Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Вид материала

Документы

Содержание ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Глущук О.М., к.е.н., доцент Житомирський державний технологічний університет Рис. 1. Джерела даних, що використовуються при аналізі ймовірності банкрутства підприємств Рис. 2. Характеристики джерел даних, що використовуються при аналізі ймовірності банкрутства підприємства Голов С.Ф., д.е.н., професор Інформаційне забезпечення системи управління витратами підприємств торгівлі Функціональний склад автоматизованої Гурська О.М., асистент

Подобный материал:

• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 42.73kb.
• Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
• Програма VI міжнародної науково-практичної конференції "сучасні проблеми глобальних, 73.41kb.
• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.

Ганусич В.О., к.е.н., доцент

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»


Основні засоби, основні фонди, основний капітал: визначення та змістове навантаження термінів


В бухгалтерському обліку на теоретичному, законодавчому та практичному рівнях не існує єдності у визначенні засобів виробництва. Для характеристики цих ресурсів зазвичай використовують гри терміни: „основні засоби”, „основні фонди” та „основний капітал”.

Глибокі дослідження в цьому напрямку було проведено Наумчук О.А., згідно яких основні фонди, знаходячись в суспільній власності, використовувалися про командно-адміністративній системі. В умовах дії ринкової економіки вартість засобів праці, що використовуються в господарській діяльності підприємства більше одного року і переносять свою вартість по мірі зносу на вироблений продукт, отримує форму основного капіталу. При цьому речовою стороною основного капіталу виступають виробничі основні засоби, саме вони є об'єктом бухгалтерського обліку [1, с.6].

Для глибшого розуміння поняття основного капіталу необхідно звернутися до визначення капіталу. В політичній економії капітал розуміється як „інвестиційні ресурси”, які охоплюють всі засоби виробництва [2, с.37].

Існує думка, що загальна сума всіх цінностей, які знаходяться в господарстві називається капіталом [3, с.21].

В бухгалтерії традиційно термін капітал використовується для відображення частки в активах, яка належить підприємству. Ще у 1904 р. А.З. Попов зазначав, що в політичній економії не існує рівнозначного бухгалтерії поняття чистого капіталу: політична економія рахує капітали за місцем їх знаходження, а бухгалтерія і рахівництво - за розпорядниками і власниками капіталів. З точки зору рахівництва не важливо, на якому саме підприємстві знаходяться ті чи інші цінності або кошти, а важливо знати, кому вони належать (так дебіторська заборгованість відображається в складі активів, хоча насправді ці ресурси в даний момент знаходяться на іншому підприємстві і фінансують його діяльність, тобто складають його капітал; зобов'язання ж, навпаки, до підсумку капіталу бухгалтерія не включає, хоч вони, може і тимчасово, але фінансують діяльність підприємства) [4, с. 5].

Спірним лишається питання відображення в рамках бухгалтерського обліку політекономічного змісту капіталу. Якщо враховувати, що термін капітал відображає сукупність наявних на підприємстві факторів виробництва, то найбільш вдалим для пояснення специфіки його відображення в обліку є висловлення А. Брауна: „Капітал відображається в балансі два рази: зліва як майно та з права як вклад” [5, с. 5].

Частиною капіталу є засоби праці, звідси терміни „основні засоби” та „основний капітал”. Термін „основний капітал" характеризує таке майно із загальноекономічної точки зору та не може виступати об’єктом обліку, оскільки втілює в собі як продуктивний так і власницький аспект.

Об’єктами бухгалтерського обліку є ресурси, їх джерела та господарські процеси. Тому поняття „основний капітал” розкривається в декількох об’єктах обліку. Його продуктивну сторону характеризують „Основні засоби”, для відображення юридичної належності використовуються рахунки власного капіталу та зобов'язань, його використання в процесі розширеного відтворення відображають операційні рахунки („Виробництво" і т.д).

На даному етапі розвитку ринкових відносин законодавчі ати з фінансового обліку та оподаткування не узгоджуються між собою у термінах, що застосовуються для характеристики засобів виробництва, та їх визначенні. Для усунення таких розбіжностей необхідно на теоретичному рівні чітко розмежувати змістове навантаження термінів „основні засоби”, „основні фонди” та „основний капітал”. Для характеристики об’єкту обліку, який представляє продуктивну сторону засобів праці, на всіх законодавчих рівнях має застосовуватися термін „Основні засоби”.

Література

1. Наумчук О.А. Автореферат на дисертацію „Основні засоби: методика обліку і формування облікової політики", Львівська комерційна академія, Львів, 2005. - 20с.

2. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т. 1. – Издательство «Туран», 1996 г. – 399 с.

3. Сиверс Е.Е. Классификация ценностей и основанная на ней классификация счетов // Коммерческое образование, 1908, №1, с.21.

4. Попов А.З. Вопросы в счётном искусстве // Счетоводство. – 1904. - № 1-2. – с.5-9.

5. Браун А. Как читать баланс?, Киев, 1923.

Глущук О.М., к.е.н., доцент

Житомирський державний технологічний університет

ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЖЕРЕЛ ДАНИХ ДЛЯ АНАЛІЗУ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА


Для адекватного розвитку ринкового механізму та методів управління підприємством, що прямує до банкрутства необхідно використовувати достовірні, прозорі дані, які внаслідок їх обробки нададуть об’єктивну інформацію.

Джерелом даних для проведення достовірного фінансового аналізу господарської діяльності слугує різний набір джерел та різне їх співвідношення. Вважаємо, що розрахунок одного або двох показників для аналізу ймовірності банкрутства не є достатніми, адже необхідно проаналізувати як і внутрішні так і зовнішні фактори впливу на діяльність підприємства. Саме тому для об’єктивного висновку щодо можливості банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності необхідно використовувати різноманітні дані.

Всі джерела даних для проведення ефективного аналізу ймовірності банкрутства можна розділити на облікові та не облікові (рис. 1).




Рис. 1. Джерела даних, що використовуються при аналізі ймовірності банкрутства підприємств


Виходячи з вище викладеного, глубина аналізу, достовірність та обєктивність аналітичних висновків забезпечуються залученням та аналітичною обробкою різноманітних джерел даних.

Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідні вміння правильно сприймати інформацію, що дозволяє зробити правильний прогноз успішності партнерства, своєчасно оцінивши його майновий та фінансовий стан.

При дослідженні інформаційного забезпечення аналітичних процесів обґрунтовано необхідність системного підходу щодо формування та використання джерел даних, обумовленого набором відповідних характеристик та їх інформаційних зв’язків, що забезпечують оптимальне управління діяльністю підприємства. Сукупність характиристик дозволить забезпечити задоволення інформаційних запитів користувачів та забезпечити формування достовірної й об’єктивної інформаційної системи підприємства. Для досягнення найбільшої корисності інформації необхідна наявність всіх основних характеристик, а суттєве погіршення одного з параметрів, як правило, не може бути компенсованим покращенням інших.

Поряд із характеристиками та вимогами до джерел даних, що розглядаються пропонуємо виділити найголовніші (рис. 2).




Рис. 2. Характеристики джерел даних, що використовуються при аналізі ймовірності банкрутства підприємства


В умовах банкрутства необхідно визначати не просто набір оціночних критеріїв, але й значення кожного з показників або поєднання показників у всій сукупності критеріїв, щоб визначити ступінь достатності інформації, від якої буде залежати обґрунтованість рішень, що прийматимуться.

В умовах банкрутства доступність інформації залежить від багатьох аспектів, у тому числі і від конкретних користувачів інформації, від можливості та вмінь її обробляти. Найбільш доступним джерелом для зовнішніх користувачів є зовнішня звітність, найменш - оперативні дані, що містяться у первинних документах. При проведенні банкрутства будь-який вид інформації повинен бути доступним аналітику у повному об’ємі при виникненні на це необхідності. Проте, на практиці досить часто виявляється неможливим отримати всі необхідні документі, так як кризовий стан підприємств часто призводить до безсистемного стану справ внаслідок частої зміни директорів, головних бухгалтерів, неякісного проведення інвентаризацій, аудиторських перевірок, а іноді і через навмисне знищення носіїв інформації.

Запропонована характеристика джерел даних дозволить користувачам інформації правильно сприйняти висновки аналітиків щодо можливості банкрутства підприємства та прийняти ефективні управлінські рішення щодо подальшої роботи суб’єкта господарювання.


Голов С.Ф., д.е.н., професор

ПВНЗ «Міжнародний інститут менеджменту (МІМ-Київ)»


Примари гармонізації


Згідно із статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Практичне дотримання цього положення ускладнюється тим, що діючий уніфікований план рахунків орієнтований на формування інформації для складання фінансової звітності. В результаті, існуюча система бухгалтерського обліку не забезпечує формування інформаційної бази для складання усіх видів звітності, зокрема, податкової.

Для розв’язання проблеми зближення бухгалтерського та податкового обліку фахівцями Науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів України було розроблено методику, яка була запроваджена у формі Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 29.12.2006 р. №1316 (далі – Положення № 1316).

Цим Положенням було здійснено спробу відстежити зв’язок доходів і витрат у бухгалтерському обліку з валовими доходами та валовими витратами через постійні та тимчасові різниці для складання декларації з податку на прибуток та забезпечення зіставлення і відповідності бухгалтерського та податкового обліку.

З цією метою було передбачено коригування даних бухгалтерського обліку на суму постійних і змінних податкових різниць. При цьому податковою різницею визнається різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходу, витрат активів і зобов’язань у бухгалтерському обліку та податковому законодавстві.

Наслідком цього було б суттєве збільшення обсягу облікової роботи, оскільки бухгалтери будуть змушені обчислювати різниці між податковими і обліковими оцінками двічі та робити значну кількість додаткових записів в аналітичному обліку, Як наслідок, Положення № 1316 було скасовано.

Це вкотре свідчить, що спрощення процедури складання податкової звітності за даними бухгалтерського обліку цілком залежить від методики розрахунку податку на прибуток, закладеної в податковому законодавстві.

Аналіз підходів до формування інформації в системі національних рахунків і в системі бухгалтерського обліку дозволяє визначити термінологічні, класифікаційні, оціночні та методологічні невідповідності цих систем:.

Термінологічні розбіжності пов’язані із різним трактуванням однакових термінів і застосуванням різних термінів для схожих об’єктів спостереження.

Класифікаційні відмінності обумовлені, перш за все, відмінами у підходах до класифікації витрат, нефінансових активів, товарів і послуг.

Головною відміною у підходах до оцінки є те, що в системі СНР зміни в активах і багатстві обчислюються за цінами, які діють на момент операції, а в бухгалтерському обліку зберігається пріоритетність історичної (фактичної) собівартості. Це призводить до значних відмін у трактовці доходу, витрат, продукції, інвестицій, прибутку тощо.

Методологічні розбіжності полягають передусім у підходах до застосування принципу подвійного запису в бухгалтерському обліку та СНР.

На наш погляд, узгодженість макро- і мікро обліку неможливо досягти шляхом уніфікації термінів, методів оцінки і підходів до класифікації.

По-перше, спроби підпорядкування бухгалтерського обліку статистиці (в СРСР у 30-х роках ХХ століття) і об’єднання бухгалтерського обліку і статистики в бувшій НДР (на початку 70-х років) закінчились невдачею.

Крім того, навіть у Франції, де дані бухгалтерського обліку тісно ув’язані з СНР, дані обліку перетворюються у статистичних органах із допомогою проміжної системи, а значна частина додаткової інформації надходить з податкових органів, а не з підприємств.

По-друге, варіативність методів і оцінок в бухгалтерському обліку не призводить до зростання розбіжностей між бухгалтерським обліком і СНР.

Виходячи з цього, слід відмовитись від концепції пріоритетності того чи іншого користувача або галузі права, оскільки це неминуче призведе до субординації бухгалтерського обліку. Сучасна система бухгалтерського обліку має базуватись на паритетності потреб користувачів.

За цих умов головною практичною проблемою є забезпечення в межах однієї системи обліку потреб користувачів, інтереси яких суттєво відрізняються.. Для цього можна застосовувати фасетну класифікацію для побудови системи аналітичних рахунків, тобто в межах одного синтетичного рахунку виділяти кілька масивів аналітичної інформації. Формування такої інформації потребує вирішення питання щодо запису інформації одночасно в кількох аналітичних розрізах. Одним з них є застосування подвійного запису в розрізі напрямів класифікації аналітичних рахунків.

Отже, в системі синтетичних і аналітичних рахунків бухгалтерського обліку можна отримувати окрему інформацію, що цікавить різних користувачів.


Гордополов В.Ю., к.е.н., старший викладач

Київський національний торговельно-економічний університет

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ


З розвитком ринкових відносин в Україні змінилися умови здійснення господарської діяльності підприємств торгівлі.

Глобалізація торговельної діяльності передбачає пошук нових, більш ефективних форм і методів управління всією інфраструктурою торгівлі, в тому числі і в секторі управління витратами.

Здійснювати вплив на об’єкт управління можливо тільки при наявності інформації про сам об’єкт, його внутрішню будову, чинники, що впливають на такий об’єкт. Вітчизняними та зарубіжними вченими [1,2,3] приділена значна увага в дослідженнях етапів управління, кожний з яких можливо здійснити лише при наявності інформації про об’єкт управління.

Проведене дослідження дає підставу розглядати управління витратами, в двох різних аспектах: як процес, тобто сукупність конкретних дій, що спрямовані на досягнення певної мети, і як систему, тобто сукупність взаємозалежних та взаємопов’язаних елементів, які у своїй взаємодії повинні забезпечувати процес управління.

Результати дослідження теоретичних розробок у сфері менеджменту, а також практичних аспектів діяльності підприємств торгівлі дають привід стверджувати, що в системі управління витратами торговельного підприємства облік і внутрішній контроль займають провідне місце, оскільки є не тільки його інформаційним забезпеченням, а і основними етапами процесу управління.

Проблемам обліку присвячено багато наукових праць як вітчизняних, так і закордонних вчених - економістів.

Витрати торговельного підприємства в основному знаходять своє відображення у фінансовому обліку, а затрати – в управлінському обліку.

Таким чином, управління витратами здійснюється на підставі інформації, що забезпечується управлінським і фінансовим обліком, які при спільній меті виконують різні завдання.

Відсутність належним чином організованого аналітичного обліку не дозволяє проводити поглиблений аналіз витрат та приймати адекватні управлінські рішення.

Функцією управління, що безпосередньо пов'язана з обліком, є контроль витрат.

Результати проведеного дослідження свідчать, що в підприємствах роздрібної торгівлі в основному застосовується ретроспективний контроль витрат, який здійснюється за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду і не дозволяє прямо впливати на розмір та структуру витрат. Враховуючи, що термін реалізації певних видів товарів складає декілька днів, а багатьох - в межах місяця, ретроспективний контроль не дає можливості вчасно зафіксувати відхилення в розмірі та рівні витрат за товарними групами і прийняти адекватні управлінські рішення. Тому для удосконалення системи управління витратами підприємств роздрібної торгівлі необхідне запровадження поточного контролю, який дозволить мінімізувати відхилення від бюджетних показників в розмірі та структурі витрат за центрами відповідальності та групами товарів.

Прийняття будь-якого обґрунтованого управлінського рішення на підприємстві торгівлі неможливе без детального економічного аналізу в цілому і аналізу витрат, зокрема. Останній, як інструмент контролю, передусім, покликаний забезпечити необхідною інформацією управлінський персонал підприємства, який відповідає за планування, організацію контролю за господарсько-фінансовими операціями та приймає в межах своєї компетенції різноманітні адміністративні рішення. Як свідчать результати проведеного нами анкетування, у вітчизняних підприємствах роздрібної торгівлі майже не застосовуються аналітичні процедури контролю.

Отже, для підвищення ефективності торговельного менеджменту пропонуємо налагодження аналітичного обліку і оперативного контролю витрат за центрами відповідальності та в розрізі окремих калькуляційних статей з використанням аналітичних процедур контролю на базі сучасних комп’ютерних технологій, що дозволить контролювати розмір та доцільність витрат на кожному етапі торговельного процесу, а також за групами та найменуваннями товарів.

Література:

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент : учеб. курс. / И.А. Бланк. – К. : Ника-Центр; Эльга, 2001. – 528 с.
   
2. Бутко А.Д. Методи і моделі прийняття управлінських рішень в аналізі та аудиті : навч. посіб. / А.Д. Бутко, О.О. Заремба. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – 262 с.
   
3. Мицкевич А.А. Управление затратами и прибылью: учеб. курс. / А.А. Мицкевич – М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест: Институт экономических стратегий, 2003. 192 с.
   
4. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку : підручник / М.Т. Білуха. – К. : Київ. держ. торг.-екон ун-т, 2000. – 692 с.
   
5. Бухгалтерський управлінський облік : підруч. для студ. спец. 7.050106 «Облік і аудит» вищ. навч. закл. / Ф.Ф. Бутинець (ред.), Т.В. Давидюк, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Житомир : ПП «Рута», 2002. – 480 с.
   

Грінько А.П., к.е.н., професор

Кваша О.О., асистент

Харківський державний університет харчування та торгівлі


ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД АВТОМАТИЗОВАНОЇ

СИСТЕМИ ОБЛІКУ ДЛЯ ПІДПРИЄМТСВ

РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРТСВА


На сучасному етапі господарювання, основною метою при впровадженні інформаційних технологій на підприємствах ресторанного господарства є автоматизація процесів управління, саме їх ефективність визначає, в кінцевому результаті, успіх усієї його господарської діяльності.

Тому, в підприємстві ресторанного господарства ТОВ «МЕРІДІАН – 1» застосовують автоматизовану систему обліку та управління «Molino».

Особливістю структури системи «Molino» є її модульна архітектура, розроблена безпосередньо на підприємстві ресторанного господарства та впроваджена в його діяльність. Системі притаманні такі властивості:

• Універсальність і глибина опрацювання реалізованих в системі рішень дозволяють використовувати її на всіх рівнях підприємства самого різноманітного профілю та масштабу.
  
• Гнучкість та простота налагодження системи дозволяє адаптувати її до умов практично любого підприємства, навіть самими користувачами.
  
• У системі реалізовано ряд важливих функцій, без яких неможливо здійснювати ефективне управління підприємством, у тому числі міцна підтримка виробництва, розвинені засоби оперативного планування, елементи економічного аналізу та ін. Система має багато інтерактивних звітів, які надають необхідну інформацію в зручному для користувача вигляді.
  
• У системі реалізовано унікальний набір додаткових засобів, які дозволяють знано спростити її засвоєння, знизити трудові затрати в експлуатації системи, зробити її максимально зручною та скоротити вірогідність помилок.
  
• Цінова політика. Витрати на її розробку та впровадження знано нижчі, ніж затрати пов’язані з придбанням більшості відомих систем подібного класу та аналогічної функціональності.
  

До функціонального складу системи входять:

• підсистема бухгалтерського обліку;
  
• підсистема матеріального обліку;
  
• підсистема обліку грошових коштів;
  
• підсистема обліку виробництва;
  
• підсистема обліку економічного аналізу;
  
• підсистема обліку взаєморозрахунків з контрагентами;
  
• підсистема обліку основних засобів;
  
• підсистема обліку моніторінга підприємства;
  
• підсистема мобільний клієнт для PDA.
  

Всі підсистеми застосовують загальну базу даних та здійснюють обмін інформацією між собою, що дозволяє створювати на підприємстві єдине інформаційне середовище, загальне для всіх його центрів відповідальності. Наприклад, підсистема матеріальних ресурсів використовує не тільки дані стосовно залишків сировини в барі, холодному, гарячому чи кондитерському цехах, а також інформацію підсистеми обліку основних засобів, щодо амортизації обладнання із підсистеми обліку виробництва та ін.

Підсистема бухгалтерського обліку призначається для реєстрації бухгалтерських операцій і формування на їх основі відповідної підсумкової інформації, а також підготовки бухгалтерських звітів у вільній формі.

Підсистема матеріального обліку використовується для відображення операцій пов’язаних з матеріальними та товарними цінностями й отримання відповідної кінцевої інформації.

Підсистема обліку грошових коштів застосовується для надання

інформації щодо їх обігу: (залишки та рух готівкових та безготівкових засобів), а також банківських й касових операцій.

У підсистемі обліку виробництва відображаються операції, які пов’язані з виробничою діяльністю підприємства і отримується оперативна інформація про залишки на виробництві, фактична собівартість продукції, заробітна платня робітникам виробництва та відповідні звіти.

Підсистема економічного аналізу необхідна для статистичної обробки накопиченої інформації та розрахунку деяких економічних показників, які характеризують діяльність підприємства.

Підсистема взаєморозрахунків з контрагентами застосовується для відображення інформації стосовно дебіторської, кредиторської заборгованості, обороти з контрагентами та облік складних взаєморозрахунків,а також інформацію щодо поставки товарів. Під контрагентами в системі розуміють постачальників, споживачів, державні та недержавні фонди й інші суб’єкти, з якими співпрацює підприємство. При цьому один контрагент може одночасно бути як постачальником, так і споживачем.

Підсистема обліку основних засобів надає інформацію для податкового та бухгалтерського обліку про стан основних засобів, накопичений знос (амортизацію), ведення обліку операцій з основними засобами, інструментами, нематеріальними активами і МШП, які належать ТОВ «МЕРІДІАН – 1» або використовуються їм на правах оренди.

Підсистема мобільний клієнт для PDA – надає доступ до окремих даних системи за допомогою кишенькового комп’ютера. Це дозволяє підприємству організовувати оперативну роботу з клієнтами на відстані, приймати та організовувати замовлення мобільно, або прийом даних із центрів відповідальності, які не мають власної комп’ютерної техніки.

Підсистема обліку моніторінга підприємства веде моніторинг показників діяльності підприємства та видає повідомлення щодо контролю показників господарської діяльності підприємства. Наприклад, про перевищення можливої заборгованості підприємства, вичерпання запасів продукції чи строку дії договору та ін. У підсистемі передбачено постійне розширення набору контролюючих параметрів.

Систему «Molino» можна віднести за своїми характеристиками та властивостями до системам ERP класу. Вона призначена для комплексної автоматизації підприємства різного масштабу: від підприємства в цілому до окремого центру відповідальності. Система вирішує задачі обліку та планування матеріальних і фінансових ресурсів, виробництво, аналізу показників роботи підприємства тощо.

Таким чином, надання інформації в реальному масштабі часу та можливість її деталізації дозволяє оперативно аналізувати структуру діяльності підприємства.


Гурська О.М., асистент

Національний університет «Львівська політехніка»