Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста
| Вид материала | Документы |
- Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік Вступ, 1866.11kb.
- Теоретико-методологічні аспекти формування маркетингової товарної стратегії та її адаптації, 203.84kb.
- Посланн я президента україни до верховної ради україни європейський вибір. Концептуальні, 763.19kb.
- Формування інвестиційної політики міста, 403.62kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку міста Корюківки на 2012 рік, 744.15kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
- Програма соціально-економічного розвитку міста Котовська Одеської області, 1607.63kb.
- Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень міста районного значення україни: проблеми, 1390.42kb.
Галузь зв'язку має велике значення в розвитку і зміцненні фінансів країни. Засоби зв'язку не тільки забезпечують оперативне управління, а й перетворюються в необхідний елемент продуктивних сил та технології виробництва.
Зв'язок, як одна з матеріальних галузей, споживає незначні кошти з матеріального балансу країни, але в кожній гривні тарифних доходів значна питома вага тієї частки, за рахунок якої складається національний доход країни (порівняно з промисловістю).
Розвинені засоби зв'язку сприяють здійсненню прямих контактів між постачальниками і споживачами продукції, що призводить до прискорення оборотності обігових коштів, поліпшення матеріально-технічного забезпечення, оперативного управління виробництвом послуг зв'язку тощо. У підсумку організація і проведення всіх цих заходів призводить до зміцнення фінансової системи країни, а фінанси галузі є складовою її частиною.
Фінанси галузі зв'язку - сукупність економічних відносин у процесі створення й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на різних ієрархічних рівнях управління. Економічні відносини в галузі зв'язку проявляються між підприємствами (“Укртелеком”, “Укрпошта” тощо) і Держкомітетом зв'язку та інформатизації, а також з підприємствами й об'єднаннями інших галузей народного господарства, з різними комерційними структурами, з фінансово-кредитною системою, зі споживачами послуг зв'язку.
Фінанси підприємств зв'язку є складовою частиною фінансів галузі і являють собою систему грошових відносин, що виражають формування і використання грошових доходів суб'єктами господарювання у відтворювальному процесі послуг зв'язку.
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою сутність, свою внутрішню властивість через такі функції:
- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності підприємств зв'язку;
- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов'язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств галузі;
- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається за рахунок формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відновлення авансованих коштів в основні та оборотні фонди і використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий доход і прибуток. До залучених - пайові та інші внески, засоби, мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках.
Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств вимагають нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, бюджетних субсидій, від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позикових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.
Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад і структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість. Фінанси зв'язку мають свої особливості, які визначаються специфікою галузі і різноманітністю послуг.
Організації фінансів галузі зв'язку властиві загальні принципи, характерні для фінансів підприємств народногосподарського комплексу: плановість, госпрозрахунок, поділ обігових коштів на власні і позикові, наявність фінансових резервів. Проте, нарівні з загальними рисами, фінанси галузі зв'язку мають свої специфічні особливості, які випливають з умов виробничої і господарської діяльності підприємств зв'язку, а також з особливостей господарського розрахунку в галузі.
Таким чином, відбувається поглиблення фінансової самостійності підприємств. При цьому поєднання таких чинників як зростаюча конкуренція, технологічні вдосконалення, що вимагають значних капіталовкладень, зміни відсоткових ставок, податкового законодавства, економічної стійкості впливають на фінансову діяльність підприємств зв'язку в сучасних умовах.
УДК 338.515
Боднарюк В.А., аспірант
Львівська комерційна академія
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ
В умовах фінансової кризи для кожного торговельного підприємства особливого значення набуває питання комплексного та ефективного управління його прибутком.
Кожне підприємство незалежно від масштабів діяльності потребує максимально ефективної системи управління. Управління прибутком в умовах кризи розглядається як одна із функціональних стратегій, орієнтована на створення економічних умов для відшкодування постійних та змінних операційних витрат торговельного підприємства, повної і своєчасної сплати всіх видів податків та обов'язкових платежів і забезпечення отримання цільового чистого прибутку.
Проте, сьогодні не вироблено єдиної методологічної конструкції, що стала б науковою основою формування та функціонування механізму управління. Дослідження низки теоретичних підходів до трактування сутності механізму управління прибутком та його структуризації дозволяє виділити низку критеріальних властивостей такого механізму :
- наявність широкого спектру функцій, форм, методів, важелів та інструментів впливу;
- системний характер функціонування усіх складових механізму, який передбачає злагодженість і взаємоузгодженість їх дії;
- послідовність реалізації управлінських функцій і заходів, що охоплюють увесь цикл управління, оскільки управління прибутком – це динамічний, систематичний, тривалий у часі процес;
- детермінація цільової функції (з виділенням тактичних і стратегічних орієнтирів), на досягнення якої працюють усі складові механізму;
- механізм формується під впливом ринкового та державного регулювання і потребує постійного обміну інформацією із зовнішнім середовищем.
На нашу думку, механізм управління прибутком торговельного підприємства можна трактувати як систему функцій, методів, інструментів, важелів, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням прибутку, що здійснюються з метою досягнення тактичних (забезпечення прийнятного рівня рентабельності діяльності) та стратегічних (зростання вартості підприємства) цілей торговельного підприємства.
Виходячи з цього, можна сказати, що сучасний механізм управління прибутком торговельного підприємства повинен поряд із застосуванням традиційних методів та інструментів управління враховувати новітні управлінські технології задля успішного досягнення поставлених цілей підприємства та підвищення рівня ефективності його господарської діяльності.
Література:
- Малицький А.А. Структуризація організаційно-економічного механізму управління підприємством торгівлі в умовах ринку/ А.А.Малицький //Торгівля і ринок України : збірник наукових праць. – 2009. – №27. – С.198-205.
- Ткаченко, Є. Ю. Система управління прибутком підприємства [Текст] / Є. Ю. Ткаченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2006. – № 3. – C. 214–220.
- Садеков А. А. Управление предприятием в условиях кризиса : моногр. / А. А. Садеков, В. В. Цурик. – Донецк : ДонГУЭТ, 2006. – 178 с.
УДК 332.8
Гізатулліна О.М., к.е.н., доцент
Верещагіна Т.М.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
Житлово-комунальне господарство – це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами та суттєво впливає на розвиток економіки країни.
На сьогоднішній день житлово-комунальне господарство є найбільш критичною проблемою розвитку вітчизняної економіки.
Серед основних наслідків світової фінансово-економічної кризи, які безпосередньо впливають на діяльність підприємств ЖКК є: фінансові проблеми банківського сектору; зростання цін на енергоносії, а разом з цим і рівня інфляції; дефіцит Державного бюджету та скорочення бюджетного фінансування як результат зростання зовнішнього боргу.
Збитки підприємств галузі ЖКГ на 01. 09. 2010 р. склали 1274,0 млн грн., збільшившись на 10,4% відносно аналогічного періоду минулого року. Найбільші збитки отримали підприємства комунальної теплоенергетики – 555,2 млн. грн., це становить 43,6% загальних збитків ЖКХ.
Специфікою діяльності підприємств, які надають житлові та комунальні послуги, є те, що послуги надаються незалежно від стану платежів за них окремими споживачами. У зв'язку з цим підприємства галузі, в свою чергу, не мають змоги своєчасно розраховуватися за спожиті матеріальні ресурси і, як наслідок, виникає значна дебіторська та кредиторська заборгованість.
Дебіторська заборгованість підприємств галузі на 01.09.2010 р. складає 11397,24 млн. грн.. а кредиторська – 14444,3 млн. грн. При цьому дебіторська заборгованість КТЕ складає 5216,4 млн. грн., а кредиторська – 8980,6 тис. грн. Підприємства галузі практично опинилися на межі банкрутства.
Болючою проблемою для організацій, що надають житлово-комунальні послуги, є борги населення, сума яких на 01.09. 2010 р. року згідно даних Міністерства з питань ЖКГ складає 8038,0 млн. грн., в тому числі 4268,1 млн. грн. – заборгованість населення КТЕ. Динаміка показників стану оплати населенням послуг з централізованого теплопостачання показана на рисунку 1.
Рисунок 1. - Динаміка показників стану оплати населенням послуг з централізованого теплопостачання
Слід зазначити, що не менше труднощів завдають також особи, які користуються пільгами. На 01.01.2010 р. пільги і субсидії в загальній сумі дебіторської заборгованості підприємств ЖКГ складають 361,1 млн. грн. При цьому 34,3% (123,8 млн.грн.) складають пільги та субсидії, надані за послуги теплопостачання. Держава, не маючи змоги компенсувати суми наданих пільг, компенсує їх за рахунок непільгових категорій громадян, які змушені платити за невиправдано високими тарифами.
Через несвоєчасні розрахунки населення за спожитий природний газ підприємства комунальної теплоенергетики опиняються у ще більш складній ситуації. В результаті можуть постраждали добросовісні платники, не отримавши якісного тепла. Відповідно, щоб вирішити проблеми підприємств ЖКГ, пов'язані із розрахунками споживачів за надані послуги, необхідно провести всебічний аналіз та удосконалити акти чинного законодавства, внести зміни в закони про ціни і ціноутворення, про місцеве самоврядування, про теплопостачання, про житлово-комунальні послуги та законодавчо закріпити застосування жорстких заходів до порушників платіжної дисципліни.
Стратегія фінансового оздоровлення галузі передбачає створення ефективної фінансово-економічної моделі функціонування, яка базується на прозорій економічно обґрунтованій системі визначення тарифів та адресному соціальному захисті населення, зниження нераціональних витрат шляхом економічної мотивації, забезпечення необхідного рівня оплати послуг споживачами, формування сприятливих умов для залучення приватного сектору та інвестицій.
УДК 351.863
Голяш І.Д., к.е.н., доцент
Тернопільський національний економічний університет
Галушка Н.Й., аспірант
Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана comein88@yahoo.com, nhalushka@mail.ru
ЗМІЦНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО СТАЛОГО РОЗВИТКУ
У сучасних умовах надто важко гарантувати безпеку підприємницької діяльності в фінансово-господарському середовищі, яке стрімко змінюється, а тим більше забезпечити її надійність. Саме тому проблеми зміцнення економічної безпеки підприємства на даний час набули надзвичайно важливого значення.
Зазначені проблеми до недавнього часу були у центрі уваги переважно західних спеціалістів, вітчизняні ж вчені-економісти звернулись до них порівняно недавно. Чинником виникнення та постійного посилення уваги до цих проблем стала світова економічна криза, яка охопила всі сфери і виявилась суттєвою перешкодою на шляху забезпечення сталого розвитку не лише вітчизняного підприємництва, але й економіки України в цілому.
Про актуальність тематики економічної безпеки підприємства свідчить рівень її розгляду в наукових працях. Серед видатних вчених, які здійснили вагомий внесок у вирішення даних проблем слід виділити: В. Андрійчука, О. Ареф’єва, Л. Абалкіна, В. Геєца, О. Груніна, В. Губського, В. Забродского, Н. Капустіна, О. Кірієнко, Г.Козаченко, А. Колосова, Т. Кузенко, Г. Пастернака-Таранущенко, В.Пономарьова, В. Сенчагова, О. Судакову, Т. Сухорукову та інших.
Незважаючи на значний науковий доробок вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, залишається багато питань, які є дискусійними і вимагають подальших досліджень, глибокого вивчення та формування нових підходів і напрямів їх вдосконалення.
Зокрема, термін «економічна безпека» розглядається багатьма вченими-економістами, проте єдина точка зору щодо розуміння сутності даного поняття залишається поки-що не сформованою.
На основі критичного огляду наукової літератури ми пропонуємо власне визначення економічної безпеки підприємства. На наш погляд, під економічною безпекою підприємства слід розуміти забезпечення захисту суб’єкта господарювання від негативних внутрішніх та зовнішніх чинників, яке дає змогу досягти стану максимально ефективного використання ресурсів та стабільного функціонування підприємства як на сучасному етапі його фінансово-господарської діяльності, так і в майбутньому.
Необхідність зміцнення та підтримки високого рівня економічної безпеки підприємства обумовлена об’єктивно існуючим для кожного суб’єкта підприємницької діяльності завданням забезпечення збалансованого і безупинного розвитку на ринку відповідно до обраної ним місії та досягнення поставлених цілей своєї діяльності.
Створення ефективної системи економічної безпеки підприємства у сучасних умовах є надзвичайно важливим напрямком не тільки теорії, але й практичної діяльності вітчизняних підприємств, оскільки воно дасть змогу: по-перше – уникнути недобросовісної конкуренції, по-друге – оптимізувати діапазон цін та збільшити капіталовкладення у ресурсозбереження, по-третє – підвищити продуктивність праці та її оплату, а також підвищити матеріальну відповідальність робітників за результати своєї праці, по-четверте, сприяти розвиткові науково-дослідних та конструкторських робіт, створенні нових організаційно-виробничих структур тощо. Тому, на наш погляд, теоретичні дослідження обов’язково повинні підкріплюватися їх практичним використанням.
Від добре налагодженої системи економічної безпеки підприємства залежить ефективність його подальшого функціонування на ринку. У зв’язку з цим, ми вважаємо, що зміцнення економічної безпеки, особливо в умовах кризи, вимагає від суб’єкта господарювання формування нових підходів стосовно оновлення концепції управління підприємством, яка потребує уточнення цілей, головних задач, принципів, що стоять перед системою обліку та необхідності організаційної інтеграції обліку з іншими функціями управління.
Література
Ареф’єва О.В Планування економічної безпеки підприємств / О.В.Ареф’єва, Т.Б. Кузенко. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 170 с.
- Економіка підприємства: Підручник / [За заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп.]. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
- Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы / Н.Капустин // Бизнес-информ. – 1999. − № 11-12. – С. 45-47.
- Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. − К.: Лібра, 2003.− 280 с.
- Кузенко Т.Б. Концептуальні підходи до планування економічної безпеки підприємства / Т.Б. Кузенко // Націоналізація і приватизація: минуле, теперішнє, майбутнє. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Карабіна.− 2003.− С. 51-60.
- Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) /[ Под ред. Е.А. Олейникова]. – М.: ЗАО Бизнес школа „Интел-Синтез”, 1997. – 288 с.
- Судакова О.І. Формування системи управління економічною безпекою підприємництва / О.І. Судакова // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 231: В 9 т. - Том VIII. – Дніпропетровськ: ДНУ.− 2007. – С. 1652-1661.
- Сухорукова Т.Г. Концептуальный взгляд на экономическую безопасность предприятия / Т.Г. Сухорукова // Залізничний транспорт України. – 1998. − №2-3. – С. 9-12.
УДК 338.124.4
Гончаренко В.В.
Донецкий национальный университет экономики и торговли
имени М.Туган-Барановского
ПРЕОДОЛЕНИЕ КРИЗИСНЫХ ЯВЛЕНИЙ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ ПОТРЕБИТЕЛЬСКОЙ КООПЕРАЦИИ
Изменение условий функционирования потребительской кооперации, обусловленных переходом к рыночной экономике, привело к кризисному состоянию значительной части потребительских обществ и союзов, сокращению объемов деятельности, потере платежеспособности, банкротству и ликвидации.
Совершенствование управления в кризисных организациях потребительской кооперации выступает фактором преодоления кризисного состояния, повышения их конкурентоспособности и обеспечения устойчивого экономического развития. Это вызывает необходимость исследования современных приемов и методов организации управленческой деятельности в кризисных условиях и разработки практических рекомендаций для их применения.
Управление организацией в кризисном состоянии является сложной системой, предназначенной для сбора, анализа и переработки информации с целью получения максимального конечного результата в условиях ограниченных финансовых, материальных, трудовых, информационных и других видов ресурсов.
В качестве концепции исследования системы управления в кризисных условиях примем следующие положения:
- программно-целевое исследование систем управления рассматривает создание организационного механизма управления, под которым понимается социально-управляемая система, обусловленная экономическими законами, наделенная соответствующими полномочиями, ресурсами, имеющая определенную структуру и позволяющая управлять коллективами людей путем принятия решений;
- практически организация управления – это система принятия решений, являющаяся фундаментом, на котором можно достаточно полно анализировать всю систему управления от сбора исходных данных, исследования действующих организационных процедур и схемы принятия решений и до поиска путей совершенствования системы управления – результата решения [1, c. 45].
Процесс исследования управления осуществляется в рамках управляемой системы и управляющих подсистем, следовательно, касается всех аспектов деятельности организации. При исследовании управления в потребительской кооперации особое внимание необходимо уделять наличию программ по выходу из кризиса; участию пайщиков в этом процессе и эффективности системы кооперативных выплат; подготовленности кадров управления для работы в кризисных условиях; наличию системы мотивации и ответственности за результаты реализации антикризисных программ.
Основные принципы, на которых должно базироваться управление в потребительской кооперации на стадии кризиса, показаны на рисунке 1.
Рис. 1. - Принципы антикризисного управления в потребительской кооперации
Системность рассматривается как взаимоувязанность и соподчиненность антикризисных процедур. Многовариантность предполагает разработку дополнительных мер страховки параллельно с основным планом мероприятий реализации антикризисных процедур. Сущность принципа мобильности заключается в восприимчивости ко всем изменениям внутренней и внешней среды.
Таким образом, управление в условиях кризиса – это реагирующее управление, которое рассматривается, во-первых, как высокопрофессиональный менеджмент, основанный на знании циклической тенденции развития социально-экономических систем, способный сохранить организацию как хозяйствующий субъект и адаптировать ее к изменяющимся условиям внешней и внутренней среды; во-вторых, как осуществление мер по предупреждению банкротства и восстановлению платежеспособности, которые должны принимать пайщики до подачи в арбитражный суд заявления о признании должника банкротом; в-третьих, - это арбитражное управление по проведению судебных процедур банкротства.
Широкое участие пайщиков в принятии и реализации антикризисных мер, многоуровневость иерархии и многоотраслевая направленность хозяйственной деятельности являются особенностями управления в потребительской кооперации на стадии кризиса.
Литература
1. Бачин В.Г., Управление в потребительской кооперации в кризисных условиях : монография / В.Г. Бачин, В.И. Чистякова. - Новосибирск: СибУПК, – 2006. – 211 с.
УДК 336.027
Гранько К.Б., аспірантка
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури
kgranko@mail.ru