Національно-визвольна боротьба ірландського народу проти англійського колоніалізму середини XVII - початку ХХ століття
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
. Саме голод став причиною масової міграції ірландського народу. У другому розділі ми робимо спробу проаналізувати причини, напрями та наслідки ірландської еміграції. Ця проблема залишалась актуальною для Ірландії аж до кінця ХХ ст.
Вивчаючи тему національно-визвольної боротьби ірландського народу не можна було оминути питання ірландської еміграції, оскільки вона зробила значний вклад у підтримку визвольної боротьби. Рятуючись від голодної смерті, емігруючи до інших країн, в основному до США, ірландці не поривали звязків із своєю батьківщиною, і намагались зробити усе можливе для звільнення її з-під влади Великобританії. Вони вступали до армій, які воювали проти Англії, надавали фінансову допомогу національно-визвольному рухові. Так, наприклад, коли у Ірландії у 1858 р. була створена організація феніїв, яка боролася за проголошення незалежності Ірландської республіки, то подібна їй була створена і в США серед ірландської еміграції.
Організація феніїв в Ірландії була підпільною, оскільки доводилось діяти в умовах переслідування владою, а фенії США діяли цілком легально. Вони збирали кошти, купували зброю та намагалися переправити все це до Ірландії для підтримки національно-визвольного повстання. Але цим задумам не судилося здійснитися. І чергове повстання 1867 р. було придушено. Але варто віддати належне ірландцям, які прагнули будь?що досягти поставленої мети. Розуміючи неспроможність досягти незалежності за допомогою зброї, ірландці обирають інший шлях. Ірландія робить спробу відстояти своє право на самовизначення конституційним шляхом. Так, члени створеної в 1870 р. Ірландської ліги гомруля (самовизначення) застосовували різні методи політичної боротьби, зокрема обструкції, для досягнення поставленої мети.
На кінець 70?х років гомрупери перетворились на організовану політичну силу, яку підтримували навіть заможні громадяни ірландської еміграції в США. І не зважаючи на відчайдушний опір і небажання англійського уряду надати Ірландії право на самоуправління, гомрулери все-таки досягли свого, хоча лише у 1914 р. Але остаточному втіленню в життя закону про гомруль завадила Перша світова війна.
Вагому роль у розвитку національно-визвольної боротьби відіграла діяльність політичних партій Шин-фейн та Ірландської республіканської армії. Партія Шин-фейн (з гельської ми самі) зявилась на політичній арені Ірландії на початку ХХ ст. В її назві фактично закладені основні принципи політики, яку проводила дана партія, а саме здобуття незалежності власними силами. Діяльність Шин-фейн та Ірландської республіканської армії у період національно-визвольної боротьби була тісно повязаною. Шин-фейн очолила англо-ірландську війну 1919?1920 рр., а ІРА відіграла основне значення як військове формування. До нинішнього часу Шин-фейн діє як політична партія, а діяльність ІРА оцінюють як терористичну.
Національно-визвольна боротьба ірландського народу виявилась не завершеною. Не вся територія Ірландії отримала незалежність. Шість північноірландських графств, які в літературі часто називають просто Ольстер, залишилися у складі Великобританії. ІРА не визнала такого поділу і поставила собі за мету боротися за приєднання Північної Ірландії до Республіки Ірландія. Методом цієї боротьби було обрано терор. Проблема ірландського національного тероризму, що породжена злочинною політикою Англії, залишається невирішеною і до нинішнього часу.
На сьогоднішній день Республіка Ірландія займає приблизно 83% площі острова Ірландія. Включає 26 графств, що входять до складу історичних провінцій Ірландії Ленстера, Манстера і Коннахта, а також 3 графства (Каван, Долегоп і Монахан), що відносяться до провінції Ольстер. Із 1922 по 1943 р. Ірландія входила до Британської співдружності націй. До 1937 офіційно називалася Ірландська вільна держава, з 1937 по 1949 - Ейре. У 1949 р. була проголошена Ірландська республіка.
Отже, семисотлітня боротьба ірландського народу увінчалася частковим успіхом. Ірландці вибороли своє право на державність, довівши не лише Англії, але й для всього світу, що вони не просто місцеве населення, а нація.
Список використаних джерел та літератури
1.Atlas of Irish history. ? Dublin: Gill and Macmillan, 2000. - 72 p.
2.Алексеев К. Ирландское восстание конца ХVІІ века // Вопросы истории. - 2004. - № 11. - С. 54-62.
.Арон Р. Мир і війна між націями. - К., 2000. - 417 с.
.Афанасьев Г. История Ирландии ? СПб: Брокгауз?Ефрон, 1907. - 312 с.
.Бирюков И. Ольстер - горящая земля. - М., 1975. - 190 с.
.Бирюков И. Ольстер. Кризис британской империалистической политики. - М., 1985. - 221 с.
.Всемирная история в 24 томах. ? Т.13. Европа в период аглийской революции / Бадак А., Войнич И., Волчек Н., Минск, 1996. - 923 с.
.Всемирная история в Х томах. Т. V. - М., 1958. - 876 с.
.Всемирная история в Х томах. Т. VІІ. - М., 1960. - 909 с.
.Всемирная история в Х томах. Т. VІІІ. - М., 1961. - 985 с.
.Гула К.О. Шляхи врегулювання конфлікту в Північній Ірландії (1968-2007 рр.): дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02 / Гула Катерина Олександрівна; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ? К., 2009. ? 210 с.
.Дейвіс Н. Європа. Історія / Петро Таращук (пер.з англ.). ? К. : Основи, 2000. ? 1464 с.
.Джексон Т.А. Борьба Ирландии за независимость: Пер. с англ /Джексон Т.А.?М.: Иностр .лит., 1949. ? 362 с.
.Ерофеев Н. Ангийский колониализм и стереотип ирландца в ХІХ веке // Новая и новейшая история. ? 1980. ? № 5. - С. 109-115.
.Ерофеев Н. Английский колониализм в середине ХІХ века М.: 1977. - 435 с.
.Ерофеев Н. Великий голод 1846?1848гг. в Ирландии // Новая и новейшая история. ? 1974. ? № 1. - С.