Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
стосувався каталанської мови. Було заборонено викладати цю мову в школах i вузах, публiкувати нею газети, журнали i книги, правити Службу Божу, листуватись, розмовляти в робочий час, називатись каталанськими iменами, вживати рiднi географiчнi назви, у тому числi слово Каталонiя.
4. У науковому свiтi вважалось, що каталанська мова найбiльш значна iз європейських мов, яка не є офiцiйною мовою незалежної держави. Українську ж мову, носiїв якої бiльше, нiж носiїв усiх мов Іспанiї (кастiльської, галiсiйської, каталанської, баскської) разом узятих, за давньою звичкою чи з конюнктурних мiркувань до уваги не брали.
5. Лiнгвоцид щодо української мови має довгу iсторiю, сторiнки якої ряснiють пiдступом, погордою, нахабством, лицемiрством поневолювачiв та щедро политi сльозами i кровю їхньої жертви нашого народу. Торкнемось лише окремих сторiн та епiзодiв цiєї iсторiї.
6. Лiнгвоцид через заборону мови чужою державою (Церквою)
1690р. Собор російської православної Церкви осудив кіевскія новыя книги С.Полоцького, П.Могили, К.Ставровецького, І. Галятовського, Л.Барановича, А.Радивиловського та інші, наклавши на них проклятство и анафему, не точію сугубо и трегубо, но и многогубо.
1720р. Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросiї будь-якi книги, крiм церковних, якi необхiдно для повного узгодження з великоросiйськими, з такими ж церковними книгами справляти…, щоби нiякої рiзницi i окремого нарiччя в них не було.
1753р. Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянськiй академiї.
1769р. Заборона Синоду Росiйської православної Церкви на друкування та використання українського Букваря.
1784р. Переведення викладання у Києво-Могилянській академії на російську мову.
1786р. Київський митрополит С.Миславський наказав, аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви і правили службу Божу голосомъ, свойственнымъ россійскому наречію. Те ж саме було заведено і в школах України.
1789р. Розпорядження Едукацiйної комiсiї Польського сейму про закриття руських (українських) церковних шкiл та усунення з усiх iнших шкiл руської мови.
1808р. Закриття Руського інституту Львівського університету, на двох факультетах якого (філософському і богословському) низка предметів викладалася українською мовою.
1817р. Постанова про викладання в школах Захiдної України лише польскою мовою.
1862р. Закриття українських недiльних шкiл безоплатних, для навчання дорослих.
1863р. Циркуляр мiнiстра внутрiшнiх справ П. Валуєва про заборону видавати пiдручники, лiтературу для народного читання та книжки релiгiйного змiсту українською мовою, якої не было, нет и быть не может. Цього ж року заборонено ввiз i поширення в росiйськiй iмперiї львiвської газети Мета.
1864р. Статут про початкову школу: навчання має провадитись лише росiйською мовою.
1876р. Указ Олександра II (Емський указ) про заборону ввозу до iмперiї будь-яких книжок i брошур малоросiйським нарiччям, заборону друкування оригiнальних творiв i перекладiв, крiм iсторичних документiв та творiв художньої лiтератури, в яких не допускати жодних вiдхилень вiд загальновизнаного росiйського правопису. Заборонялись також сценiчнi вистави й читання та друкування текстiв до нот українською мовою.
Емський указ, як i чимало iнших, був таємним. Очевидно, вiдали обрусителi, що творять, i боялись розголосу. Прийняття таємних указів з одного боку було протизаконним і злочинним, а з другого таємністю громадяни позбавлялися можливости оскаржень (С.Шелухин).
Москвофіли Галичини привітали указ 1876 року про заборону української мови. Було за що: Росія взялась таємно субсидувати москвофільську газету Слово для протиставлення в Галичині українофільському напрямку ідей. (В. Міяковський).
Москвофілів використовували для боротьби з українством у Галичині і польські шовіністи. Так, М. Здзєховський закликав порозумітися з українцями-русофілами для того, щоб задушити український дух, який не дає спокою галицьким полякам.
1881р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповiдей українською мовою. М.Костомаров у статті Малорусское слово (Вестник Европы, 1881, №1) писав, що з забороною церковних проповідей українською мовою скрізь між малоросами поширюється відчуженість до церкви… якесь вороже ставлення до духовенства. Народ прагне сприймати святе у рідних йому, природних формах.
1884р. Заборона українських театральних вистав у всiх губернiях Малоросiї.
1892р. Заборона перекладати твори з російської мови на українську.
1895р. Головне управлiння у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання, хоча б за суттю змісту вони уявлялись би добромисними (благонамеренными).
Відомо, що в Росії законів ніколи не дотримувались у повному обсязі. Що ж до заборони української мови, то вони навіть перевиконувалися. Цензурний режим вільно міг переходити і на практиці постійно переходив указані правилами рамки (П.Стебницький).
1908р. Указом Сенату Росiйської iмперiї українськомовна культура i освiтня дiяльнiсть оголошена шкiдливою, бо може викликати наслiдки, що загрожують спокоєвi i безпецi.
1914р. Заборона в окупованiй росiйською армiєю Галичинi й на Буковинi друкування книг, газет i журналiв українською мовою, розгром товариства Просвiта, гонiння на Українську Церкву.
Бобринський губернатор Галичини, зайнятої російськими військами, заповнив свою адміні?/p>