Національно-визвольна боротьба ірландського народу проти англійського колоніалізму середини XVII - початку ХХ століття
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
?товхом процесу консолідації ірландської нації, фактором швидкого зросту національної свідомості. Раніше непомітний Шин?фейн, чисельність якої скоротилась в перші воєнні роки до маленької групки найбільш близьких однодумців і друзів Гріфітса, несподівано набула популярності. Під знамена цієї організації потяглися десятки і сотні тисяч людей. уже в 1917 р. в містах і сільських округах Ірландії діяло 1,2 тис. (за іншими даними - 2 тис.) місцевих відділень Шин-фейна. До них зараховували себе 250?300 тис. чоловік [22; 281]. Курс гомрулерів на повну співпрацю і обєднання військових зусиль Ірландії і Англії довів свою повну нездійсненність.
В грудні 1918 р. національні сили на чолі із Шин?фейн отримали повну перемогу на перших післявоєнних парламентських виборах [40; 73]. В результаті виборів Шин?фейн завоював 73 із 105 місць в ірландських парламентських округах [22; 284]. Шинфейнери домагалися свого обрання в англійський парламент зовсім не для того, щоб засідати в ньому. Вони переслідували зовсім іншу мету - неспівпраця і бойкот.
Новий 1919 рік став свідком великих подій в Ірландії. Депутати-шинфейлери відмовились засідати у Вестмінстері і в січні оголосили про створення ірландського парламенту - Дойпа [22; 285]. Партія Шин-фейн очолить боротьбу ірландського народу у національно-визвольній війні 1919?1921 рр. Ірландська республіканська армія відіграватиме в ній основну роль як військове формування. Партія Шин-фейн і ІРА існують та діють і сьогодні. ІРА ніколи не визнавала поділу Ірландії. У цьому її відмінність від партії Шин?фейн як легальної організації католицьких націоналістів. Спочатку ІРА вела боротьбу проти англійців за незалежність країни. Після того, як Ірландія стала незалежною державою, головною ціллю ІРА є приєднання Ольстера до Ірландської Республіки. Основним методом досягнення даної цілі тривалий час був терор [26; 173].
Більш як 50?річний досвід боротьби проти метрополії, де поєднується політична, ідеологічна, пропагандистка діяльність, засвідчує витривалість та життєздатність цього угрупування. Фінансування організації відбувається за двома каналами - внутрішнім та зовнішнім. Кошти іззовні, у першу чергу надходять від ірландської діаспори в США, де мешкають близько 25 млн. осіб ірландського походження [24; 173].
ІРА поєднала в собі компоненти національного, релігійного та державного тероризму. Сучасний етап діяльності ІРА розпочався в 1969 р., коли в Ольстері відбулися масові виступи ірландців, здебільшого католиків, проти дискримінаційної політики офіційного Лондона. Ситуація загострилася настільки, що було введено додатковий контингент британських збройних сил, які й стали головною мішенню терористичних акцій з боку Ірландської республіканської армії.
Найбільш гучними терористичними акціями ІРА є вбивство члена королівської родини лорда Маунтватенна (серпень 1879 р.), організація вибуху в Гранд отелі у Брайтоні під час зїзду консервативної партії, жертвами якого стало близько 40 осіб, 6 з них загинули [26; 175].
Відкидаючи існуючу в Британії думку про природну схильність ірландців до насилля, Е.Ю.Полякова пише, що насилля в Ірландії і тероризм, як його специфічна форма - це трагедія для ірландців, і існують вони не самі по собі, а міцно повязані із багатолітньою боротьбою проти англійського панування… коли насилля породжує насилля, коли сформувалась схильність до збройних методів боротьби, склалось уявлення про їх історичну справедливість [47; 16].
Отже, як бачимо багатолітня боротьба ірландського народу проти англійського панування не лише не вирішувала, але й породжувала проблеми, які існують і сьогодні. Так, Ірландська республіканська армія, яка боролася за здобуття незалежності для Ірландії переросла в терористичну організацію, яка порушує мир і спокій, а часто і забирає життя людей.
.3 Причини, хід та наслідки англо-ірландської війни 1919?1921 рр.
Цей важливий період національної історії Ірландії поділяється на два невідємно повязані між собою етапи - англо-ірландську війну 1919?1921 рр., яку історики називають ще ірландською війною за незалежність і громадянську війну, яка розпочалася із літа 1922 р.
Основною причиною розвязання збройної боротьби, на думку істориків (Л.Гольмана, А.Колпакова, В.Куніної, Ю.Саприкіна), стала безкомпромісна політика британського уряду в Ірландії. Її напрямки визначали окрилені військовою перемогою консерватори. Так, лише за період із 1 січня по 8 листопада 1919 р. британські опозиційні війська і королівська жандармерія провели в країні 11 тис. вторгнень в житла ірландців, було винесено близько 1 тис. судових вироків, із них третина - військовими трибуналами [22; 291]. Як бачимо, у ірландців не було іншого вибору ніж приступити до збройної боротьби. 21 січня 1919 року поблизу містечка Солохедберг в Тіплерері група волонтерів із Д.Бріном на чолі атакувала поліцейський ескорт, що охороняв вантаж вибухівки. Остання була захоплена, два жандарми вбито на місці.
Саме ці події історики зазвичай датують як початок англо?ірландської війни, котра влітку 1920 року охопила значну частину країни.
Того ж дня, як повідомляє Гольман, в Дубліні 29 із загального числа 73 обраних на недавніх парламентських виборах шинфейнських депутатів (інші знаходились в британських тюрмах) зібралися в приміщенні ратуші і проголосили себе повноважним законодавчим органом - парламентом. На своїй першій сесії Дойл (парламент) прийняв три важливих документи: Декларацію незалежності,