Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
чином, історія генів та історія мови багато в чому єдині (Л. Каваллі-Сфорца).
Існує бiльш живе свiдоцтво про народи, нiж костi, зброя i могили: це мова (Я. Грiмм).
7. Мова є тим барєром, який стримує змiшування етносiв i виникнення негармонiйних етнiчних поєднань химер iз деструктивною, руйнiвною практикою та iдеологiєю, котрi ссуть кров iз здорових етносiв (Л. Гумiльов).
8. Чим вища форма органiзацiї спiльноти, тим бiльше зростає роль мови в напрямку розширення її соцiальних функцiй та консолiдацiї членiв спiльноти. Народнiсть ще може розпастися на рiзнi етноси, нацiя нi. І одним iз наймiцнiших iнтегруючих, цементуючих засобiв виступає мова.
9. Нацiя найвища природна форма обєднання людей.
Обєднання людства, його розвиток до всеєдності здійснюється через важке, болісне утворення і боротьбу національних індивідуальностей і культур. Іншого історичного шляху немає, інший шлях абстракція, пустота або суто індивідуальний відхід углиб духу, в інший світ. Доля націй і національних культур повинна збутися до кінця (…) Можна й слід сподіватися зникнення класів та примусових держав у досконалому людстві, але не можна сподіватися зникнення національностей. Нація це динамічна субстанція, а не минуща функція; корінням своїм вона вростає у таємничу глибочінь життя. Національність є позитивним збагаченням буття, і тому за неї слід боротися як за цінність. Національна єдність глибша від єдності класів, партій та всіх інших минущих утворень у житті народів. Кожен народ бореться за свою культуру і за вище життя в атмосфері національної кругової поруки. І великий самообман прагнути творити будь-що поза національністю (М. Бердяєв).
Мова забезпечує нормальне функцiонування нацiонального органiзму в усiх його виявах полiтичному, економiчному, культурному та iн. Мова головна ознака нацiї.
10. У загальносвiтовому процесi розвитку людських спiльнот, який окреслюється формулою вiд народу до нацiї, мовi належить першорядне мiсце.
11. Знищення мови (лiнгвоцид) є найважливiшою передумовою етноциду знищення народу як культурно-iсторичної спiльноти, його асимiляцiї iншим народом.
Це розумiють усi завойовники. Лiнгвоцид є завжди їхньою стратегiчною метою. Рiзними бувають тiльки тактика лiнгвоциду та його форми.
12. Існує думка, що мова не є найважливішою ознакою нації. Хоч дивно, її надибуємо навіть у деяких прихильників української національної ідеї. Так, В.Антонович стверджував, що мова це зверхня ознака і що національність охоплює всі функції душі чоловіка, а не залежить виключно від мови. Як приклад він наводив ірландців, яких англійці мучили мало не 700 літ, засуджували на смерть за тримання у себе ірландського вчителя або священика, але домоглись лише того, що три чверті ірландців перейшли на англійську мову, залишившись при цьому непримиренними ворогами англійців. Д.Донцов з неприхованою солідарністю цитував Ф. де Кулянжа: населення, людську юрбу єднає в націю не спільність мови, не територія, не однаковість матеріальної культури, тільки чинник духовної природи. А наш сучасник В.Мороз пише: …України справжньої найбільше не в слові, не в мові, а далеко за мовою, в тих глибинах, куди не досягне жодна русифікація. (…). Так, мову треба цінити, але не треба робити це головним чинником у національному житті, бо тоді ми стаємо дуже вразливі, тоді ми робимо головним те, що найлегше зруйнувати.
Знати б, що це за глибини і як вони існують поза мовою і без мови! Цього не знають, мабуть, і асимілятори. І тому не шукають цих глибин та Морозових біо- і етнопсихологічних моментів, що визначають націю, а беруться передусім за мову, усвідомлюючи чи інстинктом хижака відчуваючи, що, зруйнувавши мову, вони доберуться до глибин і знищать там моменти.
13. У цьому легко переконатися, побувавши на тих теренах Угорщини, Польщі, Росії, Словаччини, де колись жило українське населення і позбулося своєї рідної мови. Що залишилось українського в колишніх русинах на північ від лінії ДебречинМішкольц? Хіба що деякі релікти греко-католицького обряду. Якщо приклад з українцями Закарпаття не переконливий, то можна пригадати русифікованих угро-фінів, онімечених словян і т.д.
Коли ж уважати, що Франція це в етнічному плані те саме, що доцезарівська Галлія, Румунія це стародавня Дакія, а Єгипет той самий, що при фараонах, бо у рухах регулювальників на вулицях Каїра впізнаються жести, зафіксовані на давньоєгипетських фресках, то про такі речі, як боротьба з іноземними загарбниками за свою державність, за свою національну незалежність, нема що й говорити. Навіщо боротись, коли й так залишимось тим, ким були? Он єгиптяни, творці однієї з найперших і найвеличніших цивілізацій світу, після арабського завоювання перейшли на іншу релігію і іншу мову, але залишились єгиптянами! Але це на так.
14. Мова це не зверхня ознака, яку можна поміняти, як шаровари з вишиванкою на смокінг, залишившись при цьому щирим українцем. Це надзвичайно важливий складник єства людини, а тим більше тієї спільноти, що обєднана мовою. Мова органічно поєднана з психікою людей, з глибинами свідомого і підсвідомого. Мова дім духу (М.Гайдеггер), у тому числі й того, що робить англійців англійцями, японців японцями, а басків басками. Мав рацію великий учений і великий патріот України Іван Огієнко (митрополит Ілларіон) стверджуючи: …А коли єсть окрема мова, то єсть і окремий народ.
15. Ті, що не вважають мову за одну з найважливіших етнічн