Xvii.І. Стратегічна мета у 2012 – 2015 роках
Вид материала | Документы |
- Програма розвитку виробництва картоплі та овочів в районі у 2012-2020 роках Паспорт, 231.65kb.
- Тема. Микола Куліш. Трагікомедія «Мина Мазайло». Художнє відтворення проблеми українізації, 38.96kb.
- Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2012 2016 роках Загальна, 156.28kb.
- Програма поводження з відходами в м. Дружківка на 2011 2015 роки, 71.77kb.
- План заходів з реалізації „Програми соціально-економічного розвитку м. Києва на 2012, 2083.33kb.
- Про підсумки розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти у 2004, 2577.11kb.
- До програми економічного, соціального та культурного розвитку Херсонської області, 603.25kb.
- Міжнародний науково-виробничий журнал „Економіка апк” №2’2010(184), 42.69kb.
- «Основні засади державної інвестиційної політики в Україні у 2010-2015 роках» Серед, 182.15kb.
- Государственная программа сохранения и повышения плодородия почв в Кыргызской Республике, 374.34kb.
Розбудова аграрного сектора та впровадження аграрної реформи
Розвиток аграрного сектора Волинської області має на меті:
- оптимізацію використання природно-кліматичного та аграрного потенціалу регіону для підвищення конкурентоспроможності продукції агропромислового сектора на внутрішньому та зовнішньому ринках на основі нарощування обсягів інвестицій та їх інноваційного, високотехнологічного спрямування;
- поліпшення умов та якості життя мешканців сільської місцевості та досягнення відтворення людського капіталу, формування дієздатних сільських територіальних громад.
Стан та ресурсний потенціал
Область має великі можливості для розвитку аграрного виробництва, перетворення його на високоефективний сектор економіки, здатний забезпечити основні потреби регіону в продовольстві. Сільське господарство може стати одним з провідних джерел зростання економіки області. За експертними розрахунками, зростання валового регіонального продукту, обумовлене зростанням сільськогосподарського виробництва, щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню бідності, ніж зростання ВВП, отримане за рахунок інших галузей.
Земельний фонд області станом на 1 січня 2010 року становить 2014,4 тис га. З них 1050,8 тис га (52 %) займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель. Станом на 1 січня 2011 року серед сільськогосподарських угідь нараховується: ріллі - 674,3 тис. га, що становить 33 відсотки, багаторічних насаджень - 11,5 тис. га, сіножатей - 160,1 тис. га, пасовищ - 204,4 тис. га.
У структурі земельного фонду області землі сільськогосподарських підприємств становлять 10 відсотків (206,3 тис га) території, землі громадян у власності і користуванні – 33 відсотки (655,9 тис га), землі лісогосподарських та водогосподарських підприємств – 24 відсотки (478,6 тис га), землі інших землекористувачів – 33 відсотки. Загальна площа земель запасу (не наданих у власність та постійне користування) становить 611,1 тис га.
Площа осушених земель становить 416,6 тис га, з них із закритим дренажем – 236,6 тис га та 157,2 тис га – з двобічним регулюванням.
У процесі реформування земельних відносин землі державної власності станом на 1 січня 2010 року складають 1284,2 тис га (63,8 %), а землі приватної власності – 730,2 тис га (36,2 %).
За роки незалежності України на селі здійснено глибокі структурні реформи. В області створено 431 агроформування ринкового типу на засадах приватної власності на землю, у т.ч. 117 товариств з обмеженою відповідальністю, 77 приватних та приватно-орендних підприємств, 8 сільсько-господарських акціонерних товариств, 190 сільськогосподарських кооперати-вів, 39 інших суб’єктів господарювання. Функціонує 776 фермерських господарств. Крім цього, широкого поширення в області набуло явище господарювання на земельних паях, отриманих власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) у розмірі земельних паїв. Таких господарств в області функціонує біля 85,9 тисяч.
На сьогодні функціонує 219 агроформувань, з них 75 – сільсько-господарських виробничих кооперативів, 84 господарських товариства, 58 - приватних підприємств та 2 - інші агроформування. У стадії ліквідації (за власними рішеннями) знаходиться - 120 агроформувань, визнані банкрутами - 15 та не ведуть господарської діяльності - 47 агроформувань.
Крім того, виробництвом сільськогосподарської продукції займаються 719 фермерських господарств та 160,6 тисяч особистих селянських господарств.
В області функціонує 15 сільськогосподарських обслуговуючих коопе-ративів. За видами діяльності це багатофункціональні кооперативи, які надають послуги з обробітку землі, заготівлі молока, роботи млина, пилорами тощо.
Свідоцтва про право власності на майновий пай отримали 220,4 тис. селян. Власниками сертифікатів на земельну частку (пай) стали 234,9 тис. осіб. Завершуються роботи з видачі державних актів натомість сертифікатів на право на земельну частку (пай). Оформлено 203,6 тисяч державних актів на право власності, ще 17 тисяч державних актів знаходяться в стадії розробки.
Галузь тваринництва дає вагомий внесок у валове виробництво сільськогосподарської продукції регіону, забезпечує населення продуктами харчування тваринного походження в обсягах на рівні фізіологічно обґрунтованих норм споживання та формує експортний потенціал області. За останні 5 років приріст виробництва у тваринництві відбувався за рахунок нарощування об’ємів виробництва м’яса птиці та свинини.
Свинарство як галузь сільськогосподарського виробництва забезпечує населення цінними продуктами харчування і наразі залишається однією з найбільш перспективних в аграрному бізнесі.
М’ясне скотарство в області представлене волинською м’ясною та абердин-ангуською породами ВРХ. Племінне поголів’я по волинській м’ясній породі сконцентровано в 14 племінних заводах та 7 племрепродукторах, по абердин-ангуській породі – в 3 племзаводах та 2 племрепродукторах, по породі шароле – в 1 племрепродукторі.
Основні обсяги виробництва молока (понад 80 %) зосереджені в особистих селянських господарствах. На сьогодні в агроформуваннях усіх форм власності утримується 27,2 тис. гол. корів та 93,5 тис. гол. – в особистих селянських господарствах. Враховуючи сприятливі економічні умови на ринку молока, низка економічно активних сільськогосподарських підприємств, вкладаючи власні та кредитні ресурси, здійснили реконструкцію та модернізацію молочнотоварних ферм. На сьогодні в області діє 7 сучасних доїльних залів, у низці господарств використовують доїльне обладнання з молокопроводами, що дозволяє виробляти високоякісну сировину високої якості.
У галузі рослинництва нарощування виробництва продукції відбувається за рахунок впровадження нових технологій, застосування високоврожайних сортів та гібридів сільськогосподарських культур, а також введення у виробництво раніше облогуючої ріллі.
У 2011 році площі посівів збільшилися порівняно з 2010 роком на 20,4 тис.га, що становить 4,3 відсотка до посівної площі. Відбулося розширення посівів кукурудзи у 1,8 разу, що забезпечило додаткове отримання зерна у обсязі понад 150 тис.тонн. Упроваджуються у виробництво практично нові культури – енергетична верба, соя, соняшник, продукція яких затребувана сучасним ринком.
Основні проблеми, що потребують вирішення
Реалізація потенціалу аграрного сектора Волинської області потребує вирішення наступних ключових проблем:
- низька економічна ефективність сільськогосподарського виробництва;
- структура сільськогосподарського виробництва деформована через переважання у ньому частки господарств населення, які є малими за розмірами, мають обмежені матеріально-технічні ресурси, базуються більшою мірою на ручній праці, є консервативними до впровадження науково-технічних розробок та використання сучасної агротехнології;
- непрозоре ціноутворення та деформація пропорцій між цінами на кінцеву сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси, які споживаються в аграрному секторі;
- падіння родючості ґрунтів і зростання їх ерозії внаслідок зниження родючості земель через недостатність природоохоронних та агротехнічних заходів у землекористуванні;
- критичне зношення основних виробничих фондів, у яких значна частина техніки сільськогосподарського призначення застаріла не лише фізично, але й морально;
- низький рівень розвитку соціальної інфраструктури у сільській місцевості, що зумовлює низький рівень життя в селі, погіршення демографічної ситуації і відплив працездатного населення у міста.
Стратегічні пріоритети і завдання щодо їх реалізації
I. Удосконалення та розвиток аграрного ринку, що дозволить створити дієздатне конкурентне середовище, усуне перешкоди щодо руху ресурсів, капіталів, робочої сили, поліпшить інвестиційну привабливість регіону.
Завдання:
- створення ефективного аграрного ринку шляхом реалізації регіональних програм за цим пріоритетом;
- сприяння організації діяльності та ефективному функціонуванню оптових ринків сільськогосподарської продукції;
- розвиток складського і холодильного господарства з метою зменшення втрат сільськогосподарської продукції під час її зберігання;
- удосконалення біржового ринку сільськогосподарської продукції, зокрема створення ринку ф'ючерсних контрактів; запровадження системи страхування ризиків сільськогосподарської діяльності;
- створення єдиного інформаційного простору на ринках сільсько-господарської продукції та продовольства, відповідності системи стандартизації та сертифікації міжнародним вимогам;
- організація регульованого прозорого ринку земель сільсько-господарського призначення після скасування мораторію на їх продаж, створення передумов для формування високоефективних товарних господарств на основі концентрації земельної власності в оптимальних розмірах;
- сприяння експортній діяльності аграрних підприємств за рахунок нада-ння відповідної правової, методичної, інформаційної і фінансової підтримки.
ІI. Підвищення продуктивності землеробства, що дозволить наростити виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, підвищити потенціал її експорту; розвинути культуру землеробства, у тому числі шляхом раціоналізації використання земель сільськогосподарського призначення.
Завдання:
- упровадження системних заходів з екологізації та раціонального використання земельних, водних, лісових ресурсів, задіяних у сільсько-господарському виробництві;
- підвищення раціональності використання земельних ресурсів сільсько-господарського призначення, мелыорованих земель, створення об’єднань землекористувачів для спільного використання і управління внутрішньогосподарськими мелыорацыйними мережами;
- поліпшення культури землеробства за рахунок удосконалення способів обробки ґрунту, застосування науково обґрунтованої системи сівозмін, дотримання оптимальної структури посівних площ, використання науково обґрунтованих обсягів хімічних і біологічних засобів захисту рослин задля збереження і поліпшення родючості ґрунтів, збільшення урожайності сільсько-господарських культур;
- стимулювання розвитку екологічно чистих сільськогосподарських технологій задля збереження і відновлення природної родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;
- надання аграрним господарствам державної підтримки у придбанні якісного насіння овочевих культур, забезпеченні сучасною сільсько-господарською технікою, добривами і агрохімікатами, в організації заготівлі і реалізації сільськогосподарської продукції;
- нарощування обсягу продукції, яка є продуктом органічного землеробства, випуску продукції, яка має оздоровчі якості.
IІІ. Збалансований розвиток тваринництва, що дозволить забезпечити населення та туристично-рекреаційний сектор м’ясними і молочними продуктами широкого асортименту, знизить залежність регіону від імпорту продукції тваринництва.
Завдання:
- розширення посівів кормових культур та площ пасовищ для забезпечення кормової бази тваринництва, збільшення виробництва збалансованих кормів;
- реконструкція і створення нових тваринницьких ферм для поліпшення матеріально-технічної бази тваринництва;
- забезпечення відтворення високоефективних порід шляхом створення племінних репродукторів сільськогосподарських тварин;
- модернізація рибогосподарського комплексу регіону.
IV. Розвиток виробничої та транспортної інфраструктури у сільській місцевості, що дозволить підвищити конкурентоспроможність продукції агропромислового сектора на базі матеріально-технічного та технологічного оновлення; поліпшить доступ продукції аграрного сектора економіки Волині на внутрішні та зовнішні ринки збуту; зменшить втрати сільськогосподарської продукції на шляху до споживача.
Завдання:
- створення стимулів для розвитку товаропровідних шляхів, у тому числі логістичних ланцюгів забезпечення підприємств переробного сектора сировиною і організації збуту готової продукції;
- підтримка ефективних проектів, спрямованих на розвиток виробничої інфраструктури, налагодження ефективних взаємовідносин між виробниками сільгосппродукції та оптовими і роздрібними торгівельними мережами;
- залучення позабюджетних джерел до фінансування аграрного сектора, здійснення мікрокредитування сільськогосподарського виробництва;
- розвиток мережі державних і недержавних установ для консультування інвесторів щодо можливостей ефективного вкладення капіталу в аграрний сектор економіки Волині;
- надання агровиробникам, насамперед дрібним агропідприємствам, методичної та правової підтримки у використанні інструментів підтримки, передбачених на загальнонаціональному рівні;
- організація навчання керівників та персоналу агропідприємств сучасним методам специфічних для галузі маркетингу та менеджменту, новітнім агротехнологіям;
- регулярне проведення моніторингу потреби в кадрах для агро-промислового комплексу області, розширення підготовки кадрів технічних і технологічних спеціальностей задля забезпечення виробництва аграрної сфери працівниками необхідної кваліфікації;
- створення сприятливих умов для розвитку виробництва безпечних та якісних продуктів дитячого харчування;
- поліпшення можливостей транспортування сільсько-господарської продукції від виробника до підприємства з переробки, споживачів, а також за межі регіону за рахунок розвитку мережі автомобільних доріг з твердим покриттям у сільській місцевості, спеціалізованих транспортних підприємств та міжгосподарської збутової кооперації;
- сприяння розвитку особистих селянських та фермерських господарств;
- формування агропромислових кластерів.
V. Розвиток соціальної інфраструктури у сільській місцевості, що дозво-лить створити прозорий ринок земельних ресурсів сільськогосподар-ського призначення; зорієнтувати земельний ринок на реалізацію економі-чних інтересів селян; поступово включати приватні сільсько-господарські угіддя в ринковий обіг; поліпшити якість життя, демографічну ситуацію в сільській місцевості; скоротити відплив працездатного населення у міста; розвинути особисті селянські, фермерські господарства.
Завдання:
- забезпечення розвитку і благоустрою сільських населених пунктів, розвиток соціальної інфраструктури шляхом створення мережі закладів побутового обслуговування та інформаційно-технічної підтримки;
- забезпечення сільських населених пунктів централізованим водо-відведенням;
- підвищення транспортної доступності сільських населених пунктів, особливо малих і віддалених;
- створення сприятливих умов для будівництва та/або придбання житла молодим сім’ям, фермерам, працівникам соціальної сфери і бюджетних установ на селі;
- розвиток інформаційно-консультаційного обслуговування громадян, що проживають у сільській місцевості, з метою оптимізації отримання ними адміністративних послуг;
- підвищення територіальної єдності сільських населених пунктів через доступ їх мешканців до отримання послуг за допомогою мережевих телекомунікаційних технологій;
- сприяння розвитку транспортної інфраструктури у сільській місцевості з урахуванням мережі розселення та концентрації населення;
- розбудова мережі закладів торгівлі, побутового обслуговування в сільській місцевості.
Очікувані результати:
- забезпечення реформування земельних відносин;
- підвищення конкурентоспроможності продукції агропромислового сектора на базі матеріально-технічного та технологічного оновлення;
- удосконалення механізмів підтримки сільгоспвиробників та жителів села;
- формування системи раціонального використання земельних та водних ресурсів;
- формування прозорого ринку аграрної та агропромислової продукції;
- створення умов для ефективного використання земель сільсько-господарського призначення, зростання врожайності рослинницької продукції та продуктивності у тваринництві;
- підвищення конкурентоспроможності агропромислового комплексу, збільшення його експортного потенціалу;
- посилення ролі сільських територіальних громад у створенні цивілізованих умов життя на селі;
- поліпшення демографічної ситуації у сільській місцевості.