Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Вид материала

Содержание

Поняття “контроль” у науковій літературі
Рис. 1. Систематизація поглядів науковців ХІХ та ХХ ст. щодо тлумачення сутності поняття “контроль”
Побудова управлінського обліку витрат як інформаційної системи бюджетних установ
Рисунок 1. Складові системи управлінського обліку в бюджетних установах
Автоматизований облік запасів підприємств громадського харчування
Рисунок 1 Схема руху запасів на підприємствах громадського харчування
Аспекти розвитку ринку праці та
Обліково-аналітична робота підприємств в умовах фінансової кризи
Гало Міклош, Кванц Йожеф - Galó Miklos, Kvancz Jozef

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 32

Етап обліку запасів	Об'єкти оцінки якості облікового процесу
Первинний	1.Інформація про надходження\|вступ\|, наявність і вибуття запасів на підприємстві. 2.Первинні документи по наявності і руху запасів (рахунки-фактури, накладні, картки складського обліку, вимоги на відпуск матеріалів, лімітно-забірні карти).
Поточний	Облікові регістри (відомості аналітичного обліку запасів, журнали 3,5, Головна книга).
Підсумковий	1.Показники підсумкового обліку\|урахування\| (розрахунки нормування, оборотності і ефективності використання запасів). 2.Форми фінансової звітності (ф.№1,5).

Результатом перевірки службою внутрішнього аудиту якості ведення бухгалтерського обліку|урахування| є|з'являється| аудиторський висновок|ув'язнення|. Для підвищення якості бухгалтерського обліку|урахування| запасів служба внутрішнього аудиту може запропонувати впровадження різноманітних графіків:

1) графіки надання в бухгалтерію первинних документів;

2) графіки документообігу первинних документів по обліку|урахуванню| запасів;

3) графіки надання зведеної|зведеній| інформації за певний період;

4) графіки складання фінансової, внутрішньої та статистичної звітності;

5) сітьові|мережних| графіки із|із| залученням інших відділів підприємства.

Система внутрішнього аудиту є|з'являється| найбільш ефективною для оцінки якості бухгалтерського обліку|урахування| запасів, якщо розроблені стандарти і чіткі правила незалежності внутрішнього аудиту та аудитори мають високий кваліфікаційний рівень.

Таким чином, система бухгалтерського обліку|урахування| формує інформацію для широкого круга|кола| зацікавлених внутрішніх і зовнішніх користувачів. Бухгалтерський облік|урахування| є|з'являється| основою для підготовки фінансової, управлінської, податкової та статистичної звітності. Звітна інформація використовується в аналізі, нормуванні, плануванні|плануванні| різних показників діяльності підприємства (у тому числі запасів). Тому якість бухгалтерського обліку|урахування| має бути одним з головних|чільних| об'єктів аудиторської перевірки.

Внутрішні аудитори повинні оцінювати якість бухгалтерського обліку|урахування| на всіх його етапах (первинний, поточний, підсумковий). Для кожного етапу бухгалтерського обліку можна виділити свої об’єкти оцінки якості: первинні документи, облікові регістри, розрахунки, фінансова звітність. Дії внутрішніх аудиторів, відповідно до специфіки кожного етапу обліку, повинні бути направлені на: 1) оцінку якості організації облікового процесу; 2) оцінку якості функціонування облікового процесу; 3) оцінку якості результату облікового процесу. Аудитор повинен пропонувати для кожного етапу відповідні заходи щодо підвищення якості, щоб створити на підприємстві в цілом ефективну систему обліку|урахування|. Висока якість бухгалтерського обліку|урахування| повинна забезпечити його незалежність, що дає можливість|спроможність| надання інформації для складання всіх видів звітності.

Література

1. Бондаренко Н.О. Аудит суб’єктів підприємницької діяльності /Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М.-К: Центр навчальної літератури, 2004.-300с.

2.Бычкова С.М. Понятие “качество” в аудите и бухгалтерском учете/Бычкова С.М., Итыгилова Е.Ю.//Аудиторские ведомости.-2005.-№3.-с.26-31.

3.Гончарук Я.А. Аудит /Гончарук Я.А., Рудницький В.С.- К: Знання, 2007.- 443с.

4.Давидов Г.М. Аудит /Давидов Г.М.-К:2004.-510c.дов Г.М. Аудит /Давидов Г.М.-Кондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М.-К

Бутинець Т.А., к.е.н., доцент

Житомирський державний технологічний університет

Розвиток господарського контролю:

проблеми ХХ-ХХІ ст.

У XXІ ст., перед нашими науковцями виникли дві важливі задачі: одна практична – організація на великих підприємствах нової системи обліку і ВК, які відповідали міжнародним стандартам та здатних задовольнити нові потреби; інша теоретична – встановлення наукових принципів, що виводять облік і систему ГК з емпіричної області і остаточно направляють їх на шлях прогресу.

Зауваження, що обидві задачі до тепер практично не вирішуються. У свій час успішно розвивалася практична доктрина ГК, поступово виникла і наука про нього. Саме у другій половині XX ст. головним чином завдяки працям таких учених, як Ф.Ф. Бутинець, І.Бєлобжецький, А. Шпіг, М. Штейнман, Б. Усач, а також учених-ентузіастів (Н.Р. Вєйцман, Гомберг) народилася нова галузь науки – про контроль, або, як її назве Ф.Ф. Бутинець – самостійна галузь знань про ГК.

Теорія професорів Ф.Ф. Бутинця, М.Г. Бєлова, М.Я. Штейнмана, І.А. Бєлобжецького просвічувала “дно практики”, пояснювала його в новому для того часу руслі.

Відомо, що наука починається з критики міфів, з розвіяння стихійних обрядів. Вперше в колишньому СРСР проф. Ф.Ф. Бутинець показав наївність діючих класифікацій контролю, помилковість вживаних форм, він вперше став конструювати і осмислювати категорії ГК, його закони і принципи, тобто те, що робить науку про контроль справжньою наукою. Навіть такі кардинальні поняття контролю, як перевірка, ревізія, обстеження виникли як чисто робочі терміни, що дозволяють вивчати зміни в об'єктах, що піддаються контролю.

Професія контролерів сформувалася випадково, вона включала або осіб, з якихось причин тих, що випадково прийшли в лоно контролю, це перш за все математики, технологи і юристи, для яких заняття контролем були випадковим проведенням часу, або чисті практики, для яких вся наука зводиться до того, – зверху написати акт і дату, а знизу тексту поставити свій підпис. Характерно, що навіть у радянський період на ревізорську посаду професійного бухгалтера підібрати було неможливо. Тут відігравали два важливих фактори: роз’їздний характер роботи та низька оплата праці. За будь-які “привілеї” жорстко карали.

У незалежній Україні дехто сміливо оголошує аудит наукою, хоча не знає, що таке наука. І ось сьогодні їх “насіння” дає гідний плід: захищаються десятки дисертацій з аудиту, майже в кожному дослідженні третій розділ присвячується аудиту. Коли б хтось задумався, що там досліджується з обліково-аналітичних проблем? Аудит основних засобів, запасів, оплати праці, тощо. А деж подівся контроль? Ось як можна знищити розроблену систему ГК, коли не володіти теорією та практикою контролю. Але кожній грамотній людині зрозуміло, що з практики контролю поступово виділяється його теорія, і з цього моменту сама практика стає іншою, теорія розширює її горизонти.

Наші попередники, які у свій час засвоїли марксистські правила, працювали упевненіше за своїх предків. Вони сприймали контроль в логічних категоріях, розуміли його функції, ефективність і, що дуже важливо, вчилися теоритичному опису процедур. Деякі навіть щиро думали, що “Теорія ГК – це Ленінське вчення”. Пророки ГК – проф. М.Г. Бєлов і В.А. Полторадня, здавався їм прапороносцем нової великої ери, а воронєжський колега – проф. І.А.Бєлобжецкий – філософом і пропагандистом найсучаснішого, на їх думку, фінансово-господарського контролю. Нова методологія та вперше що з'явилася в конторах примітивна обчислювальна техніка, давали контролю, як здавалося багатьом, пропуск в XXІ ст.^¹

Разом з тим вони не розуміли меж досягнутого, вони не здогадувалися, що створені ними і часто взаємоконкурентні теорії не відміняли практики, вони не були новою парадигмою, новим кроком у розвитку ідеї контролю, не відкривали нових шляхів його еволюції, але вони по іншому осмислювали контроль, розширювали його межі та заглиблювали сутність. Хтось давно з поетів сказав, що “треба не шукати нові шляхи, не йти вперед, - а заглиблюватися…” На жаль, у наших теперішніх дослідників контролю цієї глибини не видно. Є просте переписування західної практики аудиту, яку досить складно пристосувати до умов теперішнього життя, наших традицій, культури та менталітету. Традиція – людська практика, переконання, які передаються від одного покоління до іншого [^², с. 394].

Ментальність не має внутрішньої диференціації на економічну, політичну, моральну та інші складові, а виступає як цілісне духовне утворення. Тому її часто визначають як “дух народу”, те, що пронизує всі царини життєдіяльності людей. Тому не можна довільно змінювати назви контролю, наприклад, аудит, надзор, люстрація і т.д. Все це слід враховувати, досліджуючи теперішні проблеми науки про контроль.

Бутинець Ф.Ф., д.е.н., професор

Житомирський державний технологічний університет

ПОНЯТТЯ “КОНТРОЛЬ” У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Контроль відображає конкретний вид діяльності – у системах управління він виділений у відокремлену сферу діяльності, а отже, проявляється як безперервний процес управління. Контроль – один з найважливіших засобів попередження порушень, виявлення незаконних дій у процесі господарювання. Саме ефективний контроль діяльності суб’єкта господарювання забезпечує зниження собівартості продукції, підвищує рентабельність діяльності підприємства, покращує використання необоротних і оборотних активів. Але проблемою сучасної економічної теорії є неузгодженість в термінології і теорії контролю, що породжує плутанину вже на початковому етапі організації системи контролю, адже не можна організувати будь-яку діяльність не знаючи змісту її поняття.

Питанням контролю присвячено наукові праці Т.А. Бутинець, І.А. Бєлобжецького, М.Т. Білухи, Є.В. Калюги, В.Ф. Максімової, В.М. Мурашко, С.М. Петренко, Б.Ф. Усача, В.О. Шевчука та ін.

Питання контролю завжди були актуальними, про що свідчать дослідження науковців у галузі господарського контролю, в яких зроблено немало спроб дати аналіз поняття “контроль” на всіх етапах розвитку економіки. Протягом певних періодів актуальність даного питання зростала, протягом інших – зменшувалася, але цікавість вчених до категорії “контроль” ніколи не зникала. Так, наприклад, аналіз динаміки дослідження категорії контролю у Віснику Житомирського державного технологічного університету показав, що до 2001 р. прослідковувалася стабільність у дослідженнях даної категорії (біля 5 статей в рік). Але в період з 2002 р. по 2004 р. спостерігається різке зростання інтересу вчених до проблем контролю. Це, насамперед, пов’язано з виникненням та розвитком нової концепції контролю – контролінгу, а також з усвідомленням того, що в сучасних умовах нестійкого розвитку економіки необхідне посилення ролі системи внутрішнього контролю в діяльності підприємств. З 2005 р. відбулося незначне зниження кількості опублікованих статей в науковому журналі, присвячених проблемам контролю, але все ж таки їх рівень залишився на досить високому ріні.

На сьогодні серед економістів немає єдиної думки щодо трактування сутності поняття “контроль”.

Розглянемо як в ХІХ та ХХ ст. науковці визначали дане поняття, що систематизовано на рис. 1.

Рис. 1. Систематизація поглядів науковців ХІХ та ХХ ст. щодо тлумачення
сутності поняття “контроль”

Отже, до 1900 р. об’єктом контролю було майно власника та діяльність підприєтва в цілому, але відчувалася нерозробленість методик здійснення контролю, не було обґрунтованої доказової бази контролю. У період з 1900 р. до 1917 р. категорія контролю дещо трансформувалася і почала використовуватися вченими в якості перевірки для забезпечення фінансового благополуччя суб’єкта контролю. Починаючи з другої половини ХХ ст. відбувалося формування поглядів вчених про контроль як про систему перевірки, яка передбачає систематичне спостереження за результатами діяльності суб’єкта господарювання та ухвалення рішень щодо усунення виявлених відхилень.

Історично термін “контроль” походить від французького слова “controle” – перевірка або спостереження. На сьогодні у підходах до визначення контролю не існує єдиних поглядів. Для більш ґрунтовного дослідження сутності поняття “контроль” і визначення підходів до його розуміння проведемо власне дослідження даного поняття. Систематизація більше 60-ти визначень поняття “контроль” представлена на рис. 2.

Рис. 2. Систематизація підходів науковців щодо трактування
сутності поняття “контроль”

Отже, дослідження підходів до визначення сутності поняття “контроль” показують, що погляди вчених в даній сфері суттєво відрізняються. Існує досить велика кількість визначень контролю, але, на нашу думку, можна виділити три основні підходи до трактування сутності даного поняття:

система спостереження та перевірки;
складова (елемент) управління;
функція управління.

Охарактеризуємо детальніше кожен з цих підходів. Відповідно до першого підходу, контроль – це систематичне спостереження та перевірка процесу функціонування відповідного об’єкта. Контроль здійснюється з метою оцінки обумовленості та ефективності прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання, виявлення відхилень від цих рішень, усунення несприятливих явищ і, за необхідності, інформування про них компетентних органів.

Якщо розглядати контроль як елемент управління, то він є складовою управління економічним об’єктами та процесом, що передбачає нагляд за об’єктом з метою перевірки відповідності стану об’єкта, який перевіряється, бажаному та необхідному, визначеному законами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними документами, а також програмами, планами, договорами, проектами тощо.

Контроль також є однією з основних функцій управління, заключною стадією управлінського процесу. За його допомогою здійснюється обернений зв’язок між об’єктом і суб’єктом управління. Таким чином, контроль – це функція управління, система прав, обов’язків і дій уповноважених осіб з перевірки дотримання суб’єктом, що управляється, прийнятих рішень, і або оцінки здійснених суб’єктом, що управляється, операцій на предмет дотримання інтересів суб’єкта, що управляє.

Таким чином, аналіз сутності поняття “контроль” дозволив виділити три основні підходи до його трактування: як систему спостереження і перевірки, як складову частину управління, як функцію управління.

Література:

Белобжецкий И.А. Ревизия и контроль в промышленности: учеб. пособие / И.А. Белобжецкий. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 294 с.
Бутинець Т.А. Внутрішній контроль: суть і зміст / Т.А. Бутинець // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Серія: Економічні науки. – Житомир: ЖДТУ, 2008. – № 2 (44). – С. 31-42.
Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія: підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності “Облік і аудит” / Ф.Ф. Бутинець, В.П. Бондар, Н.Г. Виговська, Н.І. Петренко. – 4-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2006. – 560 с.
Дікань Л.В. Контроль і ревізія: Навчальний посібник. / Л.В. Дікань. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 327 с.
Полторадня В.А Ревизия и контроль хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий / В.А. Полторадня. – К.: Изд-во киевского университета. – 1967. – 267 с.
Райзберг Б.А. Современный экономический словарь / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш – М.: ИНФА – М, 1996. – 496 с.
Шидловская М.С. Финансовый контроль и аудит: учеб. пособие / М.С. Шидловская. – Мн.: Выш. шк., 2001. – 495 с.

Вакун О.В., викладач

Івано-Франківський інститут менеджменту

Тернопільського національного економічного університету

ПОБУДОВА УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ВИТРАТ ЯК ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

В сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні зростає роль та створення ефективних та раціональних систем управління діяльності бюджетних установ. За цих обставин постає завдання формування необхідної інформаційної управлінської бази для управління різними процесами, вирішальну роль у створенні якої відіграє управлінський облік, який не просто реєструє факти, а й забезпечує користувачів всіх рівнів необхідною інформацією.

В більшості бюджетних установ України управлінський облік ще не сформувався як цілісна система збору, аналізу і представлення корисної інформації з ціллю прийняття на її основі оперативних, стратегічних і тактичних рішень. Відсутня єдина методична база формулювання управлінського обліку як процесу. Управлінський облік - це процес, який вдосконалює планування, вимірювання і функціонування систем будь-якої інформації, який направляє дії апарату управління, мотивує поведінку, підтримує діяльність всіх ланок установ, необхідних для досягнення цілей [1].

У системі управлінського обліку здійснюється оцінка прийняття рішень на різних рівнях управління з точки зору стратегії діяльності. В сучасному розумінні у терміні «управлінський облік» все більше наголос робиться на слові «управлінський», оскільки організація і методика цього виду обліку направлена на рішення саме управлінських задач. Виникнення та існування управлінського обліку обумовлені конкретною ціллю - допомогти внутрішнім користувачам примати більш обґрунтовані рішення. Основною ціллю управлінського обліку, який призваний задовольняти інформаційні потреби внутрішніх користувачів є підвищення ефективності управління,в частині - планування, нормування, контролю та прийняття управлінських рішень [2, с. 27-35].

Як інформаційній системі управлінському обліку притаманні властивості: цілісність та неподільність, взаємозв'язок і організація. Зміст системи уточнюється відповідно до змісту функціональної підсистеми та підсистеми забезпечення. Складові системи управлінського обліку бюджетної установи зображені на рисунку 1.

Функціональна підсистема представлена сукупністю завдань, згрупованою за ознакою мети управління, що досягається. Підсистема забезпечення включає елементи інформаційного забезпечення (довідники, нормативи), математичне забезпечення (сукупність методів, прийомів, програм, що забезпечують механізм підготовки інформації для обґрунтування управлінського рішення), технічного забезпечення (технічні засоби, що забезпечують обробку та передачу інформаційних потоків).

Рисунок 1. Складові системи управлінського обліку в бюджетних установах

Таке тлумачення демонструє нерозривний взаємозв'язок з іншими складовими системи обліку, а також дозволяє виділити управлінський облік в окрему підсистему інформаційного забезпечення, унікальність якої полягає в обов'язковій націленості на психологію окремого менеджера при вирішенні конкретної управлінської системи.

Отже, управлінський облік є ефективним інструментом управління, його запровадження дасть можливість приймати управлінські рішення з урахуванням економічних наслідків, контролювати витрати за структурними підрозділами за різні періоди, калькулювати собівартість послуг, а також формувати економічну стратегію навчального закладу.

Для того, щоб дані управлінського обліку формувались цілеспрямовано, потрібно розглядати його як інформаційну систему.

Література:

Шоста Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція: «Сучасна наука в мережі інтернет» тези Лепетан І.М., Дьянкова С.Ю. Важливість та проблеми управлінського обліку в сучасних умовах господарювання: [Електронний ресурс]. – режим доступу: a rel="nofollow" href=" " onclick="return false">ссылка скрыта
Левицька С. Управлінський та внутрішньогосподарський облік: завдання, мета, чинники ефективного впровадження // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - №2. – С. 27-35.

Волинець В.І., к.т.н., доцент

Гордополова Н.В., к.е.н., доцент

Вінницький інститут економіки ТНЕУ

АВТОМАТИЗОВАНИЙ ОБЛІК ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

Одним з шляхів вдосконалення обліку, контролю та аналізу господарської діяльності підприємств є використання автоматизованих обліково-аналітичних систем, зокрема систем автоматизованого бухгалтерського обліку, застосування яких дозволяє підвищити якість, оперативність, точність, об’єктивність вихідної облікової інформації та надати її у зручному для подальшого аналізу й прийняття рішень вигляді.

Сучасні системи автоматизованого бухгалтерського обліку містять великий набір типових рішень, серед яких широке застосування набула система «1С: Бухгалтерія», призначена для застосування на виробничих і торговельних підприємствах. Для автоматизації бухгалтерського обліку на підприємствах громадського харчування існує спеціалізоване рішення – система «1С-Рарус: Громадське харчування», розроблена на основі типового рішення «1С: Бухгалтерія». Недоліком обох систем є те, що облік запасів ведеться за схемою, прийнятою на виробничих підприємствах, в той час як на більшості підприємств громадського харчування використовується інша схема обліку, яка має свої особливості.

Метою даної роботи є розширення функціональних можливостей системи автоматизованого бухгалтерського обліку «1С: Бухгалтерія», котрі дозволять використовувати її для обліку запасів підприємств громадського харчування за будь-якою схемою: прийнятою як на виробничих підприємствах, так і на підприємствах громадського харчування. Для досягнення поставленої мети необхідно визначити склад господарських операцій та бухгалтерських проведень з обліку запасів підприємств громадського харчування, склад та особливості засобів системи «1С: Бухгалтерія», за допомогою яких можуть реєструватись вказані господарські операції, а також віднайти та реалізувати необхідні зміни в їхній структурі та алгоритмах функціонування.

Рух запасів на підприємствах громадського харчування можна представити у вигляді схеми, зображеної на рис. 1.

Для обліку запасів підприємств громадського харчування засобами системи «1С: Бухгалтерія» необхідно:

- настроїти на рахунку 23 «Виробництво» ведення обліку сировини та товарів у виробництві в розрізі місць збереження, номенклатури та партій, а облік продукції власного виробництва вести на рахунках 281 «Товари на складі» та 282 «Товари в торгівлі»;

Рисунок 1 Схема руху запасів на підприємствах громадського харчування

- забезпечити можливість визначення в довіднику місць збереження двох додаткових видів складів: продуктових та виробничих, на яких облік запасів ведеться за первісною вартістю або цінами продажу на рахунку 281 «Товари на складі» та рахунку 23 «Виробництво» за цінами продажу відповідно;

- визначати в довіднику номенклатури для кожного запасу вид "товар" для обліку доходів від реалізації на рахунку 702 «Доходи від реалізації товарів» та обліку собівартості на рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів»;

- розширити можливості документів, забезпечивши роботу документів «Прибуткова накладна», «Повернення постачальнику» та «Калькуляція» з продуктовими, виробничими та роздрібними складами, документів «Видаткова накладна», «Накладна на повернення», «Роздрібна накладна» та «Повернення в роздріб» – з продуктовими складами, документу «Переміщення» – з продуктовими та виробничими складами;

- забезпечити формування переліченими документами відповідних бухгалтерських проведень.

Поставлені задачі були реалізовані в режимі конфігуратора системи автоматизованого бухгалтерського обліку «1С: Бухгалтерія», в якому були внесені відповідні зміни до структур та алгоритмів функціонування розглянутих засобів системи, що розширило функціональні можливості системи й дозволило застосовувати її не лише на виробничих і торговельних підприємствах, а й на підприємствах громадського харчування.

Вольська А. О., асистент

Подільський державний аграрно-технічний університет

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ ТА

БОРОТЬБИ З БЕЗРОБІТТЯМ

Сьогоднішньому етапу розвитку суспільства й економіки притаманні протиріччя між необхідністю побудови сучасної соціальної системи і відсутністю належних соціально-економічних умов; між необхідністю в значних фінансових ресурсах і реальними можливостями держави щодо фінансування соціальної сфери; між старими організаційними формами, новими завданнями економічної реформи і негативними явищами в суспільстві^³. Важливу роль у фінансовій системі відіграє соціальне страхування, що тісно пов’язане з виконанням специфічних функцій та формує фонди фінансових ресурсів, основне призначення яких покрити втрати економіки, окремих громадян, що виникли з непередбачених причин. Жодна модель фінансової системи не може успішно діяти без розвиненої форми соціального страхування. Про виняткову роль соціальної функції держави свідчить значна питома вага у бюджетах демократичних країн видатків на соціальні потреби.

Сьогодні в країні значну частину видатків держбюджету спрямовано на соціальні цілі. Проте варто усвідомлювати, що стабільне зростання життєвого рівня і досягнення соціальної гармонії можливе лише у разі здійснення системних загальноекономічних та фінансових перетворень, створення сучасного порядку і гнучкої системи соціального забезпечення та соціального страхування.

Кожна працююча людина має подбати про свій захист від негативних соціальних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, запровадження нових форм організації виробництва і праці. Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна самозабезпечувальна система обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок втрати зайнятості з незалежних від застрахованих осіб обставин.

Проблемам становлення та розвитку системи соціального страхування в Україні приділялася певна увага вітчизняних науковців^⁴.

Проте недостатньо вивченими залишаються сьогодні проблемні питання формування та використання фонду, ресурси якого призначені для фінансування потреб реалізації державної політики зайнятості населення, а також його місця у фінансовій системі України. Адже однією з соціально-економічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки є формування національного ринку праці, котрий використовує сукупність механізмів, які забезпечують рівновагу і координацію попиту-пропозиції на працю, купівлю-продаж робочої сили та визначення її ціни, організацію оплати праці та соціальний захист найманих працівників через систему соціального страхування.

Негативною рисою ринку праці України, як прямий наслідок процесу перехідного періоду, є вимушена неповна зайнятість або приховане безробіття. Його існування зумовлене надлишком робочої сили, необхідної для виробництва конкурентоспроможної продукції. При цьому слід визнати, що наявний стан розвитку підприємництва, малого бізнесу та інші ринкові перетворення ще не в змозі на належному рівні вирішити проблеми забезпечення ефективної зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення якості життя населення^⁵.

Якнайшвидшого розв’язання потребує проблема дисбалансу між потребами ринку праці та сучасним станом освітньої підготовки. Сьогодні держава витрачає зайві кошти, спочатку навчаючи студента за спеціальністю, що не користується попитом у роботодавців, а потім перенавчаючи того ж випускника, який стає на облік у центрі зайнятості. Впорядкувати ситуацію можливо лише за умови формування, з урахуванням потреб ринку, держзамовлення на фахівців, встановивши чіткий зв’язок між ринком освітянських послуг та відповідною потребою в спеціалістах різного рівня кваліфікації. Також неприпустимим є те, що на ринку праці використовують висококваліфікованих працівників на робочих місцях, для яких не потрібно значної професійної підготовки. Крім наведеного, витрачаються державні кошти на перенавчання спеціалістів замість пошуку для них відповідних їх фахові та освіти робочих місць.

Отже, сучасний стан ринку праці України характеризується наявністю певних проблем, серед яких найважливішими є невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, значна середня тривалість безробіття, наявність вимушеної неповної зайнятості, складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення, необхідність підвищення рівня професійної освіти, професійного навчання працівників, що забезпечить їхню конкурентоспроможність відповідно сучасних умов розвитку економіки.

На підтвердження того, що проблеми безробіття у вітчизняній економіці потребують першочергового вирішення як на макро-, так і на мікрорівні, окреслимо найуразливіші сторони цього багатопланового соціально-економічного явища, які зводяться до кількох основних.

По-перше, значний вплив на стан ринку праці має тінізація економічних процесів, яка призводить до появи тіньової зайнятості, що відбувається без патентів, контрактів та декларування доходів у податкових органах. Зазначена ситуація потребує скоординованої дії фіскальних органів направлених на посилення контролю, що в результаті наблизило б рівень зареєстрованої зайнятості до реальної.

По-друге, диференціація регіональних ринків праці, наявність депресивних регіонів з напруженою ситуацією на цьому ринку і значно вищим рівнем безробіття за одночасно обмеженої можливості щодо трудової міграції, свідчить про недоліки державної системи регулювання зайнятості і безробіття.

По-третє, сучасний стан зайнятості молоді свідчить про несприятливий загалом вплив на неї структурних зрушень, що відбуваються в економіці України. Загальновідомо, кон’юнктура ринку праці значною мірою залежить від динаміки його молодіжного сектора. Як носій робочої сили молодь здатна швидше адаптуватися до нових вимог, але потребує відповідних робочих місць та забезпечення інших елементарних умов праці.

По-четверте, посилюється процес маргіналізації населення, який потребує уваги з боку органів державного управління. При цьому збільшуються абсолютні та відносні показники бідності населення. Так, співвідношення доходів 20% найбагатших до 20% найбідніших верств населення становить у США – 8,9; Великобританії – 6,8; Франції – 6,5; Італії – 6,0; Німеччині – 5,7; Японії – 4,3. В Україні цей показник досягнув 30. Таким чином, зниження рівня бідності, запобігання маргіналізації населення в Україні є одним з першочергових завдань регулювання ринку праці, оскільки саме в цій сфері зберігається право кожного громадянина на реалізацію своїх професійних здібностей та отримання відповідної винагороди за результати праці.

В цілому, посилення ролі фонду соціального страхування на випадок безробіття, як основного джерела фінансування державної політики зайнятості, вбачаємо у реформуванні системи оплати праці на основі росту продуктивності праці оскільки тільки воно, головним чином, спроможне забезпечити фінансову стабільність соціального страхування та сприяти мотиваційній поведінці безробітного населення на ринку праці.

Гадзевич О.І., к.е.н., доцент

Волинський національний університет імені Лесі Українки

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Сучасний етап фінансово-господарської діяльності підприємств характеризується негативним впливом на них впливом макроекономічних процесів. В зв’язку з цим, стосовно до існуючих умов, господарювання підприємств вимагає переосмислення роботи обліково-аналітичних підрозділів. Їх діяльність повинна сприяти організації управління на підприємствах, так як на даний час система обліку, аналізу на підприємстві повинні відігравати сервісну роль в менеджменті.

Вимагає дослідження питання формування окремих підсистем фінансового, управлінського та стратегічно орієнтованого обліку. В сучасних умовах господарювання підприємств обліковим та аналітичним працівникам необхідно більше уваги приділяти питанням оцінки і обліку обєктів інтелектуальної власності, умовам діяльності підприємств в екологічному середовищі.

Необхідно переосмислити структуру, порядок формування і змін у власному капіталі, враховувати при оцінці майна підприємства його справедливу вартість (гудвіл).

Непоодинокою є ситуація зміни вартості майна при відсутності прибутку (внаслідок проведеної переоцінки, збільшення цін на товари), виявлення різниць між фактичним залишком і тим, що підлягає обліку (особливо зараз, коли угоди укладається в іноземній валюті при нестабільному її курсі і змінній купівельній спроможності).

Оперативності подання інформації менеджменту підприємства має сприяти чіткій розподіл функціональних прав і обов’язків між працюючими на підприємстві, складання графіку документообороту. Графік документообороту затверджується для уточнення переліку посадових осіб, які здійснюють господарські операції, їх документування з метою упорядкування переліку і термінів оформлення первинних документів.

Цей графік документообороту має передбачати оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через яких проходить певний первинний документ, мінімальний термін його знаходження у відповідних підрозділах або виконавця.

Такий графік документообороту доцільно оформляти у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, виконавців з зазначенням їх взаємозв’язку і термінів виконання робіт.

Кожному виконавцю, який несе відповідальність за своєчасність і якість складання документів, достовірність даних у них, видається витяг з графіку документообороту, в якому наводиться перелік документів, що стосуються функціональних обов’язків виконання, терміни їх подання та підрозділи підприємства, до яких передаються ці документи.

У відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" всі питання, пов’язані з складанням графіку документообороту, повинні бути відображені у наказі про облікову політику підприємства, який щорічно видає її керівник.

В умовах кризи, необхідності оперативно вирішувати поставлені завдання, перед бухгалтером постають питання не лише реєструвати факти господарської діяльності підприємства, а вирішувати завдання, які б приносили підприємству матеріальні результати.

Постають ситуації, коли бухгалтеру необхідно вирішувати протиріччя, коли, до прикладу, підприємство має грошові кошти, але не має прибутку (одержана виручка за продажу продукції нижче собівартості, кредит або попередня оплата) або, навпаки, коли є прибуток, а не має грошей (відвантажена, але ще не проплачена продукція).

У сучасних умовах господарювання в Україні перед обліковим та аналітичним апаратом підприємств постає першочерговим завданням повного переходу на міжнародну систему бухгалтерського обліку (МБО).

Міжнародний бухгалтерський облік, на відміну від українського, протягом багатьох років обслуговував іншу господарську систему, зокрема ринкову. А в ринковій економіці діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку та збагачення власників підприємств, тому і ведення бухгалтерського обліку здійснюється, насамперед, в інтересах власників підприємств.

Проте здійснення реформи бухгалтерського обліку сьогодні не супроводжується адекватними змінами в інших сферах, зокрема, у веденні статистики, оподаткуванні, системі правових відносин, науки, освіти тощо.

Наприклад, поряд із застосуванням в бухгалтерському обліку ринкової концепції капіталу, чітко простежується спроба відновити концепцію фондового обліку, зокрема, для контролю використання амортизаційного фонду, фондів розвитку, заохочення тощо.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку хоча й ґрунтуються на Міжнародних стандартах фінансової звітності (далі – МСФЗ), але все одно відрізняються від них.

Впровадження в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку дозволить отримати сприятливе економічне середовище насамперед для інвесторів, менеджерів, керівників компаній.

Для вирішення окреслених проблемних питань пропонується розробити та ввести в дію спеціальну державну програму з розвитку бухгалтерського обліку в Україні, як це пропонують окремі дослідники (до якої повинні бути залучені певні державні органи, громадські організації бухгалтерів і аудиторів, провідні вчені-обліковці) з метою посилення інтеграції обліку з іншими функціями управління підприємствами, узгодження нормативних документів з планування та обліку тощо.

Немале значення на даний час має належний рівень знань облікових та аналітичних працівників з інформаційних технологій обліку, аналізу та аудиту, вільне володіння діловою іноземними мовами. В зв’язку з цим гостро постає питання організації відповідних курсів із засвоєння знань і вмінь з даних питань.

Гало Міклош, Кванц Йожеф - Galó Miklos, Kvancz Jozef

Факультет економічних та суспільних наук

Ніредьхазького інституту, Угорщина

The Relation of Reliability and Accounting

The world-wide economic and social realignment originating from the early 90s and higly accelerated today has formed a new situation among those who use the accountancy. Beside the previously determining accounting systems, the new evaluation methods have appeared capable of adjusting to the changing circumstances. We can argue without deeper analysation that we see a certain revolution in the accountancy. Studying the accounting regulation of any country, body, organization each word as a basic norm that the financial statements must provide a reliable and nuanced picture about the asset, financial and income situation. The Hungarian Law of Accountancy words that the Annual Report has to provide reliable and real picture about the asset and its structure of the entrepreneur (about the assets and liabilities), about the financial situation and the results of the business. For a better materialization, the law accepts and declares those accounting principles which are known and applied in the international practice and the companies have to observe them when making the Annual Report and bookeeping the business. The underlying principles in the law underpin the philosophy of a reliable and nuanced picture. The International Accounting Standard henceforth: IAS) lays down that the financial statements have to elaborately show the financial situation, financial achievement and the cash flow of a company. With the financial statements (compiled by standardized viewpoints) the matching of companies becomes possible. In the US GAAP there is a special emphasis on the principle of reality, so the economic situation of a company has a privilege over the quantification of the realized income. In addition, another important aspect, that the US-GAAP defines the fact of realization in a wider sense compared to the European practice, so the produced profit appears in the selling-price.

The reliability and comparibility of financial statement and annual reports are basic requirements. The data published in the Annual Report statement appears because in this way the past and present asset, financial and income situation can be compared with previous periods.Beside the principles of accountancy, the evaluating methods are those, which underpin the reliability of the Annual Report. The value of the Balance Sheet develops by means of these methods and represents the asset of a company. When conducting the evaluation method, price has to have a special emphasis, determining the value, so in this way we have to place a distinguished emphasis on the precise determination of the market value. The task is complicated because a host of requirements are to be satisfied at the same time.

In our study we try to unravel the following: How do the evaluation methods affect the reliability of the Annual Report hereby the judgement of a company?

Blog

Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Содержание