Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції 26-28 квітня 2010 р м. Ужгород Ужгород, УжНУ, 2010

Вид материала

Документы

Содержание Кащена Н.Б., к.е.н., доцент Кванц Йожеф, Гало Міклош - Kvancz Jozef, Galó Miklos Проблеми обліку торгової націнки та шляхи їх вирішення Книшева Б. В., ст. викладач

Подобный материал:

• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 42.73kb.
• Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
• Програма VI міжнародної науково-практичної конференції "сучасні проблеми глобальних, 73.41kb.
• Проект (варіант) змісту (структури) Національної доповіді «Уроки Чорнобильської катастрофи, 45.18kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.

Особенности раскрытия информации по финансовым инструментам в соответствии с требованиями международных стандартов финансовой отчетности


Основная цель финансовой отчетности заключается в своевременном предоставлении пользователям качественной информации, характеризующей финансовое состояние, результаты деятельности и изменения в финансовом положении компании за отчетный период, а также текстовые пояснения к этим показателям. Качественные характеристики, определяющие полезность информации в отчетности для пользователей, позволяют повлиять на оценку создавшейся ситуации и принять соответствующие экономические решения. При этом предоставляемая информация должна обеспечить возможность сравнения с результатами предыдущих периодов и быть понятной для пользователей, в том числе тех, которые обладают лишь базовыми знаниями в сфере бизнеса, экономики и бухгалтерского учета.

Международная практика учета предполагает использование трех стандартов в отношении учета финансовых инструментов: МСБУ (IAS) 32 «Финансовые инструменты: представление», МСБУ (IAS) 39 «Финансовые инструменты: признание и оценка», МСФО (IFRS) 7 «Финансовые инструменты: раскрытия».

Действующими нормативными актами в республике Молдова не предусмотрены специальные стандарты, регламентирующие порядок учета финансовых инструментов и представления информации по ним в финансовой отчетности. Однако в случае, если в НСБУ и других нормативных актах не содержатся отдельные требования, предусмотренные МСФО, поощряется применение субъектом требований МСФО до принятия их Правительством Республики Молдова.

Международный стандарт финансовой отчетности МСФО (IFRS) 7 предусматривает основную цель раскрытия информации по финансовым инструментам в том, чтобы помочь пользователям оценивать:

• значение финансовых инструментов с точки зрения финансового положения и финансовых результатов деятельности организации;
  
• характер и степень возникающих в связи с финансовыми инструментами рисков, которым подвергается организации в течение отчетного периода и по состоянию на отчетную дату, а также меры, предпринимаемые организацией для управления этими рисками.
  

В примечаниях к финансовой отчетности должна быть описана политика и цели управления финансовыми рисками, включая политику хеджирования и анализ контроля над рисками. Раскрытия по рискам следует представлять или непосредственно в финансовой отчетности, или в ином документе (предположительно, дополнительный отчет о рисках), на который должна быть сделана ссылка в отчетности и который должен быть также доступен пользователям, как и сама финансовая отчетность рассматриваемой компании.

Помимо информации по рискам необходимо раскрывать также ряд другой информации:

• классы финансовых инструментов (в соответствии с характером раскрываемой информации и учитывая характеристики применяемых финансовых инструментов),
  
• критерии отнесения финансовых активов к активам, оцениваемым по справедливой стоимости, или к активам, оцениваемым по себестоимости или амортизированной стоимости,
  
• порядок переклассификации финансовых активов из одной категории в другую,
  
• порядок определения чистой прибыли или убытка от использования финансовых активов или обязательств,
  
• другую значимую для пользователей информацию (информация о просроченных или обесценившихся финансовых активах, залог и другие формы обеспечения кредита, полученные организацией и др.).
  

Особое внимание следует уделить раскрытию информации о справедливой стоимости для каждого класса финансовых активов и обязательств. Данная информация должна быть представлена в соответствии с требованиями МСФО (IFRS) 7 таким образом, чтобы была возможность ее сопоставления с соответствующим значением балансовой стоимости.

При раскрытии информации о справедливой стоимости компания должна отражать:

• методы оценки и допущения, применяемые для определения справедливой стоимости каждого класса финансовых активов и обязательств,
  
• информацию о том, определяются ли значения справедливой стоимости (полностью или частично) путем прямой ссылки на опубликованные котировки на активном рынке либо посредством оценочной методики.
  

В любом случае руководство компании должно применять собственное суждение при определении того, как наилучшим образом представить большую часть связанной с финансовыми инструментами информации, приняв при этом во внимание минимальные требования МСФО (IFRS) 7 «Финансовые инструменты: раскрытия» и других стандартов, а также положения МСБУ (IAS) 1 «Представление финансовой отчетности».


Кащена Н.Б., к.е.н., доцент

Харківський державний університет харчування та торгівлі


Особливості оцінки і відображення у фінансовій звітності цінних паперів підприємств


Спекулятивний характер операцій з цінними паперами підприємств, динамічність структури попиту та пропозиції на фондові цінності в умовах глобалізації світової економіки, обумовлюють актуальність проблем оцінки і відображення в обліку і фінансовій звітності операцій з акціями та облігаціями.

Принципова відмінність у віддзеркаленні на рахунках бухгалтерського обліку і у фінансовій звітності акцій і облігацій власної емісії і фінансових інвестицій криється, на нашу думку, в економічній природі майнових прав, що виражаються цими цінними паперами. Так, вартість емітованих акціонерним товариством акцій є статутним капіталом і показується у складі власного капіталу підприємства. У свою чергу, емісія облігацій є засобом запозичення коштів на тривалий або короткий період часу. Залежно від терміну, на який вони випущені, в балансовому звіті облігаційні позики відображають у складі довгострокових або поточних зобов'язань, тобто в третьому або четвертому розділі пасиву балансу відповідно. Що стосується акцій і облігацій у вигляді фінансових інвестицій, відзначимо, що порядок віддзеркалення інформації про їх обсяг і якісний склад залежить від ступеня ліквідності цих цінних паперів і цілей їх придбання.

Для вітчизняних підприємств основоположними в організації бухгалтерського обліку цінних паперів є принципи бухгалтерського обліку, які зазначаються Національними стандартами ведення обліку і складання звітності. Перш за все це принципи: собівартості, доходів, відповідності і повного розкриття інформації. Відповідно до останнього, операції підприємства з цінними паперами повинні бути належним чином визначені, оцінені і включені у фінансову звітність. Щоб задовольнити ці вимоги, в практиці вітчизняних акціонерних підприємств, застосовується обліковий підхід, що базується головним чином на принципах вартості і узгодженості. Відповідно до принципу вартості корпоративні цінні папери оцінюються і відображаються в обліку і звітності за вартістю їх реалізації (або придбання), яка є поточним грошовим еквівалентом всіх отриманих (або витрачених) на них ресурсів. Подальший облік і віддзеркалення у фінансовій звітності руху коштів, обумовлених здійсненням операцій з корпоративними цінними паперами, організовується за принципом узгодженості, і залежить від того, якими саме цінними паперами оперує підприємство – власними або інших емітентів.

На сьогоднішній день, як у вітчизняній, так і в зарубіжній практиці, правильність оцінки корпоративних цінних паперів визначається їх життєвим циклом, який охоплює випуск, первинне розміщення і обертання цінних паперів на вторинному ринку. Наявність декількох етапів в житті цінних паперів акціонерних товариств і їх тривале обертання на ринку, обумовлюють різноманіття цін на корпоративні цінні папери.

Відповідно до українського законодавства першою оцінкою акцій і облігацій в період їх випуску є номінальна вартість. В подальшому вона служить базою для визначення емісійної і ринкової ціни. Ціна, по якій корпоративні цінні папери купуються інвестором, є ціною їх придбання. Залежно від того, де утримуються акції і облігації – у емітента або на вторинному ринку цінних паперів у іншого інвестора, – ціна придбання може бути емісійною або ринковою. Як правило, при первинному розміщенні корпоративних цінних паперів акції слід оцінювати за емісійною вартістю, а облігації – за ринковою. Зауважимо, що ринкова ціна акцій і облігацій складається під впливом очікувань продавця і покупця цінних паперів і визначається виходячи з ситуації, що склалася на фондовому ринку до моменту здійснення операції. Виходячи з цього, в системному бухгалтерському обліку всі операції, що здійснюються з корпоративними цінними паперами на вторинному ринку, повинні бути відображені за ринковою вартістю. В основі визначення поточної ринкової вартості акцій і облігацій лежить один і той же принцип – зіставлення доходу, що забезпечується даним цінним папером, та ринкової норми прибутку.

Особливий інтерес представляє викупна вартість цінних паперів, що указується на відзивних акціях або облігаціях. Вона може співпадати з номінальною, а може бути вище або, навпаки, нижче за неї. Зазначимо, що українське законодавство виключає існування викупної ціни облігації, відмінної від номіналу.

Якщо фінансовий стан емітента незадовільний і підприємство підлягає ліквідації відповідно до Закону України «Про банкрутство», розрахунки з інвесторами слід проводити за ліквідаційною вартістю. Вона визначається за справедливою ринковою вартістю активів і зобов'язань акціонерного товариства.

Для підприємства дуже важлива вартість, по якій цінні папери числяться на його балансі в даний момент часу, тобто облікова. Як показали дослідження, вона може бути номінальною, емісійною, ринковою, балансовою справедливою – для віддзеркалення у фінансовій звітності акцій і облігацій при оцінці економічного потенціалу акціонерного товариства, або ліквідаційною – для віддзеркалення в обліку операцій по ліквідації підприємства.


Кванц Йожеф, Гало Міклош - Kvancz Jozef, Galó Miklos

Факультет економічних та суспільних наук

Ніредьхазького інституту, Угорщина


The Cash Flow Statement on the Basis of Hungarian Laws


The Annual Report – made according to the Hungarian Law of Accountancy - is to show the asset, financial and income situation of a company. The presentation of the situation of assets falls on the Balance Sheet, the presentation of the income situation is the task of the Profit and Loss Account. The Cash Flow Statement is qualified for deducting the itemized cash flow which is part of the Annual Report. The real financial situation is shown by the solvency. When compliling the Cash Flow Statement we can get a nuanced picture about the real source of funds and its utilizations, in addtion we can get information about the liquid assets fluctuation causing items. In our detailed study we try to make and attempt to show the most important characteristics of the Cash Flow Statement and we also want to introduce the Hungarian Cash Flow Statement in the international context and to clarify some practical questions emerging while compiling it. The Cash Flow Statement is post-made by companies – based on elaborate analysis and the form and contest are determined - to express the dinamic liquid assets fluctuation.

The presentation of realized result –however not financially realized – appears in the Annual Report made by those companies who use double-entry bookeeping. In this way the given result contains the financially realized income and the financially not realized income as well. So the main task of the compliation of the Cash Flow Statement is to present the financially realized result and not only the realized result by the entrepreneur.

The Cash Flow Statement can be compiled from the trade data with the so called direct method and from the trade and stock data with the so called indirect method. The Cash Flow Statement specified by the operative Hungarian Law of Accountancy compounds the entirely money circulation based method and the stock data based method. The basic relationship of the indirect method is the Balance Sheet. As the aim of cash flow Statement is to present the fluctuation of the liquid assets in a defined period, so the total assets (with the exeption of the liquid assets) lowered by the total liabilities equals to the fluctuations of the liquid assets.

The structure of the Cash Flow Statement is determined by the Law of Accountancy. The Cash Flow Statement compiled by the Law of Accountancy – proceeding from the pretax result- deducts the change of liquid assets using the direct and indirect methods. When defying the operating cash flow, the pretax income is corrected with those items which do not indicate money fluctuation. The result of investment business can be deducted indirectly, we have to present the value stemming from sale and the purchase price.

The realized dividend primarily appears in the operating cash flow, but correcting the pretax income it enriches the line of the investment cash flow. When deducting the financial cash flow the direct method prevails and unravels the pure changes of the financial operations e.g. credits, loans, issuing and repayment bonds, supports.

The current Hungarian regualation acting on the international practice specifies a minimal form, but this can be expanded without restrictions depending on decisions of the company. The guiding principles of the Hungarian regulation coincides with the international regualtions, so in the Hungarian Cash Flow Statements the operating cash flow, the investment cash flow and the financial cash flow can be found.


Кесарчук Г.С.,старший викладач

Кесарчук Р.Є., студент

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»


ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ТОРГОВОЇ НАЦІНКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ


Адаптація національної економічної системи до європейських і світових умов господарювання вимагає певних змін. У період економічної кризи скорочуються інвестиції, посилюються фінансові ризики, зростає інфляція. Інфляційні процеси зумовлюють невизначеність і ускладнюють розрахунок прибутку від продажу, знижують ефективність діяльності торговельних підприємств, спрямованої на забезпечення прибутку, а за наявності збитків – встановлення їх причин та джерел покриття. Торгівля є важливою складовою економіки України, яка внаслідок ринкових перетворень перебуває у динамічному трансформаційному стані розвитку.

Досягнення позитивного, збалансованого з потребами торговельних підприємств прибутку забезпечується цілеспрямованим управлінням процесом формування фінансових результатів. Важливе значення для визначення фінансових результатів діяльності та рівня рентабельності торгівлі є правильне відображення в обліку товарних надбавок на товари, які оприбутковуються та обліковуються за продажними (роздрібними) цінами, раціональне та об’єктивне визначення та списання товарних надбавок на реалізовані товари.

Проблеми бухгалтерського обліку товарів за чинним Планом рахунків бухгалтерського обліку не обмежується проблемами, пов’язаними з обліком у складі рахунку 28 «Товари» витрат, що входять до первісної вартості товарів. Аналогічні проблеми виникли у зв’язку з обліком на субрахунку 285 «Торгова націнка» товарних надбавок торговельних підприємств, які обліковують товари за продажними цінами. Ці проблеми можна вирішити тільки в тому разі, коли облік товарних надбавок буде виділено на окремий синтетичний рахунок «Торгова націнка» в складі рахунків класу 2 «Запаси» та ввести до нього окремі субрахунки з врахуванням багатогалузевої торговельної діяльності. Назви субрахунків для обліку торгової націнки повинні відповідати сучасним умовам, коли в складі торгівельної націнки обліковують податковий кредит з ПДВ («Товарні надбавки в оптових складах», «Товарні надбавки на товари в роздрібній торгівлі»», «Товарні надбавки в громадському харчуванні» та ін.)

Товарні надбавки на реалізовані товари списують за спеціальним розрахунком на зменшення продажної вартості реалізованих товарів з метою визначення фактичної їх собівартості. Так згідно з п.22 П(С)БО 9 «Запаси» собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Однак необхідно підкреслити, що такий порядок визначення суми товарних надбавок на реалізовані товари суперечливий і нераціональний. Під час розрахунку середнього відсотка торговельних націнок, що відносяться до реалізованих товарів за місяць, із сум торговельних націнок на одержані товари мають бути вирахувані суми обороту за дебетом рахунку «Торгова націнка». Без цього розрахунок буде неточний, необ’єктивний.

Ураховуючи те, що за балансовою формулою (рівнянням) сума залишку товарів на початок місяця плюс надходження їх за місяць дорівнює витратам товарів (реалізації) товарів плюс залишок їх на кінець місяця, а також необхідність спрощення розрахунку та підтвердження практикою досвід обліку в торгівлі, в знаменнику формули визначення середнього відсотка націнки та в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, необхідно застосовувати праву частину балансової формули:

Сума реалізованих товарів + Залишок товарів на кінець звітного місяця за продажними цінами.

Нераціональним є також установлений Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, №291 порядок відображення в бухгалтерському обліку реалізованих товарних надбавок, оскільки він теоретично недоцільний, а для застосування в практичній роботі непридатний, що підтверджується практикою ведення бухгалтерського обліку в торгівлі. Фактичну собівартість реалізованих товарів слід визначити на субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», про що свідчить назва субрахунку, а суму торгової націнки, яка відноситься за розрахунком до реалізованих товарів, потрібно списати такою кореспонденцією рахунків:

Д-т 285 «Торгова націнка»

К-т 902 «Собівартість реалізованих товарів»

або рівнозначним записом «червоне сторно»:

Д-т 902 «Собівартість реалізованих товарів»

К-т 902 «Собівартість реалізованих товарів»

Слід підкреслити, облік реалізації товарів і відображення в обліку доходу, податкових зобов’язань з ПДВ та реалізованих товарних надбавок Інструкціями №141 і №291 регламентують недостатньо. До того ж вибрані не найбільш раціональні варіанти обліку. Тому в практиці організації й ведення бухгалтерського обліку в підприємствах торгівлі виникають певні труднощі, допускаються помилки в облікових записах.

Правильне визначення і відображення в обліку торговельної націнки, що відноситься до реалізованих товарів і податкових зобов’язань з податку на додану вартість має важливе значення для визначення рентабельності й оцінки ефективності торговельної діяльності підприємства, забезпечення своєчасних і повних розрахунків з бюджетом з ПДВ.

Отже, бухгалтерський облік торгової націнки на товари є одним із найскладніших та недостатньо врегульованих питань організації та ведення обліку в торгівлі, викладені проблеми обліку торгової націнки на товари та можливі шляхи їх вирішення сприятимуть успішному вирішенню питань удосконалення бухгалтерського обліку, правильне відображення на торгової націнки в роздрібній та оптовій торгівлі має важливе значення для забезпечення своєчасного та точного виявлення фактичної собівартості реалізованих товарів та їх залишку, а також визначення та відображення в бухгалтерському обліку фінансових результатів торговельної діяльності.


Книшева Б. В., ст. викладач

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»


Вдосконалення методів оцінки і прогнозування ефективності експортної діяльності підприємств деревообробної промисловості


Основними пріоритетними цілями сучасних економічних перетворень в нашій країні є вихід України на міжнародний рівень, її інтеграція у міжнародний економічний простір та залучення іноземних інвесторів й підприємців до національної економіки. Адже до моменту настання глобального економічного спаду у нашій країні сформувалась експортно-орієнтована модель економіки — чільне місце в якій посідають металургійна, молокопереробна та деревообробна промисловість.

Наявність значних природних ресурсів Закарпаття сприяло швидкому розвитку лісової і деревообробної промисловості, яка здавна вважалась провідною в господарстві краю і була одним із джерел економічного розвитку області. Створений на закарпатських деревообробних підприємствах промисловий потенціал сьогодні цілком забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини. Однак більшість випущених товарів виявилися на зовнішньому ринку, там рівень цін вищий та ширший об’єм попиту. Частка експорту на сьогодні істотно не впливає на задоволення попиту в деревних ресурсах із боку внутрішнього споживача – він становить лише 16% від загального обсягу заготівлі деревини. Але завдяки проведеному технічному переозброєнню якості продукції деревообробки активізується зовнішньоекономічна діяльність даних підприємств. На даний момент деревообробна промисловість Закарпаття переорієнтовуються переважно на експорт продукції. Відповідно фінансове становище експортно-орієнтованих підприємств напряму залежить від ефективності їх експортної діяльності.

В сучасних умовах нестабільного економічного середовища набуває актуальності проблема удосконалення методів оцінки та аналізу економічної ефективності експортної діяльності деревообробних підприємств, які дозволяють на ранній стадії виявити тенденцію розвитку досліджуваних факторів, оцінити та проаналізувати можливі наслідки їх впливу на ефективність експорту та розробити шляхи удосконалення експортної діяльності підприємства. Однак, на даний час більшість підприємств деревообробної промисловості не застосовують комплексного системного підходу до управління експортною діяльністю, що має на меті дослідження всієї системи факторів, які впливають на кінцевий результат проведення зовнішньоторгових операцій, а обмежуються аналізом асортименту та ціновою пропозицією Європейських ринків. Та аналіз експортних операцій має на меті розробку як загальних підходів до аналізу економічної діяльності, який би включав не тільки визначення кола необхідних показників ефективності діяльності, але й деякі принципи формування системи та класифікації факторів, контролю за процесами, що відбуваються в зовнішній торгівлі підприємства, виявлення можливостей росту та їх освоєння. Що стосується самих показників, то вони повинні мати таке якісне наповнення, яке б у всій повноті відображало вплив кількісних факторів на рівень ефективності господарювання. Це дозволить виявити резерви збільшення економічної ефективності господарювання та визначити його слабкі сторони, що чіткіше намітить напрямок стратегічного розвитку зовнішньоекономічної політики підприємства.

Наше дослідження спрямовано на формування комплексного системного підходу до управління експортною діяльністю, що має на меті дослідження всієї системи факторів, які впливають на експорт, оскільки це дає змогу не тільки виявити сильні та слабкі сторони в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, але й створити механізм планування та прогнозування її ефективності з метою підвищення конкурентноздатності підприємства на зовнішніх ринках.

З метою визначення експортного потенціалу та розширення експортної діяльності підприємств деревообробної промисловості Закарпаття постає необхідність в детальному аналізі їх експортної діяльності та удосконаленні існуючих методів оцінки ефективності експортних операцій. Досягнення поставлених завдань пропонується проводити за допомогою сформованої поетапної моделі аналізу експортного потенціалу підприємства.

Перший етап „оглядовий” – тут формується система пріоритетів показників ефективності економічної діяльності підприємства та класифікуються фактори, що впливають на експорт продукції на внутрішні та зовнішні (що залежать та не залежать від діяльності даного підприємства).

На другому „аналітичному” етапі аналізуються комплексні показники ефективності експорту. З метою проведення більш точного аналізу експортного потенціалу підприємств пропонується брати до уваги такий важливий чинник як інфляція. Запропоновано використовувати показник ефекту від реалізації продукції на експорт, який враховує вплив структури експорту та структури платежу за експортовану продукцію завдяки яким проходить дослідження впливу інфляції на ефективність експортної діяльності та коефіцієнт рентабельності експорту по кожному виду продукції, що відображає співвідношення одержаної валютної виручки до витрат на виробництво експортованої продукції. Також на цьому етапі розробляється система моніторингу досліджуваних показників.

Третій „прогнозний” етап включає в себе виявлення резервів росту ефективності експорту та розробку заходів щодо підвищення його економічної ефективності, зменшення негативного впливу зовнішніх факторів та виключення негативного впливу внутрішніх; зауваживши при цьому, що комплекс заходів які планується проводити повинен всебічно охоплювати зовнішньоекономічну сферу діяльності підприємства оскільки показники, що аналізуються знаходяться в постійному взаємозв’язку і неможливо діяти на один з них, не приймаючи до уваги зміни по іншим.

Таким чином досягається більш об’єктивна оцінка експортної діяльності підприємства, охарактеризовано та уточнено визначення внутрішньогосподарських резервів та прогнозного рівня показників.


Література

1. Белопольский Н.Г. Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект /Сб.науч.трудов ДНУ. – Донецк: ДонГУ. – 2003. – С.13-17.
   
2. Василенко Ю. Наслідки девальвації для ефективності експорту//Вісник НБУ. – 2001. – №2. – С.10-15.
   
3. Василенко Ю. Структурні зміни в експортній діяльності України// Економіка України.-1998.-№7. С.70.
   
4. Василенко Ю. Фактори розвитку українського експорту у країни далекого зарубіжжя//Вісник НБУ. – 2000. – №7. – С.36-43.
   
5. Вічевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності.– Львів: Афіша, 2004. – 140с.
   
6. Дементьев В.В., Дзюба С.Г., Доценко Г.В., Зухба Д.С. и др. Математическое моделирование в международной экономике: Учеб.пособие /Под ред. Доц. Дементьева В.В., проф. Берсудского Я.Г. – Донецк: ТОВ «Лыбидь». – 2004 г. – 473 с.
   
7. Економічний аналіз: Навч. посібник/ М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.:КНЕУ, 2003. – 556с.
   
8. Кредісов А., Бабенко В. Політика стимулювання експорту та її інструменти. // Економіка України. – 2003. – №2. – С. 4 – 12.
   
9. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. Глобализация и Украина в мировой экономике. – 2004. – 670 с.
   
10. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб.- 2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. 662с.
    
11. Яковлєв А.І. Удосконалення методів визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності// Фінанси України.– 1998. – №9. – С.28-34.
    

Коваль І. В., аспірант

Львівський національний університет імені Івана Франка