Диференцiйований пiдхiд у процесi навчання молодших школярiв розвтАЩязувати текстовi задачi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? взаСФмодопувнюють один одного на всiх ступенях шкiльного математичного навчання. Вони призначенi для тих школярiв, якi проявляють пiдвищену зацiкавленiсть до математики i мають бажання i можливiсть працювати бiльше вiдведеного для цього часу на уроцi [31,10].
Перший вид диференцiацiСЧ рiвнева диференцiацiя виражаСФться в тому, що, навчаючись в одному класi, за одною програмою i пiдручником, учнi можуть засвоювати матерiал рiзного рiвня складностi. За цих умов визначальним повинен бути не середнiй i не високий рiвень вимог до результатiв навчання, в якому формулюються мiнiмально необхiднi вимоги до засвоСФння знань. На основi рiвня обовязкових результатiв формулюються бiльш високi рiвнi засвоСФння знань i умiнь. Такий пiдхiд до створення програм, пiдручникiв, навчальних посiбникiв i органiзацiСЧ навчального процесу одержав назву рiвневоСЧ диференцiацiСЧ [31,10]. Рiвнева диференцiацiя навчання СФ запорукою розвитку дiтей з рiзними здiбностями й iнтересами.
Цей вид диференцiацiСЧ навчання передбачаСФ групову дiяльнiсть у навчальному процесi. Така дiяльнiсть даСФ змогу iндивiдуалiзувати процес навчання, створити умови для спiлкування. ВзаСФмний контакт школярiв у процесi виконання завдань сприяСФ встановленню колективних стосункiв, формуванню почуття обовязку та вiдповiдальностi за спiльну працю. Пiд час роботи в групi учнi мають можливiсть вiдразу зясовувати незрозумiлi для себе питання, своСФчасно виправляти помилки, допущенi в процесi розвязування вправ, вчитися вислуховувати думку свого товариша, вiдстоювати та обТСрунтовувати правильнiсть власних суджень, приймати рiшення. [31,12]
Органiзовуючи навчання за рiвнями, учитель повинен дуже добре знати:
- iндивiдуальнi можливостi кожноСЧ дитини;
- визначити критерiСЧ обСФднання учнiв у групи;
- визначити правила спiвпрацi учнiв у групi;
- вчити працювати в групi;
- удосконалювати навички i здiбностi учнiв у груповiй та самостiйнiй роботi;
- систематично здiйснювати диференцiацiю на уроках;
- здiйснювати постiйний контроль за самостiйною роботою учнiв;
- вмiло використовувати засоби заохочення;
- вiдмовлятися вiд малоефективних прийомiв органiзацiСЧ навчання, замiнюючи СЧх бiльш рацiональними.
Суть рiвневоСЧ диференцiацiСЧ полягаСФ в реалiзацiСЧ певного змiсту освiти на рiзних рiвнях вимог. Кожен учень маСФ засвоСЧти з навчальних предметiв мiнiмум, необхiдний для забезпечення загальноосвiтньоСЧ пiдготовки. Крiм того, дiтям, якi мають нахил та особливий iнтерес до тiСФСЧ чи iншоСЧ галузi знань, надаСФться можливiсть засвоСЧти цей предмет на пiдвищеному рiвнi прикладному або ще вищому творчому.
За однаковий час не можна всiх школярiв навчити якiсно на запропонованому рiвнi. Здiйснюючи диференцiйований пiдхiд до дiтей у навчаннi i вихованнi, треба знати особливостi кожного, враховувати СЧх у роботi.
Рiвнева диференцiацiя навчальноСЧ дiяльностi учнiв визначаСФться:
- Здiйсненням диференцiйованого пiдходу, який передбачаСФ вивчення iндивiдуальних особливостей учнiв i видiлення на цiй основi типологiчних груп.
- Сприятливими умовами для навчання i розвитку школярiв iз рiзним рiвнем навчальних можливостей, що створюються за допомогою таких органiзацiйно-управлiнських заходiв:
- визначення часу здiйснення диференцiйованого пiдходу (на уроцi чи поза уроком);
- послiдовнiсть застосування (на всiх чи окремих етапах навчального процесу);
- добiр дидактичного матерiалу: якiсний, що визначаСФться характером завдань; кiлькiсний, що визначаСФться додатковим матерiалом як для сильних, так i для слабких дiтей;
- характер навчання (поглиблене чи прискорене, або i поглиблене, i прискорене вивчення програмового матерiалу);
- диференцiацiя навчальних завдань, якi вiдрiзняються за змiстом, ступенем складностi, - темп оволодiння програмовим матерiалом, форми органiзацiСЧ навчальноСЧ дiяльностi, дози та характер допомоги, що надаСФться учням пiд час виконання роботи;
- варiювання методом контролю, корекцiСЧ та оцiнювання навчальних досягнень учнiв.
В умовах класно-урочноСЧ системи навчання рiвнева диференцiацiя повстаСФ ефективним засобом формування в учнiв самооцiнки та самоконтролю.
Другий вид диференцiацiСЧ зовнiшня диференцiацiя. Термiном зовнiшня диференцiацiя позначають таку органiзацiю навчального процесу, за якоСЧ для задоволення рiзнобiчних iнтересiв, здiбностей i нахилiв учнiв створюються спецiальнi диференцiйованi класи, школи. Змiст зовнiшньоСЧ диференцiацiСЧ полягаСФ в конкретнiй спецiалiзацiСЧ навчання в областi стiйких пiзнавальних iнтересiв, схильностей i здiбностей школярiв з метою створення умов для СЧх максимально-iндивiдуального розвитку [4,41].
Зовнiшня диференцiацiя в свою чергу подiляСФться на:
- регiональну за типом шкiл (спецшколи, гiмназiСЧ, лiцеСЧ, коледжi, приватнi школи, комплекси);
- внутрiшньошкiльну (рiвнi, профiлi, вiддiлення, поглиблення, нахили, потоки);
- по паралелях (групи i класи рiзних рiвнiв: гiмназiйнi, класи компенсуючого навчання и т.д.);
- мiж класами (факультативнi, збiрнi, рiзновiковi групи) [105,319].
Зовнiшня диференцiацiя навчання здiйснюСФться за двома напрямами:
- шляхом створення класiв i шкiл на основi спецiальних здiбностей, iнтересiв i професiйних нахилiв учнiв (профiльнi та спецiалiзованi навчальнi заклади, класи з поглибленим вивченням окремих предметiв);
- шляхом створення шкiл i класiв за певним рiвнем загального роз?/p>