Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
?ви своєї етнічної, національної приналежності. Так, на вулицях колись німецькомовної Праги чеські студенти та молода інтелігенція голосно, з викликом розмовляли по-чеському, виражаючи в такий спосіб і своє ставлення до засилля німецької мови на їх рідній землі, і свою відданість національним вартостям. Виразом такої ж позиції є й Шевченкове вмію, та не хочу щодо вживання російської мови.
12. Ми перелiчили найголовнiшi функцiї мови, усвiдомлення яких суттєво впливає на ставлення до мови, глибину i повноту її вивчення, на її використання.
…Мова діє в усіх сферах духовного життя як творча сила, і якщо далі прослідкувати цю проблему, то важливість мови стане ще більш очевидною. Той, хто не схильний настільки поціновувати мовний вплив серед форм знання, має постійно розмірковувати, як далеко зайшли б ці форми знання, коли б мови не було взагалі (Л.Вайсгербер).
Мова явище системне. Її функцiї виступають не iзольовано, вони проявляються у взаємодiї. Вiдсутнiсть чи неповнота використання якоїсь iз них згубно впливає на мову в цiлому, а це, своєю чергою, вiдбивається на долi народу.
V. Взаємодія мов
1. Жодна мова не iснує iзольовано: мови контактують і взаємодiють мiж собою. Найбiльш поширеним видом i результатом цiєї взаємодiї є проникнення елементів однієї мови до іншої.
2. Запозичуються слова, словотворчi моделi та елементи, синтаксичнi конструкцiї i навiть звуки.
Так, російська мова запозичила з української слова борщ, хата, кожух, девчата, хлебороб, повстанцы, позавчера, самостийный; за зразком українських назв типу Полтавщина росіяни почали говорити Смоленщина, Орловщина і т.п.
Запозичення мовних одиниць відбувається паралельно з запозиченням позамовних реалій. Українці принесли з собою (у Московщину. В. І., Я.Р.-В.) свою велику культуру, і вплив їхній одбився на Москві на всьому житті. Він одбився на будівлі, на малюванні, на одежі, на співах, на музиці, на звичаях, на літературі і навіть на самій московській мові (І. Огієнко).
3. У перiод пробудження нацiональної свiдомостi зявляється бажання повнiстю очистити свою мову вiд iноземних впливiв. Такий пуризм свого часу пережили чехи, угорцi, румуни, якi тисячами i навiть десятками тисяч викидали чужорiднi слова зi своїх мов. Вiдомо, з яким запалом передовi росiйськi письменники виступали проти низькопоклонства перед Заходом, проти iншомовного засмiчення росiйської мови.
В українськiй мовi є близько десяти вiдсоткiв чужомовних за походженням слiв. Оцiнювалися вони по-рiзному. Донедавна вважалося, що українську мову росiйськi слова збагачують, а iншомовнi засмiчують. Виняток робився хiба для тих чужомовних слiв, якi потрапляли в українську мову через росiйську.
У період українізації були спроби запровадити рідномовну термінологію, очистити мову від іншомовних запозичень. Наприклад, пропонувалось замінити екватор на рівник, конус на стіжок, сектор на витинок, штепсель на притичку і т.ін. Зрозуміло, що подібні ініціативи були гостро засуджені як націоналістичні, а ініціатори відправлені в більш холодний клімат або й туди, де нема ні печалі, ні воздиханія. А ось В.Даль, який свого часу замінив гімнастику на придумане ним ловкосилие, дуэт на двоицу, автомат на живулю і самодвигу, продовжував і в радянський час уважатись за великого російського патріота.
4. Запозичення це природне явище в життi мов, воно властиве навiть найбiльш розвиненим iз них.
5. Неприродним, протиприродним є такий стан, коли елементи однiєї мови витiсняються елементами iншої, коли одна мова весь час розвивається в тiнi iншої мови. Тодi вона втрачає здатнiсть до саморозвитку, покiрно наслiдуючи те, що вироблене iншою мовою. У такiй ситуацiї змiшуваною виявлятєься якраз своя, а не чужа мова (Є. Вiндiш).
6. Однобiчна взаємодiя може призвести до того, що мова перетвориться на дiалект iншої, бiльш престижної, а згодом взагалi розчиниться в нiй.
7. Свiдченням реальностi такої перспективи для української мови є iснування так званого суржика безсистемної сумiшi української та росiйської мов, потворного гiбридного дiалекту, яким послуговується значна частина населення України.
Наївно вважати, що люди тільки розмовляють суржиком. Вони ним також і думають. А це призводить до інтелектуально-моральної аморфності, розмитості і невизначеності особистості, втрати нею не лише мовних, а й національних орієнтирів узагалі. Це дає підстави деяким теоретикам стверджувати, що на Півдні України живе якийсь новий, але, звісно, не український народ. У колишній Новоросії, заселення котрої почалося в часи Катерини II (академік, навіть радянський, міг би трохи краще знати історію. В. І., Я.Р.-В.), формується нове етнічне утворення. (…). І не суттєво, що у них записано в паспорті українець, росіянин, молдаванин, усі вони належать до якоїсь нової спільноти, у якої єдиний дах (Н.Моисеев. Национальные проблемы в контексте общих законов развития. Коммунист, 1988, №8, с.57). Тут відсутня дуже важлива деталь: цей дах посилено будувався з російського матеріалу імперськими майстрами, але таки залишився недобудованим.
8. Однобiчна взаємодiя мов спричиняє втрату мовою нацiональної своєрiдностi, мова перестає бути виразником нацiонального свiтосприймання, свiтогляду, культури, духовностi.
Позаяк між національною мовою і національною свідомістю існує нерозривний органічний звяз