Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни

Вид материала

Документы

Содержание СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології Рябенко Т.В., магістрант Фактори ризику, які сприяють розвитку гнійно-септичних ускладнень після кесаревого розтину Прееклампсія легкого ступеню тяжкості СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології Особливості перебігу запальних захворювань жіночих статевих органів і значення лейкоцитарного індексу інтоксикації в їх діагност СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології Изменение биохимических показателей крови родильниц, родоразрешенных путем Менопаузальные расстройства и их лечение Бессимптомная бактериурия у беременных Прогнозування перебігу пологів за індексом матвєєва

Подобный материал:

• Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
• Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
• Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
• Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
• Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3656.43kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.

^

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

Провели обстеження 190 жінок репродуктивного віку із хронічним сальпінгоофоритом в стадії загострення.

Вивчали стан селезінки вранці натщесерце за допомогою ехографії на на сканері ALOKA SSD 1700 конвексним датчиком із змінною частотою в положенні на правому боці та на спині в ділянці лівого підребер’я на рівні XI-XII ребер. Під час обстеження визначали положення, об’єм селезінки та ехогенність її паренхіми.

Об’єм селезінки розраховували за формулою: V = ( π / 6 )*a*b*c, - де V – об’єм селезінки, π – стала величина, яка дорівнює 3,14; 6 – коефіцієнт, a – довжина ( см ), b – ширина ( см ), c – товщина ( см ).

Звертає на себе увагу тенденція до збільшення об’єму селезінки в процесі лікування у хворих як основної так і групи порівняння. При цьому у основній групі збільшення об’єму селезінки у першій фазі оваріально – менструального циклу ( ОМЦ ) перевершувало таке у групі порівняння у 2,3 рази. У середній фазі ОМЦ збільшення об’єму селезінки у основній групі перевершувало таке у групі порівняння у 1,8 рази, що є свідченням імуномоделюючого впливу лімфотропної терапії на даний імунокомпетентний орган. У другій фазі ОМЦ вплив ЛТ на пацієнток основної групи був мінімальним і збільшення селезінки при цьому було не достовірним. В той же час при стандартній антибактеіраільній терапії у цій фазі ( ОМЦ ) селезінка зменшилась, хоча і недостовірно. З урахуванням такої реакції селезінки у даній фазі циклу, коли статеві органи жінки підготовлені до вагітності треба вважати, що гормональний баланс організму направлений на забезпеченні „недоторканості” імунокомптетентних органів до дії будь - яких подразників, у тому числі і антибактеріальних препаратів, що і забезпечило збереження об’єму селезінки у пацієнток основної групи. Але подразнення продуктами розпаду антибіотиків при стандартній антибактеріальній терапії значно сильніше подразнювало селезінку ніж при лімфотропний терапії, що і призвело до зменшення її об’єму.

Поряд із цим ми порівняли вплив антибактеріальної терапії в обох групах пацієнток на об’єм селезінки паралельно із зміною рівня ендогенної інтоксикації, що вивчалась за змінами лейкоцитарного індексу інтоксикації ( ЛІІ ), модифікованого лейкоцитатного індексу інтоксикації ( ЛІІ мод ) та гематологічного індексу інтоксикації ( ГІІ ). Встановлено, що всі зазначені індекси під впливом лімфотропної терапії значно зменшувались у всіх фазах ОМЦ, що відбувалось на тлі збільшення об’єму селезінки. Навіть у другій фазі циклу, на тлі дуже незначного збільшення останньої у пацієнток основної групи ( 0,7 % ), показники рівня інтоксикації зменшувались, що може бути свідченням позитивного впливу селезінки на рівень ендогенної інтоксикації. При цьому рівень зменшення інтоксикації був більш значущим, ніж збільшення об’єму селезінки.

В той же час, при стандартній антибактеріальній терапії селезінка хоча і збільшувалась у перших двох фазах, але значно менше. Поряд із цим рівень інтоксикації за зазначеними показниками у цих фазах циклу зменшувався менше ніж при лімфотропній терапії. У другій фазі ОМЦ за ЛІІ навіть збільшився, що може говорити за негативний вплив стандартної антибактеріальної терапії на дезінтоксикаційну функцію селезінки, як імунокомпетентного органа, яка на цьому тлі зменшувалась в об’ємі.


ДОЦІЛЬНІСТЬ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ

ПРОГРЕСУЮЧОЇ ТРУБНОЇ ВАГІТНОСТІ
^

Рябенко Т.В., магістрант

Науковий керівник – доц. Бойко В.І.

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

Проблема ектопічної вагітності (ЕВ) набула актуальності для медичної дисципліни через збільшення її частоти у молодих жінок останнім часом.

Дослідження проведено у 92 жінок з ЕВ на протязі 2005-2006 років. Діагноз ектопічної (трубної) вагітності веріфіковано за допомогою клінічних, ехографічних маркерів дослідження. Основну групу, в якій було проведено консервативне розсмоктування прогресуючої трубної вагітності, склали 6 жінок, серед яких 5 пролікувалося у 2005 році та одна у 2006 році. Серед основної групи обстежених у 4 випадках спостерігалася повторна позаматкова трубна вагітність, попередні завершилися видаленням маткових труб.

Лікування полягало у крапельному введенні 100 мг метотрексату на 400 мл фізіологічного розчину з 5 мл есенціале. В наступному пацієнтки отримували упродовж 12 діб фолати та 3 рази в/в есенціале.

Аналіз консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності показав, що в 2 випадках наступило завмирання ембріону через 3 доби після розпочатого лікування та через 3 тижні повністю розсмоктався хоріон. Допплєрометричне дослідження свідчило про відсутність кровотоку від жовточного мішка до ембріону на 3 добу, потім кровоток припинявся повністю, відбувалося поступове повне розсмоктування вагітності до 3 тижнів і спостерігалося падіння рівня хоріонічного гонадотропіну. Проте в 1 послідуючому випадку для досягнення цього результату необхідно було повторне введення 100 мг метотрексату через 5 діб, а в іншому виявилося достатнім дворазове введення препарату по 50 мг на протязі двох діб.

Слід зазначити, що у 2 жінок консервативне лікування прогресуючої трубної вагітності не було ефективним і ми змушені були провести планове оперативне втручання: лапаротомію, тубектомію єдиної маткової труби в одному випадку та сальпінготомію з видаленням плодового яйця, сальпінгопластику, катетеризацію також єдиної маткової труби в іншому.

Таким чином, використання метотрексату для консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності дає позитивні результати, тому ми вважаємо доцільним продовжити його застосування при цій патології, особливо за наявності ектопічної вагітності в єдиній матковій трубі.


^ ФАКТОРИ РИЗИКУ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ ГНІЙНО-СЕПТИЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯ КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ

Черноус Д.А., магістрант

Науковий керівник – доц. Бойко В.І.

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

На сьогоднішній день однією з найбільш актуальних проблем сучасного акушерства є кесарів розтин (КР). Незважаючи на широке розповсюдження, КР відноситься до розряду складних оперативних втручань з високим ризиком гнійно-септичних ускладнень, що загрожують життю та призводять до розвитку станів, об 'єднаних поняттям «хвороби оперованої матки». За даними МОЗ України у структурі материнської смертності гнійно-септичні ускладнення складають від 11,4 до 45,7%, «поступаючись» лідерством лише акушерським кровотечам і важкій екстрагенітальній патології. Метою нашого дослідження є вивчення факторів ризику ,що можуть призвести до виникнення гнійно-септичних ускладнень після КР.

Для вирішення поставленої мети був проведений клінічний аналіз 30 випадків гнійно-септичних ускладнень після КР, які мали місце за останні 2 роки (2005-2006) у Сумській області.

Нами виявлено, що майже всі породіллі до вагітності мали:

- осередки хронічної інфекції (пієлонефрит, тонзиліт, гайморит, бронхіт, гастрит, а також холецистит)- 18(60%);

- осередки хронічної інфекції в статевій системі (кольпіт, цервіцит, сальпінгоофорит) -12(40%);

- в більшості випадків вони поєднувались з акушерськими ускладненнями або з екстрагенітальними захворюваннями(анемією, варикозною хворобою , ВСД)-22(73,3%).

Під час вагітності спостерігались:

- гострі інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів-5(16,6%);

- загострення назофарингіальної інфекції-2(6,6%);

- загострення хронічного пієлонефриту-3(10%);

- кольпіт - 20(66,6%): трихомонадний - 2(6,6%), кандидозний - (26,6%), викликаний дріжджовими грибами - 10(33,3%);

- бактеріальний вагіноз-3(10%);

- загроза переривання вагітності в різні терміни-11(36,6%);

- прееклампсія легкого ступіня-2(6,6).

Таким чином результатом нашої роботи стало виявлення домінуючих факторів ризику розвитку гнійно-септичних ускладнень після КР.

На першому плані-осередки інфекції в статевій системі, та екстрагенітальних органах, які мали місце ще до вагітності. Та найбільш вирішальним є поєднання двох або більше факторів із загрозою переривання вагітності в різні терміни.


^ ПРЕЕКЛАМПСІЯ ЛЕГКОГО СТУПЕНЮ ТЯЖКОСТІ

ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

Довгаль Л.В., магістрант

Науковий керівник – доц. Кузьоменська М.Л.
^

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

Прееклампсії є серйозною проблемою в сучасному акушерстві. На сьогоднішній день найпоширенішими формами гестозу є легкі форми і, незважаючи на це, залишається відкритим питання щодо їх наслідків, профілактики та лікування.

Метою дослідження було вивчення стану фетоплацентарного комплексу при пре еклампсії легкого ступеня тяжкості для розробки заходів, щодо запобігання негативних наслідків з цією патологією.

Нами було обстежено 90 вагітних жінок у відділенні патології вагітних СОЦАГР з встановленим діагнозом прееклампсія легкого ступеню тяжкості та 50 - з фізіологічним перебігом пологів та вагітності. Обстеження включало: дані перебігу вагітності та пологів, ультразвукове дослідження, кардіомоніторне спостереження стану плода, оцінку стану новонароджених за шкалою Апгар, показники лабораторних досліджень, морфологічне дослідження послідів.

В результаті проведених досліджень були встановлено,, що прееклампсія легкого ступеню тяжкості викликає досить значні зміни в фетоплацентарному комплексі, призводить до порушення видільної функції плаценти та обміну рідини через легені та нирки плода. Серед вагітних з пізнім гестозом достовірно частіше спостерігався патологічний перебіг пологів (41,1% проти 6,67% в групі контролю), значно частіше відбувалось раннє та передчасне відлиття навколоплідних вод (36,7% проти 14,0 % у контрольній групі), що стало причиною передчасних пологів у даної групи вагітних. Діти від матерів з прееклампсією народжувалися в стані асфіксії різного ступеня тяжкості, середня маса новонароджених від матерів, вагітність яких протікала на фоні прееклампсії та ФПН, була достовірно нижчою від контрольної групи (р0,01). При ультразвуковому дослідженні жінок спостерігалась у вагітних з пре еклампсією легкого ступеня передчасне дозрівання плаценти з явищами гіперплазії та набряка плаценти. При мікроскопії послідів даних жінок спостерігалося значна частка склерозованих судин ворсин, що негативно впливало на їх кровонаповнення та на кровоток у фетоплацентарному комплексі.

Таким чином, при прееклампсії навіть легкого ступеню виникають негативні зміни в системі мати-плацента-плід і без належної медикаментозної корекції, порушення в фетоплацентарному комплексі можуть стати незворотніми і призвести до перинатальних втрат.


^ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ І ЗНАЧЕННЯ ЛЕЙКОЦИТАРНОГО ІНДЕКСУ ІНТОКСИКАЦІЇ В ЇХ ДІАГНОСТИЦІ

Русанова А.В., студ. 6 -го курсу

Науковий керівник – доц. Сміян С.А.
^

СумДУ, медичний інститут, кафедра акушерства та гінекології

У зв’язку з високою частотою запальних захворювань жіночих статевих органів, проблема їх діагностики залишається актуальною у сучасній гінекології. Не дивлячись на досягнуті у цьому успіхи, продовжується пошук нових інформативних методів діагностики.

Ми поставили перед собою мету вивчити можливості використання лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) для діагностики запальних захворювань жіночих статевих органів.

Для вирішення поставленої мети проведено аналіз 70 історій хвороб жінок з запальними захворюваннями жіночих статевих органів, вивчено дані клінічного аналізу крові та розраховано ЛІІ у пацієнток у динаміці захворювання.

В результаті проведеної роботи отримано дані, які свідчать про прямо пропорційний зв'язок підвищення ЛІІ в залежності від ступеня вираженості патоморфологічного процесу в ураженому органі. При аднекситі середнє значення ЛІІ складає 2,04, а кількість жінок, у яких ЛІІ перевищує норму – 15 (50%); при тубоваріальних утвореннях середнє значення – 2,7, кількість жінок - 16 (64%); при пельвіоперитоніті ці показники відповідно становлять 4,46 та 5 (100%). З прогресуванням патоморфологічного процесу відмічається підвищення кількості показників ЛІІ, що перевищують норму, а також збільшення його середніх показників.

Доведено також, що ЛІІ є більш специфічним і достовірним показником, порівняно з загальною кількістю лейкоцитів, так як серед 70 жінок основної групи частота підвищення ЛІІ вище норми переважає частоту підвищення L вище норми в 1,7 раз.

Помічено, що підвищення ЛІІ і L часто не співпадають. При захворюваннях з помірно вираженою інтоксикацією частота підвищення ЛІІ вище норми значно переважає частоту підвищення L вище норми: при аднекситах у 2,5 рази; при кістах бартолінової залози в 3 рази. При захворюваннях зі значною інтоксикацією (пельвіоперитоніт), частота підвищення ЛІІ вище норми переважає частоту підвищення L у 2,5 рази. Із 25 хворих з тубоваріальними утвореннями тільки у 11 спостерігаємо одночасне підвищення більше норми ЛІІ та L. У 1 пацієнтки підвищується тільки L, а ЛІІ залишається в межах норми. У 5 хворих, навпаки, підвищується тільки ЛІІ.

Аналізуючи дані динаміки зміни ЛІІ до та після операції, отримано такі результати. У хворих з аднекситом, тубоваріальними утвореннями, післяпологовим ендометритом у перший день після операції ЛІІ підвищився відповідно у 1,9; 1,5; 1,37 разів, порівняно з рівнем до операції. При пельвіоперитоніті, навпаки, знизився у 1,17 рази. У хворих з кістами бартолінової залози в стадії ремісії у перший день немає суттєвої динаміки ЛІІ. У всіх хворих у післяопераційному періоді, починаючи з другого-третього дня, ЛІІ поступово знижується і нормалізується на третій – дев’ятий день, в залежності від вихідного рівня інтоксикації.

Таким чином, ЛІІ є більш специфічним і достовірним показником, порівняно з загальною кількістю лейкоцитів .


^ ИЗМЕНЕНИЕ БИОХИМИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ КРОВИ РОДИЛЬНИЦ, РОДОРАЗРЕШЕННЫХ ПУТЕМ

ОПЕРАЦИИ КЕСАРЕВА СЕЧЕНИЯ

Билык О.В., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Сухарев А.Б.

СумГУ, медицинский институт, кафедра акушерства и гинекологии

Высокий уровень гнойно-септических послеродовых осложнений после кесарева сечения диктует необходимость разработки информативных, экономически выгодных методик их ранней диагностики. Целью исследования было изучение информативности используемых в клинике биохимических показателей крови. Прослежена их динамика у 31 роженицы, родоразрешенной путем операции кесарева сечения на 1-3, 7-10 сутки послеродового периода. В ходе исследования изучали: содержание общего белка, общего билирубина, прямого и непрямого би­лирубина, показатели тимоловой пробы, йодной пробы, пробы Вельтмана, уровни креатинина, остаточного азота, мочевины, аспартатаминотрансферазы и аланинаминотрансферазы. В 1-ю группу вошла 31 родильница с неосложненным течением послеоперационного периода, во 2-ю группу - 10 родильниц, пуэрперий у которых осложнился метроэндометритом. У женщин 1-й группы рассматриваемые показатели в динамике пос­леродового периода не претерпели существенных изменений. У родильниц 2-й группы в разгар послеродового осложнения отмечалось достоверное снижение количе­ства общего белка (соответственно 71,98±0,2 г/л и 52,1±0,1 г/л). К моменту выписки женщин из родильного стационара показатели общего белка возвращались к норме. Кроме того, у женщин 2-й группы значительно повышалось содержание общего билирубина, за счет непрямой фракции (соответственно 7,17+0,05 ммоль/л и 8,2+0,1 ммоль/л). Уровень остальных показате­лей у наблюдаемых женщин практически не изменялся на протяжении первых 10 суток послеродового периода. При сравнительном анализе показателей установлено достоверно более низкое содержание общего белка и более высокий уровень как общего, так и непрямого билирубина, тимоловой пробы у женщин с ослож­ненным течением послеродового периода. Таким образом, динамика общего белка и билирубина у женщин, родоразрешенных путем операции кесарева сечения, показатель­на в плане характера течения послеродового периода, тогда как проведение йодной про­бы, пробы Вельтмана и определение остаточного азота не являются информативны.


^ МЕНОПАУЗАЛЬНЫЕ РАССТРОЙСТВА И ИХ ЛЕЧЕНИЕ

Балан Т.М., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Куземенская М.Л.

СумГУ, медицинский институт, кафедра акушерства и гинекологии

Климактерический возраст – сложное время для любой женщины, как в медицинском, так и в социальном плане.

Острые проявления климактерического синдрома самостоятельно исчезают только у 18% женщин. У остальных же возрастные инволютивные изменения выходят за рамки физиологических процессов старения.

У всех пациенток производились следующие исследования: изучение соматического и гинекологического анамнеза, осмотр молочных желез, УЗИ органов малого таза, кольпоцитологическое, гормоны сыворотки крови: ФСГ, ЛГ, бактериологическое исследование мазков.

Климактерический синдром характеризовался вегетососудистыми 85% случаев, эмоционально-психическими 30-40% и эндокринными нарушениями 27-35%.

Климактерический синдром легкой и средней форм проявляется практически у каждой пациентки, не получающей заместительной гормонотерапии. Среди целого комплекса клинических проявлений климактерического синдрома особое место занимают урогенитальные нарушения. Наиболее характерными симптомами являются расстройства мочеиспускания, недержание мочи, диспареуния, сухость и зуд во влагалище. В развитии этих нарушений ведущая роль отводится дефициту эстрогенов, обусловливающему вторичные атрофические изменения слизистой влагалища и мочевых путей.

Целью исследования было изучение клинических проявлений урогенитальных нарушений у пациенток с климактерическим синдромом и клинической эффективности препарата овестин.

Под наблюдением находилось 42 пациентки, средний возраст которых составил 49±0,5 лет, у которых на фоне вегетососудистых и психоэмоциональных проявлений климактерического синдрома имели место урогенитальные нарушения.

Для лечения использовали гормональный препарат овестин в свечах, назначали в течение 3 месяцев, через день вагинально. До лечения у 65% пациенток отмечали зуд и сухость влагалища, болезненность при половом акте наблюдалась у 11 (26%) пациенток. Кольпоцитологическая картина позволяла определить атрофический кольпит более чем в 50% случаев в этой группе.

Через 2 месяца после лечения отмечено значительное ослабление симптоматики, прекращение патологических выделений. Симптомы «раздражения» мочевого пузыря в процессе лечения овестином исчезали параллельно с уменьшением признаков эстрогенной недостаточности.

В результате проводимой ЗГТ отмечена положительная динамика изменений микрофлоры не только влагалища, но и мочи на фоне нормализации пролиферативных процессов эпителия мочевых путей и слизистой оболочки влагалища.

^

БЕССИМПТОМНАЯ БАКТЕРИУРИЯ У БЕРЕМЕННЫХ

Билык О.В., Бойко А.В., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доц. Куземенская М.Л.

СумГУ, медицинский институт, кафедра акушерства и гинекологии

Наличие у беременных инфекции мочевыводящих путей, в том числе и бессимптомной, увеличивает риск развития анемии, нарушения функции почек, преждевременных родов, гипотрофии плода, перинатальной смертности. Бессимптомная бактериурия у беременных в 10 раз повышает развитие клинических проявлений уроинфекции.

Приведенные данные получены на основании комплексного обследования 60 беременных в отделении патологии беременных СОЦАГР. В 1 группу (сравнения) вошли 30 беременных, составивших группу риска в отношении внутриутробного инфицирования плода на основании данных анамнеза и особенностей течения беременности. У данной группы женщин беременность протекала на фоне угрозы прерывания, обострения хронического пиелонефрита, ОРВИ, выявлены кольпиты, многоводие. Учитывалось наличие у женщин хронического тонзиллита, пиелонефрита, воспалительных заболеваний матки и придатков, случаев самопроизвольного прерывания беременности.

Во 2 (основную) группу вошли 30 беременных с угрозой развития внутриутробной инфекции, которым проведена схема лечения, включающая: антибактериальную терапию комбинированным препаратом Вампилокс, в состав котрого входит амоксициллин, клоксациллин, Lactobacillus Sporogenes. Препарат принимали по 1 капсуле каждые 8 часов в течение 7 дней. 3 группу (контрольную) составили 20 соматически здоровых женщин, у которых беременность протекала без осложнений. По сравнению с контрольной, у беременных 1-й и 2-й групп значительно чаще был отягощен анамнез, отмечено осложненное течение беременности.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что ведущими факторами риска внутриутробного инфицирования являются наличия в анамнезе инфекционной соматической патологии: острые респираторные вирусные инфекции, хронический тонзиллит, бронхит, пиелонефрит, хронические воспалительные заболевания гениталий, сальпонгоофориты.

«Микробиологическими» факторами риска у женщин с бессимптомной бактериурией является наличие в урогенитальном тракте смешанного паразитоценоза, представлена вирусно-бактериально-грибковыми ассоциациями.

В связи с полученными результатами мы рекомендуем обязательное лечение бессимптомной бактериурии.

В результате проведенного клинико-лабораторного, функционального и статистического анализов окончания беременности и родов у женщин исследуемых групп, продемонстрировано преимущество комплексной патогенетической терапии с использованием препарата Вампилокс. Подтверждением эффективности комплекса лечебно-профилактических мероприятий было то, что в основной группе не было случаев преждевременных родов, прееклампсии тяжелой степени, преждевременного излития околоплодных вод, уменьшения количества женщин с угрозой прерывания беременности.

^ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ ПОЛОГІВ ЗА ІНДЕКСОМ МАТВЄЄВА