Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3656.43kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
ЛИЦЕВЫЕ ГИПЕРКИНЕЗЫ:КРИТЕРИИ ДИАГНОСТИКИКоленко Ф.Г., доцент СумГУ, медицинский институт, кафедра нейрохирургии и неврологииБолезнь Бриссо – лицевой гемиспазм (ЛГ) – спастическое состояние мимических мышц, которое проявляется спастическими пароксизмами одной половины лица (односторонний гиперкинетический синдром, возникающий в зоне иннервации строго одного лицевого нерва). Клиника лицевого гемиспазма была хорошо известна, однако многие его особенности не нашли своего полного объяснения. Остается дискутабельным вопрос о центральном или периферическом происхождении симптомокомплекса. В работе обобщен опыт многолетнего изучения патогенеза и клиники ЛГ. Проведено обследование 32 больных с ЛГ (13мужчин и 19 женщин в возрасте от17 до 63 лет). Длительность заболевания от 1 года до 20 лет. Всем больным проведено клинико-неврологическое, электрофизиологическое исследование – электромиография, электрогустометрия. Клинически выявлены первые симптомы заболевания – слабые и редкие подергивания круговой мышцы глаза. Постепенно в гемиспазм вовлекается мимическая мускулатура всей половины лица, кроме круговой мышцы рта. Выявлены 2 этапа в развитии заболевания: постепенное прогрессирование и максимально выраженных проявления. Длительность приступов от 1 до 5 минут по 5-12 раз в день. Характерным для 61% больных были артериальная гипертензия, дисциркуляторная энцефалопатия. В анамнезе обследованных отмечены психотравмирующие ситуации. Электромиографическое исследование указало на периферическую концепцию патогенеза ЛГ. Однако изменения рефлекторной активности ядра лицевого нерва наиболее вероятно связано со сдвигом в его регуляции со стороны ретикулярной формации ствола и лимбической системы. Полученные клинические и электрофизиологические данные обосновывают как периферическую концепцию синдрома, так и ведущую роль в его природе нарушений регуляции со стороны супрасегментарных структур мозга. Выявленные первые симптомы заболевания определяют лечебную тактику, раннее начало лечебных мероприятий. ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ ТІОКТОВОЇ КИСЛОТИ ПРИ ЛІКУВАННІ ГОСТРОЇ НЕЙРОПАТІЇ ЛИЦЕВОГО НЕРВУ Головащова Т.Л., Солошенко С.Ю., Бражник Л.Є., лікарі-неврологи Науковий керівник – доц. Коленко Ф.Г. СумДУ, медичний інститут,Кафедра нейрохірургії та неврології КУ 4-та міська клінічна лікарня Препарати тіоктової кислоти почали приміняти ще з 1955 року (Японія). В останній час показання для застосування цих препаратів значно розширились. Їх приміняють при діабетичній дистальній полінейропатії, енцефалопатії, синдромі діабетичної ступні, при різних отруєннях. В останній час з’явились публікації про застосування препаратів тіоктової кислоти при остеохондрозі хребта. В неврологічному відділенні №1 на протязі останнього року були застосовані препарати тіоктової кислоти (берлітіон, діаліпон) у 8 хворих віком від 20 до 55 років з гострою нейропатією лицевого нерву. Треба відмітити позитивну динаміку та значне покращання стану після призначення препаратів тіоктової кислоти, так як лікування даної групи хворих за стандартними схемами було малоефективним. Особливої уваги заслуговує випадок лікування хворої Д., 43 р., яка на протязі двох тижнів лікувалась амбулаторно але фактично стан був без покращення. Після призначення препарату Діаліпону в дозі 300 мг на добу у хворої вже на третій день була відмічена позитивна неврологічна симптоматика ( регрес симптомів, з’явилися рухи м’язів лиця). Позитивний ефект був чітко пов’язаний з призначенням діаліпону, що свідчить про доцільність застосування препаратів тіактової кислоти при нейропатії лицевого нерву. ОСОБЕННОСТИ ПОКАЗАТЕЛЕЙ СУИЦИДАЛЬНОГО РИСКА У ПАЦИЕНТОВ С РАЗЛИЧНЫМИ ФОРМАМИ ШИЗОФРЕНИИ Мудренко И.Г., аспирант Научный руководитель – проф. Бачериков А.Н. СумГУ, медмцинский институт, кафедра нейрохирургии, неврологии с курсом психиатрии Уровень самоубийств в Украине составил 29 на 100 000 населения. Целью нашего исследования явилось изучение уровня суицидального риска у пациентов с различными формами шизофрении. Нами обследовано 100 пациентов с первым эпизодом шизофрении с помощью методики «Способ определения суицидального риска». Оценки показателя суицидального риска в группах пациентов с разными формами шизофрении были практически однородными и составили 24,40 ± 2,31 балла, что отражает высокий уровень суицидального риска, а также свидетельствует об общности восприятия пациентами своего состояния. У большинства обследованных с параноидной формой шизофрении (52,38 %) отмечался высокий уровень суицидального риска (30,81 балла), в ответах преобладали такие высказывания, что «они обречены», «перед ними стоят такие трудности, которых нельзя преодолеть», они часто чувствовали, что «в жизни не будет счастья», будущее «казалось безнадежным». У 47,61 % пациентов этой группы показатель суицидального риска составлял 17,40 баллов, что свидетельствовало об отсутствии у них суицидального риска. При этом в их ответах чаще звучали такие высказывания: "я не считаю себя обреченным человеком", "мои ошибки могут быть прощены", "жизнь не кажется безнадежной" и т.д. У пациентов с простой формой шизофрении чаще отмечалось отсутствие суицидального риска (в 52,94 % случаев). Больные этой группы отмечали желание жить, были достаточно оптимистично настроены и считали, что "все можно исправить". У 47,05 % обследованных был выявлен высокий уровень суицидального риска (31,62 балла), что отражалось в их ответах: они были «полностью безразличны к своему будущему», считали, что не «способны ни на что». У большинства пациентов (60%) с острым полиморфным психотическим расстройством отмечался высокий уровень суицидального риска (28,16 баллов). Пациенты были настроены пессимистично, не видели просвета в будущем, считали, что "никому нет до них дела" и выражали мысли, что «они обречены». У 40 % обследованных данной группы показатель суицидального риска составил 18 баллов, что свидетельствовало об отсутствии у них суицидального риска. Таким образом, полученные данные свидетельствуют о некоторой равномерности распределения уровня суицидального риска у больных с первым эпизодом шизофрении в зависимости от формы расстройства. ОСОБЛИВОСТІ ГЕМОСТАЗУ ПРИ ТЯЖКІЙ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ Потапов О.О., проф.; Кмита О.П., інтерн-магістрант СумДУ, медичний інститут, кафедра нейрохірургії та неврології Система гемостазу – постійно функціонуюча багатокомпонентна система, в якій підтримуються в динамічній рівновазі процеси активації та інгібіції як в клітинній (ендотеліально-тромбоцитарній), так і в ферментній ланках (згортання крові, фібриноліз). Зокрема, встановлено, що і в здоровому організмі постійно відбувається як помірна активація тромбоцитів, що урівнюється на певному рівні антиагрегантним потенціалом ендотелію і плазменими інгібіторами цих клітинних елементів, так і постійне (фонове) згортання крові. Цьому при ідеальній нормі є спонтанна активація і агрегація тромбоцитів та мінімальна трансформація фібриногену у фібрин. За всіма параметрами системи гемостазу потрібно разрізняти нормальні та патологічні його показники. Протромбіновий час і АЧТЧ часто називають “глобальними” тестами. Вони відображають активацію по зовнішньому і внутрішньому шляху згортання крові. Нормальні результати цих тестів дозволяють виключити значні дефекти більшості компонентів системи згортання крові. Активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) є тестом на “внутрішній” шлях згортання і залежить від усіх чинників, за винятком VII і XIII. АЧТЧ часто використовується в клінічній практиці для контролю гепаринотерапії. Фібриноген є важливим чинником ризику виникнення тромбозів. Підвищення рівня фібриногену спостерігається при палінні, при цукровому діабеті; рівень фібриногену вище у жінок і осіб, схильних до стресів, соціальної ізоляції. Крім того, фібриноген є білком гострої фази і підвищується при запальних захворюваннях різної етіології. Метою дослідження була оцінка стану системи гемостазу шляхом обробки показників коагулограми, а саме: часу рекальцифікації, тромботесту, вмісту фібриногену, фібринолітичної активності, а також АЧТЧ у хворих у динаміці. У звязку з цим було проаналізовано 20 історій хвороб хворих, які перебували на лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з тяжкою ЧМТ. При опрацюванні результатів проведених досліджень було виявлено, що позитивна динаміка лабораторних досліджень (АЧТЧ, коагулограма) відповідала покращенню загального стану хворих у 19 випадках (95%) і в одного хворого (5%) залишилася без змін (повторне оперативне втручання). Таким чином можна відмітити чутливість зміни показників коагулограми та АЧТЧ, які відповідають змінам загального стану хворого. Це підтверджує необхідність визначення у тому числі АЧТЧ у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою для покращення діагностики змін загортальної та протизгортальної системи крові. СИСТЕМНА АНТИДЕМОДЕКСНА ДІЯ ПРЕПАРАТУ ПРАЗИКВАНТЕЛ |