Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Вид материала

Документы

Содержание Рис. 1 Групування дебіторської заборгованості за міжнародним досвідом Рис. 2 Групування дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО № 10 [2]. Організаційний аспект податкового обліку Екологічний збиток Рис. 1 Модель формування екологічного збитку Удосконалення організації обліку та аналізу основних засобів: функціональний аспект

Подобный материал:

• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 42.73kb.
• Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
• Програма VI міжнародної науково-практичної конференції "сучасні проблеми глобальних, 73.41kb.
• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.

Гармонізація і стандартизація обліку й звітності дебіторської заборгованості


На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація. В останнє десятиріччя в Україні відбуваються складні процеси реформування системи бухгалтерського обліку, зумовлені зміною економічної системи й інтеграцією країни до Європейського Союзу.

Це потребує запровадження єдиних світових стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності оборотних активів, що дасть змогу усунути економічні й торговельні бар’єри, активізувати надходження іноземних інвестицій, виходити на світові ринки капіталу, формувати конкурентоспроможне ринкове середовище. Ця проблема актуальна для всіх країн світу, особливо для нашої країни, оскільки бухгалтерський облік є необхідним засобом ведення міжнародного бізнесу й формування сучасної економічної політики.

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв’язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Методологічні основи відображення у вітчизняному бухгалтерському обліку і звітності дебіторської заборгованості наведені в П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”. У міжнародному обліку дані питання регулюються декількома міжнародними стандартами, серед них: МСБО 1 “Подання фінансових звітів”, МСБО 32 “Фінансові інструменти: розкриття і подання”, МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” [1].

У вітчизняній економічній науці застосовували класифікацію дебіторської заборгованості, що залежала від сфери функціонування дебітора. Проте такий підхід істотно відрізняється від зарубіжного, який ґрунтується на принципі: різні види дебіторської заборгованості мають різне тлумачення. Виходячи з викладеного, представимо групування дебіторської заборгованості відповідно до вітчизняного й зарубіжного досвіду (рис. 1, рис.2).

Дебіторська заборгованість за міжнародним досвідом



Для оцінки фінансового результату


Для прийняття

управлінських рішень

Для контролю і

регулювання

Рис. 1 Групування дебіторської заборгованості за міжнародним досвідом

Дебіторська заборгованість відповідно до П(С)БО № 10



Довгострокова

Поточна

Безнадійна

Рис. 2 Групування дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО № 10 [2].

Враховуючи те, що в економічній науці виникли два види класифікаційного групування дебіторської заборгованості, які водночас є і подібними, і різними, класифікація за вітчизняним досвідом зорієнтована на жорстко регульовану економіку та недостатньо враховує вимоги ринку. Тому із розширенням міжнародних відносин і переходом на Міжнародні стандарти фінансової звітності під час вирішення цього питання потрібно враховувати досвід зарубіжних країн .

Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним, але, не зважаючи на це, існують певні відмінності. У вітчизняній практиці дебіторську заборгованість ототожнюють із правом на повернення боргу, а в зарубіжній – з претензією на активи підприємства-покупця. Оцінка дебіторської заборгованості при зарахуванні на баланс згідно П(С)БО 10 –за первісною вартістю, а на дату балансу – за чистою реалізаційною вартістю[4]. А згідно МСФЗ 39  під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати їх за собівартістю, яка є справедливою вартістю компенсації, наданої або отриманої за них. Після первісного визнання дебіторську заборгованість визнають за амортизованою собівартістю із застосуванням методу визначення за ефективною ставкою відсотка.

Виходячи із вимог міжнародних стандартів можна зазначити, що для визначення дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно:

- провести інвентаризацію дебіторської заборгованості та списати однозначно безнадійну заборгованість;

- нарахувати резерв сумнівних боргів для дебіторської заборгованості, що залишилася, і вирахувати його з величини дебіторської заборгованості [3].

Таким чином, для наближення національних стандартів до міжнародних вимог, зокрема в частині обліку дебіторської заборгованості, потрібно:

• продовжити роботу з дослідження та узагальнення гармонізації і стандартизації бухгалтерського обліку та звітності дебіторської заборгованості, закладених не лише в міжнародних стандартах та існуючої вітчизняної облікової системи, а й порівняння особливостей обліку в кількох країнах з подібними політичними та економічними чинниками за ступенем узгодженості та несуперечності між національними стандартами;
  
• взагалі П(С)БО та МСБО щодо дебіторської заборгованості мають взаємоузгодженість, але деякі відмінності існують, тому що потрібно враховувати і вітчизняний політичний та економічний стан країни.
  

Адаптація звітності українських підприємств до МСФЗ дозволить уникнути необхідності у складан­ні податкової та спеціалізованої звітності (звітних да­них), зменшити ризики для інвесторів та кредиторів, забезпечити прозорість і зрозумілість інформації, підвищити зростання довіри до показників фінан­сової звітності, поглибити міжнародну кооперацію в галузі бухгалтерського обліку, зменшити витрати на розроблення власних стандартів.


Література:

1.Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004/ переклад з анг. За ред.С.Ф. Голова/-К.:Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України,2005.-І частина -1804с.;ІІ частина -1232с.

2.Знамеровська Т.М. Теоретичні та облікові аспекти дебіторської заборгованості// Аграрний вісник Причорномор’я.-2009.- № 49-с.45-67

3. Некрасенко Л.А. Шляхи оптимізації дебіторської заборгованості// Економічний простір.-2009.- № 12/2 -с.67-70

4. Положення стандарти бухгалтерського обліку: частина І //Все про бухгалтерський облік.-2009.-№10-с.3-77


Жук О.І., к.е.н., доцент

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника


ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ


Забезпечення зростання економіки будь-якої країни в великій мірі залежить від ефективної податкової політики та податкової системи. Невід’ємною складовою податкової політики є оподаткування підприємств. Система оподаткування може бути реалізована шляхом належної організації податкового обліку на підприємстві.

Особливості податкового законодавства зумовили необхідність ведення податкового обліку, оскільки на основі даних фінансового та управлінського обліку неможливо досягти повного та достовірного забезпечення відображення інформації у податковій звітності. Податковий облік визначає сукупність податків, платежів та зборів належних до сплати в бюджет за підсумками звітного періоду, а також контролює правильність їх обчислення. Податковий облік регулює взаємовідносини між платником податку і державою з обсягу і структури обов’язкових податкових платежів, здійснюється шляхом суцільного, безперервного та документального обліку господарських операцій, пов’язаних з визначенням податкової бази з конкретного податку.

При організації податкового обліку доцільно визначити наступне:

1. Стратегію та планування операцій підприємства.
   
2. Систему оподаткування (загальна, спрощена).
   
3. Об’єкт оподаткування.
   
4. Розмір ставок оподаткування.
   
5. Джерела сплати податку.
   
6. Терміни сплати податків.
   
7. Види та форми подання податкової звітності.
   
8. Право на застосування податкових пільг платником податків.
   

Організація податкового обліку охоплює кілька етапів:

1. Вивчення податкового законодавства.
   
2. Формування системи первинних облікових документів.
   
3. Формування податкових регістрів.
   
4. Формування системи податкової звітності за видами податків та зборів.
   

Система податкового обліку організовується платником податків самостійно і при цьому важливим є питання його поєднання з іншими видами обліку.

Податковий облік взаємопов’язаний з іншими видами обліку і на основі цього виділяють дві основні моделі співіснування підсистем бухгалтерського обліку та оподаткування [1]:

1. Єдність – концепція передбачає, що оподаткування панує над бухгалтерським обліком, зобов'язує вести облік за своїми правилами визначення результатів та публікації звітності.
   
2. Паралельність – за цією концепцією податкове право не вступає у відносини зі статичним і динамічним бухгалтерським обліком, фінансовий результат (динамічний або статичний) не “забруднений” податковими правилами. Оподатковуваний прибуток визначається шляхом систематичного коригування прибутку бухгалтерського. Таким чином, існують ніби два бухгалтерських обліки: той що, оприлюднюється (динамічний або статичний) і той, що ведеться відповідно до вимог податкових органів. Ця концепція вважається загальноприйнятою в США, Великобританії, Нідерландах та інших країнах, де біржове регулювання відіграє провідну роль.
   

Ефективно організований податковий облік дасть можливість забезпечити реальне та правдиве відображення інформації у податковій звітності, та надавати достовірну інформацію керівнику підприємства про розрахунки підприємства з бюджетом і приймати правильне рішення при здійсненні податкового планування, розрахунку сум податкових платежів на майбутній період.

Література:

1. ссылка скрыта
   

Замула І.В., к.е.н, доцент

Житомирський державний технологічний університет


ЕКОЛОГІЧНИЙ ЗБИТОК:

СУТНІСТЬ І ОБЛІКОВЕ ВІДОБРАЖЕННЯ


У системі показників природокористування економічним збиткам від забруднення навколишнього середовища належить особлива роль. Цей показник відображає екологічні наслідки антропогенної діяльності, в тому числі функціонування виробництва. Але інтерпретація та оцінка екологічного збитку в економіці в цілому та в бухгалтерському обліку суб’єкта господарювання відрізняються, що ускладнює формування макроекономічних показників і вводить в оману користувачів інформації.

В економічній літературі екологічний збиток розглядається з точки зору економіки країни в цілому; щодо його бухгалтерського відображення, то зазначене питання залишилося без уваги у зв’язку з відсутністю методик бухгалтерського обліку інших об’єктів, які формують екологічну діяльність суб’єкта господарювання. Тому метою дослідження є ідентифікація екологічного збитку для побудови методики його відображення в бухгалтерському обліку.

Поняття екологічний збиток ” на сьогодні трактується по різному залежно від сфери застосування цього терміну. Для економіки суб’єкта господарювання наведене поняття є новим і таким, що навмисно або ненавмисно ігнорується. З метою встановлення, дослідження та регулювання екологічного збитку, його необхідно ідентифікувати та відобразити в бухгалтерському обліку.

Щодо ідентифікації екологічного збитку, то в економіці застосовується поняття “збиток”, під яким у більшості сфер застосування терміну розуміють втрату будь-чого певним суб’єктом або об’єктом. Різниця у визначеннях спостерігається в частині об’єктів завдання збитку. Лише в бухгалтерському обліку під збитками розуміють перевищення витрат над доходами, для отримання яких понесені ці витрати.

Поняття “екологічний збиток” трактується як витрати, зміна корисності навколишнього середовища. Такі трактування відрізняється від прийнятого в бухгалтерському обліку. З точки зору бухгалтерського обліку екологічний збиток трактується як витрати пов’язані з ліквідацією впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище є екологічними витратами, які включаються до складу елементів, що формують екологічний збиток. Визначення екологічного збитку суб’єкта господарювання, яке забезпечується системою бухгалтерського обліку, має на меті зменшення його негативного впливу на навколишнє природне середовище, навчитися регулювати, контролювати, прогнозувати їх.

Виходячи з цього та з урахуванням визначення поняття “збиток”, прийнятого в бухгалтерському обліку, з метою бухгалтерського відображення екологічні збитки необхідно трактувати як різницю між екологічним доходами та витратами або втратами, що виникають у результаті екологічної діяльності підприємства. Порядок формування екологічного збитку наведено на рис. 1.

Отже, формування екологічного збитку відбувається через викривлену взаємодію суб’єкта господарювання з навколишнім природним середовищем. При цьому суб’єкт господарювання забруднює, виснажує, знищує компоненти навколишнього природного середовища і в результаті отримує природні ресурси, необхідні для здійснення нормальної діяльності, гіршої якості або їх дефіцит. Також навколишнє природне середовище завдає втрат суб’єкту господарювання через природні катаклізми, кількість яких у ХХІ ст. значно зросла у порівнянні навіть з ХХ ст. Населення, у свою чергу, як і суб’єкти господарювання, забруднює та знищує навколишнє природне середовище. Забруднене суб’єктами господарювання та населенням навколишнє природне середовище взаємодіє з останнім, погіршуючи його здоровця. Значний вплив на здоровця населення здійснює також споживання екологічно забрудненої їжі, яка виробляється суб’єктами господарювання з екологічно забрудненої сировини, виробленої забрудненим навколишнім природним середовищем. Таким чином формується замкнуте коло, всі суб’єкти якого потерпають від дій, що спричиняють забруднення навколишнього природного середовища.




Рис. 1 Модель формування екологічного збитку


У результаті такої взаємодії суб’єкт господарювання несе витрати на відновлення навколишнього природного середовища (платежі за забруднення, фінансування заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків забруднення, скорочення негативних наслідків зміни якості середовища) і трудових ресурсів (виплата лікарняних, витрати на оздоровлення тощо), обов’язковість здійснення яких регулюється законодавством, а також втрати у вигляді зниження прибутковості діяльності та недоотримання доходів у результаті погіршення якості продукції. Сукупність зазначених витрат і втрат за мінусом екологічних доходів формує екологічний збиток суб’єкта господарювання, який підлягає відображенню в бухгалтерському обліку.

Розмір екологічного збитку не завжди залежить тільки від самого суб’єкта господарювання. Особливістю екологічного збитку є те, що його виникнення здебільшого не співпадає у просторі та часі з його формуванням. Так суб’єкт господарювання, що здійснює діяльність з використанням ресурсів р. Дніпро, для здійснення нормальної операційної діяльності змушений нести екологічні витрати навіть якщо не забруднював його, що автоматично збільшує суму екологічного збитку підприємства. Це знижує мотивацію суб’єктів господарювання до охорони навколишнього природного середовища.

З метою стимулювання підприємства до екологоорієнтованої діяльності необхідно забезпечити виконання наступних вимог:

• підвищення загальної культури виробництва (покращання збереження сировини і матеріалів, правильна експлуатація устаткування тощо);
  
• встановлення зворотної залежності між забрудненням навколишнього природного середовища та розміром прибутку підприємства (екологічні витрати повинні бути меншими за суму плати за забруднення навколишнього природного середовища), що сприятиме перенесенню екологічних збитків на винних осіб, дозволить встановити пряму залежність між негативним впливом на навколишнє природне середовище та сумою екологічного збитку, орієнтації економічних інтересів природокористувачів на охорону і раціональне використання природних ресурсів.
  

Екологічний збиток, що відображається в бухгалтерському обліку, не виділяється у загальноприйнятих класифікаціях. Лише екологічні витрати, як один з елементів формування екологічного збитку, розкриті у вигляді економічного збитку, а також натурального або матеріального. Екологічний збиток з метою відображення в бухгалтерському обліку можна поділити залежно від видів діяльності на збиток від операційної, фінансової, іншої звичайної та надзвичайної діяльності. Зазначені види екологічного збитку є напрямами відкриття аналітичних рахунків до відповідних субрахунків рахунку 79 “Фінансові результати”.

Формування екологічного збитку відбувається на окремому аналітичному рахунку до рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” у кореспонденції з рахунком 79 “Фінансові результати”.


Зінкевич О.В., старший викладач

Національний університет водного

господарства та природокористування


УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ: ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ


З метою вдосконалення організації обліку та аналізу, скорочення витрат часу облікових працівників, підвищення оперативності обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень, актуальним є проведення функціонально-вартісного аналізу облікової інформації.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) – це системне комплексне вивчення об’єкта дослідження з точки зору пошуку можливостей покращення його суспільно-необхідних споживчих якостей та мінімізації витрат на створення, функціонування, експлуатацію та ліквідацію цього об’єкту [1]. Метою ФВА облікової інформації є вдосконалення організації обліку і аналізу на підприємстві, скорочення витрат часу облікового персоналу, підвищення оперативності обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень, що в кінцевому підсумку дає можливість максимізувати прибуток підприємства.

Наявність значної кількості первинних документів з обліку операцій з основними засобами викликане значною розгалуженістю видів операцій з такими активами. Це викликає необхідність дослідження можливостей мінімізації кількості реквізитів та показників документів з метою економії витрат часу облікових працівників.

Алгоритм організації функціонально-вартісного аналізу облікової інформації передбачає виконання наступних робіт: визначення підрозділів і посадових осіб, відповідальних за розв’язок управлінських завдань за даним напрямком обліку; встановлення кола спеціалістів, які беруть участь у проведенні робіт щодо вдосконалення інформаційного забезпечення, враховуючи споживачів інформації;дослідження складу пов’язаних з досліджуваною інформацією управлінських завдань; визначення найбільш раціональних і зручних форм подання інформації; проведення інвентаризації всіх функцій, які виконуються досліджуваною інформацією; інвентаризація всіх документів-носіїв інформації, розрахунок коефіцієнтів використання інформації і коефіцієнтів корисного використання площі документів; виявлення показників, які використовуються в підрозділах-адресатах або не використовуються, причини недовикористання окремих показників, документів у цілому; визначення витрат часу на складання кожного документу; побудова структурно-інформаційної схеми обліку та аналізу для прийняття рішень щодо досліджуваного питання; розробка схеми документообігу, поєднаної із структурно-вартісною схемою облікової інформації; виявлення головних недоліків щодо якості досліджуваних документів, схеми документообігу, структурно-вартісної і структурно-інформаційної схем облікової інформації; проведення обробки результатів методом експертних оцінок; формулювання загальних висновків із зазначенням напрямків вдосконалення документообігу, самих документів і їх реквізитів, підвищення оперативності, стислості і рівня аналітичності облікової інформації, зменшення витрат праці облікових працівників.

Відповідальними за вирішення управлінських завдань щодо обліку основних засобів є:

а) підрозділи: бухгалтерія, котра здійснює облік операцій з основними засобами; планово-економічний відділ.

б) посадові особи: керівник підприємства; заступник головного бухгалтера; бухгалтер з обліку основних засобів; інженер-механік; матеріально-відповідальна особа.

У роботі по вдосконаленню інформаційного забезпечення з питання, що досліджується, беруть участь керівник та головний бухгалтер підприємства.

З інформацією щодо обліку основних засобів пов’язаний наступний склад управлінських завдань: визначення напрямку використання об’єктів основних засобів; збір і фіксація необхідної інформації; контроль за станом та ефективністю використання об’єктів основних засобів; економічний аналіз отримуваної інформації; прийняття управлінських рішень.

Підрозділи підприємства, котрі займаються питаннями обліку основних засобів виконують наступні функції:

• бухгалтерія: облікову, контрольну і звітну, тобто це бухгалтерський облік операцій з основними засобами, контроль за своєчасністю і правильністю відображення інформації про стан та рух об’єктів основних засобів, своєчасне складання звітності з досліджуваного питання згідно встановленої методології;
  
• планово-економічний відділ: розрахунок економічної ефективності використання об’єктів основних засобів, аналіз динаміки їх складу та структури, доцільності використання тощо.
  

Для обліку основних засобів використовується цілий ряд документів.

Господарські операції з будівництва, виготовлення, придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами, які розкривають інформацію про: назву первинного документу, яка характеризує оформлену господарську операцію; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст, кількісні та вартісні показники обсягу господарської операції; назву об'єкта основних засобів, його інвентарний номер, дату початку і місце експлуатації, термін корисного використання; технічну характеристику (площа, обсяг, місткість, потужність тощо) та вартість об'єкта основних засобів, його переоцінку, ремонт, поліпшення та амортизацію; посади осіб, які здійснювали господарську операцію та оформлення первинних документів з їх підписами; перелік технічної документації, що передається (приймається) разом з об'єктом основних засобів, вид і кількість дорогоцінних металів, що містяться в об'єкті основних засобів; походження коштів (власні, цільові), використаних для придбання, будівництва і поліпшення основних засобів, та про безоплатно одержані основні засоби; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції [2].

На рівні організації дану інформацію використовують бухгалтерія і планово-економічний відділ. Ефективність використання документів можна відобразити, розрахувавши відповідні коефіцієнти [1]:

а) коефіцієнт використання інформації (К_ВИК) (формула 1):

К_ВИК = П_ВИК / П_ЗАГ, (1)

де П_ВИК - кількість використаних показників;

П_ЗАГ - загальна кількість показників у документі.

б) коефіцієнт корисного використання площі документу (К_К.В.) (формула 2):

К_К.В. = Р_ВИК / Р_ЗАГ, (2)

де Р_ВИК - кількість заповнених реквізитів;

Р_ЗАГ - загальна кількість реквізитів у документі.

З метою визначення витрат часу на формування кожного документу доцільно провести експертне опитування.

Головними центрами використання даної інформації виступають:

- на рівні організації – бухгалтерія і планово-економічний відділ;

- на зовнішньому рівні – місцеві статистичні управління, податкові органи.

Але надана інформація має ряд недоліків, серед яких основними є недостатня аналітичність, оперативність і дублювання.

Отже, для подальшого удосконалення організації обліку та аналізу основних засобів необхідним є урахування запропонованого функціонального підходу.


Література:

1. Лазаришина І.Д. Економічний аналіз: історія та тенденції розвитку: Монографія / І.Д. Лазаришина. – Рівне: УДУВГП, 2002. – 182 с.
   
2. Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003. – Режим доступу: ссылка скрыта
   

Закерничная А.В., докторант

Модавская экономическая академия, Кишинев