Xvii.І. Стратегічна мета у 2012 – 2015 роках

Вид материала

Содержание

Економіко-екологічний розвиток та формування «зеленої економіки»
Стан і ресурсний потенціал
Лісові ресурси
Ліси Волині – основа природно-заповідного фонду області (9,9 % – процент заповідності по області).
Лісове господарство Волині – база існування багатого тваринного світу
Гідрографічна мережа
Ресурсний потенціал надр Волині
Основні проблеми, що потребують вирішення
Стратегічні пріоритети та завдання щодо їх реалізації
Очікувані результати

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Економіко-екологічний розвиток та формування «зеленої економіки»

Економіко-екологічний розвиток Волині має на меті надати пріоритет «зеленій економіці», сприяти розвитку відновлюваної, альтернативної енергетики, підвищити енергоефективність виробництва; сприяти розвитку стабільного «зеленого» сільського господарства та екологічно-безпечного агропромислового та промислового виробництва; на засадах екологізації забезпечити розвиток транспортної системи та транспортно-транзитної інфраструктури; сприяти розвитку унікального екологічно-орієнтованого рекреаційно-туристичного комплексу на основі налагодження системного захисту екосистем та підтримки біологічного різноманіття, дотримання прийнятих у Європі екологічних стандартів ґрунтів, води та повітря; зберегти унікальний природний комплекс Волині для майбутніх поколінь.

Зниження ризиків забруднення навколишнього природного середовища, нераціонального використання природних ресурсів, жорстке дотримання у повсякденній практиці господарювання та життєдіяльності принципів економіко-екологічного розвитку наблизять регіон до європейських стандартів сталого просторового розвитку.

Стан і ресурсний потенціал

Волинська область має потужні природно-кліматичні, ресурсно-господарські, природно-рекреаційні ресурси: земельні, лісові, водні, мінеральні, енергетичні (у т.ч. потужний потенціал розвитку альтернативної енергетики).

Природно-ресурсний потенціал території формує основу для сталого, збалансованого просторового розвитку регіону та підвищення конкурентоспро-можності базових секторів економіки: аграрного, туристично-рекреаційного, промислового; транспортно-логістичного.

Лісові ресурси є важливим структуроутворюючим елементом природно-ресурсного потенціалу Волині. Площа лісів області становить понад 6 відсотків площі лісів України.

Загальна площа лісових та інших лісовкритих площ області становить 702,5 тис. га (у т.ч. хвойні ліси становлять 58 відсотків; твердолистяні – 12; м’яколистяні – 30 відсотків усіх лісів Волині), у тому числі: земель лісогосподарського призначення – 674,1 тис. га (що становить третину території області). Найбільш залісненими є Маневицький, Камінь-Каширський, Шацький райони, де площа лісів займає 48 - 58 відсотків території. За групами віку молодняки займають 40 відсотків, середньовікові насадження – 43, пристигаючі -13, стиглі та перестійні - 4 відсотки. Середній вік лісонасаджень 42 роки. Загальний запас деревостанів становить 100,6 млн.м³, середній запас деревини на 1 га – 162 м³.

У динаміці вікової структури лісонасаджень спостерігається значне збільшення частки середньовікових, пристигаючих і стиглих насаджень, що призводить до збільшення обсягів використання лісосічного фонду.

Ліси Волині – основа природно-заповідного фонду області (9,9 % – процент заповідності по області).

У Волинській області під охороною держави знаходиться 374 об’єкти природно-заповідного фонду, загальною площею більше 199829,72 га, з них: 25 загальнодержавного значення загальною площею 99158,6 га. У т.ч. – природний заповідник – «Черемський» (2975,7 га); 2 національних природних парки (Шацький НПП, 48977 га (до якого входять 23 природних озера загальною площею 6339 га); НПП «Прип’ять - Стохід», 39315,5 га (до якого входять 60 км р. Стир, 19 км р. Прип’ять та 5 озер загальною площею 1063 га)); 15 заказників; 3 пам’ятки природи; 3 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва; 1 ботанічний сад, і 349 об’єктів місцевого значення загальною площею 100354,32 га, з них: 200 заказників; 116 пам’яток природи; 8 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва; 25 заповідних урочищ.

Лісове господарство Волині – база існування багатого тваринного світу (зубр, олень плямистий, дика свиня, козуля, лисиця тощо). На території області нараховується 42 користувачі мисливських угідь (спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням у їх користування мисливських угідь).

Гідрографічна мережа області поєднує 132 річки, 265 природних озер, 12 водосховищ та 835 ставків, що створює сприятливі умови як для ведення рибного господарства, так і для рибальства. Загальна площа водойм становить понад 45 тис. га.

Гідрографічна сітка області представлена річками двох великих басейнів: р.Прип’ять і р.Західний Буг. Ріки області переважно належать до басейну р.Прип’ять. Річка Прип’ять з притоками Турія, Стохід і Стир є найбільшою річ-кою області. Уздовж західної межі області протікає р.Західний Буг з притокою – Лугою. Більшість річок Волині через невеликі глибини не суднохідні.

Серед західних областей України Волинська область має найбільшу кількість озер (265 одиниць). Найбільші і наймальовничіші озера області – Світязь, Пулемецьке, Турське, Люцимир, Перемут, Оріхове, Волянське, Біле, Любязь. Площа дзеркала води в озерах області становить 13414 га. Їх режим тісно пов’язаний з річками, а під час весняної повені самостійне існування озер припиняється. Заплавні озера заболочені, з низькими берегами і в’язким дном.

У Волинській області в експлуатації є 12 водосховищ. Площа дзеркала води у водосховищах - 2203 га. Вони використовуються для зволоження осушених земель на меліоративних системах та риборозведення. За допомогою водосховищ проводиться перерозподіл стоку річок області з метою збільшення їх водності та використання за акумульованих об’ємів води для зволоження осушених земель у засушливі періоди.

На території області нараховується 835 ставків загальною площею водного дзеркала 5195,22 га, основними джерелами живлення яких є талі, повеневі, дощові і підземні води. Запасів поверхневих вод області достатньо для їх використання на потреби господарської діяльності. Водний баланс Волині бездефіцитний.

Іхтіофауна Волині досить різноманітна і складається з 37 видів риб. Найбільш поширені серед них: короп, карась, товстолобик, щука, форель, лящ, вугор, білий амур.

У Волинській області є достатні запаси підземної питної води, зокрема: 3184 артезіанські свердловини, у т.ч. у сільській місцевості – 2776 та 408 у містах та селищах міського типу, що забезпечують населення питною водою та на інші потреби життєдіяльності.

У Волинському Поліссі під особливим наглядом та державною охороною знаходяться три об’єкти водно-болотних угідь міжнародного значення: «Запла-ва р.Прип’ять» площею 12000 га; «Заплава р.Стохід» площею 10000 га і «Шаць-кі озера» площею 13039 га., на кожен з цих об’єктів розроблено та затверджено паспорт. Проводиться робота з включення до переліку об’єктів водно-болотних угідь міжнародного значення площі природного заповідника «Черемський».

Ресурсний потенціал надр Волині, насамперед, представлено традиційними для цієї території мінеральними та енергетичними ресурсами, у т.ч Локачинським родовищем природного газу (запаси якого складають 7,2 млрд. м³); Волинським родовищем кам'яного вугілля (запаси родовища –71,08 млн. т), що є північною частиною Львівсько-Волинського басейну.

В озерах області зосереджені великі запаси сапропелю, який може застосовуватися як фосфатно-вапнякові добрива; а деякі його різновиди також можуть використовуватись у ветеринарії, підгодівлі худоби, косметичній промисловості та медицині. В області виконані розвідувальні роботи на 190 родовищах, на яких розвідано 64,79 млн т сапропелю, це становить 84,2 відсотка від державних. Найбільша кількість запасів сапропелю зосе-е-джена в Ратнівському, Шацькому, Старовижівському та Турійському районах.

У Камінь-Каширському, Ратнівському і Старовижівському районах виявлені поклади фосфоритів. Загальна площа родовищ фосфоритів – 65,3 км², середня потужність продуктивного пласта – 1,13 м.

На Волині зосереджені найбільші (порівняно з іншими регіонами) поклади торфу – 20,9 відсотка (від розвіданих запасів торфу в України). На території Волинської області виявлено і розвідано 110 родовищ торфу із запасами 162,02 млн т.

Виявлено 33 родовища лікувальних торфових грязей. Найбільш придатними для лікування є торфові грязі родовищ с.Головно, с.Машово Любомльського, м.Берестечко Горохівського, с.Журавичі Ківерцівського, с.Троянівка Маневицького районів.

Волинь забезпечена будівельною сировиною. Розвідано 28 родовищ будівельних пісків і родовище будівельних базальтів (запаси 18 млн м³), 2 родовища пісків для виробництва скла (запаси 2,11 млн т), 8 родовищ високоякісної крейди (запаси 28 млн т), яка може використовуватися для виробництва вапна, карбіду і як меліорант для розкислення ґрунтів.).

У стадії розробки та геологорозвідувальних робіт у межах області перебувають 32 родовища корисних копалин місцевого та загальнодержавного значення (базальт, піски будівельні, суглинки, глина, крейда, торф, природний газ, вугілля, підземні прісні та мінеральні води).

Промислова та господарська діяльність на території регіону призводить до загострення екологічних проблем. Найбільшу екологічну загрозу для природного та рекреаційного комплексу Волині створюють підприємства гірничо-добувного, машинобудівного, будівельного, деревообробного комплексів; підприємства транспорту і зв’язку; тверді побутові відходи життєдіяльності домогосподарств.

Накопичення промислових відходів в основному здійснюються на териконах, полігонах та сміттєзвалищах твердих побутових відходів (ТПВ). На території шахтних відвалів м. Нововолинська (загальна площа понад 100 га накопичено понад 33,2 млн т відходів вуглевидобутку; кількість розміщених твердих побутових відходів становить 788 тис. м ³⁾.

Основну групу екологічно небезпечних відходів становлять відходи, що містять метали та їх сполуки (1312 т), заборонені до застосування та непридатні пестициди (71,3 т), відпрацьовані нафтопродукти та продукти нафтопереробки (43,2), відходи виробництва та застосування органічної хімії, чи такі, що містять органічні сполуки (6,7 т) тощо.

У загальному обсязі викидів у повітря від стаціонарних джерел забруднення (магістральних газопроводів та газопромислів, підприємств харчової промисловості (цукрові заводи, птахокомплекси), транспорту тощо переважають метан, тверді суспендовані частки та оксид вуглецю.

Основні проблеми, що потребують вирішення

Реалізація завдань економіко-екологічного розвитку, пріоритетності формування зеленої економіки як основи гарантування сталого розвитку Волині, модернізації інфраструктури та базових секторів регіонального комплексу потребує вирішення таких основних проблем:

- у сфері землекористування:

- відсутність у процесі експлуатації земельних ресурсів (земель сільсько-господарського призначення) усталеної практики застосування науково-обґрунтованої сівозміни, ґрунтозахисних технологій вирощування сільсько-господарських культур, порушення екологічних стандартів внесення органічних та мінеральних добрив тощо призводить до виснаження земель, зниження родючості ґрунтів та їх деградації;

- набуває поширення ерозія ґрунтів (водна та вітрова), що зумовлено нераціональним використанням земельних ресурсів, нехтуванням законами еко-логічно безпечного природокористування, неконтрольованою вирубкою лісів;

- порушення екологічних стандартів меліорації призводить до зниження показників родючості меліорованих земель (які становлять майже третину від наявних сільськогосподарських угідь області);

- у сфері використання водних та лісових ресурсів:

- посилення тенденцій до нераціонального, екологічно-виснажливого використання водних та лісових екосистем (природного капіталу) порушує стабільний кругообіг води в природі, формує екологічні ризики щодо розвитку сільського господарства, забезпечення життєдіяльності домогосподарств; дестабілізує кругообіг вуглецю та створює загрози розвитку рослинництва, рибальства; стабільності місцевого мікроклімату;

- відсутнє чітке розмежування, встановлення межі в натурі (на місцевості) територій та об’єктів природно-заповідного фонду (ПФЗ) місцевого та загальнодержавного значення;

- відсутнє чітке розмежування, встановлення межі водоохоронних зон та прибережних смуг водних об’єктів, що знаходяться на території природно-заповідного фонду (ПФЗ) місцевого та загальнодержавного значення;

- діяльність водокористувачів здійснюється без дозволів на спецводо-користування на території природно-заповідного фонду (ПФЗ) місцевого та загальнодержавного значення;

- збільшення масштабів несанкціонованої (нелегальної, тіньової) вирубки лісів призводить до порушення балансу лісової екосистеми, біологічного круговороту в екосистемі, посилює інтенсивність паводків, збільшує ризик настання повені та водної ерозії земель, негативно відображається на якості біологічної продуктивності ландшафту області (флори й фауни), порушує баланс водного режиму земель та мікроклімату; звужує економічний потенціал мисливських господарств, створює ризики для існування унікального тваринного світу, іхтіофауни регіону;

- відсутність систематичної роботи зі своєчасного лісовідновлення та лісорозведення на місцях зрубаних лісів та землях, виведених зі складу земель сільськогосподарського використання, звужує потенціал рекреаційно-туристичного комплексу області;

- гальмються роботи з озеленення міст (м.Луцьк, м.Володимир-Волинський, м.Ковель), поширеною є практика забудови зелених зон загального користування (парки, сквери тощо);

- посилення зношеності, технологічно та технічно застарілі каналізаційно-очисні споруди й високі показники амортизації основних фондів у сфері водопровідно-каналізаційного господарства області зумовлюють порушення екологічних норм і стандартів раціонального водокористування;

- частішають випадки несанкціонованих (аварійних) скидів стічних вод з фізично та морально застарілих каналізаційно-очисних споруд, що забруднює поверхневі водні об'єкти регіону, створює загрози для розвитку рекреаційно-туристичної сфери, рибальства, безпечної життєдіяльності домогосподарств;

- систематично порушуються екологічні норми забору води для поповнення Дніпро-Бузького каналу Республіки Білорусь, що призводить до деградації русла річки Прип’ять та озер Волянське, Святе, Біле, Любязь;

- порушення санітарно-технічних, екологічних нормативів експлуатації підземних водозаборів та артезіанських свердловин питної води створює ризики потенційного забруднення та порушення екологічного балансу підземних (у т.ч. питних) вод;

- порушуються принципи еколого-збалансованого використання земель у межах транскордонного регіону басейну р. Буг;

- у сфері поводження з промисловими та побутовими відходами:

- поширеною є практика стихійного розміщення (утворення) полігонів промислових та побутових відходів на місцевому рівні (без дозвільних документів);

- на території області відсутні сучасні, екологічно-безпечні сміттєпереробні підприємства з утилізації ТПВ;

- систематичне порушення та недотримання екологічних стандартів та технології захоронення (пересипки та трамбування) звалищ, відходів промислових і побутових відходів створює загрози забруднення ґрунтових та підземних вод, порушує екологічний баланс регіону, знижує конкурентоспроможність рекреаційно-туристичної сфери;

- не враховуються екологічні стандарти та норми в процесі економічного розвитку підприємств базових галузей економіки регіону (гірничодобувного, машинобудівного, будівельного, деревообробного комплексів, транспорту та зв’язку);

- у сфері раціонального використання енергетичних ресурсів та екологізації паливно-енергетичного комплексу регіону:

- нарощування тенденцій з розвитку енергетичної системи, заснованої на експлуатації традиційного мінерального палива (нафта, газ, вугілля) призводить до зростання викидів парникових газів, порушення екологічного балансу мікро-екосистем на місцевому рівні;

- низькою є енергоефективність економіки регіону, відсутня екологічна та цінова мотивація споживачів (у т.ч. через диференціацію роздрібних тарифів) до запровадження енергозберігаючих технологій, переходу на використання альтернативних відновлювальних джерел енергії;

- зниження виробничого потенціалу низькорентабельних вугледобувних шахт та їх закриття призводить до нарощування екологічних загроз підняття рівнів ґрунтових вод унаслідок припинення відкачки шахтних вод (Нововолинські шахти), загострюють проблему рекультивації шахтних земель;

- морально та фізично застаріле обладнання підприємств торф’яної галузі гальмує інноваційне освоєння покладів торфу, обмежує розвиток цього напрямку альтернативної енергетики та конкуренцію на регіональному ринку енергетичних ресурсів;

- низькими є показники нарощування промислового використання потенціалу відновлювальної «зеленої» енергетики (у т.ч., використання потенціалу енергетичної верби тощо);

- слабкою є інтенсивність розроблення та впровадження екологічно-орієнтованих, енергозберігаючих проектів у сфері промислово-господарського розвитку, ЖКГ та життєдіяльності домогосподарств.

Стратегічні пріоритети та завдання щодо їх реалізації

І. Забезпечення балансу між підтримкою швидкого нагромадження фізичного, фінансового, людського капіталу та раціональним, екологічно-заощадливим використання природних ресурсів, збереження для майбутніх поколінь унікального потенціалу місцевих екосистем.

Завдання:

- увстановлення меж територій місцевого та загальнодержавного значення (природно-заповідних територій (з урахуванням матеріалів лісовпорядкування), об’єктів екомереж, водно-болотних угідь, у т.ч. міжнародного значення; об’єктів історико-культурної спадщини, рекреаційних зон; територій населених пунктів та у їх межах – територій загального користування (парків, скверів); водоохоронних зон і прибережних захисних смуг уздовж річок та інших водних об’єктів з чітким установленням статусу і його закріплення відповідними державними актами;

- установлення й обов’язкове дотримання екологічних стандартів, нормативів і лімітів використання природних ресурсів під час здійснення господарської, управлінської, рекреаційно-туристичної діяльності та діяльності домогосподарств;

- упровадження системи екологічного моніторингу для оцінки впливу господарських та антропогенних чинників на навколишнє природне середовище;

- визначення і запровадження в практиці управління рівнів гранично допустимого екологічного навантаження (у т.ч. для гірничодобувного, машино-будівного, будівельного, деревообробного комплексів, агропромислового виробництва, транспорту та зв’язку тощо);

- формування системи нагляду за транспортуванням небезпечних вантажів (у т.ч. за транзитними перевезеннями);

- забезпечення дотримання режимів округів і зон санітарної охорони рекреаційних зон (територій), законодавства щодо раціонального використання природних лікувальних ресурсів регіону;

- забезпечення дотримання екологічних вимог, установлених законо-давством України, під час проектування, розміщення і будівництва об’єктів, обов’язкова державна екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об’єктів на території області;

- будівництво і реконструкція водно-каналізаційних мереж, очисних споруд в міських населених пунктах, рекреаційних зонах, недопущення (профілактика) аварійних скидів стічних вод;

- запровадження за допомогою цінових чинників та диференціації тарифів упровадження в промисловості, агропромисловому виробництві, ЖКГ і сфері життєдіяльності домогосподарств нових, екологічно безпечних технологій, що знижують антропогенний тиск на навколишнє середовище;

- запровадження сучасних технологій очищення викидів забруднюючих речовин (у т.ч. стічних вод);

- ліквідація (профілактика) екологічних ризиків, пов’язаних зі збереженням, утилізацією непридатних отрутохімікатів;

- створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення інвестицій з метою профілактики ризиків екологічної катастрофи в транскордонному регіоні (р.Буг);

- стимулювання розвитку міждержавної співпраці щодо започаткування відновлювальних робіт стосовно русла р.Прип’ять та озер Волянське, Святе, Біле, Любязь у зв’язку із забором води для поповнення Дніпро-Бузького каналу Республіки Білорусь;

- зниження і приведення у відповідність до чинних санітарно-гігієнічних норм рівня забруднення атмосферного повітря населених пунктів, поверхневих підземних вод;

- сприяння формуванню інвестиційного іміджу Волинської області з урахуванням пріоритетності еколого-економічного розвитку та формування зеленої економіки.

ІІ. Підвищення екологізації та безпеки життєдіяльності людини на місцевому, регіональному рівні.

Завдання:

- посилення контролю та ліквідація практики несанкціонованої (нелегальної, тіньової) вирубки лісів, відновлення балансу лісової екосистеми, що сприятиме попередженню ризиків настання повені та водної ерозії земель, відродженню унікального тваринного світу, іхтіофауни регіону;

- захист та відновлення популяцій рідкісних тварин, занесених до Червоної книги (зубр, рись, борсук, лісовий кіт, горностай, глухар тощо), розвиток економічного потенціалу мисливських господарств;

- запровадження системної роботи з лісовідновлення та лісорозведення;

- дотримання режиму експлуатаційних рубок лісів, запровадження безвідходних технологій виробництва у сферах деревообробки, паперової промисловості, виробництва меблів, ручних промислів тощо;

- сприяння впровадженню екологічних проектів, спрямованих на поліп-шення стану довкілля, зокрема на територіях, прилеглих до промислових зон;

- активізація робіт з озеленення міст (м.Луцьк, м.Володимир-Волинський;

м.Ковель), поширення практики озеленення зон загального користування (парки, сквери тощо);

- дотримання в процесі експлуатації земельних ресурсів (земель сільсько-господарського призначення) усталеної практики застосування науково-обґрунтованої сівозміни, ґрунтозахисних технологій вирощування сільсько-господарських культур, екологічних стандартів внесення органічних та мінеральних добрив – основи підтримки родючості земель;

- дотримання екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь, профілактика водної і вітрової ерозії за рахунок запровадження контролю за розширенням площ ріллі шляхом введення у сівообіг схилових земель;

- дотримання в процесі ведення сільського господарства екологічних стандартів меліорації, моніторинг та контроль за показниками родючості меліорованих земель області (що становлять майже третину від сільсько-господарських угідь регіону);

- дотримання в належному екологічному та санітарно-гігієнічному стані підземних водозаборів, артезіанських свердловин;

- проведення модернізації, капітального ремонту та реконструкції техно-логічно і технічно застарілих каналізаційно-очисних споруд, що сприятиме дотриманню екологічної безпеки для водних і земельних ресурсів області;

- облаштування відповідно до екологічних норм і стандартів полігонів для збереження промислових та ТПВ, стимулювання проведення робіт з улаштування котловану та водонепроникного екрану з поліетиленової плівки, стимулювання утилізації відходів полігонів та сміттєзвалищ з дотриманням екологічних і санітарних стандартів;

- сприяння залученню інвестицій для створення сміттєпереробних підприємств на території області;

- сприяння модернізації сфери ЖКГ на засадах енергозбереження та еколого-економічного розвитку.

ІІІ. Модернізація енергетичного сектору на засадах екологічного розвитку та принципах функціонування «зеленої» економіки.

Завдання:

- модернізація, технічне переобладнання та реконструкція підприємств гірничодобувного, машинобудівного, будівельного, деревообробного комплексів з урахуванням дотримання принципів пріоритетності екологізації виробництва;

- запровадження на підприємствах деревообробного комплексу безвідходних технологій з використання деревини;

- організація виробництва добрив з використанням покладів фосфоритів, сапропелю та торфу з дотриманням норм і стандартів екологізації;

- завершення геологорозвідувальних робіт на родовищах самородної міді та налагодження виробництва міді з дотриманням норм і стандартів екологізації;

- запровадження екологічного контролю за якістю пального транспортної галузі, підвищення енергоефективності транспортного сектора, запровадження економічних стимулів переходу від приватного до суспільного міського транспорту;

- оптимізація паливно-енергетичного балансу економіки регіону за рахунок зростання частки альтернативної енергетики з відновлюваних джерел та вторинних енергетичних ресурсів;

- збільшення у енергетичному балансі регіону частки альтернативних джерел енергетики за рахунок використання місцевих ресурсів, у т.ч. розвитку торф’яної промисловості області;

- стимулювання впровадження енергозберігаючих проектів і заходів у всіх сферах господарської діяльності та життєдіяльності домогосподарств;

- удосконалення структури шахтного фонду та реструктуризації вугільної галузі шляхом закриття підприємств, які відпрацювали запаси вугілля і не ма-ють перспективи розвитку, дотримання екологічних стандартів у процесі закри-ття нерентабельних шахт, екологічного контролю за відкачкою шахтних вод;

- стимулювання виробництва торфобрикетів, торфопеллет (паливних гранул), нарощування обсягів їх експорту;

- стимулювання інвестування у нові технічні та технологічні заходи з енергозбереження, дотримання екологічних стандартів у цій сфері;

- створення потужностей з виробництва біопалива, у т.ч. на основі збільшення площ плантацій з вирощування енергетичної верби;

- запровадження водовугільного палива для заміщення ним природного газу на підприємствах комунальної теплоенергетики;

- запровадження державної системи моніторингу паливно-енергетичного балансу на рівні регіону;

- контроль за впровадженням екологічних вимог щодо виробництва, передачі та розподілу енергії на регіональному рівні;

- застосування механізмів залучення в економіку регіону «зелених» інвестицій згідно з нормами Кіотського протоколу та посткіотських угод з регулювання викидів парникових газів.

Очікувані результати

Пріоритетність дотримання принципів «зеленої» економіки, економіко-екологічного розвитку в процесі модернізації інфраструктури та базових секторів Волинської області сприятиме зростанню конкуренто-спроможності соціально-економічного комплексу регіону за рахунок:

- зростання добробуту населення за рахунок зниження ризиків для навколишнього середовища, зменшення викидів вуглецю й забруднення, підвищення ефективності використання енергії та ресурсів, збереження біологічного різноманіття і стабільного балансу екосистем;

- зменшення енергетичної залежності регіональної економіки на основі розвитку альтернативної та відновлюваної енергетики;

- «озеленення» сільського господарства, що сприятиме вирішенню продовольчої проблеми, не підриваючи при цьому екологічний потенціал земельних, водних, повітряних ресурсів;

- дотримання принципів водної безпеки, у т.ч. збереження стратегічних запасів питної води;

- збереження лісових ресурсів регіону як основи розвитку рекреаційно-туристичної сфери, конкурентного виробництва деревообробної промисловості тощо;

- зростання експортного потенціалу регіону, у т.ч. за рахунок експорту енергетичних ресурсів «зеленого» походження;

- зниження захворюваності, збільшення тривалості працездатного періоду життя людини, підвищення продуктивності праці за рахунок екологізації виробництва та розвитку «зеленої економіки»;

- запровадження на регіональному рівні європейських принципів сталого просторового розвитку, що ґрунтуються на заощадливому збереженні природного капіталу для майбутніх поколінь, створенні комфортного та екологічно-безпечного середовища для повсякденного життя людини.