Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3656.43kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ РОВАЦИДУ ПРИ ПНЕВМОНІЯХ У ДІТЕЙ
Січненко П.І., доцент; Куропятник Н.П., Хрін Н.В., лікарі-педіатри
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Сумська міська дитяча клінічна лікарня
В структурі гострих інфекційних захворювань органів дихання, значну питому вагу займає пневмонія, захворювання, яке, не дивлячись на сучасні досягнення медичної науки в області фармакотерапії інфекційних захворювань дихальних шляхів та наявності широкого спектру антибактеріальних засобів, і на сьогоднішній день може привести до летального наслідку. В той же час, великий вибір та доступність антибактеріальних препаратів і, досить часто, необґрунтоване їх призначення приводить до підвищення резистентності мікробної флори і, як наслідок, до зменшення клінічної ефективності.
З метою розробки оптимальних шляхів лікування та покращання ефективності терапії гострих пневмоній у дітей раннього віку нами вивчена ефективність ровациду – природного антибіотику групи макролідів, виробництва “Фармак”, Україна. Спектр антимікробної дії ровациду включає грампозитивні та грамнегативні коки, мікоплазми, хламідії, листерії, уреаплазму та інші мікроорганізми.
Ефективність ровациду вивчали у 116 дітей з гострими пневмоніями віком від 6 місяців до 10 років. Добова доза ровациду | складала у дітей до 20 кг 150 – 300 тисяч МО на кг маси, у дітей більше 20 кг – 1,5 млн МО на 10 кг маси тіла дитини. Препарат призначався двічі на день перорально. Курс лікування складав 5 днів.
На фоні проведеної терапії ровацидом| виявлений позитивний клінічний ефект у 82% хворих дітей – зменшення інтоксикації та респіраторної симптоматики, стійка нормалізація температури спостерігались уже на 2 – 3 добу після призначення препарату. Через 5 днів терапії ознаки інтоксикації залишилися тільки у 1 хворого, частота задишки знизилася з 71,5% до 14,2%,| кашлю з 98,2% до 33,8%. Н|ормалізація фізикальних змін в легенях відмічалась практично у всіх обстежених дітей|. Інфільтративні зміни на рентгенограмі до лікування були в 100% випадків, а після – тільки в 4,8% випадках. Застосування ровациду| у хворих не супроводжувалося побічними явищами, що вимагали відміни препарату. Таким чином, проведене дослідження свідчить про досить високу ефективність і безпеку застосування ровациду| в лікуванні пневмоній.
^ ВІКОВА СТРУКТУРА СПЕКТРУ СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ
ПРИ БРОНХІАЛЬНІЙ АСТМІ У ДІТЕЙ
Макарова В.О., студ. 6-го курсу
Науковий керівник – доц. Січненко П.І.
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
З метою визначення вікової структури спектру сенсибілізації у дітей з бронхіальною астмою проведений аналіз результатів обстеження шкіряних проб у 124 дітей, що знаходяться на обліку у дитячого алерголога в поліклініках міста Суми з приводу атопічної форми бронхіальної астми. Визначалися ймовірні причини, що сприяли розвитку бронхіальної астми. Вік дітей складав від 3 до 15 років. Аналіз проводився на підставі вивчення медичної документації (форма №112).
Діагноз бронхіальної астми у обстежених дітей був встановлений на основі анамнезу, типових клінічних проявів захворювання, результатів проведення функціональних проб та на основі лабораторних методів дослідження.
Результати дослідження показали, що у 56% дітей спостерігався обтяжений алергологічний анамнез – батьки дітей страждали тим чи іншим алергічним захворюванням. Практично у всіх дітей (94,4%) на першому році життя відмічались прояви атопічного дерматиту, обумовленого харчовою алергією. Виявлено певну закономірність - чим менше вік дитини, тим частіше визначались значимі позитивні результати шкіряних проб до харчових алергенів. З віком % дітей з позитивними результатами до харчових алергенів зменшувався. З 5 річного віку у дітей виявляли полівалентний характер сенсибілізації (інколи моно– і дивалентний) з переважно позитивними результатами шкіряного обстеження до побутових алергенів – епідермальних, кліщових, домашнього пилу. В більш старшому віці, поряд з побутовою сенсибілізацією, досить часто зустрічалась сенсибілізація до пилкових алергенів, в той же час, такий вид сенсибілізації практично не зустрічався у дітей до 5 років.
У спектрі харчових алергенів найбільш часто виявлялись значимі позитивні проби до білка курячого яйця (42%), коров'ячого молока (33%), цитрусових (23%) і м'ясу курки (у 22%), при цьому клінічні прояви нападу задухи бронхіальної астми, обумовлені харчовою алергією спостерігались лише у 7% обстежених дітей з АБА|.
Серед епідермально-побутових алергенів найбільш значимі домашній пил (у 72% дітей) та кліщова сенсибілізація (у 57%). Рідше виявлялась сенсибілізація до пера подушки, шерсті собаки і кішки (у 35%), до волосся людини| (14%) і шерсті кролика (у 8%), на решту алергенів - менш ніж у 8% пацієнтів. Алергія до пилкових алергенів зустрічалась у 32% хворих дітей переважно старшого віку.
Таким чином, виявлення спектру і характеру сенсибілізації при бронхіальній астмі у дітей має важливе значення для розробки тактики лікування, особливо для проведення алерговакцинації.
^ РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ НЕЙРОІНФЕКЦІЙ
У ДІТЕЙ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Касьян С.М., студ. 6-го курсу; Марченко О.І., лікар-невролог
Науковий керівник – доц. Бинда Т.П.
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Серед різноманітних завдань, які приходиться вирішувати лікарю у повсякденній практичній роботі, найбільш відповідальною є діагностика. Правильне і своєчасне розпізнавання захворювання в багатьох випадках визначає успішність лікування.
Нейроінфекції у дітей в структурі інфекційної патології займають важливе місце. Це обумовлено тяжкістю перебігу цих захворювань, високою частотою залишкових явищ, інвалідністю.
Аналіз захворюваності у неврологічному відділенні МДКЛ м. Суми за останні шість років (2001 – 2006 рр..) показав, що кількість інфекцій нервової системи в цілому по Сумської області має тенденцію до зростання. Впродовж цього часу кількість дітей, які перенесли інфекційні захворювання нервової системи зросла на 44,0% (у 2001 р. захворіло 60 дітей, у 2006 р.- 104 дитини).
У структурі захворюваності на нейроінфекції перше місце займає гнійний менінгіт, захворюваність дітей на який зросла на 76,4% (13 дітей у 2001 р. і 55 дітей у 2006 р.)
Велику соціальну і медичну значущість мають вірусні енцефаліти, які займають друге місце. Захворюваність на останні зросла на 41,2% (з 10 дітей у 2001 р. до 17 дітей у 2006 р.)
Третє місце посідають пацієнти з серозним менінгітом, захворюваність на який зросла на 57,1% (з 3 до 7 дітей в 2006 р.).
45,5% всіх нейроінфекцій включені в групу „Інші захворювання нервової системи”.
У результаті проведеного лікування 95,2% дітей видужали, 4,8% пацієнтів виписані з неврологічного відділення з залишковими проявами. Тільки після перенесеного серозного менінгіту 100% дітей видужали. Серед пацієнтів, які перенесли гнійний менінгіт видужали 96,4% дітей. У хворих із енцефалітами повне видужання відмічалося тільки у 88,2% пролікованих дітей.
Таким чином, проблема нейроінфекцій в дітей у нашій країні є великою, глобальною і потребує залучення нових технологій у діагностиці та терапії цих захворювань.
^ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГНІЙНИХ МЕНІНГІТІВ У ДІТЕЙ
Іляшенко В., студ. 6-го курсу
Науковий керівник – доц. Бинда Т.П.
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Серед інфекційних захворювань нервової системи гнійні менінгіти є найбільш розповсюдженими.
Під нашим наглядом було 75 дітей, які у 2005-2006 рр. захворіли на гнійний менінгіт. Діти 1-го року склали 13,3%. Захворювання частіше виявлялося у хлопчиків, ніж у дівчаток (61,3%, 38,7% відповідно, р<0,05). Діти як дошкільного, так і шкільного віку хворіли на гнійний менінгіт однаково часто (42,6% і 57,4%, р>0,05).
Початок захворювання у 100% дітей був гострим. Захворювання у 56,0% дітей розпочиналося з підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, у 22,7% - до фебрильних і у 21,3% - до високих фебрильних. Причому у дітей грудного віку гнійний менінгіт частіше розпочинався з підвищення температури тіла до високої фебрильної (30,0%, 10,0, 60,0%). У дітей раннього віку частіше виявлялася субфебрильна температура тіла (83,3% і 16,7%, р<0,01). У дітей дошкільного віку захворювання однаково часто розпочиналося з субфебрильної і фебрильної температури тіла і рідше з високої фебрильної (43,7%, 43,7%, 12,6%, р<0,05). У хворих молодшого шкільного віку достовірно частіше виявлялася субфебрильна температура тіла (62,8%, 18,6%, 18,6%, р<0,05). Крім підвищення температури тіла в клінічній картині бактеріальних менінгітів виявлялися такі симптоми як головний біль (70%), блювання (75%), стомлюваність, слабкість, в’ялість (24%), головокружіння (4%). Менінгеальні симптоми були позитивними у всіх дітей: симптом ригідності м’язів потилиці у 87,4% дітей, Керніга у 50,5%, тоді як симптоми Брудзинського - тільки у кожного четвертого хворого. Черевні рефлекси у 2/3 пацієнтів не виявлялися або були пригнічені.
Діти, в основному, отримували лікування комбінацією ампіциліну з цефотаксимом (58,7%) і тільки 34,7% дітей - тільки цефотаксимом або іншими антибіотиками (ванкоміцином, цефаболом, цефтумом, урофосфаболом).
Середній ліжко день склав 20,2 дня, із них у відділенні АІТ – 5,99 дня. Більшість дітей виписувалася з неврологічного відділення з видужанням (95,4%) і незначна частина з залишковими явищами (4,6%).
Отже, гнійні менінгіти у дітей зустрічаються з однаковою частотою в різних вікових групах. Хлопчики хворіють частіше, ніж дівчатка. Клініка менінгіту зберігає свої характерні ознаки, серед яких домінують прояви інфекційно-токсичного синдрому.
^ ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ МІДІ У ДІТЕЙ З НЕЙРОІНФЕКЦІЯМИ
Васильєва О.Г., магістрант; Марченко О.І., лікар-невролог;
Хоменко О.І., лікар анестезіолог-реаніматолог
Науковий керівник – проф. Сміян О.І.
Сумський державний університет, кафедра педіатрії післядипломної освіти з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій,
Сумська міська дитяча клінічна лікарня
Серед багатьох захворювань нервової системи, нейроінфекції – одні з найнебезпечніших. За останні три роки відмічається значний ріст цієї патології серед дітей різних вікових груп.
Метою роботи було вивчення динаміки змін рівня міді у сироватці крові 57 дітей у віці від 4 місяців до 16 років з нейроінфекціями у гострий період та реконвалесценції , які знаходились на лікуванні з 2004 по 2006 р.р. на базі Сумської міської дитячої клінічної лікарні у відділенні анестезіології й інтенсивної терапії та неврологічному відділенні. Контрольну групу склали 13 практично здорових дітей відповідного віку та статі.
Проводилось дослідження міді у сироватці крові методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії.
У структурі нейроінфекцій гнійні менінгіти (ГМ) склали 47,37%±6,67%, в тому числі – менінгококові ГМ 14,03%±4,64%, енцефаліти - 10,53%±4,10, серозні менінгіти - 12,28%±4,39, менінгоенцефаліти - 7,02%±3,41% та нейро- токсикози – 22,81%±5,61%.
За результатами проведеного дослідження було виявлено значне підвищення рівню міді у хворих у гострий період захворювання порівняно з групою контролю. Середній вміст мікроелементу в сироватці крові до лікування у дітей, хворих на гнійні менінгіти склав 48,95 мкмоль/л, менінгококові менінгіти - 48,90 мкмоль/л, енцефаліти - 49,78 мкмоль/л, серозні менінгіти - 52,25 мкмоль/л, менінгоенцефаліти - 74,78 мкмоль/л та нейротоксикози - 49,02 мкмоль/л.
Після лікування цей показник у 91,23% хворих при всіх формах нейроінфекцій у дітей різних вікових груп достовірно знизився й досяг показників групи контролю - 15,83 мкмоль/л.
Таким чином рівень мікроелементу міді при нейроінфекціях підвищується у гострий період захворювання, це дає змогу думати, що він є одним із маркерів гострого запального процесу. Загальновідомо, що мідь входить у склад окисних ферментів. На висоті захворювання (інтенсифікація процесів вільно-радикального окислення) необхідність у цих ферментах значно зростає. Можливо це й призводе до значного викиду міді із депо і активного її використання в обмінних процесах хворого організму. В період реконвалісценсії відбувається самостійна нормалізація цього показника у всіх хворих з даною патологією, що може свідчити про проведення адекватної та своєчасної терапії.
^ КОРОВИЙ ЕНЦЕФАЛІТ У ДІТЕЙ:
ПРОБЛЕМА РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ
Панько Н.О., магістрант
Науковий керівник – проф. Сміян О.І.
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Кір належить до розповсюджених інфекційних захворювань дитячого віку. Найчастішими її ускладненнями є ураження центральної нервової системи (ЦНС) - енцефалопатія та коровий енцефаліт, які виникають у розпал хвороби - на 3-4-й день після появи висипки. На фоні нового підйому температури тіла виникає головний біль, нудота, блювання, порушення свідомості, які не завжди можна розпізнати через прояви інтоксикації. Можливий розвиток вогнищевої неврологічної симптоматики. Летальність від корового енцефаліту складає 10%.
Наводимо клінічне спостереження. Дитина Д. 4міс. поступила у відділення анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) Сумської міської дитячої клінічної лікарні (СМДКЛ) з нападоподібним кашлем, підвищенням температури тіла до фебрильних цифр, явищами двобічного гнійного кон’юнктивіту, плямисто-папульозною висипкою. На 5добу з моменту висипання дитина стала в’ялою, сонливою, адинамічною, температура тіла утримувалась на фебрильних цифрах. При оцінці неврологічного статусу визначалася сумнівна ригідність м’язів потилиці, зниження м’язового тонусу кінцівок. Симптоми Керніга і Брудзинського були негативні.При дослідженні спинномозкової рідини вона була безбарвною,прозорою,тиск підвищений, плеоцитоз за рахунок лімфоцитів (94%.) В клінічному аналізі крові визначався лімфоцитоз (43%) та лейкопенія.
Діагноз коровий енцефаліт підтверджений ІФА,виявлені Іg М до вірусу кору. В плані лікування дитині були призначена антибактеріальна (цефотаксим),протизапальна, дезінтоксикаційна , інфузійна терапія глюкозо-сольовими розчинами в режимі дегідратації. Стан дитини покращився через 3 доби перебування у відділенні АІТ. При повторному дослідженні спинномозкової рідини: нормоцитоз, лімфоцити 100% На 8 добу від моменту госпіталізації, дитина переведена у неврологічне відділення СМДКЛ для подальшого лікування та реабілітації. Загальний термін перебування дитини в стаціонарі становив 15 діб.
Наше спостереження підтвердило, що кір у дітей дає тяжкі ускладнення з боку ЦНС .
Практикуючим лікарям необхідно приділяти більшу увагу неврологічному статусу при дитячих інфекціях, а особливо при кору. Дітей, які перенесли енцефаліт, необхідно брати на диспансерний облік, періодично оглядати і проводити реабілітаційні заходи.
^ СТАН ПОПУЛЯЦІЙНОГО ПРОТИДИФТЕРІЙНОГО АНТИТОКСИЧНОГО ІМУНІТЕТУ В НАСЕЛЕННЯ
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Бинда Т.П., доцент; Маркевич О.В., студ. 6-го курсу.,
Тіщенко В.В., Грабовий С.Л., лікарі
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Сумська обласна СЕС
Необхідними умовами оптимізації епідеміологічного нагляду за дифтерійною інфекцією є проведення імунологічного моніторингу, який дає можливість отримати інформацію про реальну захищеність населення від дифтерії і прийняти своєчасне та адекватне управлінське рішення, яке спрямоване на підвищення популяційного імунітету і зниження захворюваності дифтерією.
Метою роботи було оцінити стан популяційного протидифтерійного антитоксичного імунітету і рівень захищеності проти дифтерії населення Сумської області у 2006 р.
Аналіз рівня колективного імунітету проти дифтерії проводився за даними серологічних обстежень Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції. Рівень імунітету вивчено у 954 осіб (252 дітей віком від 10 до 18 років і 662 дорослих людей).
При вивченні імуноструктури населення області встановлено, що прошарок сприйнятливих до дифтерії осіб складав 4,3% (5,1% серед міського населення, 3,6% серед сільського), причому у 1,68±0,42% населення антитіла не виявлялися зовсім, а у 2,62± 0,52% вони були на рівні нижче захисного (1:10 або 1:20). У 3,77±0,62% людей напруженість антитоксичного імунітету знаходилася на мінімальному (1:40) захисному рівні. 91,7±0,89% осіб були захищені від дифтерії. Аналіз напруженості імунітету проти дифтерії проведений з урахуванням віку показав, що у 100% обстежених дітей напруженість імунітету була високою (1:80 і вище). Серед дорослих людей питома вага захищених (титр від 1:40 до 1:320) знижувалася зі збільшенням віку людей. У віковій категорії від 18 до 27 років вона становила 99,6±0,41%, від 28 до 37 років – 97,5±1,46%, від 38 до 47 років – 92,8±2,0%, старше 48 років -73,6±3,63%.
Наведені вище дані свідчать, що при дотриманні інтервалу між ревакцинаціями дорослого населення в 10 років зберігається великий ризик накопичення сприйнятливих контингентів, які можуть підтримувати епідеміологічне неблагополуччя по дифтерії. Більш обґрунтовано проводити підкріплюючі ревакцинації дорослим кожні 5 років. Проведені дослідження показали доцільність і необхідність подальшого вивчення стану популяційного протидифтерійного імунітету.
^ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ АНТИГІСТАМІННИХ ПРЕПАРАТІВ
У ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ
Чорна О.О., лікар-алерголог
Сумська міська дитяча клінічна лікарня
Алергічні захворювання у дітей є однією з актуальних проблем сучасної педіатрії, їх питома вага в загальній структурі дитячої патології з кожним роком постійно збільшується.
Під спостереженням знаходилося 48 дітей віком від 3 міс. до 13 років, які страждали на харчову алергію з проявами алергодерматиту (22 дітей), атопічного дерматиту (8 дітей), дермореспіраторного синдрому (8 дітей), алергічного риніту (2 дитини), алергічного кон’юнктивіту (2 дитини), ринопатії (4 дитини), полінозу (2 дитини).
Всім дітям призначали дієту з виключенням із раціону причинно-значимих і облігатних алергенів, батькам було дано поради щодо відповідного одягу для дітей і створення гіпоалергенних умов побуту. За методом випадкової вибірки було сформовано дві групи пацієнтів: Дітям першої групи, що налічувала 28 осіб, призначали зодак (цетиризин) в краплях, пацієнтам другої групи (20 осіб) – фенкарол („Онлайн фарм” Латвія).
Дослідження показали достатньо добрий терапевтичний ефект (89%) при застосуванні зодаку, з повним зникненням симптомів алергії у хворих з харчовою алергією. Зменшення клінічних проявів алергії спостерігалося на 3,5 ±0,9 день.
Ефективність застосування фенкаролу у хворих з харчовою алергією становила 84,6%. Зменшення клінічних проявів алергії спостерігалось на 4,3±0,8 день.
Різниця цих показників між групами дітей, які приймали різні препарати, була статистично недостовірною.
Таким чином, зодак швидко й тривало ліквідує прояви алергічних захворювань. Він є ефективним та безпечним засобом для лікування алергічних захворювань у дітей. Зручна форма випуску (у розчині та таблетках) дозволяє його застосовувати у дітей з періоду новонародженості.
^ АВТОІМУННІ ГЕПАТИТИ
Кругляк С.І., Татаренко С.Д., Захарчук О.С., лікарі-інфекціоністи;
Москаленко Л.І. , лікар-педіатр
Сумська міська дитяча клінічна лікарня
Автоімунний хронічний гепатит - прогресуюче запальне захворювання печінкової тканини невідомої етіології, що характеризується наявністю автоантитіл різної специфічності у сироватці крові та гіпергамаглобулінемії.
У структурі хронічних гепатитів у дітей на частку автоімунних гепатитів доводиться близько 2%. Етіологія автоімунного гепатиту невідома, а патогенез вивчений недостатньо. У якості можливих пускових факторів виникнення захворювання обговорюється роль вірусів Епштейна-Барра, гепатитів А і С, а також деяких медикаментів. Не виключається можливість виникнення автоімунного гепатиту внаслідок первиннообумовленого порушення імунної відповіді, коли поява "заборонених клонів" автореактивних клітин відбувається без впливу тригерних факторів.
Під нашим спостереженням перебували 2 дитини з автоімунним гепатитом. Враховуючи актуальність проблеми коротко наводимо особливості перебігу захворювання. Діти були госпіталізовані в інфекційне відділення №3 СМДКЛ з підозрою на вірусний гепатит. Захворювання розпочалося гостро. У печінкових пробах відзначалося підвищення білірубіну до 67 ммоль/л (прямий - 52,4 ммоль/л), АЛТ (457 ОД/л), АСТ (527 ОД/л), ЛДГ (940 ОД/л), ЛФ (527 ОД/л). При обстеженні на маркери вірусних гепатитів А, В, С, а також на антитіла до токсоплазми, герпесу і ЦМВ отримані негативні результати. У відділенні дітям були призначені дієтотерапія і симптоматичне лікування (галстена, кокарбоксилаза, вітамін С, ліпоєва кислота, ессенціале, рибоксин, глюкоза). У динаміці спостереження в них у клінічному аналізі крові виявлялися підвищення ШОЕ з 3 мм на годину до 68 мм на годину, наростання трансаміназ у 10 разів, у протеїнограмі – диспротеїнемія за рахунок підвищення глобулінів до 62% (альфа1 - 5%, альфа2 - 5%, бета - 20%, гама - 32%). На підставі вищенаведених ознак у дітей було запідозрено автоімунний характер гепатиту і з метою уточнення діагнозу та тактики ведення хворі були переведені в Українську дитячу спеціалізовану лікарню «ОХМАДИТ». Результати проведених там досліджень (проба Кумбса +++, непряма проба Кумбса - негативна, АNA- 1:80, ААТ до мітохондрій позитивні - 1:80) дозволили підтвердити діагноз автоімунного гепатиту. З лікувальною метою дітям призначені метипред із розрахунку 10 мг/кг із наступним зниженням дози. Стан дітей стабілізувався вони виписані для продовження лікування за місцем проживання.
Впродовж року після встановлення діагнозу діти постійно перебувають на гормональній терапії, у них зберігається гепатомегалія (+4 см), помірні ознаки активності запального процесу в печінці, прояви анемії 1-2 ст.
^ СТРУКТУРА ЗАХВОРЮННОСТІ ДІТЕЙ
З ГОСТРИМИ КИШКОВИМИ ІНФЕКЦІЯМИ
Майкіна О.А., студ. 3-го курсу; Мозгова Ю.А., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – проф. Сміян О.І.
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Однією із серйозних проблем педіатрії є високий рівень інфекційних захворювань. Особливу небезпеку викликають гострі кишкові інфекції, які по поширенності поступаються тільки гострим респіраторним захворюванням, а у структурі дитячої смертності з інфекційних причин їхня частка перевищує 30%.
Причини все більш широкого поширення кишкових інфекцій є збільшення спектру мікроорганізмів, що викликають розвиток інфекційних процесів і цілий ряд чинників, що сприяють підвищенню вірулентних властивостей умовнопатогенної мікрофлори.
Проведено аналіз динамічних змін частоти поширеності ГКІ різної етіології за останні 4 роки з використанням матеріалів архівів Сумської міської дитячої лікарні.
Результати аналізу показали, що в структурі ГКІ зросла в 1,8 разів питома вага діарей неуточненої етіології. Серед ГКІ уточненої етіології лідирують діареї, викликані умовнопатогенною флорою (32,8%), серед патогенів на першому місці знаходиться шигелла 5,9%, питома вага ешерихіозів становить 1,9%, а сальмонельозів - 1,5%. Високою залишається захворюваність дітей першого року життя, що становить 33,0% від загальної кількості дітей.
Вивчення клініко-анамнестичних особливостей, хворих на ГКІ, дозволило встановити, що більшість (72,3%) дітей мали обтяжений анамнез. Тільки третина дітей у кожній групі перебувала на природному вигодовуванні до шести місяців. Найвищий відсоток дітей, що знаходились на ранньому штучному вигодовуванні, зареєстрований серед хворих ГКІ тяжкого ступеню (57,1%). Наявність несприятливих факторів у вигляді ексудативно-катарального діатезу виявлено у 23,1%, анемічний синдром був характерний для 42,9%, рахіт І-ІІ ст. - 3,1%, гіпотрофія І-ІІ ст. - 20,5%, перинатальне ураження ЦНС – 24,7%.
Таким чином, захворюваність на ГКІ в м. Суми за останні 4 роки зросла на 20 %. У структурі загальної захворюваності дітей на ГКІ збільшилася частка дітей до року.
^ ЗАСТОСУВАННЯ КВЧ – ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ПАГ (ПЕРВИННОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ)
Маркевич О.В., асистент; Лазебник О.А., Лобода Т.О., лікарі-педіатри
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Сумська міська дитяча клінічна лікарня
За літературними даними у дітей, хворих на первинну артеріальну гіпертензію (ПАГ), виявлено переважання симпатикотонії; порушення геодинаміки, що прогресують зі стадії високого гемодинамічного удару до підвищеного периферичного опору кровотоку. Встановлено, що комплексне диференційоване використання рефлексо- та фітотерапії дає значний гіпотензивний ефект, оптимізує кінетичні параметри діяльності серця, покращує регіональну гемодинаміку, регулює процеси синтезу та екскреції сечової кислоти в дітей, хворих на ПАГ різних стадій, дозволяє зменшити медикаментозне навантаження та кількість рецидивів у процесі катамнестичного спостереження.
Нами КВЧ пунктиру було застосовано у лікуванні 14 хворих на ПАГ з вихідним AT не нижче 140/90. Для лікування довжина хвилі підбиралася індивідуально в діапазоні від 4,9 до 6,3 мм, інтенсивність до 50 % (апарат "МИТ-ЛТ КВЧ"). Зони впливу: комірцева зона, яремна ямка, кульшові згини, загальний час впливу від 5 до 10 хвилин. Всього 10-15 процедур.
Всі хворі переносили процедуру добре. Вже після 3-5 сеансу у 80% хворих зменшився головний біль, знизився до норми AT.
Включення КВЧ - терапії у комплексне лікування хворих на ПАГ покращує гемодинамічні та структурно-функціональні показники серцево-судинної системи, що є підставою для відновлювального лікування та медичної реабілітації.
^ ЗАСТОСУВАННЯ КВЧ – ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ
ЛІКУВАННІ АРТРАЛГІЙ У ДІТЕЙ
Бурова Н.В. – студ. 3-го курсу
Науковий керівник – асист. Маркевич О.В.
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих інфекцій
Лікування больового суглобового синдрому нерідко стає у практиці непростою проблемою з огляду на різноманітність етіологічних чинників. На перебіг хвороби в значній мірі впливає локалізація та тип інфекції, що її спровокувала, реактивність організму та наявність у хворого фонових захворювань. Враховуючи це, часто виникає необхідність у доповнені традиційної схеми лікування засобами фізіотерапії з метою виключення можливої додаткової сенсибілізації з боку шлунково-кишкового тракту, що особливо актуально у хворих з хронічною патологією шлунка, кишечника та підшлункової залози. Тому призначення рефлексотерапії, пунктурної мікрофізіотерапії є патогенетично обґрунтованим.
Нами було включено до комплексу лікування хворих з болями в суглобах КВЧ - терапію. Методика локального впливу хвилями КВЧ діапазону: довжина хвиль 4,6 мм, інтенсивність 45-75%, загальний час впливу 5-15 хвилин, тривалість - 10 сеансів.
Всього процедури отримали 18 хворих з артралгіями. У динаміці лікування враховували вираженість суглобових змін, загально-клінічні, біохімічні та імунологічні показники при поступленні у стаціонар, а також через 14 днів лікування.
Регрес больового синдрому у 38% почався з 4 сеансу, а з 6-7 процедури майже всі хворі відчували зменшення болю.
Таким чином приєднання КВЧ терапії до комплексної терапії артралгій посилює протизапальну та аналгетичну спрямованість лікування.
^ ФІТОТЕРАПІЯ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ
ЛОР – ОРГАНІВ
Хижня Я.В., лікар-отоларинголог
Сумська міська клінічна лікарня №5
Синусити – одне із розповсюджених захворювань в оториноларингології.
Мета дослідження – вивчити ефективність препарату "Синупрет" при запальних процесах приносових пазух.
Синусити – наслідок банальної застуди та риніту, в реалізації якої значну роль відіграє стан мукоціліарного кліренсу. Нормальне його функціонування дозволяє евакувати зі слизом із порожнини носа та приносових пазух патогенну мікрофлору та сторонні тіла, алергени. Основні напрямки лікування синуситів: ліквідація вогнища запалення, евакуація вмісту пазух, відновлення прохідності соустів, усунення явищ запалення.
Ми застосовували у лікуванні хворих на гострий риносинусит у 1354 людей один із добре відомих мукоактивних препаратів Синупрет, який містить компоненти рослинного походження (корінь генціани, квіти примули та бузини, трави щавеля і вербени). Клінічний ефект спостерігався у 90% хворих. Мукоактивна дія Синупрета побудована на вагусному гастропульмональному рефлексі: потрапляючи у шлунок, препарат рефлекторно стимулює бокалоподібні клітини слизової оболонки верхніх дихальних шляхів; секрет, який виділяється, піднімає патологічне слизово-гнійну "ковдру" над поверхнею миготливого епітелію та дає можливість війчастими клітинам виконувати свою функцію по евакуації слизу, який виділяється із носових пазух. Крім того, цей препарат володіє значною протизапальною дією і навіть деяким противірусним та імуномодулюючим ефектами.
Таким чином, Синупрет ефективно бореться із запаленням та набряком слизової оболонки, згущенням секрету, закладеністю носа, порушенням дренування пазух, а також безпосередньо впливає на вірусні збудники інфекцій та на напруженість імунітету.
^ ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ,
ЩО ЧАСТО ТА ТРИВАЛО ХВОРІЮТЬ
Романюк О.К., доц.; Гончарова Н.Р. Кравченко Н.Я. лікарі-педіатри
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії та дитячих інфекцій
Сумська міська дитяча клінічна лікарня
Група дітей, що часто та тривало хворіють залишається проблем-ною у плані ведення реабілітаційного періоду. У таких дітей, як правило дошкільного та раннього шкільного віку, гострі респіраторні захворювання виникають частіше 5-6 разів на рік, перебігають важко з ускладненнями у вигляді синуситів, аденоїдітів, бронхітів, отитів та інш.
Як відомо, чинниками слугують як незрілість, ослаблення специфіч-ного захисту, так і зниження неспецифічної резистентності організму, що росте. Однією з патогенетичних ланок пролонгованої тривалості реабіліта-ційного періоду є порушення дезадаптації до умов дитячого колективу через зміни у вегетативному статусі.
Спостерігалося 24 дитини, які були поділені на дві вікові групи: 11 дітей 4-6 річного віку, 13 – 7-9 річного віку. Вегетативний гомеостаз оцінювали за допомогою визначення вихідного статусу та вегетативної реактивності методом кардіоінтервалографії за Н.А. Білоконь. Ознаки підвищеної симпатикотонії, парасимпатикотонічної активності виявлені переважно у дітей молодшої вікової групи. В той час, у дітей молодшого шкільного віку було характерним, в залежності від типу вегетативної реакції , прояви гіперсимпатикотонічної реактивності. В основі змін вегетативної нервової системи лежить механізм порушення вегетативної регуляції у вигляді астенізації внаслідок перенапруження адаптативних процесів.
Таким чином, при плануванні реабілітаційних заходів потрібно враховувати необхідність корекції вегетативної дисфункції хворої дитини.
^ АНАЛІЗ ДИТЯЧОЇ СМЕРТНОСТІ ВНАСЛІДОК СИНДРОМУ РАПТОВОЇ СМЕРТІ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Рось О., Рашевська В.А., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – доц. Романюк О.К.
СумДУ, медичний інститут, кафедра педіатрії післядипломної освіти
з курсами пропедевтичної педіатрії та дитячих інфекцій
Синдром раптової смерті грудних дітей (СРСД) – одна з найдраматичніших і багато в чому загадкових проблем сучасної педіатрії. У 1991 році ВООЗ визнала цей синдром однією з головних причин дитячої смертності у більшості розвинутих країн світу.
^ Мета роботи – вивчення епідеміології СРСД в Сумській області та аналіз випадків, що сталися в 2001-2006 роках.
Матеріал та методи дослідження. Об’єктом дослідження були діти, які померли в цей період з основним патологоанатомічним діагнозом «Синдром раптової смерті грудних дітей»(шифр R95 за МКЗ Х перегляду). Вивчалася медична документація кожного випадку – індивідуальна карта вагітної і породіллі, історія пологів, історія розвитку новонародженого, амбулаторна карта розвитку дитини, протокол патологоанатомічного дослідження.
^ Результати дослідження. У нашому регіоні зареєстровано 11 випадків СРСД. Серед дітей, померлих від СРСД, було 3 дівчинки, 9 хлопчиків. Померлими були діти віком від 2-х до 4-х місяців. Піки смертності припадали на вересень і жовтень. Час смерті частіше наставав у ранні ранкові годин – з 4.00 до 8.00 – 9(81.8%). Всі діти померли уві сні. Останній раз було покладено для сну в положенні на спині 6 немовлят (54.5%), у положенні на боці-5 (45.5%). Під час аналізу «фонової» захворюваності померлих з’ясувалося, що двоє дітей народилося недоношеними, пренатальну гіпотрофію діагностовано ще у трьох (27.2%), таким чином, низьку масу мали 45.4% дітей. Перинатальну енцефалопатію діагностовано у 4-х дітей (36.3%), оперативне втручання перенесла одна дитина. Трьом дітям за декілька днів до смерті проведено вакцинацію. На момент щеплення вони дещо відставали у масі. Серед раптово померлих дітей переважали ті, кого тривалий час годували штучними сумішами.
Висновки.1.За результатами дослідження фактори ризику співпадають із такими, що описані у літературних джерелах. 2.Потребує подальшого вивчення зв’язок між вакцинацією дитини і виникненням СРСД.
^ ВПЛИВ ПРОБІОТИКА ІІ-ГО ПОКОЛІННЯ НА СТАН МІКРОБІОЦЕНОЗУ ТОВСТОЇ КИШКИ У ДІТЕЙ ГРУДНОГО ВІКУ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ БРОНХО-ЛЕГЕНЕВОЇ СИСТЕМИ
Андрікевич І.І., аспірант
Науковий керівник – проф. Бережний В.В.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова,
кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Застосування пробіотиків є одним із загальноприйнятих методів профілактики та терапії порушень кишкового мікробіоценозу різного генезу. На сьогоднішній день асортимент пробіотиків значно зріс. Тому вибір препарату-пробіотика досить складний для клініциста.
Метою нашої роботи було вивчення ефективності застосування пробіотика другого покоління – Йогурта при порушенні стану мікробіоценозу товстої кишки у дітей грудного віку на фоні прийому антибіотиків.
У відділенні раннього віку Вінницької обласної клінічної лікарні було проведено комплексне клініко-бактеріологічне дослідження 50 дітей грудного віку із захворюваннями бронхо-легеневої системи, такими як бронхіти та пневмонії. Для корекції виявлених порушень використовували пробіотик ІІ-го покоління – Йогурт, до складу якого входять L.acidophilus, L.bulgaricus, B.bifidum, S.thermophilus. Діти були розділені на дві групи: перша група – 30 дітей, які знаходились на грудному вигодовуванні, друга – 20 дітей – на штучному вигодовуванні. Всі обстежені діти попередньо отримували антибіотикотерапію без профілактичного призначення пробиотика.
Методи дослідження: клінічні, біохімічні, копрологічні, бактеріологічні. Дослідження проводились двічі: до призначення Йогурту та після.
У дітей 1-ї групи при клінічному обстеженні виявлені наступні клінічні синдроми порушення мікробіоценозу кишківника: диспептичний (60% випадків), інтоксикаційний (40%), астеноневротичний (20%), больовий (15%), дерматоінтестинальний (20%) та синдром гіповітамінозу (20%). Тоді як, в 2-й групі дітей, які знаходились на штучному вигодовуванні, дані клінічні синдроми були більш виражені та зустрічались з більшою частотою.
За допомогою копрологічних досліджень в обох групах дітей виявлено стеаторею, амілорею, рідше креаторею.
Результати первинного бактеріологічного дослідження копрокультури показали в 1-й групі дітей прояви дисбіозу кишківника І-ІІ-го ступенів важкості. Тоді як, в другій групі обстеження відмічались більш значні якісні та кількісні зміни стану мікрофлори товстої кишки – дисбіоз І-го ступеня у 30% випадків, дисбіоз ІІ-ІІІ ступенів у 70% дітей.
Після корекції пробіотиком ІІ-го покоління – Йогуртом – у дітей 1-ї групи відмічалась позитивна клінічна динаміка, проте в 2-й групі клінічні прояви (диспептичний синдром та синдром гіповітамінозу) порушення мікробіоценозу товстої кишки зберігалися (40% випадків).
При повторному бактеріологічному обстеженні у 1-й групі дослідження спостерігалось істотне збільшення титрів основних „захисних” мікроорганізмів (біфідобактерій та лактобактерій), та зменшення умовно-патогенної флори. Тоді як, в 2-й групі залишались дисбіотичні зміни кишківника І-го ступеня.
Вищенаведені дані дають нам змогу зробити наступні висновки:
- на фоні прийому антибіотиків у дітей грудного віку велике значення має характер вигодовування дитини, оскільки грудне молоко забезпечує колонізаційну резистентність організму за рахунок присутніх в ньому біфідогенних компонентів;
- виявлені нами клініко-мікробіологічні порушення стану мікробіоценозу товстої кишки на фоні антибіотикотерапії потребують корекції пробіотиками;
- застосування Йогурту, який включає в себе 4 штами нормальної мікрофлори кишківника, у дітей грудного віку на фоні антибіотикотерапії позитивно впливає на клінічну картину та стан мікробіоценозу товстої кишки.
^ ОЦІНКА ДОВЖИНИ ТІЛА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЮ ДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ
Антошкіна А.М., Починок Т.В., Васюкова М.М.
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,
кафедра педіатрії №1
Проведена оцінка результатів антропометрії 35 дітей (22 хлопчиків і 13 дівчаток) 3 -6 років, які мали ознаки недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ). Вони були відібрані при суцільному обстеженні дітей дитячого дошкільного закладу. Показники довжини тіла оцінювали методом центильних стандартів.
Майже у половини дітей (45.7%) довжина тіла відповідала середнім показникам (в межах 25-75 центилів) і у такої ж кількості дітей (45.8%) довжина тіла була вище середніх значень, а саме: вище середнього - у 22.9%, висока - у 14.3%, дуже висока - у 8.6% дітей. Близько десятої частини пацієнтів мали довжину тіла нижче середніх значень, у тому числі лише в 1 хлопчика довжина тіла оцінювалась як низька. Виявлена різниця в розподілі довжини тіла дітей з НДСТ в залежності від статі. Якщо у двох третин хлопчиків (59.1%) довжина тіла оцінювалась як середня, то у дівчаток - лише у четвертої частини (23.1%). Переважна більшість дівчаток (69.3%) мали довжину тіла вище середніх значень. Кількість хлопчиків і дівчаток які мали довжину тіла нижче середніх значень суттєво не відрізнялась (відповідно 9.0% і 7.7%).
Таким чином, абсолютна більшість дітей з НДСТ в дошкільному віці мають довжину тіла в межах середніх та вище середніх (різного ступеня) значень з однаковою частотою, тобто високорослих дітей з НДСТ майже вдвічі більше, ніж в загальній популяції. Низькорослість, особливо в ступені нанізму, не характерна для даної патології. Виявлені статеві особливості довжини тіла дітей з НДСТ пояснити не просто, адже виходячи з статевої залежності росту дітей - хлопці, майже у всі вікові періоди, ростуть швидше дівчат. З іншого боку, у зв'язку з цим, амплітуда коливань значень довжини тіла центильних коридорів у хлопців більша ніж у дівчат. Тому прискорення росту однакової інтенсивності може призвести до різних оцінок їх довжини тіла. Щоб з'ясувати ступінь впливу генетичних факторів на прискорення швидкості росту у обстежуваної групи дітей, ми проаналізували дані сімейного анамнезу. Встановлено, що високорослість серед родичів наших пацієнтів становить лише 24,6%, що майже вдвічі рідше виявленого. Це підтверджує наші попередні дані про те, що не тільки генетичні, але й інші фактори сприяють формуванню НДСТ. Усунення останніх може знизити частоту даної патології.
^ КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ В ДІТЕЙ
З СИНДРОМОМ НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ДИСПЛАЗІЇ
СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ