Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
члена-кореспондента АН СРСР О.Трубачова: Чи етично скарги про становище української мови починати з того, що вона не є державною (з листа Ю. Заплетiна, Ужгород)? Чи не вимагає цей товариш привiлеїв, котрих явно не має росiйська мова? Бач, чого етiм хахлам захотiлось!
Зовсiм недавно, у першiй половинi 80-х рокiв, було запроваджено положення, за яким учителi росiйської мови проводили уроки не з цiлим класом, а в пiдгрупах i одержували зарплатню на 15% бiльшу, нiж учителi нацiональних мов. Цей дискримiнацiйний захiд посилив вiдчуття другосортностi piдної мови, її упослiдженостi.
Не лише у нанайцiв молодь наша своєї мови встидається. Заговориш, зразу кричать: не ганьби нас! (Огонек, 1991. №4. С.17). Не лише iжорець Гурєв вiдчуває мазохiстськi радощi вiд того, що його мова невдовзi вiдiмре (Литературная газета, 1989, 1 березня). На таких манкуртiв не бiдна й ненька Україна.
Коли минулого столiття наш краянин Н.Кукольник тiльки вимагав заборонити малоросiйську мову (заодно, правда, польську i нiмецьку в остзейських губернiях), то на очах нашого поколiння Щербицький i вся пiрамiда, яку вiн вивершував, доклала максимум зусиль до її лiквiдацiї. Дотепер пече встид при згадцi, як у 60-i роки мовчки взяли новий мовний курс на Українi, коли один iз перших керiвникiв республiки почав демонструвати свою вiдданiсть iнтернацiоналiзмовi читанням промов виключно росiйською мовою. (…). За командою згори росiйською заговорили апаратники всiх рангiв, голови райвиконкомiв i вузiвськi професори, голови колгоспiв i бригадири (Правда, 1990, 11 лютого).
Сумнiвно, щоб один iз перших керiвникiв республiки запустив механiзм прискорення русифiкацiї з власної iніцiативи. Йому це було рекомендовано. А не проявити належної запопадливостi вiн не мiг як зi страху перед небезпекою позбутися становища намiсника України (перед ним це сталося з П.Шелестом, якого за українофiльство зняли з посади першого секретаря ЦК КПУ), так i з уродженого холуйства.
І що ж? Завалилася пiрамiда, щезла дешева калбаса, задля якої жертвували рiдною мовою, а мова таки встояла i вистояла. Дякувати Боговi, не всi українцi сприймають свiт через шлунок.
15. Лiнгвоцид через свободу вибору мови
Справжня свобода вибору можлива тiльки за повної паритетностi, рiвноправностi мов, чого не буває в жоднiй багатонацiональнiй державi, де неминучими є ущемлення, а то й нищення iнших нацiональних культур, мови, нацiонального характеру, провiдних мислячих людей (Ю.Мушкетик).
У життi мов теж спостерiгається воля до влади (Ф. Нiцше), i незахищенi мови опиняються в ролi попелюшки або й щезають з лiнгвістичної карти свiту.
Слова про права людини у виборi мови були в законах СРСР, Румунiї, Угорщини, Польщi, однак реальна дiйснiсть завжди чомусь зводилась до вибору не української мови, а наслiдок цього вибору теж вiдомий: великi масиви нашого етносу були денацiоналiзованi й асимiльованi сусiднiми народами.
Усі, хто читав літературу з питань мовних відносин в СРСР, памятають, що в ній одним із ключових було слово добровільно. Добровільно неросіяни відмовлялись від своїх національних мов, добровільно на роль засобу міжнаціонального спілкування була обрана російська мова і т.д. На думку сучасних польських учених така ж добровільність мала місце і в минулому: На прохання громадян Великого Князівства Литовського (руська мова) наприкінці XVII ст. була замінена польською мовою. Звична логіка поневолювачів: жертва, мовляв, сама просилася в ярмо.
Зараз, коли українська мова оголошена державною, знову чується галас про права людини, про свободу вибору мови. А йдеться про одне: як би, живучи в Українi, не вчити i не користуватись українською мовою. Протиставлення прав нації правам особи (чи навіть взагалі людини) виникає здебільшого у колонізатора, який вважає особою чи то людиною передусім колонізатора і вимагає відтак собі всіх прав, не відмовляючись, звичайно, від прав колонізатора (Л. Кіпніс).
Цiкаво, чи приходить кому-небудь до голови подiбна думка в тих країнах, де з правами людини давно все гаразд? І чому це не обурюються колишнi громадяни колишнього СРСР, наприклад, у США чи Канадi, коли їм, щоб улаштуватись, наприклад, лiкарем, доводиться складати екзамен з англiйської (у Канадi англiйської i французької) мови?
Ну ж бо поїдьте до будь-якої європейської країни i зажадайте вiд громадян, аби розмовляли з вами по-человечески, тобто лише вашою мовою… І щоб у дитсадку та в школi тубiльцi французи чи нiмцi навчали ваших дiтей також тiльки на человеческом языке (І. Драч).
Свобода вибору мови в нинiшнiй Українi означає свободу невибору української мови. Демократичне гасло прийшло на мiсце колишнiх гласних i негласних заборон.
16. Лiнгвоцид через звуження соцiальної приналежностi мови
Вороги української мови, отже i українського народу, з давнiх часiв стверджували, що вона низька, некультурна, оскiльки цiєю мовою нiхто, крiм неписьменних селян, не послуговується. З погляду полонiзаторiв, нею розмовляють лише поп i хлоп, за словами обрусителiв, це мужицька (у новiшi часи колхозна) мова.
То правда, що головний удар поневолювачі наносили по вищих, освіченіших верствах українського народу, щоб його таким чином обезголовити, залишити без проводу. Перш усього українське панство, почасти куплене Москвою, почасти вирізане нею, потрохи заслане, стероризоване або приголублене, швидко покинуло свій народ, перебігло на бік дужчого, здалось,