Geum.ru

Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Внутрішньогосподарський (управлінський) облік у підвищенні ефективності діяльності підприємства
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

Облік фінансових результатів:

питання термінології


Запровадження ринкових відносин в Україні зумовило необхідність глибокого теоретичного осмислення сутності фінансового результату діяльності суб’єктів господарювання, що є вихідною умовою для її регулювання. Об’єктивність рішень, передусім, залежить від наявності достовірної інформації про діяльність підприємства зокрема щодо витрат і доходів як основних складових фінансових результатів.

Фінансовий результат є одним із найважливіших об’єктів бухгалтерського обліку, що підтверджується великою кількістю публікацій науковців і практиків, присвячених дослідженню механізму його формування та визначенню економічної сутності.

Дослідженню проблеми обліку фінансових результатів значну увагу приділяють провідні вчені, які зосередили свою увагу, зокрема, на таких поняттях, як “прибуток” та „збиток”. Так, сучасні українські вчені у галузі бухгалтерського обліку, такі як Ф.Ф. Бутинець [1, с. 325], С.Ф. Голов [2, с. 9], Н.М. Ткаченко [8, с. 524] трактують прибуток та збиток відповідно до П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” [6].

О.В. Лишиленко [4, с. 14] та В.Г. Швець [9, с. 207] під прибутком розуміють джерело господарських засобів і відповідних резервів, збільшення капіталу в результаті діяльності та фінансовий результат.

Зміст категорій “прибуток” та “збиток” розкритий у П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” [9], згідно якого прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку визначають прибуток як залишкову суму після вирахування витрат (що включає коригування збереження капіталу в разі необхідності) з доходу, а також як будь-яку величину, що перевищує суму, необхідну для збереження капіталу на початок періоду [5, с. 58].

Найбільш прийнятною, вважаємо таку думку, що фінансовий результат – це вираження в грошовій формі результату господарської діяльності підприємства, як порівняння суми витрат з отриманими доходами.

У міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 18 «Дохід», поняття «дохід» визначається аналогічно із національним податковим законодавством, як валовий дохід, який в переважній більшості випадків не завжди має реальне наповнення фінансовими ресурсами [5, с. 405].

В свою чергу, згідно чинних нормативних документів, зокрема, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», “дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена» [5, с. 144].

Критичний аналіз сучасних літературних джерел свідчить, що дохід – це надходження на підприємство реальних грошових коштів або матеріальних цінностей за реалізовану продукцію, товари, послуги або від інших видів його діяльності за конкретний проміжок часу.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з другого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скорегована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства та вартості зносу (амортизації) активів [3, ст. 3; 7, п. 4].

Під збитком у М(С)БО розуміють зменшення економічних вигод, що за своєю суттю не відрізняється від інших витрат [5, с. 49].

Прибуток з бухгалтерської точки зору – це позитивний фінансовий результат підприємницької діяльності, який визначається на мікроекономічному рівні за звітний період, характеризується приростом власного капіталу за рахунок перевищення доходів над понесеними витратами, порядок визнання яких законодавчо врегульований, науково обґрунтований або самостійно встановлений суб’єктом економічної діяльності.

Деякі вчені розглядають прибуток, як ту частину виручки, яка залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

В економічній літературі існує багато різних поглядів на вирішення цієї проблеми. Найбільш оптимальною є точка зору, викладена багатьма вітчизняними та іноземними вченими, а саме: витрати – це грошовий вираз суми ресурсів (матеріальних цінностей, амортизаційних відрахувань, заробітної плати і т.д.), які повністю використані підприємством у процесі виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг) протягом звітного періоду.

Затрати, як свідчить переважна більшість літературних джерел, на відміну від витрат, є оплатою за придбані матеріали або послуги, яка з часом (у поточному або наступному звітному періоді) буде списана у витрати.

Із вищевикладеного виходить, що збитки – це перевищення витрат, понесених підприємством у процесі господарської діяльності над отриманими доходами, які відображаються в пасиві балансу підприємства і зменшують його власний капітал.

Кінцевою метою господарської діяльності будь – якого підприємства є фінансовий результат (прибуток або збиток). Прибутком є перевищення суми доходів від господарської діяльності над сумою витрат, понесених підприємством на створення цих доходів, а збиток – це перевищення сум витрат, понесених підприємством над доходами.

Література:

1. Бухгалтерський фінансовий облік: Підруч. для студ. спец. “Облік і аудит” вищ. навч. закл. /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 5-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. - 726 с.

2. Голов С. Гармонізація фінансової звітності відповідно до плану дій „Україна – ЄС” / С. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – № 4. – С. 7–16.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) // Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 1997. – № 3. – С. 3–17.

4. Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку: [навчальний посібник] / О.В. Лишиленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 215с.

5. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / [пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова]. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. – 736 с.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 // Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 2008. – № 1. – С. 85–90.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затв. наказом МФУ від 31.12.99 р. № 318. // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – №12. – С. 40-42.

8. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: [підручник] / Н.М. Ткаченко. – [6-е вид.]. – К.: А.С.К., 2002. – 784 с.

9. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: [навчальний посібник] / В.Г. Швець. – К.: Знання-Прес, 2003. – 444 с.


Бондар М.І., д.е.н., професор

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”


ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ (УПРАВЛІНСЬКИЙ) ОБЛІК У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


Управлінський облік є частиною інформаційної системи підприємства і потребує досконалого підходу до її організації. Для забезпечення успішної діяльності економічних суб’єктів у таких складних умовах перше місце в списку пріоритетів своєї діяльності вони відводять задоволенню потреб споживачів, для чого адаптують нові менеджерські підходи, змінюють виробничі системи й активно інвестують у нові технології. Конкурентним засобом, що допомагає підприємствам змагатися на сучасних глобальних ринках, може стати модернізація виробництва.

Проблемам вивчення структуризації управлінського обліку на підприємстві присвячені праці науковців Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова, В.М.Добровського, К.Друрі та інших. Проте, в умовах діяльності підприємств корпоративної форми власності виникає потреба у забезпеченні здійснення управлінського обліку процесу реалізації управлінських рішень. Вироблення управлінських дій включає збирання, обробку, передання необхідної інформації та ухвалення рішень [1]. Основним завданням такого управління є визначення напрямів і темпів розвитку, постійне оцінювання дійсності, ефективності прийнятих рішень через співвідношення досягнутих результатів з поставленими цілями і з витратами на досягнення таких цілей. У цьому зв’язку інформаційну обмеженість фінансового обліку для суб’єктів господарської діяльності має компенсувати якісний управлінський облік – основне джерело інформації для прийняття рішень, поліпшення і контролю на підприємствах 2, с. 26.

Поняття управлінського обліку як науки сформувалося як у нашій, так і в зарубіжній практиці досить давно, у той же час у різних виданнях спостерігаються різні підходи щодо періодизації управлінського обліку. Поява бухгалтерського управлінського обліку як самостійної навчальної дисципліни пов’язана з Американською асоціацією бухгалтерів. Уперше в 1972 р. асоціація підготувала фахівців з управлінського обліку з присвоєнням випускникам кваліфікації бухгалтера-аналітика. Цей рік ознаменував офіційний поділ бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський [3, с. 4–5].

Зміст поняття “Управлінський облік” у різних країнах різний. Так, у Німеччині цим терміном до останнього часу не користувалися взагалі, вважаючи за краще називати відповідний навчальний курс “Облік витрат і результатів”. Відповідно сфера планування, обліку, контролю й аналізу витрат обмежується в основному виручкою від реалізації і витратами поточного року. У Франції вважають за краще мати справу з поняттям “маржинальний облік” і обмежують його пошуком та обґрунтуванням управлінських рішень на перспективу з використанням показників маржинального прибутку.

В англомовних країнах (США, Англії, Канаді) управлінський облік розглядають ширше. У його сферу входять фінансові і виробничі інвестиції, результати їх використання. Американські вчені К.Друрі, Д.Сігел, Д.Шим розглядають управлінський облік як процес визначення, вимірювання, акумуляції, аналізу, підготовки, інтерпретації і передання фінансової інформації, що використовується керівництвом для планування, оцінювання і контролю усередині організації [4, с. 40; 5, с. 225].

Оксфордський економічний словник визначає управлінський облік досить широко, як частину бухгалтерського обліку, функцією якого є надання інформації, корисної для керівництва підприємства, для управління активами і зобов'язаннями [6, с. 449].

Сучасні вчені, що займаються проблемами адаптації системи управлінського обліку до вітчизняної економіки, перспективу розвитку обліку вбачають у таких напрямах:
  • стратегічний управлінський облік;
  • управлінський аналіз [7, с. 157 – 185].

Основна мета стратегічного управлінського обліку – це розроблення заходів для успішної роботи підприємства на довгострокову перспективу через розвиток його виробничого потенціалу. Як витрати тут розглядаються капітальні вкладення (інвестиції), а результатом вважається не тільки потенційна величина прибутків, але й розвиток виробництва, вплив його на ринок товарів, праці і капіталу [8, с. 40].

Дослідивши різні підходи щодо сутності понять стратегічного обліку та до стратегічно управлінського обліку, вважаємо, що це лише уточнення окремих функцій існуючого на сьогодні управлінського обліку. Схиляємося до думки В.Б.Моссаковського в тому, що так званий стратегічний облік відноситься до фінансової та інвестиційної діяльності [9]. Проте не можна погодитись з фахівцем з тим, що управлінський облік, стосується лише операційної діяльності підприємства, оскільки він передбачає функціональні завдання інвестиційної та фінансової діяльності.

Сьогодні все ширше застосовується в Україні європейський термін – контролінг як альтернатива управлінського обліку.

С.А.Торозян визначає, що цільове завдання контролінгу – побудова на підприємстві ефективної системи ухвалення, реалізації, контролю й аналізу управлінських рішень [402].

Наведені в економічній літературі визначення та завдання контролінгу свідчать про досить широкий діапазон розуміння даного поняття і виконання визначеного контролінгом завдання можливе лише у комплексному поєднанні виконання обов’язків усього адміністративно-управлінського апарату на основі першочергового джерела – облікової інформації. Тому віднесення контролінгу до видів обліку (замість управлінського) недоцільне, оскільки він передбачає прийняття управлінських рішень, що можуть не пов’язуватися з обліком.

Упровадження управлінського обліку передбачає вирішення методологічних, організаційних питань та технічних питань.

Вирішення методологічних питань означає формування принципів, на підставі яких здійснюватиметься управлінський облік. Відповідно, вирішення організаційних питань має визначати, ким і як (якими структурними одиницями і в який спосіб) сформульовані принципи управлінського обліку реалізовуватимуть.

Вирішення технічних питань припускає визначення набору технічних засобів і способів їх використання в системі управлінського обліку. Отже, відповідно до розробленої класифікації проблеми постановки управлінського обліку для забезпечення виконання його функціональних завдань можна розділити на три групи — методологічні, організаційні, технічні.

Управлінські рішення підприємницької діяльності базуються на плановій, нормативній, технологічній, обліковій і аналітичній інформації. Як наслідок, управлінський облік інвестиційної діяльності повинен виконувати такі функції: планову, облікову, аналітичну та контрольну.

Контроль в управлінському обліку — це процес, який повинен гарантувати або забезпечувати все можливе для того, щоб фактичні результати збігалися із запланованими за інших рівних умов. Процес контролю включає завдання мети або нормативів (що часто розраховуються в ході складання кошторису), з якими зіставляються фактичні результати. Одна з функцій управлінського обліку — надання менеджерам економічного зворотного зв'язку, який допомагає контролювати витрати і підвищувати ефективність та продуктивність виконуваних операцій. Якість управлінського обліку визначається як досконалістю бюджетування передбачуваних витрат, так і отриманням фактичних результатів, що максимально наближені до планових (очікуваних). Якість управлінського обліку сприятиме прогнозуванню ефективності залучення та використання інвестиційних ресурсів, а як наслідок – підвищенню вартості бізнесу та його іміджу.

Невирішені практичні питання управлінського обліку обумовлюють нераціональне використання інтелектуальних, інформаційних, організаційних, фінансових ресурсів підприємств України, невиправдане збільшення витрат на програмне забезпечення, придбання засобів обчислювальної техніки, на стандартизацію бізнес-процесів і автоматизацію управління. Збільшення витрат, зрештою, обумовлює зростання собівартості продукції і зниження її конкурентоспроможності. Проте головним завданням управлінського обліку є не формування готової “абсолютної істини” відносно предмета управлінського обліку, а представлення інструменту щодо розуміння його наочної сутності.

Література:
  1. Мескон М.Х. Основы менеджмента / Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. ; пер. с англ. — М.: Дело, 1992. — 702 с.
  2. Аткинсон Энтони А. Управленческий учет / [Аткинсон Энтони А., Банкер Раджив Д., Каплан Роберт С., Янг Марк С.] ; пер. с англ. — [3-е изд.]. — М. : Изд. дом «Вильямс», 2005. — 878 с.
  3. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет : учеб. для вузов / М.А. Вахрушина. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : ИКФ Омега–Л : Выс. шк., 2002. — 528 с.
  4. Друри К. Управленческий и производственный учет : учеб. / Друри К. ; пер. с англ. — М. : ЮНИТИ–ДАНА, 2002. — 1071 с.
  5. Сигел Дж. Словарь бухгалтерских терминов / Дж. Сигел, Дж. Шим ; пер. с англ. — М. : Инфра–М, 2001. — 408 с.
  6. Блэк Дж. Экономика : толковый словарь : англо-русский / Дж. Блэк. — М. : Инфра–М : Весь мир, 2000. — 840 с.
  7. Засади конкурентоспроможності в реаліях економіки знань : [колект. моногра­фія] / за наук. ред. Ю.В. Полунєєва. — К. : ТОВ «Інжиніринг», 2007. — 256 с.
  8. Ивашкевич В.Б. Бухгалтерский управленческий учет : учеб. для вузов / Ивашкевич В.Б. — М. : Экономистъ, 2006. — 618 с.
  9. Моссаковський В. Види обліку в сучасних умовах та їх обґрунтування / В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. — 2002. — № 6. — С. 22–29.


Борисюк О.С., аспірант

Київський національний університет імені Тараса Шевченка


Гудвіл як об’єкт бухгалтерського обліку


Останнім часом актуальності набирає зростання кількості угод з придбання та злиття підприємств. Саме ці процеси бухгалтерського обліку пов’язані з виникненням такого поняття як гудвіл.

В бухгалтерському та податковому обліку визначення гудвілу суттєво відрізняється. В бухгалтерському обліку, відповідно до П(с)БО 19 «Об’єднання підприємств», гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов’язань на дату придбання [2].

В податковому обліку, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку [1].

В економічній літературі під гудвілом розуміють сукупність нематеріальних чинників (активів), наявність яких забезпечує конкурентні переваги для підприємств і дає можливість отримувати додатковий дохід [5]. До основних складових гудвілу належать: технологія, персонал, дослідники, місце розташування, зв’язки, замовники, база даних, фірмове найменування тощо.

Отже, основою гудвілу є інтелектуальний капітал. Інтелектуальний капітал – це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та є один з нових критеріїв визначення конкурентноздатності організації. На рівні організації, інтелектуальний капітал є сумою трьох складових:

1. Людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії.

2. Структурний капітал – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, які забезпечують продуктивність працюючих та функціонування компанії.

3. Споживчий капітал – майбутні споживачі продукції компанії, її спроможність задовольнити їх запити.

Основою цих трьох складових є людські ресурси – найбільша динамічна компонента спроможності компанії отримувати прибуток тривалий час. Вважається, що людський капітал не може бути власністю компанії, а структурний капітал може бути оформлений у власність і може виступати в якості об’єкту купівлі-продажу [3].

В міжнародній та вітчизняній економіці відображається лише придбаний гудвіл, який набуває ознак активу. Внутрішньо створений гудвіл активом не визнається і в обліку не відображається. Однак, позитивний внутрішній гудвіл впливає на показники фінансового стану, оскільки потенційні інвестори звертають увагу саме на вартість нематеріальних активів.

При визнанні придбаного гудвілу активом його можна ідентифікувати як позитивний чи негативний. Позитивний гудвіл виникає тоді, коли вартість придбаної фірми вища вартості її чистих активів за ринковою оцінкою. Негативний гудвіл виникає в протилежному випадку.

Гудвіл обліковується на субрахунку 126 «Гудвіл» рахунка 12 «Нематеріальні активи». За дебетом рахунка відображається вартість отриманого гудвілу, за кредитом – його списання в результаті повної амортизації.

Первісна (балансова) вартість гудвілу зменшується щомісячним рівномірним нарахуванням амортизації протягом терміну корисного його використання, але не більше 20 років. Строк корисного використання гудвілу визначається з урахуванням прогнозованого строку діяльності підприємства; нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання, зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства тощо. Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то він списується з включенням залишкової вартості до витрат.

Коли діяльність придбаного підприємства прогнозується із обчислюваними збитками в майбутньому, вартість негативного гудвілу визнається доходом рівномірно протягом періоду виникнення таких збитків. А також, якщо діяльність придбаного підприємства прогнозується в майбутньому без збитків, то вартість негативного гудвілу визнається доходом.

Отже, внутрішньо створений гудвіл є цінністю для підприємств, хоча й не визнається активом в бухгалтерському обліку. Для української економіки актуальним залишається вирішення проблем вимірювання, оцінки та обліку реального ринкового капіталу в системі обліку підприємства.


Література:

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджений Постановою ВР України від 22-05.1997 р. (із змінами і доповненнями).

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 р. №3163 (із змінами і доповненнями).

3. Зинов В., Сафарян К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса. //Інтелектуальна власність – 2001, № 5-6, – с. 23-25

4. Коблянська О.І. Фінансовий облік : Навч. посіб. — 2-е вид., випр. і допов. — К.: Знання, 2007. — 471 с.

5. Соколов Я.В., Пятов М.П. Гудвилл: «новая» категория бухгалтерского учета // Бухгалтерский учет. – 1997. – №2. – С. 46.

6.Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. Посіб. – К.: Знання-Прес, 2008. – 553 с.


Бортнікова О.О., аспірант

Луцький національний технічний університет