунків, національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, за допомогою яких відбувається узагальнення та відображення в обліку процесів, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництва та реалізації) та забезпечуються різні рівні управління необхідною інформацією.

Передбачені у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» принципи бухгалтерського обліку складають сукупність методів цієї системи, які відображені у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку: оцінка засобів та їх джерел, обачності та інших [4].

Як правило, система бухгалтерського обліку скерована не тільки на вимір тих засобів, які знаходяться на підприємстві, але і на визначення (оцінку) тих процесів, що відбуваються, а також кінцевого результату роботи підприємства.

Наприклад, ціна об’єкта нерухомості – це ціна конкретної операції купівлі-продажу, що відбулася. Проте, ціна операції з активами може значно відрізнятися від ринкової вартості. Це залежить від ряду причин, наприклад, наявності аналогів, або стабільності ринку [5, с. 127].

У свою чергу, існуюче різноманіття видів оцінки активів підприємства (необоротних і оборотних) призводить, у кінцевому результаті, до отримання різних фінансових результатів роботи підприємства та, як наслідок, можливості маніпуляції звітністю.

Це, на нашу думку, вимагає більшого застосування державної регламентації процесу оцінки.

Методи оцінки статей балансу, які характеризують засоби та джерела їх утворення, мають бути скеровані на визначення достовірної майнової та фінансової оцінки підприємства. При цьому більшість методів оцінки, що засновані на історичній оцінці – оцінці на дату здійснення операції, вимагають застосування певних умов переходу від історичної до реальної оцінки.

Створення належної національної системи обліку в Україні дозволить прискорити процес її інтегрування до міжнародної системи обліку і звітності. Застосування ж облікових підсистем надасть обліку більшої інформативності та задовольнить інформаційні потреби ширшого кола користувачів.


Література:

1. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.

2. Голов С. Ф., Єфіменко В. І. Фінансовий та управлінський облік. – К.: ТОВ
«Автоінтерсервіс», 1996. – 544 с.: іл. – Бібліогр. в кінці розд.

3. Ткач В. И, Ткач М. В. Международная система учета и отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 160 с.: ил.

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

5. Економіка нерухомості / д.е.н., проф. А. М. Асаул, д.е.н., проф. В. І. Павлов, д.е.н., проф. І. І. Пилипенко, к.е.н., доц. Н. В. Павліха, к.е.н., доц. І. В. Кривов”язюк: Навч. посібник. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 350 с.


Колісник Г. М., к.е.н.

Закарпатський державний університет


ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ У ЗВ’ЯЗКУ З УЗАГАЛЬНЕННЯМ НА РАХУНКАХ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ


Для забезпечення фінансової стабільності зменшення ймовірності настання ризику банкрутства необхідно ретельно аналізувати показники внутрішньогосподарської діяльності на рівні підприємства, враховувати можливий вплив різних факторів для встановлення оптимальних пропорційних співвідношень обсягів результатів діяльності. Одним таким з важливих показників результатів фінансово-господарської діяльності підприємства є витрати.

Оптимізація витрат забезпечує дотримання режиму економії, зростання продуктивності праці, скорочення непродуктивних витрат, що дозволяє підвищити рентабельність. Однак, витрати підприємства мають неоднорідний характер, що потребує їх класифікації. Класифікація – це один із методів пізнання та вивчення явищ, процесів, об’єктів, який полягає в їх розподілі на класи на базі визначених ознак, властивостей та закономірностей зв’язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання досліджуваних явищ, процесів, об’єктів, та можливостей управління ними. Класифікація витрат є основою їх обліку, аналізу та планування на підприємстві. Класифікація витрат допомагає оцінити здійсненні витрати, знайти можливі способи підвищення ефективності витрат та прийняти правильні рішення щодо управління ними.

За економічною сутністю поточні витрати підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріальних, трудових ресурсів.

Класифікація — це один із методів пізнання та вивчення явищ, процесів, об'єктів, який полягає в їх розподілі на класи на базі визначених ознак, властивостей та закономірних зв'язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання досліджуваних явищ, процесів, об'єктів та можливостей управління ними.

Теорія обліку та аналізу наводить більше двадцяти видів класифікації витрат за різними ознаками. В бухгалтерському обліку витрати класифікуються залежно від характеру та видів діяльності. З точки зору бухгалтерського обліку класифікація витрат — це групування витрат за окремими ознаками.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат.

Основними нормативними документами, які регламентують склад витрат підприємства та їх класифікацію для визначення фінансових результатів і формування фінансової звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати». Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № З «Звіт про фінансові результати» витрати підприємства групують за їхнім впливом на формування фінансового результату діяльності підприємства.

Узагальнення яке застосовується в фінансовому обліку приводить до відокремленого групування витрат виробництва яке відмінне від того, що застосовується в управлінському та виробничому обліку. У фінансовому обліку дані про витрати виробництва згруповані на бухгалтерських рахунках, шляхом рахункового узагальнення, і використовується для визначення собівартості продукції та визначення фінансового результату. Система фінансового обліку передбачає збір інформації в основному для зовнішніх користувачів. Це система витрат виробництва представлена в узагальненому вигляді попередньо згрупованому на рахунках бухгалтерського обліку.

Організація обліку повинна підпорядковуватись на оперативності та точності обліку, як це прийнято в традиційній бухгалтерії, принципу доцільності. Критерієм доцільності економічний ефект, який отримано від використання цієї інформації. Однак і існує і інша необхідність систематизації витрат. З метою бухгалтерського обліку, аналізу і планування витрати об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних, послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати. В обліковому процесі здійснюється реєстрація, групування, систематизація даних, а також калькулювання собівартості продукції. Для контролю й аналізу за витратами поряд з їх обліком за економічними елементами застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обчислюється собівартість продукції.

Система фінансового обліку передбачає збір інформації в основному для зовнішніх користувачів. Це система витрат виробництва представляє в узагальненому вигляді попередньо згрупованому на рахунках бухгалтерського обліку (рахункове узагальнення).

Узагальнення яке застосовується в фінансовому обліку приводить до відокремленого групування витрат виробництва Яке відмінне від того, що застосовується в управлінському та виробничому обліку. У фінансовому обліку дані про витрати виробництва згруповані на бухгалтерських рахунках, шляхом рахункового узагальнення, і використовується для визначення собівартості продукції та визначення фінансового результату.

Проблемним в фінансовому обліку є питання, що вважати витратами – трату активів які є необхідним для здійснення діяльності і відтворюються на визначеній стадії, а що вважати збитками підприємства. З господарсько-економічної точки зору збитками можна вважати тільки таке використання активів, яке дійсно зменшує чистий капітал підприємства, або інакше кажучи зменшує чисте майно підприємства.

Але існує і інша точка зору на витрати – це обліково-бухгалтерська. Всі операції які відбуваються на підприємстві в бухгалтерському обліку обов’язково повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису.

В бухгалтерії пріоритетною формою відображення витрат є рахункова форма. Ця форма вимагає чіткого розмежування «актив» - «пасив», «збільшення» – «зменшення».

Для фінансового обліку важливими є класифікаційні ознаки витрат зв’язані з видами діяльності та витратами за елементами і відношенням до собівартості продукції.

Отже, класифікація витрат, що здійснюється у фінансовому обліку і для формування фінансової звітності, не завжди відповідає вимогам інформаційного забезпечення управління. В окремих випадках на основі аналізу такої інформації можна прийняти помилкові управлінські рішення. З огляду на це, для управління витратами в основу їх класифікації покладено три основні підходи, які відповідають основним завданням управління підприємством, зокрема це: оцінка запасів і визначення фінансових результатів діяльності підприємства; обґрунтоване прийняття стратегічних та поточних управлінських рішень; здійснення планування та контролю за витратами.


Література:
  1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283-97-ВР (із змінами і доповненнями).
  2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня р. №318. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19 січня р. за №27/4248 (із змінами і доповненнями).
  3. Грачова Р. Є. Енциклопедія бухгалтерського обліку. –К.: Галицькі контракти, 2004. – 832 с.
  4. Давидович І. Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320с.


Колодій Г. С., аспірант

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя


Маркетингова програма

як безперервний процес аналізу


За сучасних умов глобалізації та посилення міжнародної конкуренції, забезпечення конкурентоспроможності машинобудування можливе лише на основі впровадження ефективної розробки маркетингової програми. Адже успіх підприємства в освоєнні ринку і закріпленні на ньому є результатом організації маркетингу як елемента загальної системи управління, яка в цілому спирається на спеціально розроблену програму маркетингу.

Найбільшою мірою питання щодо маркетингових програм знайшли відображення в роботах західних учених Д. Аакера, Т. Амблера, Б. Гейла, П. Дойля, С. Займана, К. Келера тощо. Серед російських і вітчизняних учених певний внесок у дослідження цього напряму внесли О. І. Амоша, С. С. Гаркавенко, Є. П. Голубков, С. М. Ілляшенко, А. Ф. Павленко, Т. Б. Решетілова, В. П. Савчук, В. Є. Хруцький, М. Г. Чумаченко тощо. Проте питання щодо розробки маркетингової програми потребують подальшого розвитку.

На сучасному машинобудівному підприємстві розробляється маркетингова програма, яка, в свою чергу, являє собою детальний маркетинговий аналіз, що характеризує усі напрямки маркетингової роботи підприємства і який містить такі етапи:
  1. Аналіз цільового ринку збуту. Тут описується профіль ринку в усіх напрямках, визначаються основні ринкові показники.
  2. Аналіз конкурентів. Докладний аналіз основних існуючих і потенційних конкурентів. Описується виробництво, збут, товарні можливості, виробляється прогноз розвитку кожного конкретного конкурента на даному ринку збуту.
  3. Аналіз споживачів. Характеризуються існуючі потенційні споживачі, їхні основні нестатки, потреби, запити, вимоги до товару, їхній середній рівень доходу, аналізується структура споживчих витрат, рівень платоспроможності.
  4. Аналіз потенціалу підприємства. Описується основна номенклатура та асортимент виробів, які випускаються на підприємстві. Також розглядаються такі поняття як широта, глибина асортименту та номенклатури.
  5. Аналіз виробничого потенціалу. Аналізується рівень і стан виробничих потужностей підприємства, рівень вихідних технологій.
  6. Аналіз фінансових можливостей підприємства і його зв’язків (визначення обсягу поточних та капітальних витрат, строки і направлення інвестицій, а також джерела фінансування).
  7. Аналіз системи товарообігу. Аналіз існуючої товарної мережі підприємства, агентські, дилерські мережі.
  8. Аналіз збутового потенціалу підприємства і перспективне освоєння нових каналів збуту.
  9. Аналіз системи формування попиту та стимулювання збуту.
  10. Аналіз гарантійного і післягарантійного обслуговування.

У результаті діагностичного дослідження готується звіт, що містить докладний опис маркетингової ситуації компанії. Розробляється стратегія, яка ляже в основу концепції компанії, продукції; визначаються сильні і слабі сторони підприємства; розробляється план зміцнення позицій підприємства; виявляється відповідність прийнятої стратегії ринковим можливостям і ресурсам компанії.

Отже, маркетингова програма виступає як безперервний процес аналізу діяльності підприємства, завдяки якому керівники швидко та ефективно реагують на будь-які зміни на ринку.


Кондрюк Л. В., к.е.н., доцент

Подільський державний аграрно-технічний університет


ФУНКЦІЇ ОБЛІКУ ТА ВПЛИВ СИСТЕМ ВИЩОГО ПОРЯДКУ


Розвиток економічних відносин та вплив глобалізаційних процесів обумовлює необхідність постійного удосконалення функціональної системи обліку в Україні.

Аналіз публікацій свідчить про актуальність обраної теми дослідження. Однак результати останніх досліджень, в яких започатковано розв’язання проблеми розбіжностей у переліку функцій системи обліку та функціональних обов’язків бухгалтера, показали що вирішення цього питання потребує більш глибокого опрацювання. Це, наш погляд, пов’язано із так званим ”нашаруванням” зовнішніх функції обліку у вигляді запитів від систем вищого порядку ”рис.1”.



Рис. 1 Прояв функцій системи обліку на вимогу запитів вищих систем та взаємозв’язок із підсистемами (елементами обліку)

Зроблено припущення, що порушення цілісності системи обліку обумовлено не інтеграцією його з іншими функціями управління, а спричинено відсутністю матеріальної відповідальності за безсистемне ведення обліку; зменшення ”економічного ефекту” від якісної облікової інформації на користь незначних сум штрафів та пені; надання переваги економії на організації обліку та оплату кваліфікованого фахівця з бухгалтерського обліку.

Валуєв Б.І. відзначає: ”слід цілком чітко зрозуміти та визнати, що сам по собі облік, у його чистому, ізольованому від інших функцій управління, вигляді практично нікому не потрібний, як би це не було прикро людям облікової професії, в тому числі автору цих рядків ”. Цю ж позицію знаходимо у професора Колумбійського університету Д.Уітні в доповіді на XV Міжнародному конгресі бухгалтерів: ”бухгалтери повинні бути насамперед консультантами менеджерів, а не репортерами суспільства. Професію бухгалтера чекає криза, якщо вона не зміниться у найближчі роки”. За таким підходом бухгалтер втрачає можливість виконувати соціальну функцію, актуальність якої набуває ваги і все частіше є предметом наукових досліджень.

Соціальну функцію обліку неможливо реалізувати, якщо облік позиціонуати як ”служанку менеджменту” та виходити лише з інтересів капіталу. Соціальну функцію обліку розвивають останнім часом у працях Малюга Н.М., Бутинець Ф.Ф., Кірейцев Г.Г. та інші. У зв’язку з цим, необхідно провести першочергові заходи, спрямовані на підвищення прав та авторитету бухгалтера; встановлення відповідальності за порушення безсистемного ведення бухгалтерського обліку.

Можна зробити припущення, що в означенні та введені в сучасну термінологію ”рахунковедення”, ”балансознавства” з превалюванням в ньому цілісної підсистеми обліку є одним із факторів збереження ”меж” та інтеграції обліку в сучасних реаліях, проявах економічної діяльності. Означений підхід не порушує цілісності системи обліку.

Більше того, визнання зовнішніх функцій обліку підтверджує необхідність розширення функціональних обов’язків бухгалтера, при цьому можна вести мову про додатокову оплату за додаткові обов’язки. За чітко визначених ”меж” система обліку має мати максимальні можливості ”входів-виходів” для запитів систем вищого порядку та відповіденого виконання зовнішніх функцій.

Цілісність облікової системи, як ідзначає С. Кузнєцова, - ”принципова незвідність системи до суми властивостей елементів, які її утворюють, і водночас залежність властивостей кожного елемента від його місця і функції усередині системи. Отже функціональність облікової системи забезпечує її цілісність та право на існування”. Правдюк Н.Л. ввавжає функції обліку його системоутворюючим фактором . При цьому, елементи обліку (які для переважної більшості авторів формують систему обліку) доцільно розглядати як підсистеми, які мають функції.

Запити систем вищого порядку відбуваються не лише до системи обліку у формі зовнішніх функцій, але і її підсистем (чи функцій обліку). Так, ”вимірювання вартості об’єктів бухгалтерського обліку – є первинною функцією оцінки”, що задається запитами системи обліку до підсистеми оцінки і, одночасно, розглядається як внутрішня функція першої. Разом із тим, ”інформаційне забезпечення оцінки менеджменту, фінансового стану та фінансового результату діяльності господарювання” є зовнішньою функцією підсистеми обліку.

Потребує подальшого дослідження визначення функцій елементів методу обліку як складових підсистем у системі обліку та встановлення зовнішніх їх функцій.


Коришко Н.Є., викладач

Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного

університету імені Юрія Бугая