Мова і нація
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
о-національних ознак, здебільшого оперують двома прикладами: ірландці і євреї. Зауважимо, що ірландці зробили найбільший внесок у європейську цивілізацію і культуру саме тоді, коли вони ще користувались своєю мовою, а пізніше славились хіба тим, що постачали для англійської культури і науки, так би мовити, ірландських Гоголів і Остроградських. Домігшись незалежності, вони оголосили ірландську мову державною і роблять усе, щоб вона повернулась у всі сфери мовної комунікації.
Що ж до євреїв, то вони справді впродовж своєї історії користувались чужими мовами (арамейською, сірійською, ладіно, ідишем та ін.), але вони ніколи не відмовлялися від івриту мови своєї релігії цієї, за словами В.Жаботинського, батьківщини євреїв. Майже 2500 років ця мова вважалась мертвою, але саме її було відроджено і вдосконалено до рівня сучасних мовних стандартів. Сьогодні це мова воскреслої єврейської держави, мова консолідації громадян цієї країни і євреїв усього світу.
Утрата мови, денаціоналізація народу зводиться на дезорганізацію суспільства, аморальність, спідлення (О.Потебня). Цікаво було б провести соціолінгвістичне дослідження: встановити відсоток українськомовних та неукраїнськомовних злочинців в Україні. Гадаємо, що ця статистика дала б неабияку аргументацію на користь українізації України.
16. Мова головна етнiчна ознака людини. Не існує іншого способу бути людиною, як бути якоюсь людиною, англійцем, росіянином, турком, юкагіром, греком, калмиком і т.д. Людей взагалі не існує і не існуватиме, бо це було б смертю людства. Сьогодні всім зрозуміло, що етнічність у технологічному суспільстві кінця двадцятого століття забезпечує зміст життя людини (Г.Астер, П. Потічний). А робить людину якоюсь, тобто приналежною до певного етносу, саме мова, бо без неї людина не могла б бути нормальним членом етнічної спільноти, членом суспільства.
17. Втрачаючи свою мову, людина тим самим перестає бути членом мовної, а отже етнiчної спiльноти. Тiльки в окремих випадках асимiляцiя мовна i асимiляцiя нацiональна не одне i те саме.
Єврея, цигана, фінна, татарина, німця, зросійщених настільки, що мовою їхньої заповітної думки стала російська мова, ми не можемо зарахувати ні до якого народу, крім російського (О.Потебня).
Проте не слід ототожнювати в кожному випадку мовну ознаку людини з почуттям патріотизму, а в нашому з почуттям українськості. Через рiзнi обставини люди часто не володiють рiдною мовою, однак при цьому зберiгають щирi почуття до України. Чимало з них використовують найменшi можливостi для оволодiння мовою свого народу, залучають до цього iнших i працюють в iмя українського народу.
18. Кожен iз нас мусить памятати, що, iгноруючи свої рiдномовнi обовязки i поступаючись своїми мовними правами, вiн тим самим ослаблює вiдпорнiсть, живучiсть народу, до якого належить.
X. Рідна мова
Микито, рiдний брате!. будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу… Нехай же я хоч через папiр почую рiдне слово…
Ще раз прошу, напиши менi письмо, по-своєму, будь ласкав, а не по-московському.
Твiй рiдний брат Тарас Шевченко
… Не забудь же, зараз напиши письмо-та по-своєму.
15 листопада 1839р. С.-Петербург
З листа Т.Шевченка до М.Шевченка.
Єдиний скарб у тебе рiдна мова,
Заклятий для сусiднього хижацтва.
Вона твого життя мiцна основа,
Певнiша над усi скарби й багатства.
П. Кулiш
1. Рiдною мовою належить уважати мову своєї нацiї, мову предкiв, яка повязує людину з її народом, з попереднiми поколiннями, їхніми духовними надбаннями. До основних квалiфiкацiйних якостей громадянина входить активне володiння рiдною мовою (У.Аммон).
2. Нормальним є, коли рiдну мову дiти засвоюють вiд батькiв. Однак специфiчнi умови iснування нашого народу i породжуванi ними фактори страху i холуйства часто руйнують цей природний у цивiлiзованому суспiльствi процес, а тому в iсторiї України звичнi випадки, коли до piдної мови значна частина українцiв повертається лише у зрiлому вiцi якщо взагалi повертаєьтся…
3. Що ж до двох рiдних мов, iдея яких так iнтенсивно донедавна насаджувалась серед неросiйських народiв, то друга рiдна мова явище таке ж природне, як друга голова в чорнобильських телят-мутантiв.
Про двi рiднi мови можна говорити хiба що стосовно окремих змiшаних сiмей, однак наукою зафiксовано, що вже в третьому поколiннi тут залишається одна мова.
4. Існують нацiї, складовi частини яких користуються рiзними мовами (наприклад, швейцарцi нiмецькою, французькою, iталiйською, ретороманською), є також рiзнi нацiї, що послуговуютьcя однiєю мовою (наприклад, iспанською користуються, крiм iспанцiв, чілiйцi, кубинцi, аргентінцi, мексіканцi та iн.). Однак це не бiльше, як виняток, що пiдтверджує правило: назва народу i його мови мають той самий корiнь.
5. Українська мова є мовою українського народу, отже, вона i тiльки вона повинна бути рiдною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нацiї. Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема (В.Сосюра).
6. Історiя роспорядилася так, що чимала кiлькiсть українцiв як на Українi, так i поза її межами, зберiгаючи свою духовну спорiдненiсть з українською нацiєю, не мала можливостi опанувати рiдну мову. Щоб уникнути повної денацiоналiзацiї власної i своїх дiтей, цi люди перш за все мають оволодiти українською мовою як найголовнiшим каналом звязку з рiдним народом, його культурою та устремлiннями.
7. Рiвень розвитку рiдної мови вiдобра