Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010
| Вид материала | Документы |
- Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 42.73kb.
- Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
- Програма VI міжнародної науково-практичної конференції "сучасні проблеми глобальних, 73.41kb.
- Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
Іванечко Ю. М., старший викладач
Тернопільська філія ПВНЗ “Європейський університет”
передумови визнання діяльності допоміжного виробництва звітним сегментом
Обов’язкове розкриття результатів діяльності допоміжного виробництва у публічній звітності суб’єкта господарювання не передбачено жодним нормативно-правовим документом. Проте, існує лише один звіт зовнішньої фінансової звітності в якому можуть бути відображені показники діяльності допоміжних виробництв – Додаток до приміток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами” (форма № 6).
Методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів та її розкриття у Додатку до приміток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами” (форма № 6) визначаються П(С)БО 29 “Фінансова звітність за сегментами”[1].
Для виділення діяльності допоміжного виробництва в окремий звітний сегмент існує кілька умов:
1. Більша частина доходу діяльності допоміжного виробництва отримана від продажу продукції (виконанню робіт, наданню послуг) зовнішнім покупцям (абз. 1 п. 9 П(С)БО 29).
2. Діяльність допоміжного виробництва має важливе значення для суб’єкта господарювання в цілому (забезпечує діяльність інших сегментів тощо) і інформація про нього є суттєвою (п. 11 П(С)БО 29).
3. Діяльність допоміжного виробництва, яка в поточному році не відповідає критеріям звітного сегменту, але була визначена звітним сегментом в попередньому році, і суб’єкт господарювання протягом 12 місяців або операційного циклу (якщо він більше 12 місяців) очікує досягнення допоміжним виробництвом критеріїв звітного сегменту (абз. 2 п. 13 П(С)БО 29).
Виконання першої умови можливе лише тоді, коли допоміжне виробництво організовано за інтегрованою або децентралізованою формою обліку. Оскільки, лише за даних форм організації можлива самостійність (відносна самостійність) допоміжного виробництва як бізнес-одиниці. Тобто, лише за таких обставин діяльність допоміжного виробництва може бути направлена не лише на внутрішнє споживання продукції (робіт, послуг), а й на задоволення потреб зовнішніх споживачів.
Щодо другої умови, то її реалізація можлива за будь яких форм організації обліку допоміжного виробництва, проте, більш доцільною вона все-таки є, як і для попередньої умови, при інтегрованій та децентралізованій формах організації обліку. Власне, виконання другої умови виділення діяльності допоміжного виробництва у звітний сегмент є найбільш типовим для такого виду виробництв. Це випливає із самого визначення допоміжного виробництва: допоміжне виробництво – це виробничий процес (частина виробничого процесу), який під дією технологічної, професійно-кваліфікаційної та функціональної форми розподілу праці організовується як підсистема виробничої інфраструктури, призначена для забезпечення повноцінного та безперебійного функціонування основного виробництва.
Третя умова виділення діяльності допоміжного виробництва у звітний сегмент носить ймовірно-очікуваний характер на основі результатів діяльності попереднього звітного періоду.
Тобто, допоміжне виробництво може бути об’єктом дослідження при формуванні Додатку до приміток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами” (форма № 6). Суб’єкт господарювання зобов’язаний здійснювати аналіз діяльності такого виробництва на предмет його виділення у звітний сегмент.
Нехтуючи таким дослідженням користувачі отримають не повну інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на прийняття рішення, тим самим порушиться принцип повного висвітлення[2] на якому повинен ґрунтуватися бухгалтерський облік та фінансова звітність.
Головною темою дослідження в питанні виділення допоміжного виробництва у звітний сегмент, повинні стати: побудова ефективної системи аналітичного обліку діяльності допоміжного виробництва; встановлення рівня важливості такого виробництва для суб’єкта господарювання; визначення порогу суттєвості інформації про діяльність допоміжного виробництва; організація продуктивного функціонально-вартісного аналізу для оцінки очікуваних результатів діяльності такого типу виробництв.
Література:
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 “Фінансова звітність за сегментами”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 р. № 412, із змінами та доповненнями // ссылка скрыта.
2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-XIV, із змінами та доповненнями // ссылка скрыта.
Євдокимов В.В., к.е.н, доцент
Житомирський державний технологічний університет
ВНУТРІШНЬО-СИСТЕМНІ ЗВ’ЯЗКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ В МЕЖАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ
СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА
Характерними особливостями XXI століття є процеси глобалізації, інтеграції та інформатизації, що відбуваються у всіх сферах суспільства. Ці процеси впливають на бухгалтерський облік та економічний аналіз, в зв’язку з чим необхідно здійснювати уніфікацію бухгалтерського обліку спрямовану на його спрощення та орієнтовану на широке використання сучасних комп'ютерних технологій в облікових процесах.
Використання на практиці комп’ютерних інформаційних систем підприємства (КІСП) дає можливість комплексно вирішувати завдання бухгалтерського обліку, економічного аналізу та внутрішнього контролю. Сьогодні необхідність в наявності різносторонньої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємств підштовхує до використання більш функціональних комп’ютеризованих систем. Такі системи призначені не лише для ведення бухгалтерського обліку, але й надають можливість проведення економічного аналізу та контролю, тобто надають вихідну інформацію в агрегованому вигляді, дозволяють розрахувати показники, контролювати їх.
В умовах ринкової економіки все більшого значення набуває вдосконалення існуючих методів господарювання, пред’являються підвищені вимоги до ступеня оперативності, достовірності інформації. Особлива роль у вирішенні цієї проблеми належить бухгалтерському обліку як основному джерелу інформації для прийняття та ухвалення управлінських рішень. Якість та обґрунтованість управлінських рішень значною мірою визначаються не лише інформацією, що надається бухгалтерським обліком, але й ефективністю використовуваних при її обробці методів економічного аналізу.
Бухгалтерський облік і економічний аналіз – це функції, що забезпечують отримання даних про стан керованої системи за визначений проміжок часу, визначення факту і причини відхилень фактичного стану об’єкта управління від його планованого стану.
Особливої актуальності набувають оперативність проведення аналітичних досліджень, їх прогнозний характер, можливість обліку широкого кола чинників, багатоваріантність підходів. Все це можливо лише при організації бухгалтерського обліку і економічного аналізу на основі сучасних комп’ютерних технологій. Використання сучасних комп’ютерних технологій в управлінні не лише підвищує достовірність, оперативність отримання інформації при їх використанні збільшується продуктивність праці, скорочуються операційні та управлінські витрати, управління бізнесом стає прозорішим, а це, у свою чергу, підвищує рівень інвестиційної привабливості.
Отже, в сучасних умовах не можна розглядати проблеми бухгалтерського обліку та економічного аналізу без вивчення проблем їх взаємозв’язку. Необхідно розширювати і поглиблювати методичні, технологічні та інформаційні аспекти організації бухгалтерського обліку і економічного аналізу в умовах комп'ютеризації.
Виконані раніше дослідження мають значне теоретичне та практичне значення, тому що висвітлюють проблеми комп’ютеризації бухгалтерського обліку та економічного аналізу, які пов'язані з можливостями комп’ютерної техніки і з розробками в сфері методології і методики організації системи управління підприємством. Проте в них в недостатній мірі враховуються сучасні вимоги до систем бухгалтерського обліку і економічного аналізу, недостатньо досліджені питання інтеграції бухгалтерського обліку з іншими функціональними підсистемами, їх реалізація в сучасних економічних інформаційних системах.
Для вирішення вище перерахованих проблем пропонуємо використовувати комп’ютерні інформаційні системи підприємства, побудовані на єдиній інформаційній платформі, яка дозволяє уникнути дублювання даних, підвищити оперативність, достовірність, аналітичної та облікової інформації. Щоб не перенавантажувати аналітичними функціями бухгалтерську підсистему КІСП надають можливість перерозподілу функцій між окремими підсистемами. При використанні КІС підприємства зможуть використовувати весь спектр методів для поглиблення і розширення економічного аналізу.
Спеціалізовані програмні засоби допоможуть підприємствам різних сфер діяльності комп’ютеризувати процеси управління, а саме підсистеми бухгалтерського обліку та економічного аналізу, що дозволить знизити витрати на їх виконання та підвищить рівень прибутковості бізнесу в цілому.
Господарська діяльність підприємств свідчить, що на сучасному етапі більшість важливих рішень приймаються в умовах дефіциту часу, в неоднозначних ситуаціях, які зумовлені впливом значної кількості неформалізованих чинників, зростанням обсягу інформації, яку необхідно опрацювати, а також нестабільністю нормативно-правової бази, яка постійно переживає зміни та доповнення.
Комп’ютеризований бухгалтерський облік є не лише інформаційною, але й контрольною підсистемою. Функції даної підсистеми – забезпечити всі рівні управління інформацією для безперервного економічного аналізу та внутрішнього контролю за різноманітними ознаками виробничої, господарської та фінансової діяльності підприємства. Створення інформаційного банку планових, нормативних та фактичних даних дозволяє використовувати програмним шляхом в будь-який проміжок часу великі обсяги економічної інформації для контролю за виконанням плану та дотриманням нормативно-правової бази, а також за усуненням порушень та недоліків у витрачанні ресурсів.
Основними перевагами, які отримує підприємство від впровадження такої системи:
- планомірний розвиток підприємства;
- підвищення економічної ефективності;
- підвищення рівня рентабельності;
- підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, що виготовляється (послуг, що надаються);
- збільшення поточної (реальної) ринкової вартості підприємства.
Важливо зазначити, що впроваджуючи таку систему, слід пам’ятати, що вона повинна бути достатньо простою, зрозумілою кожному менеджеру, обліковцю, економісту, бути максимально компактною, не викликаючи труднощів для впровадження, а головне мати певний функціональний запас для розвитку.
Виходячи з основних вимог до комп’ютеризованих інформаційних систем слід відмітити, що для розробки даних програм розробники повинні виходити з логіки об’єктно-орієнтованого підходу в програмуванні переносячи її на інтерфейс користувача. Дана вимога за сучасного рівня розвитку інформаційних систем, є актуальною, оскільки удосконалюючись все більше і більше програмні засоби стають досить складними у їх функціонуванні, оскільки не кожен спеціаліст зможе швидко адаптуватися до впровадженої на підприємстві системи.
Євлаш Т.О., аспірант
Харківський державний університет харчування та торгівлі
КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
ВІДПОВІДНО ДО ОБ’ЄКТІВ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
Дебіторська заборгованість на підприємстві має двояку природу: з одного боку її існування є абсолютно природним та об’єктивним економічним явищем та свідчить про активну співпрацю суб’єктів господарювання з різноманітними контрагентами, з іншого – сповільнює оборот грошових коштів та процес виробництва (коли мова йде про прострочення термінів платежу та неповернення сум дебіторської заборгованості).
Для ефективного управління дебіторською заборгованістю необхідно знати її види та особливості їх відображення в обліку. Дебіторська заборгованість як об’єкт бухгалтерського обліку розглядається вітчизняними та зарубіжними науковцями, такими як: І. А. Бланк, В. П. Астахов, Ж.-Б. Коллі, А. Г. Загородній, Г. Г. Кірейцев, В. Костюченко, Г.Шаповалова, Н. В. Чебанова, Т. І. Єфіменко, Н. А. Каморджанова, П. І. Камишанов, С. А. Кузнєцова, Н. М. Ткаченко, Т. А. Бутинець, Н. М. Малюга, С. Л. Береза, П. Б. Кватирка, В. І. Веретенников, Н. М. Новікова, О. Кияшко та іншими науковцями.
Проте питання класифікації дебіторської заборгованості залишається на сьогодні недостатньо вивченим та потребує подальшого дослідження.
Одним з найважливіших критеріїв класифікації дебіторської заборгованості є об’єкти, щодо яких виникають зобов’язання. Цими об’єктами можуть бути:
- товари, роботи, послуги;
- видані аванси;
- розрахунки з підзвітними особами, за нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членам кредитних спілок, з оплати праці, з бюджетом, за страхуванням, за обов’язковими платежами (у частині платежів до позабюджетних фондів), внутрішні розрахунки;
- майно, що передано у фінансову оренду;
- відстрочені податкові активи;
- витрати майбутніх періодів;
- розрахунки з бартерних операцій.
На основі даної класифікації, ми пропонуємо виділити три особливі види дебіторської заборгованості:
1) відстрочені податкові активи – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах та виникає, коли обліковий прибуток менший за податковий. Вони відображаються у балансі у складі довгострокової дебіторської заборгованості. Відстрочені податкові активи слід визнавати за довгостроковий актив, бо погашення (зарахування) цієї заборгованості відбувається після дванадцяти місяців з дати балансу;
2) витрати майбутніх періодів – витрати, які здійснені у звітному періоді, але будуть визнані витратами у Звіті про фінансові результати у майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів і витрат. Такі витрати тимчасово відображаються в окремому розділі балансу. До них можна зарахувати витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв і агрегатів, сплачені авансом орендні платежі, оплата страхових полісів, передплатою на періодичні та довідкові видання.
Витрати майбутніх періодів мають ряд характерних особливостей: по-перше вони є платежами, отриманими від контрагентів в ході нормального операційного циклу (що відповідає визнанню оборотних активів); по-друге, вони являють собою заборгованість дебіторів, яка буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (що відповідає визнанню довгострокових активів).
Таким чином, виникає суперечність щодо віднесення даного виду активів до довгострокових чи короткострокових.
3) розрахунки з бартерних операцій. П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” передбачає, що дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів на певну дату. А дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Тим самим визнано, що дебіторська заборгованість може виникати і внаслідок передання необоротних або оборотних матеріальних активів в обмін на матеріальні ресурси, надані послуги або виконані роботи в результаті бартерних операцій.
Ця особливість вимагає виокремлення у складі дебіторської заборгованості тієї частини, яка припадає на необоротні та оборотні активи за бартерними операціями. Дане питання не регламентується законодавством та потребує детального вивчення.
На наш погляд, доцільним є введення в загальну класифікаційну схему дебіторської заборгованості такого її виду, як дебіторська заборгованість за розрахунками з бартерних операцій та пропонуємо враховувати її на субрахунку 370 «Розрахунки з бартерних операцій» у ІІІ класі «Кошти, розрахунки та інші активи» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
Жиглей І.В., к.е.н., доцент
Житомирський державний технологічний університет
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В ІНСТИТУЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Значення бухгалтерського обліку зростає зі зростанням обсягу знань, прогресом технологій та розумінням необхідності врахування в системі господарювання не лише економічних, а й соціальних факторів, впорядкування бухгалтерського обліку як інформаційної системи. Окрім того, не можливо розглядати питання розвитку теорії та методології бухгалтерського обліку відірвано від моделі розвитку економіки в цілому та моделі бухгалтерського обліку зокрема.
За висновком багатьох науковців при характеристиці моделі бухгалтерського обліку, зокрема, М.М. Шигун, «вітчизняна модель одночасно має ознаки континентальної та британо-американської моделей, функціонує в умовах нестабільності економіки як у латиноамериканських країнах, допускає використання міжнародних стандартів фінансової звітності, що становлять інтернаціональну модель» [3, с. 286]. Однак ідеальних моделей не існує і в кожній можна знайти риси, притаманні іншій. При цьому при розробці теорії та методології бухгалтерського обліку науковцям слід притримуватись переважаючих концепцій (підходів). Використання в одній моделі бухгалтерського обліку, зокрема, в континентальній, базових концепцій іншої, зокрема, англо-американської, без врахування національних традицій та принципів першої, призводить до «розхитування» теоретичних та методологічних основ, що, відповідно, впливає на методику, організацію, та практику бухгалтерського обліку, перетворюючи його на формальний інструмент відображення ніби-то дійсності, інформацію якого неможливо порівняти та використати для прийняття будь-яких управлінських рішень. Це, в свою чергу, викривлює макроекономічні показники, в результаті чого втрачається контроль над суспільним багатством, з’являється можливість використовувати його у власних інтересах окремих несумлінних осіб, збільшується рівень корумпованості. Фактично це відбувається в сучасних умовах в Україні. За словами М.М. Радаєвої, «результатом запровадження економічних і політичних реформ в Україні та демократизації власності стала замін диктатури пролетаріату на диктатуру буржуазії… Ймовірно, що в суспільстві, в якому домінуючі власники корпоративних прав і є політико-економічною елітою, цілі суспільства будуть визначатись цілями власників корпорацій» [1, с. 44]. Це зумовлює необхідність формування сольно спрямованої ідеології в суспільстві, на яку впливають політичні, економічні та соціальні фактори.
У зв’язку з цим було проведене порівняння країн не лише за моделями бухгалтерського обліку, а й з урахуванням моделі соціальної держави та моделі соціального захисту. Адже для різних країн з континентальною моделлю бухгалтерського обліку характерні різні типи моделей соціальної держави та соціального захисту.
Враховуючи вищезазначене та стратегію розвитку України, вважаємо за необхідне розвивати теорію та методологію бухгалтерського обліку на базі його континентальної моделі в межах континентальної моделі соціального захисту та консервативної моделі соціальної держави (рис. 1).
Рис. 1. Тип моделі бухгалтерського обліку України як країни з соціально орієнтованою ринковою економікою
При здійсненні економічних реформ в державі з соціально орієнтованою ринковою економікою необхідно перебудовувати не лише економіку, але й духовне сприйняття людиною цієї економіки, що розглядається в рамках інституціональної теорії.
Враховуючи інституційний підхід, Л.О. Чайковська в 2007 р. запропонувала інституціональну модель бухгалтерського обліку у вигляді схеми матриці інституціонального бухгалтерського обліку (Z-матриці), складовими якої виділено: інституціональну теорію; проблему справедливої оцінки вартості активів, майна, зобов’язань; науково-технічні, інвестиційні, соціальні фактори; користувачі у складі інституціональних інвесторів та фінансових аналітиків; принцип справедливості та інституціональні бухгалтерські ризики [2, c. 44].
Економіка України стоїть на шляху формування соціально орієнтованої ринкової економіки. На думку багатьох науковців, цей процес відбувається в інституційному середовищі, для якого характерним є вплив зовнішніх формальних інститутів (право та мораль як обмеження дій), що практично втілюється через дотримання норм чинного законодавства, та зовнішніх неформальних інститутів (мораль як мотив діяльності), що проявляється через дотримання професійних та етичних норм і правил. На діяльність кожного суб’єкта господарювання впливають внутрішні формальні (зобов’язальні правила як право, створене самим господарством та господарські договори) та неформальні (партнерські відносини та положення суспільного договору) інститути. Бухгалтерський облік при цьому виступає як форма порядку в інституційному середовищі соціально орієнтованої ринкової економіки (рис. 2).
Рис. 2. Бухгалтерський облік як форма порядку в інституційному середовищі соціально орієнтованої ринкової економіки
Таким чином, розвиток теорії та методології бухгалтерського обліку повинен відбуватись на базі його континентальної моделі в межах континентальної моделі соціального захисту та консервативної моделі соціальної держави. В інституційному середовищі соціально орієнтованої ринкової економіки бухгалтерський облік виступає як форма порядку з певним набором принципів та постулатів, відповідно до яких, з урахуванням методу бухгалтерського обліку, відображається інформація про об’єкти обліку через організовані на підприємстві процедури. Врахування економічних, політичних та соціальних факторів при побудові системи бухгалтерського обліку значно підвищить його роль як достовірного джерела інформації як для кожного суб’єкта господарювання, так і для суспільства в цілому.
Література:
- Радаєва М.М. Трансформація відносин власності в умовах інституційних змін/ М.М. Радаєва // Економіка та держава. – 2008. - № 12. – С. 44-46
- Чайковская Л.А. Современные концепции бухгалтерского учета (теория и методология): автореф. дис. на соискание науч. степени доктора эконом. наук: спец.08.00.12 «Бухгалтерский учет, статистика» / Л.А. Чайковская. – Москва, 2007. – 57 с.
- Шигун М.М. Розвиток моделювання системи бухгалтерського обліку: теорія і методологія: монографія / М.М. Шигун. – Житомир: ЖДТУ, 2009. – 632 c.
Жук І. І., студент
Інститут менеджменту та фінансів
при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка