Диференцiйований пiдхiд у процесi навчання молодших школярiв розвтАЩязувати текстовi задачi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
учнiв потрiбне для:
- врахування цих даних при комплектуваннi класiв (або груп у межах класу) за рiвнем розвитку;
- обТСрунтованого й перспективного застосування диференцiйованих завдань у межах певноСЧ теми;
- власноСЧ i, по можливостi, точноСЧ корекцiСЧ роботи з рiзними групами дiтей;
- надiйного контролю психiчного розвитку особистостi [104,101].
У педагогiчному процесi зусилля вчителя повиннi бути спрямованi на те, щоб впливати на учня, спираючись на вiдповiднi дидактичнi принципи, i за допомогою певних методичних прийомiв навчити його вчитися, створювати умови, за яких навчання стаСФ виховним, таким, що формуСФ переконання та особистi якостi.
Дiти приходять до школи з рiзною пiдготовленiстю, з рiзним мисленням, увагою, властивiстю памятi. Дiти iз зниженою научуванiстю потребують особливоСЧ форми навчальноСЧ дiяльностi. Дитина, в якоСЧ нестiйка увага, не зможе виконати простих традицiйних завдань. В цьому випадку потрiбна особлива форма подання матерiалу. А дiти iз пiдвищеною научуванiстю? Вони також потребують особливоСЧ уваги вчителя, щоб розвивати своСЧ здiбностi. Отож, навiть за повноСЧ успiшностi всiх учнiв потрiбний диференцiйований пiдхiд [39,5].
Диференцiйоване навчання потребуСФ по-новому вирiшувати вiчнi проблеми: чого навчати (змiст), для чого вчити i як навчати (форми органiзацiСЧ навчально-виховного процесу) [132,6].
Основна мета навчання навчити кожного учня самостiйно здобувати знання, формувати навички, самостiйно виконувати практичнi завдання. Вiдомо, що кожен учень засвоюСФ знання в залежностi вiд своСЧх розумових здiбностей, памятi, темпераменту, практичних навичок [51,29].
Як зорiСФнтувати кожну тему, кожний вид навчальноСЧ працi або кожний етап уроку на кожну дитину? Вiдповiдь на це запитання в сучаснiй педагогiчнiй системi освiти даСФ диференцiацiя. Як реалiзувати диференцiацiю в умовах класно-урочного навчального процесу загальноосвiтньоСЧ школи?
По-перше, слiд вивчити навчальнi можливостi учнiв i визначити типологiчнi групи учнiв. Традицiйна дидактика пропонуСФ враховувати здатнiсть до навчання та навчальну працездатнiсть учня, яку визначають як фiзiологiчну якiсть, повязану з особистим ставленням до навчання, свiдомiстю, прагненням i наполегливiстю учня. Складовими здатностi до навчання СФ: певний обсяг знань, умiнь i навичок, на якi спираСФться школяр пiд час вивчення нового матерiалу, тобто навченiсть; механiзм розумовоСЧ дiяльностi; ступiнь самостiйностi у вирiшеннi проблем; умiння та навички пiзнавальноСЧ дiяльностi. Вiдносно рiвнiв означених параметрiв видiляють групи високих, середнiх i низьких навчальних можливостей.
Класична психологiя навчання визначаСФ такий параметр для створення зручноСЧ системи критерiСЧв, вiдмiнностi розумових здiбностей школярiв для навчання яких використовуСФться термiн научуванiсть. Научуванiсть складна динамiчна система iнтелектуальних властивостей особистостi, що формуСФ властивостi розуму, вiд яких залежить продуктивнiсть навчальноСЧ дiяльностi. Глибина та поверховiсть, гнучкiсть та iнертнiсть, стiйкiсть та хиткiсть, свiдомiсть та несвiдомiсть розумовоСЧ дiяльностi, i нарештi, самостiйнiсть та чутливiсть до допомоги та якостi, вiд яких залежить научуванiсть.
За З.РЖ. Калмиковою, основою типiзацiСЧ СФ спiввiдношення розвитку практичного та словесно-логiчних компонентiв продуктивного мислення, що виражаСФться сумарним показником економiчнiстю мислення, основою якоСЧ СФ успiшнiсть розвязування задач i характер мiркувань. Згiдно з цим показником видiляють три типи школярiв: практики, теоретики i тип вiдносноСЧ рiвноваги перших двох. У серединi кожного типу знову видiляють учнiв з високим, середнiм i низьким рiвнями навчальних можливостей.
По-друге, потрiбно обрати форми i методи навчальноСЧ роботи, адекватнi змiсту матерiалу, етапу процесу навчання, дидактичнiй метi, а також диференцiацiСЧ.
Багаторiчний досвiд роботи вчителiв початкових класiв дозволяСФ зробити висновок, що диференцiйованi завдання передбачають iндивiдуальну роботу з усiма категорiями учнiв, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здiбностей, дають змогу одночасно працювати з учнями рiзного рiвня готовностi до навчальноСЧ дiяльностi [25, 19].
Мiцне i свiдоме засвоСФння матерiалу з математики можливе за правильноСЧ органiзацiСЧ навчально-виховного процесу, коли кожен учень зайнятий розвязанням завдання, яке маСФ певну складнiсть, але посильне для нього. Саме за таких умов здiйснюСФться розвиток пiзнавальних можливостей та iнтересу до навчання. [84,33]. Диференцiйоване навчання це одне з iз способiв досягнення всiма дiтьми загальноосвiтньоСЧ мети навчання з урахуванням СЧх iндивiдуальних особливостей.
Вивчення рiвня знань з математики здiйснюСФться за допомогою спостереження за дiяльнiстю учнiв на уроках, проведення самостiйноСЧ роботи, за iндивiдуальними картками та фронтальних письмових робiт [97,92].
Досить часто в процесi навчання використовуСФться iндивiдуальна робота, коли кожний учень працюСФ над завданнями, призначеними тiльки для нього.
Щоб успiшно керувати навчальною дiяльнiстю дiтей, учитель повинен систематично дiставати повну iнформацiю про хiд засвоСФння дiтьми матерiалу, який вивчаСФться, рiвень оволодiння вмiнь i навичок, якi формуються [89,43].
На уроках математики вмiння розумовоСЧ працi мають особливе значення. Психологи включають сюди такi властивостi як: здiйснення за власною iнiцiативою ретельного ?/p>