Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста
| Вид материала | Документы |
- Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік Вступ, 1866.11kb.
- Теоретико-методологічні аспекти формування маркетингової товарної стратегії та її адаптації, 203.84kb.
- Посланн я президента україни до верховної ради україни європейський вибір. Концептуальні, 763.19kb.
- Формування інвестиційної політики міста, 403.62kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку міста Корюківки на 2012 рік, 744.15kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
- Програма соціально-економічного розвитку міста Котовська Одеської області, 1607.63kb.
- Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень міста районного значення україни: проблеми, 1390.42kb.
Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.
В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.
Інвестиції – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва.
Таким чином, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [1].
Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.
Інвестиції мають вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання добробуту населення країни, що, в свою чергу, безпосередньо пов'язано із забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням.
Запровадження у 2006 р. в Україні політичної реформи кардинально змінило формат системи управління регіональним і місцевим інвестиційним розвитком, розподіл повноважень та відповідальності за розвиток територій [2].
Передача основних повноважень у сфері регіонального й місцевого розвитку органам місцевого самоврядування гальмується відсутністю адекватної системи й механізмів контролю за ефективністю рішень і дій цих органів. Механізми та інструменти, які сьогодні використовуються державою для розв’язання регіональних проблем, є недостатньо ефективними, що призводить до поглиблення структурних деформацій та диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів.
Інвестиційна діяльність на рівні регіонів віддзеркалює макроекономічні тенденції, але крім того зазнає впливу економічної ситуації, об'єктивно складених соціально-економічних умов в регіонах. Це потребує коригування і регулювання з боку органів влади. Управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні відбувається за двома напрямками.
По-перше, це підвищення інвестиційної привабливості, яку забезпечують розвиток ринкової інфраструктури, рівень заробітної плати, рівень зайнятості, соціальна ситуація, доступ до перспективних ринків збуту, високопрофесійні кадри, вагомий виробничий потенціал.
По-друге, важливим механізмом управління інвестиційною діяльністю виступає регулювання обсягів централізованих капіталовкладень. Крім того, інвестиційна діяльність зазнає впливу громадського сектору. Відповідно різняться і механізми, якими оперують органи влади при активізації інвестиційної діяльності.
Серед важелів, що спричинюють необхідність впливу держави на інвестиційну діяльність на рівні регіонів, значним є нерівномірність показників інвестиційної діяльності у різних регіонах.
Найінтенсивніший розвиток виробництва за рахунок вітчизняних капіталовкладень та із залученням іноземних інвестицій спостерігається в одних і тих самих регіонах. У тих же регіонах спостерігається й активне інвестування капіталу в економіку інших країн. Це спричинено привабливим інвестиційним кліматом, загальним стабільним економічним розвитком, а також виваженими управлінськими рішеннями органів місцевої влади. Подальше розшарування регіонів за рівнем інвестиційної активності стає перепоною на шляху до формування єдиного господарського простору в країні, зміцнення господарських зв'язків, становлення регіонів як суб'єктів міжнародної інвестиційної діяльності. Слабкі інвестиційні позиції окремих регіонів не дають змогу розширювати виробництво, розбудовувати господарський комплекс території, відповідно не розвивається соціальна сфера.
Таким чином, при збільшенні інвестування окремих регіонів, які перебувають у більш складному фінансовому становищі, країна може вирішити проблеми не тільки цих окремих регіонів але й всієї держави в цілому.
Література:
- Електронний ресурс. - Режим доступу: a/2160-investiciyami-ye-vsi-vidi-majnovix-ta.phpl
- Управління державними фінансами: Навч. посіб. / М.Я.Азаров, Ф.О.Ярошенко, Т.І.Єфименко, С.Д.Бушуєв, М.С.Вертузаєв, О.М.Юрченко та ін.; За заг. ред. М.Я.Азарова. – К.: НДФІ, 2004. – С.240
УДК 332.122:001
Третяк В.П., к.е.н., доцент
Зущенко Є. В.
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ІННОВАЦЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Визначальним фактором розвитку економіки на сьогоднішній день є інноваційна діяльність. Розробка та впровадження різних інновацій в державі є невичерпним джерелом розвитку економіки. Перспективи розвитку національної економіки у свою чергу нерозривно пов’язані з економічним розвитком регіонів на інноваційних засадах.
Питання переходу України до інноваційної моделі розвитку привертає до себе дедалі більшу увагу науковців та представників практичного бізнесу. Інноваційна діяльність підприємств виступає сьогодні як об’єкт поєднання інтелектуальних, фінансових, матеріальних та інших процесів укладення ресурсів, насамперед, для одержання ефекту.
Інноваційні процеси та інноваційна діяльність є об’єктом досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Питання інноваційної діяльності та інноваційного розвитку регіонів досліджували О.І.Амоша, Є.І.Бойко, А.С.Гальчинський, В.М,Геєць, О.Б.Жихор, С.В.Захарін, В.П.Мікловда, В.П.Семиноженко, Л.І.Федулова та ін.
Інноваційна діяльність здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу [3, с.28].
Розвиток інноваційної діяльності є одним із головних напрямків діяльності держави та головним фактором підвищення рівня конкурентоспроможності економіки. Більшість економічно розвинених країн при цьому віддають перевагу формуванню регіональних інноваційних осередків. Концентрація та інтеграція науки, виробництва та ефективного менеджменту в регіонах створює сприятливі передумови для розвитку інноваційної економіки як окремих регіонів, так і держави загалом. Тому регіональна інноваційна політика може розглядатися як стратегія або набір стратегій реалізації інноваційних пріоритетів у межах національних інноваційних систем [4, с.133].
Сьогодні на ефективний розвиток регіональної інноваційної діяльності впливають дуже багато факторів, а саме: відповідність законодавчих актів реальним потребам економічного та інноваційного розвитку; достатнє фінансування та розширення фінансового забезпечення інноваційної діяльності; вдосконалення економічного механізму розроблення та впровадження новітніх технологій та інновацій у практичну діяльність; налагоджений механізм підтримки інноваційної діяльності з боку місцевих органів влади; визначення пріоритетів розвитку регіону; формування і розвиток системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності та ін.
Офіційні статистичні дані по Харківській області свідчать, що інноваційна активність підприємств у регіональному аспекті залишається вкрай низькою (табл.1) [5].
Таблиця 1. - Інноваційна діяльність підприємств Харківської області
| Показники | 2008 | 2009 | темп росту % | 2009 до 2008 % |
| Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій (підприємств) (тис. грн.) | 1418959,9 | 1408911,4 | 99,29 | -0,71 |
| Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування | | | | |
| держбюджет (тис. грн.) | 530399,4 | 468904,7 | 88,41 | -11,59 |
| власні кошти (тис. грн.) | 75447,6 | 62156,0 | 82,38 | -17,62 |
| Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації | 97 | 128 | 131,96 | 31,96 |
| Кількість інноваційно активних промислових підприємств, усього | 110 | 135 | 122,73 | 22,73 |
| відсотків до загальної кількості промислових підприємств, % | 13,1 | 15,8 | | |
| Обсяг реалізованої інноваційної продукції (тис. грн.) | 2884701,4 | 1899175,7 | 65,84 | -34,16 |
У сучасних умовах виходу з економічної кризи Україна змушена здійснювати пошук прийнятної моделі економічного розвитку, найголовнішою складовою якої є регіональна інноваційна складова. Україна все ще має великий науково-технічний потенціал, накопичений запас нереалізованих розробок, тому на сучасному етапі головним завданням є збереження цього потенціалу та адаптація його до ринкових умов.
Література
1. Бутов А.М. Інноваційна діяльність регіону:теоретичний аспект / А.М.Бутов // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.13. – С.160 – 166.
2. Гнатенко М.К. Форми та методи державної підтримки регіонального інноваційного розвитку / М.К.Гнатенко // Економічний простір. - №18. – 2008. – С. 126 – 134.
3. Птащенко Л.О. Державна регуляторна політика щодо інноваційної діяльності регіонів України / Л.О.Птащенко, О.М.Кущик // Економіка і регіон. – №1(20). – 2009. – С. 27 – 30.
4. Третяк В.В. Регіональна інноваційна система як основний об’єкт формування інноваційної політики / В.В.Третяк, Н.В. Дронов //АПЕ. - №3 (93). - 2009.- С. 131-137.
5. Харківська область у 2009 році: статистичний щорічник [Електронний ресурс]: за редакцією М. Л. Чмихала. - Харків: Головне управління статистики у Харківській області, 2010.
УДК 330.332.3
Філонич О.М., аспірант кафедри фінансів, банківської справи
та державного управління
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
lenycia@meta.ua
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РИНКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
На сучасному етапі розвитку регіонального ринку рекреаційних послуг одним з головних завдань, яке постало перед органами регіонального управління, є створення сприятливого клімату з метою активізації інвестиційних процесів як на рівні кожного регіону, так і держави в цілому.
Законом України «Про інвестиційну діяльність» [4] інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти та інші види підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Під інвестиційним процесом формування ринку рекреаційних послуг, з авторської точки зору, розуміється процес вкладення капіталу з метою створення нових об’єктів рекреаційної сфери та відновлення (модернізація) діючих, насичення рекреаційного ринку новими перспективними продуктами високої якості та за доступними цінами та підвищення економічного та соціального рівня регіону.
На регіональному рівні учасниками інвестиційної діяльності, що відповідають за управління інвестиційними процесами в рекреаційній сфері (на прикладі Полтавської області) є (рис. 1).
Рис. 1. - Структурні підрозділи облдержадміністрації, які відповідають за управління інвестиційними процесами в сфері рекреації Полтавської області та їх взаємозв’язок
Пропонуємо введення нового спеціального підрозділу з контролю за інвестиційними процесами в рекреаційній сфері (рис. 1), який буде підпорядковуватися головному управлінню економіки та співпрацюватиме з управлінням зовнішніми відносинами та зовнішньоекономічною діяльністю.
В процесі управління інвестиційними процесами доцільно було б використати коефіцієнти, які характеризують інвестиційну привабливість та надійність функціонування ринку рекреаційних послуг як для державних, так і для приватних та іноземних інвесторів.
Продуктивність рекреаційної діяльності
(1)де
- коефіцієнт продуктивності рекреаційної діяльності; 
- обсяг реалізованих послуг; Е – кількість екскурсантів (туристів, рекреантів).Коефіцієнт рекреаційної привабливості
[
] (2)де
- коефіцієнт рекреаційної привабливості регіонів; Дл – кількість ліжко днів; Дт – кількість туро днів; О – оздоровлені у санаторно-курортних закладах.З метою залучення достатньої кількості капіталу як із внутрішніх джерел, так і за рахунок зовнішнього інвестування для реалізації інвестиційних проектів та для забезпечення реалізації всіх стадій в процесі управління інвестиційними процесами в системі формування регіонального ринку рекреаційних послуг пропонується проведення заходів щодо нормативно-правового, професійно-освітнього, інформаційного та організаційного забезпечення.
Таким чином, управління інвестиційними процесами в системі формування регіонального ринку рекреаційних послуг повинно базуватися на управлінні двох рівнів – державного та регіонального.
В процесі управління інвестиційними процесами доцільно було б використати коефіцієнти продуктивності рекреаційної діяльності та рекреаційної привабливості, які характеризують інвестиційну привабливість та надійність функціонування ринку рекреаційних послуг як для державних, так і для приватних та іноземних інвесторів.
На основі аналізу наукових джерел було виділено п’ять стадій інвестиційного процесу, які характеризують його від початку – проведення аналізу, оцінки та розрахунків показників розвитку ринку рекреаційних послуг, до закінчення - експлуатація новостворених, модернізованих об’єктів рекреаційної сфери, отримання доходу (прибутку), забезпечення окупності інвестиційних проектів та подальше їх використання. Розрахунок вищенаведених коефіцієнтів пропонується проводити на третій стадії інвестиційного процесу.
Література
- Федоренко В.Г. Інвестиційна діяльність / В.Г. Федоренко //Персонал журнал інтелектуальної еліти № 5/ 2007 – с. 16-20
- Федоренко В.Г. Інвестознавство. Підручник. Допущено. Міністерством освіти і науки України. 3-тє видання, доповнене. Київ 2004 – с. 478.
- Олійник Д.І. Ресурсне забезпечення інвестиційної діяльності в Україні: Монографія. – Одеса: ВМВ, 2005. – 359 с.
- Закон України «Про інвестиційну діяльність» від18 вересня 1991 року N 1560-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991 - N 47 - с. 646.
УДК 330.332.3
Фльонц О.Б., асистент кафедри бухгалтерського обліку та аудиту
ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»
НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗЯХ АПК
Проблема інвестування та активізації інвестиційного процесу в агропромисловому виробництві в умовах економічної кризи набуває особливої актуальності. Вирішення цієї проблеми сприятиме подоланню кризового стану економіки, відновленню та зростанню виробничого капіталу, підвищенню ефективності виробництва конкурентоспроможної продукції, розв'язанню всього спектра соціально-економічних питань у галузях АПК. Результати активізації інвестиційного процесу проявлятимуться не тільки в економіці АПК, а й у соціальній, політичній та інших сферах, матимуть внутрішньогалузеве, демографічне і природоохоронне значення.
Cільське господарство України разом з іншими складовими АПК забезпечують близько третини ВВП, зайнятість майже третини працюючого населення, утримують сільську поселенську мережу з 17 млн. жителів, потребують такої державної політики, яка б забезпечила привабливість інвесторам, мотивації для здібного менеджменту, сприятливі умови для життя та достойну оплату праці сільських жителів. Маючи досить вагомий виробничий потенціал сільського господарства, сприятливі умови для вирощування більшості сільськогосподарських культур, природно-кліматичні умови у поєднанні з родючими чорноземними ґрунтами, кваліфіковані кадри і працьовите сільське населення - АПК України не приваблює іноземних інвесторів. Реалії сьогодення такі, що ризикованість капіталовкладень у сільське господарство оцінюється як занадто висока.
Аналіз стану інвестиційної діяльності в АПК показав, що затяжна системна криза у державі зумовила її різкий спад. Інвестиційна підтримка сільського господарства є надто низькою, дещо краща ситуація у переробних галузях АПК, однак їх інвестиційне забезпечення здійснюється повільними темпами.
Зволікання з розв'язанням інвестиційної проблеми в сільському господарстві може призвести до майже повної втрати його технічного потенціалу. Довготривала економічна криза призвела до фізичного зношення і зменшення, майже у 2 рази, кількості тракторів, зернозбиральних комбайнів, інших с/г машин і знарядь, що гальмує виконання комплексу сільськогосподарських робіт у необхідні терміни, призводить до перевитрат ресурсів та зниження ефективності аграрного виробництва.
Для відновлення технічних потужностей на рівні 1990 року необхідно ввести в експлуатацію 432 тис. тракторів, 97 тис. комбайнів, 252 тис. вантажних автомобілів загальною вартістю 88,6 млрд. грн., або 2,7 тис. грн. на 1 га ріллі.
Окрім гострого дефіциту і високого зношення технічних засобів виробництва, у сільському господарстві спостерігається суттєве зниження родючості ґрунтів, зменшення обсягів використання мінеральних добрив, погіршення підготовки професійного рівня робітників та управлінських кадрів. Все це зумовило більшість господарств використовувати спрощені технології виробництва аграрної продукції, вимушено відмовитися від запровадження досягнень передової науки і практики, використання енерго- і ресурсоощадних технологій. Нагальною постала проблема активізації інвестиційного процесу перед переробною сферою АПК. В останні роки поглиблюється розрив між галузями - лідерами й технічно відсталими виробництвами. Випуск інноваційної продукції значно зменшився і концентрується на кількох десятках переробних підприємств переважно з іноземним капіталом. Це свідчить про їх суттєве відставання від техніко-технологічного рівня підприємств харчової промисловості країн - членів СОТ та ЄС.
Сільське господарство, на відміну від переробної промисловості АПК, з ринкових позицій характеризується низькою інвестиційною привабливістю, що обумовлено сезонністю виробництва, значними природно - кліматичними ризиками, низькими закупівельними цінами на сільськогосподарську продукцію, тощо. Тому проблему інвестування галузей сільського господарства доцільно вирішувати: на макроекономічному рівні шляхом поліпшення державного регулювання інвестиційного процесу; на мікроекономічному - створення інтегрованих агропромислових формувань на основі розвитку кооперації, спеціалізації, горизонтальної та вертикальної інтеграції.
Одним із важливих напрямів активізації інвестування АПК та інших галузей економіки є удосконалення механізму оподаткування, застосування пільг при оподаткуванні тих підприємств, які запроваджують інвестиційно-інноваційні проекти та інших пільг, а саме: прискорена амортизація; надання прямих субсидій; пільгове довгострокове інвестиційне кредитування. Чимало держав заохочують виробничі вкладення за допомогою податкових канікул, податкових інвестиційних відрахувань і податкових інвестиційних кредитів.
В системі інвестиційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників важливе місце належить кредитним ресурсам. В Україні банківське кредитування, поки що не відіграє належної ролі у фінансуванні аграрного виробництва. Для прискореного запровадження прогресивних, ресурсоощадних технологій виробництва аграрної продукції треба поліпшити процес виконання операцій лізингу (особливо, зменшення лізингової ставки і збільшення терміну погашення боргових зобов'язань), який є однією з форм інвестиційної активності, а також проводити популяризацію інвестиційних процесів у галузі АПК, особливо сільське господарство через систему виставкової та ярмаркової діяльності. Отже, реалізація в комплексі всіх названих напрямів активізації інвестиційного процесу в галузях АПК сприятиме прискоренню: модернізації технологій агропромислового виробництва; підвищення конкурентоспроможності підприємств та адаптації їх економіки до вимог ЄС та СОТ.
Література
- Кушнір І.В. Економічна оцінка інтенсифікації виробництва рослинницької продукції в Україні / І.В. Кушнір // Економіка АПК. - 2008. - № 5.-с.28-34.
- Олійник О. Теоретико-методологічні засади державного регулювання аграрного ринку / О. Олійник // Економіка України. - 2008. - № 7.-С.65-73.
УДК 32:001.895
Черевко І.В., к.е.н.
Львівський національний аграрний університет
irener@ukr.net