Національно-визвольна боротьба ірландського народу проти англійського колоніалізму середини XVII - початку ХХ століття
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
? повніше і послідовніше виражали прагнення ірландської нації до політичної і економічної самостійності.
Восени 1792 р. на посаду секретаря католицького комітету був обраний Уолф Тон. У лідерів організації Обєднані ірландці були наміри скликати паралельний протестантський конвент і обєднати його дії із католицьким. Але втілити цей план в життя не вдалося [22; 168].
Ознаки консолідації католицького і протестантського населення Ірландії викликали у правлячих кіл Англії велику тревогу. Досить далекоглядний Пітт зрозумів, що головним в ірландській політиці Лондона було зберегти можливість протиставити католикам, особливо їх заможній верхівці, протестантів. Тому у квітні 1793 року за згодою Пітта ірландським парламентом був прийнятий черговий біль про полегшення становища католиків [22; 169]. За католиками закріплювалося право торгівлі. Продажі і передачі у спадок власності, для них надавалася можливість вступати до Дублінського універсиету, присвоєння учених звань. Однак вони, як і раніше, не могли бути обраними до парламенту, призначатися на відповідальні посади до колоніальної адміністрації.
На початку лютого 1793 року Англія офіційно вступила у війну із французькою республікою. В Ірландії війна, що викликала застій в торгівлі і промисловості, біла дуже не популярною Обєднані ірландці в своїх прокламаціях закликали укласти мир з Францією [31; 93].
В пошуках приводу для проведення репресій англійський уряд вибрав досить підступні засоби. Пітт вирішив дещо послабити управління Ірландією. Створити видимість нового курсу, а згодом викликати вибух супротиву і потопити рух в крові.
За намісництва Кемдена політиці репресій було надано характеру масового контрреволюційного терору. В лютому 1796 року був прийнятий один із найсуворіших законів. Намісник отримав право вводити на свій розсуд в будь?якому із графств надзвичайний стан, узаконювати арешти без вироку судових органів, нічні обшуки. За участь в таємних організаціях, зібраннях передбачалася смертна кара чи каторга. Повсюди проходили процеси за звинувачення в державній зраді і численні страти.
Колоніальна влада прогнула створити в країні ситуацію крайньої нетерпимості, релігійного фашизму [22; 174]. Організація Обєднані ірландці не могла не відреагували на таку політику. Іще до відїзду в Америку Уолф Тон орієнтував своїх однодумців на збройну боротьбу. Розпочалася підготовка до повстання.
Інтенсивно йшов процес реорганізації товариства. Із відкритих політичних клубів його відділи перетворювалися в законспіровані військові союзи. Була створена багатоступенева система підпорядкування нищих організацій вищим. Керівникам присвоювалися військові звання [22; 175].
Серед керівників не було єдиної думки по відношенню до термінів повстання і методів боротьби. Прихильники очікували тактики ? Емет, Мак?Невін намагалися відтягнути виступ до моменти прибуття французів. Фіцжеральд і інші лідери, незадоволені зволіканням, не виявили, однак, необхідної наполегливості. В результаті чого було втрачено зручний момент, коли влітку 1797 року в англійському флоті розпочалися заворушення. Серед учасників яких були ірландські моряки [31; 106].
На початку 1796 року Уолф Тон прибув із США до Франції і з небаченою наполегливістю домагався спорядження французької експедиції.
грудня 1796 року флотилія в складі військових кораблів відпливла із Бреста. Вона взяла 14 тисяч солдат і офіцерів, що призначалися для висадки в Ірландію, і великий запас зброї, включаючи артилерію для ірландських повстанців [22; 177].
Але через сильний шторм ціль експедиції досягнута не була. Тон наполягав на повторній спробі. Була споруджена друга експедиція із франко?голандським десантом. Однак 11 жовтня 1797 року ескадра адмірала Де Вінтера потерпіла поразку від англійців в морському бою при Кампердауні [22; 177].
Як повідомляє Л.Гольман Обєднані ірландці схилялися до думки про необхідність розпочати повстання не чекаючи французів. Однак з допомогою зрадника Ренолдса і інших агентів владі вдалося встановити місцезнаходження керівників руху. 12 березня 1798 року в будинку Бонда було схоплено 15 членів ленстерського керівництва. Одночасно були заарештовані Т.Емет і Мак?Невін Обєднані ірландці утворили нову Директорію, в яку увійшли Фіцжералд, Лоуренс, брати Джон та Генрі Ширз.
Директорія розробила остаточний план повстання, призначеного на 23 травня. Найважливіша роль у ньому відводилась дублінським Обєднаним ірландцям. Саме вони повинні були із допомогою загонів з провінції захопити столицю. Заарештувати лорда?намісника і його уряд, розброїти гарнізон. Але Директорія не встигла навіть віддати необхідних розпоряджень як послідував новий удар. 19 травня поліція вислідила Фіцжеральда. 21 травня були заарештовані брати Ширз. Лоупсу вдалося втекти [22; 178].
Національно?визвольне повстання, що розпочалося в таких умовах набуло локального характру, а в багатьох містах стихійного. Але з тієї величезної кількості вогнищ, які відразу спалахнули в Ірландії, з масовості місцевих виступів, з наполегливості, з якою їхні учасники боролися із військами, поліцією, можна зробити висновок про те, скільки ненависті зібралося в ірландців по відношенню до своїх пригноблювачів.
Розгром організації Обєднаних ірландців в Дубліні дозволив владі відвернути повстання в столиці. Тут виступи повстанців звелись до окремих сутичок із військами, нападали на солдат. Упевнившись в неможливості здійснення