Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
µрiї панувала єдина мова державна. Усi iншi вважалися варварськими. Виняток було зроблено з часом тiльки для грецької мови.
При Веспасiанi (1 ст. н.е.) вчителi-словесники були звiльненi вiд мунiципальних i вiйськових повинностей, а штатнi граматики i ритори стали утримуватися державою. Розумiли правителi Риму, як забезпечити у гiгантськiй державi панування латинської мови, отже, i своє панування. А хiба рiзниця в умовах працi та в оплатi вчителiв української i росiйської мов мала iншу мету?
Але чомусь так завше виходить, що самі жителі універсальної держави неминуче сприймають свою країну не як печеру в понурій пустині, а як землю обіцяну, як мету історичного прогресу, писав знаний філософ історії А. Тойнбі. Поживши в універсальній державі, західний ліберал, напевне, дізнався б, що оте його чомусь розшифровується як політика батога і медяника.
3. Україна впродовж столiть перебувала у складi держав, чия мовна полiтика мала за зразок, на жаль, зовсiм не феномен Мiтрiдата…
Заборона національної історії, заборона національної мови, заборона національної церкви ось грізна тріада, якою століттями забезпечувала себе імперія (О.Пахльовська).
4. У час перебудови мови союзних республiк одержали державний статус, що мало послужити захистом проти цiлковитого витiснення цих мов на периферiю суспiльного буття. Завдання полягає в тому, щоб декларовану державнiсть мови втiлити в життя.
5. Немає нiмих держав. Їхнi зовнiшнi та внутрiшнi функцiї завжди реалiзуються певною мовою чи мовами. У Швейцарiї, наприклад, офiцiйнi документи публiкуються одночасно чотирма мовами, у колишнiй Югославiї застосовувався принцип ротацiї: мови союзних республiк використовувались на державному рiвнi за чергою.
6. В СРСР роль державної мови виконувала росiйська мова, хоч юридично такого статусу вона не мала. Законом про мови в СРСР росiйська мова була оголошена офiцiйною, що є фактично синонiмом державної. Таким чином, усi iншi мови ставали неофiцiйними, їх декларована державнiсть примарною, а реалiзацiя цiєї державностi мов у повному обсязi проблематичною, позаяк i надалi офiцiйна мова мала можливiсть витiсняти мови неофiцiйнi з найважливiших сфер державного функцiонування.
Не було забуто росiйську мову i в горбачовському проектi Договору про Союз Суверенних Держав: за нею визнавалась роль мови мiжнацiонального спiлкування, тобто, її позицiї залишились такими ж, як i в СРСР.
7. Лінгвократія (мововладдя) має повну паралель у вигляді етнократії, тобто влади народу, якому ця мова належить. Так, імперська мовна єдність в СРСР забезпечувалася мовою центрального народу (Л. Кіпніс).
8. Полiтика узаконеної одномовностi в союзi держав анахронiзм: примусове запровадження однiєї мови заважає зближенню та спiвпрацi держав i народiв. Це зрозумiли, наприклад, у США, де не лише перестали вважати свою країну плавильним котлом, але й стали пiклуватися про розквiт етнiчних мов та культур за принципом салату, в якому кожен складник зберiгає свiй смак i запах.
Донедавна в нас дуже любили порiвнювати республiки СРСР зi штатами США, iгноруючи при цьому ту суттєву рiзницю, що в республiках Радянського Союзу проживало корiнне населення з вiковiчними традицiями i власними мовами та культурами, а в американських штатах емiгранти з усього свiту. Дуже вже хотiлося iнтернацiонал-шовiнiстам влаштувати плавильний котел i в СРСР.
Ось як згадує про одного з них, несусвітнього шовініста Суслова колишній Перший секретар Компартії України П.Шелест: Цей ідеолог намагався філософськи виправдати свою політику злиття мов і народів. Навіть запровадив історичний термін щодо винищення окремих націй єдиний радянський народ… Тепер ми пожинаємо плоди того жахливого періоду, що став символом суспільного застою брєжнєвщини, а я б сказав, і сусловщини. Це добре продумана й замаскована пропаганда, спрямована проти піднесення національної свідомості численних народів СРСР; вона закликає лише до єднання на основі єдиної культури, до сповідування партійних постулатів, до визнання зверхності старшого брата. А своє, рідне, прадавнє, що склалося історично, впродовж тисячоліть, топчеться й шельмується, зневажається й руйнується.
9. Засобом уніфікації переплавленої маси була російська мова. Власне кажучи, у цьому й полягає секрет нової історичної спільноти, інтернаціонального братства радянських людей, за яким ми нині так дико тужимо і яке ЗВІДСИ здається нам золотим віком моральності і дружби, справжнім (хоч як дивно) здобутком смердячої радянської влади, прекрасним відблиском хрущовсько-брєжнєвського дебілізму.
Секрет у мові… (Б.Минаев. Русский язык. Огонёк, 1993, №12, с.13).
Інтернаціонал-шовіністам пiдспiвували i допомагали яничари на мiсцях.
Дотеперішнi правителi республiки дбали лише про те, щоб українцi, в цiлому свiтi й на Українi, якомога швидше забули про своє походження, про свiй рiд… Ставлення до української мови в нашому суспiльствi досi було зневажливе, зверхнє, як i до українського народу взагалi. Марксистсько-великодержавнi адепти пророкували її зникнення, i цю полiтику проводили на дiлi (І. Ющук). Факти свiдчать, що говорити про це в минулому часi-передчасно…
10. Радянська ідеологічна машина настирливо підкреслювала факт багатонаціональності як України в цілому, так і окремих її частин. Зокрема стверджувалось, що в Донбасі проживають громадяни 116 національностей. Для національног