Диференцiйований пiдхiд у процесi навчання молодших школярiв розвтАЩязувати текстовi задачi

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



?мового розвитку учнiв i стану здоровя учнiв (школи для обдарованих дiтей та пiдлiткiв, школи для дiтей з вiдхиленням у здоровСЧ, класи вирiвнювання) [109,273].

Органiзацiя зовнiшньоСЧ диференцiацiСЧ передбачаСФ утворення класiв високого iнтелектуального розвитку, вiковоСЧ норми, пiдвищеноСЧ педагогiчноСЧ уваги, що, у свою чергу, зумовлюСФ диференцiацiю навчальних програм, навчально-методичного забезпечення, пiдготовку вчителiв до роботи в нових умовах. Зовнiшня диференцiацiя впроваджуСФться в закладах, що мають статус експериментального майданчика, лiцеях, гiмназiях тощо. Пiд час прийому дитини до першого класу звичайних загальноосвiтнiх навчальних закладiв неприпустимим СФ проведення вступних випробувань, тестувань, спiвбесiд, iспитiв [31,15].

Зовнiшня диференцiацiя за математичним змiстом полягаСФ у правильному дозуваннi обсягу роботи та рiвня складностi. Можна, скажiмо, у змiст загального завдання вводити додаткову iнформацiю, щоб допомогти слабким i ускладнити розвязування сильним. Або ж одним зменшувати обсяг завдання, iншим збiльшувати за рахунок творчоСЧ роботи. РЖ нарештi, рiзним типологiчним групам учнiв пропонувати вправи, якi помiтно рiзняться за ступенем складностi [90,28].

Крiм того у навчальному процесi застосовують ще такi види диференцiацiСЧ [126,203] :

1) За здiбностями. Учнiв розподiляють на навчальнi групи за загальними або окремими здiбностями. У першому випадку за результатами успiшностi учнiв розподiляють по класах А, Б, В i навчають за вiдповiдними програмами. Можливi переведення з одного класу до iншого. У другому випадку СЧх групують за здiбностями до певноСЧ групи предметiв (гуманiтарних, природничих, фiзико-математичних).

Таке диференцiювання викликаСФ сумнiви. Дитина, яка потрапила до класу здiбних учнiв, може вважати себе кращою за iнших, що нерiдко спричиняСФ вiдхилення вiд норми у вихованнi. РЖ навпаки, дiти, зарахованi до класу менш здiбних, щодня почуватимуться неповноцiнними. Крiм того, слiд мати на увазi, що здiбностi дитини розвиваються, i важливе значення для СЧСЧ розвитку мають умови, в якi вона потрапляСФ. Якщо СЧСЧ оточують бiльш розвиненi однолiтки, то вона отримуСФ бiльше шансiв для свого розвитку. До того ж, здiбностi людини можуть виявлятися на рiзних вiкових етапах.

2) За вiдсутнiстю здiбностей. Учнiв, що не встигають з тих чи iнших предметiв, групують у класи, в яких цi предмети вивчають за менш складною програмою i в меншому обсязi. Найбiльший недолiк такого диференцiювання в тому, що учнi здобувають не однакову освiту i тому не мають рiвних можливостей для СЧСЧ продовження.

3) За майбутньою професiСФю. Навчання дiтей у школах музичних, художнiх, з поглибленим вивченням iноземних мов.

4) За iнтересами учнiв. Навчання у класах або школах з поглибленим вивченням фiзики, математики, хiмiСЧ, iнших предметiв. Такi класи створюють у школах за умови великоСЧ кiлькостi учнiв, якi виявляють пiдвищений iнтерес до певних предметiв. РЗх формують з восьмого року навчання, коли учнi вже отримали певний рiвень загальноосвiтньоСЧ пiдготовки, на базi якоСЧ можна органiзувати диференцiйоване навчання.

5) За талантами дiтей. Пошук талановитих дiтей i створення умов для СЧх всебiчного розвитку. Пошук здiйснюють через проведення рiзноманiтних конкурсiв, олiмпiад.

6) Диференцiацiя за змiстом. Вона пропонуСФ навчання рiзних груп учнiв за програмами, якi вiдрiзняються глибиною пояснення матерiалу, обСФмом знань i навiть номенклатурою включених питань.

Кожнiй дитинi важливо дати не тiльки знання, а й способи СЧх здобуття. Прийоми диференцiйованих завдань можна звести до таких: диференцiацiСЧ за ступенем складностi завдань, диференцiацiя за ступенем самостiйностi учнiв, диференцiацiя за обсягом.

1) Диференцiацiя за ступенем складностi це добiр рiзноманiтних завдань, якi можна класифiкувати таким чином: завдання, що потребують рiзноСЧ глибини узагальнення i висновкiв; завдання, розрахованi на рiзний рiвень теоретичного обТСрунтування роботи, що виконуСФться; завдання репродуктивного i творчого характеру [70,19].

Диференцiацiя за ступенем складностi використовуСФться не лише як засiб систематичного i послiдовного розвитку мислення учнiв. А й для формування позитивного ставлення до навчання, бо розвязання посильноСЧ задачi стимулюСФ до подальшоСЧ працi i пiдвищуСФ самооцiнку своСЧх можливостей. Для цього пiдбирають завдання з нарощуванням ступеня складностi. Поступове ускладнення завдань даСФ учням можливiсть перейти на вищий рiвень пiзнавальноСЧ дiяльностi. Завдання пропонуються на картках чи на дошцi. Легше завдання позначаСФться синiм кольором, складнiше червоним. Дiти самi обирають завдання, що вчить СЧх оцiнювати своСЧ можливостi [106,3].

2) Диференцiацiя за ступенем самостiйностi всiм учням пропонуються завдання однаковоСЧ складностi, але при цьому диференцiюСФться мiра допомоги рiзним групам школярiв. Зокрема, кiлькiсть iнформацiСЧ про хiд розвязання допускаСФться вiд найбiльш повноСЧ до найстислiшоСЧ [70,19].

РЖнформацiя також варiюСФться за характером:

  1. конкретизацiя завдання;
  2. розвязання допомiжних завдань, що приводять до вирiшення основного завдання;
  3. вказiвка на прийом розвязання, навiднi питання. Наочне пiдкрiплення.

Використовуються такi способи:

  1. на етапi контролю, корекцiя знань робота дворiвневих, трирiвне

вих груп;

  1. на етапi вивчення нового матерiалу багаторазове пояснення, поСФд-

нання фронтальноСЧ, пар?/p>