Національно-визвольна боротьба ірландського народу проти англійського колоніалізму середини XVII - початку ХХ століття
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
Другий варіант пропонував не змінювати конституційного устрою Англії, Уельсу і Шотландії, але ввести особливе законодавство, що поширювалося виключно на ірландські справи під контролем Лондонського парламенту. Третій варіант передбачав відміну Акту про Унію і приєднання Ірландії до Англії на підставі відданості ірландської нації англійській короні [56; 214]. Це була найбільш радикальна пропозиція , так як зберігаючи монархію, Ірландія заявляла про незалежність рішень своїх внутрішніх проблем і таким чином про політичну рівність із Англією.
?8 червня 1886 р. після довгої боротьби біпль про гомруль було провалено у другому читані 841 голосом проти 311. Чемберлен і 93 ліберали голосували разом із консерваторами проти уряду. Як свідчить М.Тихонова, саме Чемберлена Торнелл охрестив людиною, що поховала гомруль. Ідея гомруля повисла в повітрі і відродилась лише в 1883 р. Однак і другий біпль Гладстона про гомруль було провалено. Правда, уже не общинами, а палатою лордів. Лише 18 серпня 1914 р. нещасливий законопроект став нарешті законом, але втілення його у життя було відкладене до кінця першої світової війни.
3.2 Визначальні аспекти участі Шин-фейн та Ірландської республіканської армії у національно-визвольній боротьбі
В Ірландії існували і схрещували зброю на політичній арені чотири основні політичні угрупування. На крайньому правому крилі знаходились юніоністи, що виступали за збереження без змін унії 1801 р., старих колоніальних порядків. Головною політичною силою ірландського націоналізму аж до 1916?1917 рр. залишалась Ірландська парламентська партія (ІПП) чи гомрупери [22; 263]. Зростання і закріплення в Ірландії нового прошарку - національної буржуазії, а також національної інтелігенції знайшов своє вираження в політичній сфері.
У 1905 р. була створена нова політична партія Шин?фейн (з гельської - ми самі). В цих словах полягала основна суть політики, яку проводила дана партія. Шинфейнери хотіли, щоб Ірландія розраховувала лише на свої власні сили, а не шукала допомоги чи милості Англії, вони відстоювали ідею незалежності, спираючись лише на власні сили. Шин?фейн підтримувала рух за гельську мову і культурне відродження. У своїй політиці Шин?фейн виступали проти безуспішних парламентських акцій, не чекаючи від них ніяких результатів. У той же час вони вважали збройну боротьбу нереальною. Шин?фейн виступали із пропагандою своєрідної відмови від співпраці з англійським урядом. Керівник партії Артур Тріффіт приводив приклад Угорщини, де політика пасивного опору мала успіх [40; 422].
Ідеї Шин?фейн повільно поширювались серед ірландської молоді. Вони не викликали в Ірландії несподіваної пожежі. Лише після 1916 р. все змінилось докорінним чином. Адже в 1916 р. в Дубліні вибухнуло повстання, що очолювалося Ірландською громадянською армією на чолі із Дж. Коллолі. Напевно звідси розпочинається історія утворення і діяльності Ірландської республіканської армії. Так, на думку Г.Токаревського, ІРА виникла в 1905 р. після обєднання Ірландської громадянської армії Дж. Коллолі і Національних волонтерів (військова організація партії Шин?фейн).
Тоді, як І.Ніколаєв стверджує, що Ірландська республіканська армія виникла у 1920 р. Напевно можна вважати справедливою думку Гольмана про те, що із 1919 р. Ірландським волонтерам надано назву Ірландської республіканської армії. Адже саме під час назрівання національно?визвольної революції серед ірландського народу поширювалася думка про республіку. А в 1905 р. існувала організація Ірландських волонтерів, що була військовою опорою Шин?фейн.
Ірландські волонтери утворились як народна армія, що переслідувала близькі і зрозумілі широким масам населення загальнонаціональні цілі боротьби за свободу. Саме вони повинні були виступити в якості головної ударної сили в повстанні 1916 р. в Дубліні, що дістало в народі імя Червоної чи Кривавої пасхи. Керівники повстання сподівалися, що приклад повстанців приведе до загальнонаціонального вибуху і в умовах, коли основні збройні сили Англії були зосереджені на фронтах Першої світової війни, до визволення країни від колоніального рабства.
Основний документ повстання ? Республіканська декларація, ? буржуазно-демократичний за своїм характером, був звернений до усього ірландського народу і мав на меті сприяти створенню загальнонаціональної, антиімперіалістичної коаліції. Декларація стала плодом союзу радикально-демократичного крила національно-визвольного руху з авангардом ірландських робітників. Автори її ? Пірс і Коннолі ? закликали народ до зброї в імя його права необмежено і повно володіти своєю країною і розпоряджатися її долями. Вони обіцяли ірландцям усю повноту демократичних свобод, щастя і процвітання усієї нації.
Але задумам повстанців не судилося збутися. Ідею повстання в останній момент відмовилося підтримати керівництво Ірландських волонтерів. Із їх загального числа (15?18 тис. чоловік) в бойових діях взяло участь не більше 1 тис. чоловік [22; 279]. Хоча, незважаючи на це, повстанці на протязі тижня героїчно утримували Дублін. Після розгрому повстання керівники, що здалися, були по?звірячому розстріляні британськими карателями. Декілька тисяч чоловік кинуто до концтаборів. Я назавжди відібю у ірландців бажання бунтувати - заявляв командуючий британськими каральними силами в Ірландії генерал Дж.Максуелл [22; 273].
Повстання 1916 р. виявилося міцним по?/p>