Обґрунтування застосування податкових пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
доходів фізичних осіб за наслідками звітного 2007 р. До першого кластера увійшли наступні регіони: м. Київ, Харківська, Львівська, Одеська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська області, які характеризуються найбільшою кількістю громадян, які користуються пільгами. До другого кластера увійшли: Хмельницька, Івано - Франківська, Закарпатська, Черкаська, Рівненська, Сумська, Чернівецька, Чернігівська, Херсонська, Тернопільська, Кіровоградська, Житомирська області. До третього кластера належать: Полтавська, Київська, Вінницька, Запорізька області та м. Севастополь, які мають найменшу кількість осіб, які користуються пільгами з податку з доходів фізичних осіб. Як свідчать отримані результати, розподіл регіонів на кластери має пряму залежність з кількістю зайнятого населення в регіонах та загальною чисельністю населення.
На основі проведеного таксономічного аналізу можна зробити висновок, що найвищий інтегральний показник рівня використання пільг з податку з доходів фізичних осіб за наслідками 2007 р. належать ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова. Це свідчить про те, що фізичні особи, які сплачують податок районі, найбільше користуються пільгами у вигляді податкової соціальної пільги та податкового кредиту. Найнижчий рівень інтегрального показника належить ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова.
В результаті проведення аналізу використання громадянами права на нарахування податкового кредиту автором побудована багатофакторна регресійна модель залежності обсягу відшкодування податку з доходів фізичних осіб у звязку з нарахуванням податкового кредиту від витрат на сплату процентів з іпотечного кредитування, навчання платника податку або члена його сімї першого ступеня споріднення, недержавне пенсійне страхування та довгострокове страхування життя, штучне запліднення чи всиновлення дитини, благодійну допомогу, включених до складу податкового кредиту, кількості платників податку та суми сплаченого податку. Проведені дослідження показали, що в Україні сума відшкодування податку з доходів фізичних осіб залежить від суми сплаченого податку, кількості громадян, які користуються правом на нарахування податкового кредиту, та суми витрат на навчання, яка включається до суми податкового кредиту. Важливо відзначити, що з усіх витрат, які згідно з Законом № 889-ІV [2] дозволено відносити до податкового кредиту, найбільшу питому вагу мають витрати на навчання платника податку або члена його сімї.
Результати дослідження опубліковані у тезах доповіді до конференції Аналіз користування правом на податковий кредит з податку з доходів фізичних осіб у збірнику наукових статей Наукові дослідження молоді - вирішенню проблем європейської інтеграції м. Харкові.
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ В ОПОДАТКУВАННІ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ
.1 Проблеми законодавчого регулювання пільг з податку з доходів фізичних осіб
Специфікою реалізації регулюючої функції в оподаткуванні доходів фізичних осіб є підвищена увага до соціального компонента податкового регулювання. Однак проблема вибору раціональних механізмів регулювання соціальних процесів в оподаткуванні доходів фізичних осіб залишається актуальною, а практика українського оподаткування в цьому питанні далека від досконалості [23, с. 114].
З 2004 року в Україні кардинально змінений порядок оподаткування доходів фізичних осіб. Однією з таких змін є введення податкової соціальної пільги замість неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Такий підхід підкреслює соціальну направленість введення такої пільги, оскільки застосовувати її мають можливість лише громадяни з особливим соціальним статусом. Однак можливість застосування податкових соціальних пільг має багато обмежень, що суперечить її соціальній направленості [65, с. 28].
По-перше, основне протиріччя у тексті Закону № 889-ІV [2] з приводу застосування податкової соціальної пільги полягає в тому, що зазначене в ньому право на соціальну пільгу для будь-якого платника податку, насправді може бути реалізоване лише громадянами, розмір доходів яких не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Отже, за отримання доходу навіть на 1 грн. більше встановленої суми платник податку з доходів повністю втрачає право на отримання соціальної пільги. При цьому не має значення соціальний статус платника, що суперечить встановленому соціальному характеру надання пільги.
В своїй роботі [20, с. 55] А. Ісаєв писав: Не можна раз і назавжди точною цифрою визначити доходи, які повинні бути звільнені від податку: дані для цього визначаються рівнем добробуту окремих країн і родом найпоширеніших потреб. Тому, як вважає автор, недоцільним є встановлення граничного розміру доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги.
По-друге, Законом № 889-ІV [2] визначено категорії осіб, які мають право на підвищений розмір податкової соціальної пільги, в залежності від їх соціального статусу. До таких категорій загалом відносяться малозабезпечені, соціально незахищені верстви населення та громадяни, які мають заслуги перед державою. Однак недоліком є те, що навіть для таких категорій платників існує обмеження щодо граничного розміру заробітної плати, при якому вони мають право на податкову соціальну пільгу. Так