Національно-визвольна боротьба ірландського народу проти англійського колоніалізму середини XVII - початку ХХ століття
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
Донована Росса було засуджено до по життєвого увязнення в каторжній тюрмі.
Розгром Ірландського народу спонукав феніїв до негайних дій. Посилились протиріччя серед американських феніїв. І.Р.Робертс і інші висували план вторгнення в Канаду із метою спровокувати війну між Англією і США. ОМахолі пропонував здійснити спробу висадки на розміщеному поблизу узбережжя США острові Кампо?белло (що знаходився в приватному володінні). І проголошення на його території Ірландської республіки із подальшим використанням острова як бази для військово?морських операцій проти Англії. Послана в Кампо?велло в квітні 1866 р. експедиція феніїв потерпіла невдачу [30; 129].
Партія Роберта в свою чергу в кінці травня 1866 р. відправила загін озброєних феніїв на чолі із молодим офіцером ОНілом в Канаду. Загін перейшов кордон в районі Ніагари у Буффало. Навіть завдав поразки висланому проти них посиленому батальйону. Але наближення нових частин змусило загін, який не мав артилерії і достатньо боєприпасів, швидко відступати на американську територію, де учасники експедиції були заарештовані. ірландський боротьба англійський колоніалізм
Ідею визволення Ірландії шляхом військового нападу на Канаду не поділяли навіть численні прихильники негайних дій. Вони прагнули розпочати збройну боротьбу на території Ірландії.
В травні 1866 р. Стефенс знову приїхав до США з метою відновлення єдності серед американських феніїв. Йому не вдалося ліквідувати розкол, але за допомогою Кенегі він домігся обєднання прихильників ірландського варіанту повстання.
Повстання було призначене на 11 лютого 1867 [22; 228]. Передбачався одночасний виступ в ряді графств Ірландії, утворення рухомих повстанських загонів, що базувалися в недоступних місцевостях, розгортання партизанської війни до тих пір, доки допомога зі сторони американського флоту не дозволить перейти до масштабніших військових дій. Сигналом до повстання мало бути захоплення арсеналу в Честерському замку і швидка доставка звідти зброї до берегів Ірландії.
Однак про підготовку цієї операції і подальші наміри феніїв стало відомо англійській владі. Охорона Честерського замку була посилена. Керівники вирішили перенести термін виступу на 5 березня, але це рішення не вдалося довести до відома усіх місцевих організаторів повстання; і в графстві Керрі, наприклад, воно було піднято завчасно. Тут загін феніїв здійснив успішний напад на приміщення берегової охорони і на поліцейський патруль. Однак, не отримавши повідомлення про виступи в інших містах, фенії розкололись
Оскільки у феніїв не було міцних звязків з масами, їх виступ 5 березня 1867 р. не викликав широкого відгуку серед населення. Їм не вдалося створити великих повстанських загонів. Повстання звелось до розрізнених виступів в 11 східних і південних графствах, у тому числі в графствах Дублін, Кіп дар, Кілкешні, Іотерфорд, Тіпперр, Кпер, Літерік і Кора. Повстанці захопили декілька поліцейських казарм і дільниць. Але суттєвих результатів досягти не вдалося. В багатьох містах їхні атаки були відбиті поліцією і військами.
Через місяць після придушення повстання 12 квітня у західного узбережжя зявилась бригантина Джолімер, на шляху з Америки перейменована в Надію Ірландії, зі зброєю для повстанців. Однак вивантажити зброю не вдалося [42; 87].
Розправа з повстанцями була надзвичайно жорстокою. Із 169 заарештованих помилування отримали лише 7.
Незважаючи на невдалу спробу повстання, рух феніїв залишив глибокий слід в національно?визвольному русі Ірландії. Фенії спрямували визвольну боротьбу ірландського народу по революційному шляху. Фенії відродили вимоги створення незалежної Ірландської республіки, створили бойову революційну організацію, готову діяти в нелегальних умовах. Рух феніїв підготував новий етап в національно?визвольній боротьбі.
Розділ ІІІ. Завершальний етап антиколоніальної боротьби ірланського народу
3.1 Конституційний рух ірландців за право самоуправління в 70-х рр. ХІХ ст.
На початок 70-х років рух феніїв знаходився на спаді. Хоча Ірландське революційне товариство було в 1873 р. Реорганізоване. Його існування тривало ще декілька десятиліть, однак, колишньої ролі в ірландському визвольному русі воно вже не могло грати. Занепад феніанства зовсім не був результатом спаду національно-визвольної боротьби. Відбувалася закономірна зміна її форм. Феніанська організація з її вузькоконспіративною тактикою і змовницькими методами не відповідала потребам широких масових дій що розгорнулися на цьому новому етапі.
Велика кількість повстань, голод і інші види стомили ірландський народ і спонукали шукати нові методи досягнення свободи.
Залишки самоуправління Ірландія втратила в 1801 році, коли згідно Акту про унію, прийнятому окремо британським і ірландським парламентом, був ліквідований представницький орган в Дубліні.
В ХІХ ст. Ірландія стала ареною численних конституційних рухів, ціллю котрих була ліквідація Унії і досягнення самостійності. Російська дослідниця Е.Ю.Полякова пише, що основою менталітету ірландського народу була віра в незалежність, а також упертість і небажання коритись гнобителям.
Одним з перших варто назвати рух рипіперів, тобто прихильників відміни Акту про Унію (repeal (англ.) ? відміна), очолив ОКоннел.
Блискучий оратор і агітатор, він у 1841 р. заснував Асоціацію рипіперів [56; 207]. Однак, ОКоннел був противником революційного руху і не бажа?/p>