Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3656.43kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
^ ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ІМУННОГО СТАТУСУ ХВОРИХ
НА ГЕРПЕТИЧНИЙ МЕНІНГОЕЦЕФАЛІТ
Сохань А.В., Краснов М.І.
Науковий керівник – д-р .мед.наук Козько В.М.
Харківський державний медичний університет,
кафедра інфекційних хвороб
Мета роботи – визначення особливостей клінічної картини та деяких показників імунного статусу хворих на гострі герпетичні менінгоенцефаліти (ГГМ). Дослідження проводились на базі кліники кафедри інфекційнних хвороб ХДМУ. Визначались загальна кількість, вміст та співвідношення основних популяцій лімфоцитів периферичної крові (СD3, CD4, CD8, CD16, CD21), функціональна активність лімфоцитів, фагоцитозу. обстежено 34 хворих на ГГМ. Жінок – 19, чоловіків – 15. Вік хворих від 18 до 65 років. Клінічна картина ГГМ характеризувалась поліморфізмом, значною інтоксикацією, розвиненою симптоматикою ураження центральної нервової системи (ЦНС) на фоні слабко виражених менінгеальних симптомів. У 65% ГГМ характеризувався блискавичним початком: гіпертермії, судом (генералізованих або локальних), головного білю переважно у лобно – скроневій ділянці, нудоти та блювання, марення, психомоторного збудження. Надалі швидко розвивались порушення свідомості до коми різного ступіня. Привертало на себе увагу переважання енцефалітичних симптомів над менінгеальними, що мало затяжний характер. Зміни у клітинній ланці імунітету характеризувались вираженим дисбалансом імунорегуляторних клітин: підвищенням кількості СD3 клітин до 2,6±0.05х109/л (контрольна группа 2,2±0,08х109/л, р<0,05), вираженим зменшенням кількості CD4 клітин до 0,5±0,05х109/л порівняно з 0,79±0,04х109/л у контрольній групі р<0,05; відмічались також зниження рівня CD8 клітин – 0,41±0,05х109/л (контроль–0,48±0,02х109/л, р<0,05), рівень CD21 клітин у більшості випадків підвищувався до 0,75±0,08х109/л (контроль-0,56±0.05х109/л, р<0,05), однак у 3 хворих був зниженим, рівень CD16 клітин нерізко підвищувався до 0,35±0,07х109/л, контроль – 0,3±0,02х109/л. Також ми спостерігали зниження активності фагоцитозу. Серед цих показників найінформативнішими були вміст лімфоцитів CD4 та зниження коефіцієнта CD4/CD8, це свідчило про недостатню активність клітинної ланки імунної відповіді, що можливо сприяє активації персистенції збудника. Слід зазначити, що рівень коефіцієнта CD4/CD8 та кількість CD4 клітин, рівень активності фагоцитозу корелювали з тяжкістю захворювання. Після проведенного лікування спостерігалось збільшення загальної кількості Т-клітин за рахунок підвищення кількості Т-хелперів та нормалізації кількості Т-супресорів. Також відзначався сприятлива дінаміка показників активності фагоцитозу. Таким чином, при герпетичних менінгоенцефалітах відзначається достовірне зниження рівня CD-4 клітин та індексу CD4/CD8, підвищення рівень СD3 та CD21 клітин. Кореляція коефіцієнту CD4/CD8 та рівня CD-4 клітин дозволяє розробити критерії клінічного прогнозу захворювання в динаміці лікування хворого.
^ МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ОРГАНОВ ИММУНОГЕНЕЗА ПРИ ОСТРЫХ ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ ЦЕНТРАЛЬНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ
Гаврилов А.В., Мотлохова О.В.
Научный руководитель – д-р .мед.наук Козько В.М.
Харьковский государственный медицинский университет,
кафедра инфекционных болезней
Целью нашего исследования явилось изучение морфо-функционального состояния иммунокомпетентных органов при тяжелом течении нейроинфекций бактериальной природы. Обследовано 106 больных менингококковыми и пневмококковыми менингитами и менингоэнцефалитами. Материалом для патоморфологического исследования явились мягкие мозговые оболочки и прилежащие участки ткани головного мозга, тимус, шейные лимфатические узлы, селезенка умерших больных. Методы исследования: гистологические, гистохимические и иммуногистохимические. Во всех случаях были установлены схожие гистоструктурные изменения иммунокомпетентных органов, которые свидетельствовали о неспособности иммунной системы предотвратить развитие бактериальной инфекции. В мягкой мозговой оболочке определялись очаги выраженной воспалительной инфильтрации, представленной преимущественно нейтрофилами (CD18), эозинофилами, макрофагами (CD56), лимфоцитами (CD3, CD4, CD8, CD19, CD22) и незначительным количеством плазматических клеток (IgM, IgG, C3-фракция комплимента). Иммуногистохимические исследования выявили признаки преимущественного поражения В-клеточного звена иммунитета в сочетании с недостаточностью макрофагального звена и уменьшением синтеза IL-1 и TNF-α. Выраженный воспалительный процесс привел к глубокому разрушению стенок микрососудов. Выявленные нами признаки фибринэмболии связаны с недостаточностью IL-1 и TNF-α, что приводило к необратимой фибринэмболии и тромбированию микрососудов преимущественно в коре головного мозга и субкортикально. Массивная антибиотикотерапия больных с бактериальными менингитами и менингоэнцефалитами на протяжении недели в большинстве случаев приводит к значительному уменьшению возбудителя в мягких мозговых оболочках и тканях головного мозга, сопровождается угасанием воспалительных изменении в ликворе и улучшением общего состояния. Одновременно с этим при тяжелом течении заболевания способность иммунной системы больных к завершению воспалительной реакции и восстановлению пораженных структур, а также нормализация иммунитета и гомеостаза в целом является недостаточным для полного выздоровления. Поэтому после выписки из стационара такие больные подлежат диспансерному наблюдению и возможному назначению иммуномодуляторов.
^ ДО ПРОБЛЕМИ МАЛЯРІЇ В УКРАЇНІ
Нечипоренко О.В., Анциферова Н.В.
Науковий керівник – канд. .мед.наук, доц. Бєлкіна Е.О.
Харківський державний медичний університет,
кафедра інфекційних хвороб
До теперішнього часу малярія залишається однією з найбільш поширених хвороб на земній кулі. В Україні ця інфекція була ліквідована ще в 1956 році, і з цього часу в країні вона реєструється в окремих випадках, як завозна хвороба. Крім цього існує і своя, місцева малярія. Проблеми, які виникають у зв’язку з малярією, по-перше стосуються питань діагностики, особливо ранньої, а потім ії лікування. Під нашим наглядом знаходилось 14 хворих на малярію (m.Vivax - 7; m.Falciparum - 5; плазмодії не виявлені - 2, але клінічно і епідеміологічно вказувало на рецидив m.Vivax, основні прояви хвороби були за два місяці ). Вік хворих коливався від 15 до 54 років, основне місце проживання: Азербайджан - 6; Індія - 2; Африка - 4; Харків – 2 (були у відрядженні у Гвінеї та Індонезіі). На дошпитальному етапі прояви хвороби були різноманітні: у вигляді гастроентериту - 1, ГРВІ - 2, лихоманки - 3, загального дискомфорту – 4 випадки; самостійно лікувались жарознижуючими - 6, протималярійними - 5, зовсім не лікувались – 3 хворих. Надходження до стаціонару у більшості випадків було порівнянно пізнім: на 3-6 день – 6, 7-10 – 1, більше 10 – 4 хворих, не уточнено – у 3-х випадках. Діагноз малярія встановлений або підтверджений на 2 добу у 4 хворих, на 3 – у 1 хворого. У двох випадках плазмодій не знайдено, вдома вони лікувались протималярійними засобами. Перебіг малярії у стаціонарі характеризувався загальновідомою симптоматикою. У всіх хворих була гарячка 38-40˚С, у вигляді інтермітуючої кривої - 4, гектичної -2 випадки. В малярійному пароксизмі в 3-х випадках пітливість була відсутня. При встановленні діагнозу малярії (підтверджено товстою краплею) хворим призначалась терапія делагілом по схемі. В 5 випадках температура впала критично на 2 - 3 день після початку лікування і хворі поступово одужували, а плазмодій не знаходили. В 4 випадках (тропічна малярія – 2, m.Vivax - 2) пароксизми продовжувались, і лікування було доповнено фансідаром, після чого хворі почали одужувати. Хворі на m.Vivax - 3 і на m.Falciparum - 1 одержали по 2 курси лікування: 1-й делагілом, 2-й фансідаром, тому що на призначення делагілу реагували погано. Одному хворому із гіпертермією до терапії був призначений хінін за схемою, що сприяло швидкому купіруванню малярійного пароксизму. Всі хворі одужали, плазмодій в мазку і товстій краплі після терапії не знайдено. Таким чином, лікування малярії тільки одним делагілом не завжди ефективне, а потребує доповнення фансідаром, або комбінаціі з іншим препаратом, і це, можливо, пов’язано з делагілорезістентністю. Цьому спонукає неправильне лікування вдома, пізнє надходження до стаціонару та інше.
Морфологія
^ ВАРІАНТИ ВЕНОЗНИХ СУДИН СТЕГНА
Базін М.Є., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – доц. Устянський О.О.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
Для венозної системи людини характерна індивідуальна мінливість. У різних людей одна і та ж венозна сітка чи судина певної ділянки тіла може різнитися як кількістю, так і розмірами. Мова іде перш за все про поверхневі венозні судини, хоча варіанти глибоких венозних судин не є виключенням.
Методом препарування фізичного тіла чоловічої статі вивчено топографію поверхневих вен стегна. Нашу увагу привернула венозна судина значних розмірів, котра прямувала від задньої ділянки стегна через його присередню поверхню знизу догори до стегнового трикутника. Вона починалась на задній поверхні стегна в підколінній ямці, мала значне з`єднання з підколінною веною, прямувала вертикально догори, з`єднуючись багаточисельними анастомозами з глибокими венами. На своєму початку вена мала діаметр 6 мм. Переходячи на передню поверхню стегна, її діаметр зменшувався до 4 мм. В ділянці стегнового трикутника її діаметр знову збільшувався до 6 м. В неї впадали дрібні вени шкіри та підшкірної клітковини від передньої та присередньої поверхні стегна. Паралельно їй проходила велика підшкірна вена. На відстані 30 мм від пахвинної зв`язки вона самостійно впадала в стегнову вену, пройшовши підшкірний розтвір. На своєму протязі вона мала 3 клапани, розміщені на відстані 100 – 150 мм. Виявлений нами варіант поверхневої вени стегна повинен враховуватись хірургами при проведенні оперативних втручань на стегні.
^ Особливості кальцій-фосфорного обміну
травмованої кістки
Бончев С., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – канд..мед.наук Погорєлов М.В.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
У рамках даної роботи була спроба проаналізувати вміст кальцію і фосфору, а також їхнє співвідношення на поверхні травмованої кістки в різний термін репаративної регенерації.
Експеримент був проведений на 30 білих щурах-самцях 4-х місячного віку. Тварини утримувались в стандартних умовах віварію, всі експерименти проводились з дотриманням Європейської конвенції про захист хребетних тварин (Стразбург, 1985). Тваринам експериментальної серії під інгаляційним наркозом за допомогою стоматологічного бору діаметром 2 мм наносився дірчастий дефект у середній третині великогомілкової кістки. Контрольна серія включала 6 інтактних тварин. Щурів виводили з експерименту шляхом декапітації під ефірним наркозом у строки 5, 10, 15 і 24 дні після нанесення дефекту, що відповідає основним стадіям репаративної регенерації за Корж А.А., Дєдух Н.В. Аналіз поверхні травмованої кістки проводили методом зондового спектрального аналізу за допомогою апарату РЕММА-102 в місцях візуалізації дефекту, а також на відстані 15 мм від травмованої ділянки.
Дані, отримані методом зондового аналізу поверхні травмованої кістки, свідчать про втрату кістковою речовиною основних макроелементів – кальцію й фосфору. Причому динаміка знижнення їхньої концентрації залежить від стадії регенерації кісткового дефекту. Втрата кісткою Са і Р починається через 15 діб після нанесення дефекту й посилюється через 24 дні, що відповідає строкам мінералізації кісткового матриксу. У ділянках, що прилягають до перелому, втрата кальцію та фосфору досягає 57%, на віддалені від дефекту – 27,9%. Зниження кальцій-фосфорного коефіцієнту на віддалених ділянках від дефекту свідчить про більш швидку мобілізацію Са ніж Р.
Таким чином, отримані дані можуть свідчити про загальну реакцію кістки на механічне ушкодження й можливе використання ендогенного кальцію для мінералізації ділянки дефекту. У перспективі, даний метод може бути використаний для вивчення реакції інтактної і травмованої кісток в умовах впливу на організм несприятливих ендогенних та екзогенних чинників. Перспективним також можна вважати використання методу растрової електронної мікроскопії з мікроаналізом для вивчення ефективності застосування препаратів, спрямованих на корекцію репаративного остеогенезу.
^ Метод растрової електронної мікроскопії
у вивченні регенерації кісткової тканини
Бойко В.О., студ. 2-го курсу
Науковий керівник – канд. .мед.наук Погорєлов М.В.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
Для вивчення локалізації та локальної концентрації елементів в клітинах та тканинах широко використовується метод рентгенівського спектрального аналізу. Він має ряд переваг для вивчення біологічних об`єктів в порівнянні з іншими методами аналізу. Найбільш важливими з них є наступні: аналіз не є руйнівним; речовина, що аналізується може знаходитись в різних агрегатних станах; визначення всіх присутніх у зразку елементів можна проводити одночасно; широкий діапазон досліджуваних концентрацій; незначний об`єм зразка; головне - визначення елементів одночасно в різних структурах клітини чи тканини.
Протікання репаративної регенерації кістки супроводжується різкою активацією мінерального обміну та пов`язане з процесами мінералізації новоутвореного матриксу. Патологія обміну макро- та мікроелементів може призводити до розвитку дисрегенеративних процесів, і навпаки, порушення регенерації завжди супроводжується патологією мінерального обміну. Розуміння цих процесів може слугувати для розробки профілактики та лікування порушень репаративної регенерації.
В нашій роботі проведено аналіз методики приготування зразків травмованої кістки для вивчення методом растрової електронної мікроскопії з мікроаналізом. В експерименті використовувалась модель дірчастого дефекту великогомілкової кістки, виконана нами на білих лабораторних щурах. Описані всі етапи приготування препарату травмованої кістки для вивчення методом растрової електронної мікроскопії та отримані дані рентгенівського спектрального аналізу з її поверхні.
^ Макро-мікроелементний склад серця щурів в залежності від терміну споживання
солей важких металів
Дитко В., Студент В., студ. 2-го курсу
Науковий керівник – аспірант Погорєлова О.С.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії
Відомо, що обмінні процеси на клітинному та субклітинному рівнях забезпечуються функціонуванням біля 2000 ферментів, кожний з яких каталізує відповідну хімічну реакцію. В свою чергу каталітична активність ферментів забезпечується коферментами небілкової природи – органічними сполуками чи неорганічними елементами (іонами металів – макро- та мікроелементами). Таким чином, мікроелементи, як і вітаміни, є важливими каталізаторами обмінних процесів та відіграють значну роль в адаптації організму в нормі та при патології. Мікроелементи утворюють з білками організму специфічні металоорганічні комплексні сполуки, які є регуляторами біохімічних реакцій. У випадку аномального вмісту чи порушення співвідношення мікроелементів у навколишньому середовищі, в організмі людини можуть розвинутися порушення з характерними клінічними симптомами, головним чином у зв'язку з порушенням функцій ферментів, до складу яких вони входять чи їх активують.
В нашій роботі відтворювались умови екології Шосткинського регіону, для якого характерним є аномальний вміст в воді та грунтах солей цинку, хрому та свинцю. Експериментальні тварини отримували з питною водою відповідні концентрації солей важких металів протягом 1, 2 та 3 місяців. Після цього їх виводили з експерименту, вилучали серця та проводили аналіз вмісту макро- та мікроелементів на спектрофотометрі С-115М1 за загальноприйнятою методикою.
Хімічний склад серцевого м'яза характеризується різним ступенем накопичення екзогенних елементів. Максимально збільшується вміст Cr – до 35% та Zn - до 95% через 3 місяці вживання екзополютантів. Зовсім не змінюється відсоток свинцю, що вказує на неможливість його депонування в міокарді. В усі терміни спостерігається зростання рівню міді, заліза, калію та магнію, концентрація яких збільшується відповідно до термінів затравки тварин. Вміст марганцю та натрію, зменшується на 20-30% через місяць та поступово збільшуючись, перевищує інтактні показники на 10-25% через 3 місяці. Навпаки, рівень кальцію, стрімко зростаючий в першій групі тварин, знижується в останні терміни спостереження.
Таким чином, підвищене надходження в організм солей важких металів викликає різним ступенем збільшення їх концентрації в міокарді, а також порушенням обміну есенціальних макро- та мікроелементів, ступінь та направленість якого залежать від термінів затравки тварин.
^ Особливості хімічного складу кісткового регенерату в умовах клітинної гіпергідрії
Горбачов О.В., Байда С.В., Глущенко В.В., студ. 1-го курсу
Науковий керівник – канд. мед.наук Погорєлов М.В.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
Скелет людини складає біля 15-18% загальної маси тіла, а мінеральний матрикс - 65% маси кісткової тканини. В ньому вміщується 98% всіх мінеральних речовин організму. Травма кістки спричиняє значні зміни кількості мінеральних речовин та зростання швидкості їх обміну. В умовах патології можуть відбуватися зрушення кількісного та якісного складу кісткового матриксу, що сприяє розвитку дисрегенерації.
В умовах нашого експерименту була зроблена спроба прослідкувати кількісні зміни мінерального складу кісткового регенерату в умовах клітинної гіпергідрії легкого ступеню. Всім тваринам (48 щурів) наносився дірчастий дефект великогомілкової кістки. І серію склали контрольні щурі, другій серії на фоні перелому моделювалась клітинна гіпергідрія середнього ступеню. Тварин виводили з експерименту в строки 5, 10, 15 та 24 доби після нанесення дефекту та виділяли травмовані кістки. Ділянку кістки з дефектом висушували в сухожаровій шафі до постійної ваги та спалювали в муфельній печі при температурі 4500С з отриманням попелу. 10 мг останнього розчиняли в сумішах соляної та азотної кислоти і проводили вивчення хімічного складу на полуменевому спектрофотометрі С-115М1 за загальноприйнятою методикою.
Отримані дані свідчать про порушення мінерального складу новоутвореного матриксу травмованої кістки. Відбувається зменшення приросту кальцію протягом останніх термінів регенерації в середньому на 15-19%. Така динаміка може свідчити про сповільнення мінералізації остеоїда. Разом з тим зростає вміст калію та натрію в усі строки спостереження на 10-14%, що можливо пов`язано з загальною гідратацією організму. Значне зменшення відсотка приросту цинку та марганцю через 10 днів після нанесення дефекту може свідчити про зменшення швидкості утворення колагенових волокон.
Таким чином, вплив клітинної гіпергідратації супроводжується зниженням синтетичної та мінеральної активності в регенераті та гідратацією кісткової системи. Внаслідок цього змінюється мінеральний склад кістки, який може бути маркером ступеню порушення процесів репаративного остеогенеза.
^ ОСОБЛИВОСТІ РЕПАРАТИВНОГО ОСТЕОГЕНЕЗУ
В УМОВАХ ТЕХНОГЕННИХ МІКРОЕЛЕМЕНТОЗІВ
Кореньков О.В., лікар-інтерн
Науковий керівник – професор Сікора В.З.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатоміі людини
В даний час в області спостерігається несприятлива екологічна ситуація відносно промислового викиду в навколишнє середовище солей важких металів – заліза, хрому, цинку, марганцю, свинцю та міді. Великий вплив на організм людини спричиняють екологічні чинники, викликаючи зміни в усіх органах і системах, у тому числі і в кістковій. В окремих районах Сумськоі області відмічається збільшення вмісту солей важких металів у воді та грунті. Наприклад, у Шосткінському районі визначено перевищення в кілька разів гранично допустимих концентрацій цинку, хрому та свинцю.
Для вивчення репаративного остеогенезу в умовах техногенних мікроелементозів був проведений експеремент на 48 білих лабараторних щурах з використанням моделі дірчастого дефекту великогомілковоі кістки, який завдавали зубним бором на глибину 2 мм на межі проксимальноі та центральноі третини діафізу.
Всі тварини були поділені на дві групи. Перша група експериментальна, впродовж місяца до початку і надалі отримувала солі важких металів Шосткінського району. Друга група – контрольна, щури, які утримувалися в звичайних умовах.
Після закінчення екперементу тварин забивали під ефірним наркозом через 5, 10, 15 та 24 діб після нанесення дефекту. Готувалися гістологічні зрізи регенерату, які забарвлювали гематоксилін еозіном та за Ван Гізоном. Нарівні з описом морфологічних змін регенерату проводилась його морфометрична оцінка.
На 15 добу площа грануляційноі тканини в експерименті була на 35% більша, ніж в контрольній групі; площа фіброретикулярноі та грубоволокнистоі кістковоі тканини в обох групах достовірно не відрізнялись. У щурів експерментальноі групи не утворювалася пластинчаста кісткова тканина через 24 доби після нанесення дефекту. Це говорить про уповільнення реорганізаціі тканинних структур та мінералізаціі, що має місце за умов мікроелементозу.
Таким чином, вживання солей важких металів призводить до зниження росткових процесів пошкодженої великогомілковоі кістки і уповільнення утворення кістковоі мозолі
^ Морфометрична характеристика діафіза довгих кісток скелета під впливом фізичних навантажень в умовах несприятливих факторів екології
Носенко В., студ. 2-го курсу
Науковий керівник – Шепєлєв А.Є.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
Метою нашої роботи, було вивчення гістоморфометричних показників діафіза кісток при комбінованій дії опромінення і солей важких металів на тлі помірних та інтенсивних статичних фізичних навантажень. Моделювання статичних навантажень проводили на вертикальних жердинах. Тварини перебували у вертикальному положенні, виконуючи щоденно протягом місяця помірні навантаження, починаючи від 1 до 5 хвилин. Інтенсивні статичні навантаження становили від 5 хв. до 20 хв.
Піддослідні тварини були розділені на експериментальну групу (5 щурів) та контрольну серію, яка склала інтактну групу (5 щурів) і контрольну (5 щурів) – що знаходились під впливом екології Середино – Будського району. Експериментальну групу опромінювали на установці ”Rocus” в сумарній дозі 0,2Гр протягом місяця. Одночасно щурі отримували з питною водою солі марганцю (0,1 мг/л) та міді (1мг/л).
Аналіз морфоструктури середини діафізу довгих кісток тварин після помірних статичних навантажень свідчить про звуження остеонного шару на 12,29%, а після інтенсивних - на 22,18%. А по відношенню до контролю ці показники зменьшуються на 7,29% при інтенсивних, а після помірних статичних навантажень збільшується на 2,98%, відповідно. Одночасно відбувається розширення зовнішних та внутрішних оточуючих пластинок по відношенню до інтактних тварин на 19,25% та 24,03% після інтенсивних навантаженнях, після помірних на - 8,93% та 9,58%. А по відношенню до контролю ці показники становлять 7,50% і 11,10% після інтенсивних, а при помірних навантаженнях зменшується відповідно на 2,82% та 3,35%.
Таким чином помірні статичні навантаження викликають адаптаційні зміни в кістковій тканині, а інтенсивні статичні навантаження підсилюють несприятливі зміни в діафізі, викликані дією зовнішнього середовища.
^ Структурні особливості міокарду щурів зрілого віку
в умовах техногенних мікроелементозів
Погорєлова О.С., аспірант
Науковий керівник – проф. Сікора В.З.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії
Продовжується вивчення структурних змін серцевого м’язу при дії солей важких металів у віковому аспекті. Об’єктом дослідження є щури зрілого віку, які з питною водою протягом 1, 2 та 3 місяців отримували підвищену концентрацію солей цинку, міді, марганцю, свинцю, хрому в комбінаціях, що імітують екоситуацію в північних регіонах Сумської області.
Використовувались масометричні та гістостеріометричні методи дослідження.
Встановлено, що при навантаженні організму солями важких металів, відбувається компенсаторна гіпертрофія серцевого м'яза. Даний феномен проявляється після 1 місяця затравки та масометрично виявляється у збільшені чистої маси серця, маси лівого (ЛШ), та меншою мірою, правого шлуночків. Збільшується індекс Фултона та серцевий індекс, що відображає абсолютну гіпертрофію серця. Ступінь гіпертрофії залежить від виду металів, що вживали тварини, і найбільш виявляється на моделі Середино-Будського району. Гістологічно виявляється гіпертрофія кардіоміоцитів та їх ядер та деяке збільшення об'єму сполучної речовини.
Через 2 місяці гіпертрофічні явища спостерігаються тільки при вживанні солей Ямпільського (Cu та Zn) району. В Середино-Будському (Mn, Cu, Pb) та Шосткинському (Zn, Cr, Pb) районах відмічається розвиток різного ступеню атрофічних явищ, більше виражених в останньому. Так при вживанні солей Mn, Cu, Pb чиста маса серцевого м'яза зменшується на 5%, маса ЛШ – на 7,3% в порівнянні з попередньою серією. При надходжені в організм солей Mn, Cu, Pb відповідні показники зменшуються на 9,1% та 9,6%. Гістоморфометрично, поряд з гіпертрофованими волокнами зустрічаються атрофовані, кількість яких більше в Середино-Будському районі.
Вживання солей важких металів протягом 3-х місяців викликає стійкі атрофічні зміни у серцевому м'язі тварин, що отримували солі Середино-Будського району. Чиста маса серця та маса ЛШ менше за контрольні показники відповідно на 5,96% та 7,3%. Масометричні показники інших серій незначно перевищують контрольні показники, але значно менші за такі в попередні терміни, що характеризується як негативна тенденція. Гістологічно виявляється виражене зменшення об'єму кардіоміоцитів та їхніх ядер, хоча зустрічаються також гіпертрофовані клітини.
Таким чином, реакція серцевого м'яза виявляється у компенсаторній гіпертрофії та в більш пізні терміни - розвитком атрофічних явищ. Ступінь виявлених змін залежить від виду солей важких металів та є найбільшою в Середино-Будському районі.
^ Морфологічні особливості легень піл впливом чинників зовнішнього середовища Сумщини
Волкогон А.Д., лікар Роменської ЦРЛ
Науковий керівник – проф. Сікора В.З.
СумДУ, медичний інститут, кафедра нормальної анатомії
Внаслідок науково-технічного прогресу виникає все більша загроза тотального забруднення зовнішнього середовища токсичними речовинами, різноманітність та кількість яких з кожним роком стрімко зростає.
В багатьох роботах доведене значне ураження респіраторного тракту солями важких металів та аерополютантів, що потряпляють з повітрям. Але тільки в поодиноких роботах зустрічаються дослідження щодо деструктивної дії речовин, які надходять аліментарно та здійснюють ендогенний вплив на легеневу тканину.
На основі показників діяльності установ охорони здоров’я Сумської області (зокрема Середино-Будський, Шостинський та Ямпільський райони) за 2000-2005 роки та даних наших експериментів встановлена пропорційна залежність між поширеністю та захворюваністю дорослих на хвороби органів дихання та інтенсивністю морфологічних перетворень в легеневій тканині експериментальних щурів, які вживали воду за мікроелементним станом наближену до такової вищевказаних районів.
Морфологічні зміни вивчалися за допомогою світлової мікроскопії та спектрометричного дослідження мікроелементного складу легень та виявлялися вже після короткочасного утримання тварин в умовах експерименту. Структурні перетворення стосувалися переважно респіраторного відділу легень, але з часом, в кінці терміну досліду, деструктивні зміни були виявлені й у повітропровідних шляхах. Звернув на себе увагу той факт, що деякі перетворення мали системний характер та були схожі на ті, що виникають при надходженні токсичних речовин з повітрям. Це свідчить про певні закономірності патологічної ланки як при ендо- так і при екзопневмотоксикозі. Але були виявлені й нетипові прояви легеневої реакції на дію солей важких металів, які потребують більш детального вивчення, в тому числі застосовуючи електронну мікроскопію.
^ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ПРИ ПОРУШЕННІ ВОДНО-ЕЛЕКТРОЛІТНОГО БАЛАНСУ ОРГАНІЗМУ
Зеленська Н.П., студ. 2-го курсу
Науковий керівник – доц. Кіптенко Л.І.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
Вміст води в організмі дорослої людини становить у середньому 60% маси тіла. Вода входить до складу всіх тканин організму: в крові її біля 81%, у м'язах – 75%, в кістках – 20%. Однією із важливих проблем медицини є питання патогенезу, діагностики та корекції водно-електролітних порушень.
Дослідження проведено на 40 білих лабораторних щурах-самцях молодого віку (у тварин від одного до п'яти місяців здійснюється інтенсивний ріст кістки). Моделювали гіперосмолярну гіпергідратацію за рахунок пиття солоної води. В результаті осмотичний тиск в екстрацелюлярному середовищі підвищується і рідина переміщується з клітин у внутрішньоклітинний простір. Вивчали довгі трубчасті кістки. Застосовували макро- і мікроскопічні методи дослідження.
Найбільші зміни спостерігались при важкому ступені гіпергідратації.
Довжина плечової кістки в порівнянні з контролем зменшується на 6,71%, стегнової кістки - на 8,26%, великогомілкової – на 7,93%. Морфометрично відмічається звуження епіфізарного хряща на 9,78% - в плечовій, на 12,45% - в стегновій та на 13,47% - в великогомілковій кістці.
Морфометрія діафізу виявила порушення перебудови кісток. Відбувається звуження остеонного шару. Це найбільше помітно в великогомілковій кістці – на 14,26%. Одночасно відмічається розширення шарів зовнішніх та внутрішніх генеральних пластинок відповідно на 9,11% і 10,37% - в плечовій, на 9,66% та 11,74% - в стегновій та на 11,58% і на 12,11% - в великогомілковій кістці. Спостерігається зменшення діаметра остеонів та розширення їх каналів. Найбільші зміни всіх показників простежуються в великогомілковій кістці.
Гістологічно відмічається зменшення кількості остеобластів. На межі з остеонним шаром та в його глибині спостерігається поява багатоядерних клітин – остеобластів, які утворюють порожнини резорбції. Перфоруючі канали зливаються, порушують структуру остеонного шару і сприяють втраті компактності кістки.
Таким чином, при гіперосмолярній гіпергідратації відбуваються зміни в кістках скелету, які проявляються в уповільненні епіфізарного росту кісток, збільшенні резорбції кісткових структур. Характер і ступінь морфофункціональних перетворень кісток скелета залежать від довготривалості дії гіпергідраційного фактору.
^ СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О РЕПАРАТИВНОЙ
РЕГЕНЕРАЦИИ ДЛИННЫХ КОСТЕЙ СКЕЛЕТА
Мазурок В., студ. 1-го курса
Научный руководитель – доц. Бумейстер В.И.
СумГУ, медицинский институт, кафедра анатомии человека
Регенераторный процесс традиционно делят на физиологический и репаративный. Физиологическая регенерация – это замещение клеток тканей после их утраты при нормальном функционировании организма. Репаративная регенерация представляет собой восстановление клеток, тканей или органа после травмы или при различных патологических процессах.
Физиологическая регенерация костных тканей происходит медленно за счет клеток надкостницы, эндоста и остеогенных клеток в канале остеона.
В костной ткани в течение всей жизни человека происходят взаимосвязанные процессы разрушения и созидания, обусловленные функциональными нагрузками и другими факторами внешней и внутренней среды. Перестройка остеонов всегда связана с разрушением первичных остеонов и одновременным образованием новых остеонов как на месте разрушения, так и со стороны периоста. Под влиянием остеокластов, активизированных различными факторами, костные пластинки остеона разрушаются и на его месте образуется полость резорбции. Образовавшаяся полость вокруг оставшегося сосуда выстилается остеогенными клетками, которые превращаются в остеобласты и начинается построение новых пластинок, концентрически наслаивающихся друг на друга. Граница между краем полости резорбции, которая таким образом становится границей новой гаверсовой системы, и новой костью системы может быть различима на большинстве обычных срезов по линии цементации. Так возникают вторичные генерации остеонов. Между остеонами располагаются остатки разрушенных остеонов прежних генераций (вставочные пластинки). Процесс перестройки остеонов не прекращается и после перестройки кости.
С.С. Ткаченко под репаративной регенерацией костной ткани понимает «… сложный процесс, вызванный разрушением костных структур, количественно превосходящим допустимые пределы физиологической регенерации…», который «…направлен на восстановление анатомической целостности и обеспечение функции кости».
Д.С.Саркисов пишет: «В основе репарации повреждения … лежат те же механизмы и те же формы регенераторной реакции, которые… свойственны физиологической регенерации. ….Репарация повреждения в каждом из органов происходит только тем же путем, в котором в нем осуществляется физиологическое обновление его структуры». Таким образом, репаративная регенерация есть не что иное, как физиологическая регенерация протекающая в условиях экстремальных воздействий на организм, но отличается от нее большей интенсивностью проявлений.
^ Пострадіаційні структурні зміни мієлінових нервових волокон в регенеруючому периферійному нерві
Фесюк Н.П., студ. 1-го курсу
Науковий керівник – доц. Васько Л.В.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
Проблема пострадіаційного порушення регенерації нервових провідників продовжує привертати до себе увагу дослідників в області біології і медицини, що обумовлено складністю специфічних для периферійного нерва посттравматичних змін як багатокомпонентної системи. Мієлінізація новоутворених аксонів – багатофакторний процес, який відображає регенеративні властивості нерва в цілому.
Метою дослідження було вивчення пострадіаційних змін новоутворених мієлінових нервових волокон сідничного нерва, які виникають в процесі його посттравматичної регенерації.
Експеримент поставлений на 15 білих безпорідних щурах, вагою від 180 до 250г. Місцеве гамма – опромінення проводилося на установці „Луч – 1” в дозі 20 грей. Посттравматична регенерація викликалась перетисканням нерва протягом 20 сек. спеціальним інструментом. Напівтонкі зрізи нерва фарбувались парафенілендіаміном.
В опроміненому сідничному нерві в цілих групах нервових волокон спостерігається гіпертрофія мієлінової оболонки, тобто різке її потовщення, в таких волокнах стиснуті осьові циліндри мають неправильну конфігурацію. Виявлені також мієлінові нервові волокна з неправильними зовнішніми контурами і які мають зморщені осьові циліндри. В деяких мієлінових нервових волокнах відокремлені від оболонки фрагменти мієліну вільно розташовуються в аксоплазмі. Слід відмітити, що всі названі структурні зміни, які характерні для опроміненого нерва, відмічаються і у контрлатеральному неопроміненному нерві, але в меншій мірі. Що ж торкається неопромінених тварин, то вище описані порушення структури мієлінових нервових волокон практично не зустрічаються.
Таким чином, іонізуюча радіація викликає цілий ряд неспецифічних структурних змін мієлінових нервових волокон, які обумовлюють поліморфізм мікроскопічної картини регенеруючого сідничного нерва.
^ Морфофункціональні особливості репаративної регенерації великогомілкової кістки
в умовах гіпоксії організму
Земледух І. М., студ. 2-го курсу
Науковий керівник – канд. .мед.наук Будко Г. Ю.
СумДУ, медичний інститут, кафедра патоморфології
Актуальність теми У людському організмі загальногіпоксичні зміни є дуже поширеними, вони можуть бути наслідком хронічних ішемічних уражень серцевої тканини, хронічних захворювань органів дихання та інші. Значна кількість людей похилого і середнього віку страждає на хвороби серця, відомі випадки гіпоксичного ушкодження і у молодому віці.
^ Мета і завдання дослідження Мета дослідження – вивчення морфологічних особливостей репаративної регенерації кісткової тканини в умовах хронічної гіпоксії.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:
- Дослідити морфологічні закономірності стадійності репаративної регенерації великогомілкової кістки тварин контрольної серії.
- Вивчити морфологічні особливості посттравматичного остеогенезу великогомілкової кістки щурів за умов дії хронічної гіпоксії.
^ Методи дослідження та їх обґрунтування Остеометрію проводили за допомогою штангельциркуля з точністю до 0,01 мм. Для гістологічного дослідження готували мікроскопічні зрізи. Загальний морфологічний аналіз проводили за допомогою комп’ютерних програм «Видео Тест 5,0» та “Видео Размер 5,0”.
^ Результати і висновки В нашій експериментальній роботі ми з’ясували, що починаючи з 14-ї та 21-ї доби відбуваються: порушення циркуляції крові кістки за рахунок її перерозподілу в бік венозного застою; уповільнення темпів росту, що підтверджує проведений остеометричний аналіз результатів; зміни гістоморфометричного характеру в регенераті великогомілкової кістки за умов гіпоксії організму, які визначаються збільшенням обсягу гематоми і некротичних мас та зменшенням кількості новоутвореної кісткової тканини, що, у свою чергу, призводить до затримки загоєння пошкодження та збільшення термінів репаративної регенерації. Таким чином, на підставі вищеописаних даних контрольної та серії експерименту можна зробити наступний висновок. На фоні яскраво виражених загальногіпоксичних змін відмічається пригнічення механізмів живлення та метаболізму кісткової тканини за рахунок порушення судинної циркуляції крові і зменшення постачання кисню. У свою чергу, цей факт підтверджується порушенням структурної організації кісткової мозолі, деструктивними змінами регенерату, збільшенням строків загоєння перелому за рахунок утворення незрілої кісткової мозолі навіть на пізніх стадіях репаративного остеогенезу.
^ Біомеханічні параметри довгих кісток скелету
після перелому
Купина М.В., студ. 1-го курсу
Науковий керівник – доц. Ткач Г.Ф.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
З метою вивчення біомеханічних параметрів довгих суцільних кісток скелету щурів та кісток з модельованим переломом в середній третині діафізу щурів проведені експериментальні дослідження на 24 білих безпородних щурах - самцях з масою тіла 150-200 г.
Піддослідні тварини були поділені на 2 серії:
І серія (10 щурів) - інтактні тварини.
ІІ серія (24 щурів) – експериментальні тварини після остеотомії в асептичних умовах на 1, 5, 14 і 21 дібу по 6 тварин у кожній.
Механічні властивості кісткової тканини до і після остеотомії вивчали за допомогою виміру мікротвердості компактної тканини стегнової кістки щурів на приладі ПМТ-3 при постійному навантаженні 50 г і часу підведення й навантаження індентором - 5 секунд.
В результаті проведеного дослідження нами було встановлено динаміку мікротвердості різних ділянок компактної речовини стегнової кістки щурів: в перший день дослідження відмічається зниження механічної міцності кісткової тканини на 11,49-14,82%, на 11,85% -15,96% на 5 добу, та через 21 день - 4,81%- -5,47%. Найбільш вразливим місцем є місце остеотомії, де найбільш зниженні показники мікротвердості.
Але в той же час міцностні характеристики компактної речовини стегнової кістки щурів після остеотомії в епіфізарній зоні виявилися міцнішими в 1,2 -1,5 рази, чим в інтактній групі тварин. Отримані результати мікротвердості компактної речовини стегнової кістки в середині диафізу і епіфізарній зоні кістки після остеотомії слід враховувати лікарям - травматологам при розробці найбільш адекватних методів фіксації переломів.
Таким чином, можна вважати, що реакція кісткової тканини на стресові фактори "біомеханічної природи" відображається в зниженні мікротвердості з 5 доби і залишається в усі терміни спостереження. Це пов`язано з виходом макроелементів – кальцію і фосфору із кісткової тканини.
^ ОСОБЛИВОСТІ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ РЕГЕНЕРАТУ ВЕЛИКОГОМІЛКОВИХ КІСТОК ІНТАКТНИХ ТВАРИН
Томин Л.В., студ. 1-го курсу
Науковий керівник – доц. Бумейстер В.І.
СумДУ, медичний інститут, кафедра анатомії людини
Останнім часом збільшився науковий інтерес до питань функціонування кісткової системи, який обумовлений прогресуючим збільшенням числа захворювань кістяка, остеопорозу.
Біля 98% всіх неорганічних речовин організму знаходяться в кістках скелета. До їх складу належать такі солі: фосфорнокисле вапно (85%), вуглекислий кальцій (10,5%), фосфорнокислий магнезіт (1,5%), солі натрія і кальція (2%), інше - домішки хлора і інших елементів.
В досліді на 24 білих щурах вивчали хіміко-аналітичні показники постравматичного регенерату великогомілкової кістки. Травму великогомілкової кістки завдавали так: під ефірним наркозом робили поздовжній розріз завдовжки 0,8-1,5 см по лінії margo anterior tibia. Дірчастий дефект завдавали зубним бором на глибину 2 мм на межі проксимальної та центральної третини діафізу. Операційну рану закривали шкірним швом. Дослідження проводили через 5, 10, 15 та 24 дні після нанесення травми.
При вивченні вмісту міді в регенераті великогомілкової кістки спостерігається підвишення її кількості зі збільшенням терміну дослідження після травми. Якщо на 5 добу кількість міді визначається 0,76мг%/золу, то до 24 доби її вміст збільшується до 6,6мг%/золу. Збільшення вмісту міді, на нашу думку, пов′язане з тим, що атоми міді входять до складу активних центрів лізілоксидази, що відповідна за формування колагена та еластина, що вказує на активні процеси синтезу органічного матриксу.
Кількість цинку збільшується з 5 доби від 0,125 мг до 0,58мг на 10 добу. а потім відбувається зниження вмісту цинку до 0,1мг на 24 добу. Як відомо, цинк - один із незамінних біогенних елементів - є неспецифічним коферментом ряду дегідрогеназ, трансфорилаз, а також лужної фосфатази, що відіграє важливу роль в процесах окостеніння. Іони цинку підвишують здатність остеобластів до синтезу колагену, посилюють мінералізацію кісткової тканини, інгібують резорбцію кісткової тканини остеокластами, а також беруть участь в проліферації і диференціюванні остеобластів. Можливо максимальне збільшення вмісту цинку на 10 добу свідчить про пік утворення колагенових білків.
Аналогічні зміни відбуваються і в кількості марганцю. Спостерігається збільшення його кількості до 10 доби до 2,65 мг, а потім послідовне зниження до 0,7 мг на 24 добу. Марганець істотно впливає на вузлові метаболічні процеси, які забезпечують ріст і регенерацію кістки. Більш інтенсивно ці процеси відбуваються в регенераті на 5-10 дні, чим і пояснюються такі коливання кількості вмісту марганцю в регенераті.
^ INFLUENCE OF SALTS OF HEAVY METALS ON THE STRUCTURE
OF EPIPHYSEAL CARTILAGE
Romanjuk K.,doctor-intern, Nwaogu Akachi, st.3y
Scientific leader - prof. Romanjuk A.M.
Sumy State University, pathology department
Among the known unfavorable influences on the skeletal bone, there is reaction on epiphyseal cartilage of bones under the influence of salts of heavy metals in the organism.
To study the morphological changes of epiphyseal cartilage of skeletal bones using salts of heavy metals (chrome, zinc and lead).
MATERIAL AND RESEARCH METHODS. Researches are executed on 24male-white rats of different age, which were in the stationary terms of vanadium. Depending on influence of exogenous factors animals were separated on two series: 6 control and experimental - 18 rats. Series 1 - intact rats (6 animals) which were in the ordinary terms of vanadium and were separated on three age-dependent categories (for 6 in each). Series 2 - experimental - animals (18 rats) in which the features of morphological changes were studied under the influence of salt of heavy metals. Animals were separated on three categories for 6 animals. Duration of experiment 1 month. Histological research of proximal epiphyseal cartilage of thigh-bones reviews the state of cartilaginous tissue.
RESULTS OF PERSONAL RESEARCHES. There are different degree violations in the structure of epiphyseal cartilage of animals which received salts of heavy metals. General width was 8, 58% less than the control at the beginning of supervision. During a month there is strengthening of negative changes in the structure of cartilage and in 30 days the figures of mitosis’s are absent in the area of proliferated cells, majority of them have the blasted shell and dystrophy changes in the nucleus. The form of cages were mainly oblate, around them are plenty of connecting matter. Chondrocytes do not form columns, and their wreckages meet on all area of the cartilage. The area of destruction in experimental animals is extended by 11,30% in comparison with the control and presented by the conglomerate of tumbledown cages with considerable content of connecting tissue.