Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
жає рiвень духовного розвитку нацiї: словник це те, що нацiя знає про свiт, а граматика це те, як вона про цей свiт говорить.
Знати, берегти i примножувати це знання обовязок кожного українця. Прислухаймося: Я грузин, тому повинен перш за все намагатися розвивати, вдосконалювати свої нацiональнi особливостi, тобто мову, вiру, iсторiю та iн., i тiльки тодi буду гiдним спiвбратом iнших (Акакiй Церетелi).
8. Зацікавлення рідною мовою, історією, малою батьківщиною, таке характерне для цивілізованих націй у наш час, це бунт людини проти засилля стандартизації й уніфікації, бунт культури проти цивілізації, національного Я проти тотальної знеособленості і бездуховності.
9. Людина, яка не розумiє значення рiдної мови, вiддаляє себе вiд культурно-iсторичного досвiду i досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань. Для неї вмовкає українська пiсня, дума, легенда, прислiвя, перед нею зачиняє дверi мистецтво рiдного слова.
Не будучи носiєм цих надбань, такий українець серед своїх трактується як вiдступник, а в чужинцiв вiн перестає бути повпредом свого народу, втрачає привабливiсть i повагу. Звiдси й ставлення до нього як до неповноцiнного, ущербного i навiть пiдозрiлого: вiд збайдужiлого до свого марно чекати пошани до чужого, а тим бiльше вiрностi йому. І дарма такому вдавати палку любов до престижного: кого зiгрiє захоплення лакея?. Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, не може й сам викликати поваги до себе (О.Гончар).
10. …Коли люди не є продуктами певної культури, не мають рідної мови, то це призводить до повного всихання всього людського (І. Берлін).
11. Вимагає уточнення теза про космополітизм науки. Не має батьківщини наука, але мають батьківщину вчені (Л.Пастер). Учений контактує не лише з ученими світу. Він належить до певного народу і повинен з цим народом говорити його мовою не лише на побутові, а й на наукові теми. Адже потрібно створювати підручники, писати науково-популярну літературу, готувати кадри, навчати дітей у школі і т.д. Для всіх цих потреб найкраще надається рідна мова.
12. Народ, який не розумiє значення рiдної мови, не плекає її, не може розраховувати на гiдне мiсце у суцвiттi народiв свiту, його голос не звучатиме у вселенському хорi культур, вiн позбавляє себе надiї на майбутнє.
13. Без мовного звязку з рiдним народом нема повноцiнного нацiонально-духовного життя i вираження особистостi. Воiстину: Коли я молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а серце спить (св. Павло).
14. Занепад рідної мови має наслідком духовне зубожіння народу, його культурну і моральну деградацію. Можна б навести немало фактів для ілюстрації справедливості цих слів стосовно нашого народу. Однак такий стан речей має місце всюди, де рідна мова втрачає свої позиції. Ось що, наприклад, писав у XVII столітті Міколас Даукша: Але я кажу це не для того, щоб ганьбити досконалість і майстерність інших мов, які завжди мали і мають свою славу і ціну у всіх людей, а особливо польської мови, що є для нас майже рідною завдяки дорогому нам обєднанню нашого Великого Князівства зі славною Польською Короною, лише засуджую занедбання, навіть і майже відречення від нашої власної литовської мови. О, Боже, дай щоби ми отямилися і прокинулися колись із того сну!
Невже ж ми не бачимо, як багато куточків нашого Великого Князівства гине через незнання справ, що стосуються віри і духовного спасіння? Як багато людей і по сьогоднішній день живе у невігластві, у важких гріхах і поганських забобонах? Невже ж ми не чуємо, як багато з них умирає, проживши негідне, нехристиянське життя і йде на вічну загибель? Звідки це все?
Тільки через занедбання рідної батьківської мови.
Тут не можна не побачити паралелей між долею литовського і українського воззєднаних народів і їхніх мов.
Не слід думати, що манкурти, які зневажливо ставляться до рідної мови, є лише серед українців. У минулому столітті частина словацьких письменників віддавала перевагу чеській мові, своя ж, словацька, трактувалась ними як мова свинопасів. Подібне спостерігалося і серед росіян. Минуле покоління встидалось говорити по-російськи, бажало Росії тільки неросійського щастя, нарікав словянофіл Ф.Чижов у середині минулого століття.
15. Ставлення до рідної мови є яскравим свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості. Культ рідної мови вияв певності нації в своїх силах, її віри в своє майбутнє.
XI. Двомовність
Україна не давала права Корнійчукові ні Білодідові говорити, що український народ двомовна нація.
В.Сосюра
1. Двомовнiсть (бiлiнгвiзм) досить поширене явище в багатьох країнах свiту. Воно полягає в масовому використаннi двох мов у процесах щоденного спiлкування, коли людина змушена переходити з мови на мову в залежностi вiд того, де i з ким вона спiлкується.
2. За підрахунками вчених, тільки у 22 країнах проживає одномовне населення. У решті країн світу наявна багатомовність. В Індонезії налічується 838 мов, в Папуа-Новій Гвінеї 666, у Нігерії 513. Значна частина населення багатомовних країн у своєму спілкуванні вживає дві, рідше три або більше мови.
3. Двомовнiсть нiколи не буває симетричною, оскiльки мови нiколи не бувають рiвними за обсягом функцiй та соцiальним престижем.
4. Двомовнiсть бiльшою мiрою поширена серед народiв, що не мають власної державностi.
5. В окремих країнах (Канада, Бельгiя та iн.) двомовнiсть (i навiть багатомовнiст?/p>