Geum.ru

Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Сум ДУ, медичний інститут, кафедра інфекційних хвороб
Білик О.П., Смірнова В.Ю., студ. 5-го курсу
Захарченко Н.О., Приходько І.О., студ. 5-го курсу
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21
^

Сум ДУ, медичний інститут, кафедра інфекційних хвороб


Зміни в ЦНС обумовлені як нейротропністю вірусів, так і доволі тривалою вірусемією і варіюють від циркуляторних церебральних розладів у вигляді головного болю, емоційної лабільності, менінгізму до специфічної запальної реакції внаслідок занесення вірусу в ЦНС, що супроводжується розвитком менінгіту, менінгоенцефаліту.

Обстежено 30 хворих на ГРВІ, перебіг яких ускладнився розвитком синдрому інтоксикації ЦНС. З них хворих на грип 23 (76 %), аденовірусну інфекцію 7 (24 %). Тяжка форма захворювання реєструвалася в 9 (30 %) випадках середньої тяжкості - у 21 (70 %).

Перебіг середньої тяжкості у хворих супроводжувався розвитком головного болю, емоційної лабільності, розладами сну, запаморочення, нудоти. У 3 (9,5 %) осіб супроводжувався невралгією, поліневритом. При важких формах ГРВІ у 7 (77,8 %) хворих перебігали з явищами менінгізму, 2 (22,2 %) - з явищами полірадикулоневриту.

Таким чином, дані про частоту виникнення синдрому інтоксикації ЦНС визначають доцільність спостереження за розвитком інфекційного процесу у різних вікових групах з метою своєчасного виявлення ознак тяжкого ураження нервової системи, надання допомоги та оцінки ймовірності виникнення симптомів у періоді реконвалесценції і у віддаленому періоді.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ БЕРЛІТІОНУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ
^

Білик О.П., Смірнова В.Ю., студ. 5-го курсу


Науковий керівник – Захлєбаєва В.В.

Сум ДУ, медичний інститут, кафедра інфекційних хвороб


Тенденція до збільшення захворювань на хронічні вірусні гепатити – одна із головних проблем сучасної медицини. Тому актуальним є пошуки більш ефективних методів лікування. В останні роки в комплексному лікуванні хронічних вірусних гепатитів все частіше застосовують берлітіон.

Берлітіон – це препарат, який містить у своєму складі ліпоєву кислоту. Він впливає на обмін холестерину, має ліпотропний та дезінтоксикаційний ефекти, покращує функції печінки.

З метою дослідження ефективності використання берлітіону був проведений ретроспективний аналіз 40 історій хвороб пацієнтів, що знаходилися на лікуванні в СОКІЛ у 2005–2006 роках з хронічними вірусними гепатитами. Хворі були розподілені на 2 групи: основна група – 20 пацієнтів (10 чоловіків, 10 жінок), які приймали берлітіон; контрольна група – 20 хворих (10 чоловіків, 10 жінок), які отримували традиційну терапію. Проведений аналіз показав, що середня тривалість лікування хворих, які приймали беолітіон, складала у чоловіків 12,4 дні, у жінок 9,6. Нормалізація біохімічних показників спостерігалась у чоловіків через 8,8; у жінок 6,6. У контрольній групі середня тривалість лікування складала у чоловіків 14,5 днів, у жінок - 15,4, нормалізація біохімічних показників спостерігалась через 13,8 та 11,9 відповідно.

Таким чином, застосування берлітіону у комплексному лікуванні хронічних вірусних гепатитів є доцільним, так як сприяє більш швидкій ремісії.


КЛІНІКО ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕПТОСПІРОЗУ

У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
^

Захарченко Н.О., Приходько І.О., студ. 5-го курсу


Науковий керівник – Троцька І.О.

СумДУ, медичний інститут, кафедра інфекційних хвороб

Лептоспіроз за поширеністю та важкістю клінічного перебігу залишається актуальною проблемою.

Метою роботи було вивчення клініко–епідеміологічних особливостей перебігу лептоспірозу в Сумській області.

Проведено аналіз історій хвороб 89 хворих на лептоспіроз, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в обласній інфекційній клінічній лікарні в період 1995-2006 рр. Хворі були віком від 14 до 70 років, чоловіки склали більшість – 70 (79 %) осіб. Дослідженнями визначена сезонність захворювання: у літньо–осінній період занедужали 78 % пацієнтів. У 44 % наявний контакт з гризунами, 19 % - купалися у водоймах, річках. Більшість пацієнтів (92 %) госпіталізовані в стаціонар на 8-й день хвороби і пізніше, що пов’язано з помилковим первинним діагнозом. На догоспітальному етапі ставилися діагнози ГРВІ (20 %), гіпертермія неясного генезу (19 %), гепатит (17 %), а також жовтяниця (5,5 %), ангіна (4,5 %). За ступенем тяжкості розподіл був наступний: 4 % - легкий перебіг, 68 % - середньої тяжкості, 31 % - тяжкий. 5 хворих померло, летальність склала 5,6 %.

Клініка захворювання в усіх випадках була типовою – раптовий початок з ознобу і високої гарячки. Міалгії відмічено у 72 (80,9 %) хворих, явища склериту – у 35 (39,3 %), езкантему – у 13 (14,6 %). Жовтяниця спостерігалася у 55 (61,8 %) пацієнтів, у 53 (60 %) - безжовтянична форма. Серед синдромів переважали гепаторенальний (37 %) та тромбогеморагічний (37 %).

Ускладнення зареєстровано в 66 %: гостра ниркова недостатність – у 19 (21 %), міокардити – у 11 (13 %), пневмонія – в 6 (7 %), анемія - в 6 (7 %), менінгоенцефаліти – у 6 (7 %), інфекційно-токсичний шок – у 4 (5 %), печінкова недостатність - у 3 (4 %), кровотечі – в 5 (6 %).

Діагноз лептоспірозу підтверджений лабораторно у 96,6 % хворих: у 26 % виявлені L. icterohaеmorrhagіae, 23 % - L. hebdomadis, в інших випадках – pomona, canicola, gavanica, australis, autumnalis, betaviae, grippotyphosa, bolluni.

Хворі отримували антибіотики (пеніцилін, ампіцилін, цефалоспорини, фторхінолони), дезінтоксикаційну та симптоматичну терапію.

Таким чином, лептоспіроз і надалі залишається актуальною проблемою інфектології. Важливим є раннє встановлення діагнозу, своєчасна етіотропна, патогенетична терапія. Необхідна постійна настороженість щодо лептоспірозу первинної ланки й усієї мережі охорони здоров’я.


ВИКОРИСТАННЯ ОЗОНОВАНИХ РОЗЧИНІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ГОСТРІ ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ А і В