Диференцiйований пiдхiд у процесi навчання молодших школярiв розвтАЩязувати текстовi задачi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В°налiзу поставленоСЧ задачi; точне усвiдомлення моменту розумiння вимог задачi; розумiння наявностi чи вiдсутностi знань для СЧСЧ розвязання; побудова чiткого образу мети майбутньоСЧ дiяльностi; попереднСФ планування всiСФСЧ навчальноСЧ дiяльностi; чiтке вiдмежування розумовоСЧ працi вiд виконавчоСЧ сторони; неухильне слiдування за намiченим планом роботи; неперервний контроль за ходом виконання роботи. Тiльки окремим дiтям притаманнi всi аспекти розумовоСЧ працi. У бiльшостi дiтей при виконаннi якогось завдання свiдчить спрямування лише на усвiдомлення сутностi завдання. При цьому власнi розумовi дiСЧ дитина мало усвiдомлюСФ.
Особливого пiдходу вимагають, як учнi з низьким рiвнем навчальних досягнень, так i обдарованi. Звiдси випливаСФ необхiднiсть диференцiйованого пiдходу в навчаннi [18,17].
Диференцiацiя (з лат. differentia) подiл, розчленування чого-небудь на окремi рiзнорiднi, якiсно вiдмiннi елементи [115,43].
Диференцiйоване навчання це спецiально органiзована навчально-пiзнавальна дiяльнiсть (субСФктна педагогiчна взаСФмодiя), яка, враховуючи вiковi, iндивiдуальнi особливостi субСФктiв учiння, СЧхнiй соцiальний досвiд i стартовий стан, спрямована на оптимальний фiзичний, духовний та психiчний розвиток учнiв, засвоСФння необхiдноСЧ суми знань, практичних дiй за рiзними навчальними планами i програмами [95,119]
Успiшне здiйснення диференцiйованого навчання можливе за умов, коли вчитель:
- умiСФ передбачати труднощi, що можуть виникнути в дiтей пiд час засвоСФння матерiалу;
- враховуСФ загальну готовнiсть своСЧх пiдопiчних до наступноСЧ дiяльностi, тобто рiвень сформованих знань, здатнiсть самостiйно працювати, ставлення до роботи;
- використовуСФ в системi диференцiйованi завдання iндивiдуального та групового характеру;
- проводить перспективний аналiз: для чого плануються завдання, чому СЧх треба використати на цьому етапi уроку, як продовжити роботу на наступних уроках [123,100].
Потрiбно памятати, що одноразове, епiзодичне використання диференцiйованих завдань не дасть iстотних змiн у знаннях i розвитку дiтей.
Диференцiйованi завдання мають бути постiйним засобом навчання, а СЧх змiст i методика визначаються за результатами вивчення готовностi дiтей до навчання. Диференцiацiя учнiв маСФ вiдповiдати умовам фронтальноСЧ, груповоСЧ, парноСЧ та iндивiдуальноСЧ форм органiзацiСЧ навчання, якi б створювали можливостi для активiзацiСЧ СЧх навчально-пiзнавальноСЧ дiяльностi. СуттСФвим тут СФ знання психологiчних i розумових вiдмiнностей школярiв для утворення типологiчних груп, якi органiзованi на основi рiзного рiвня знань дiтей.
Приступаючи до роботи в новiй системi диференцiйованого навчання, вчитель повинен усвiдомлювати, що перед ним не просто дiти, яких потрiбно виховувати i навчати, а яскравi неповторнi iндивiдуальностi, яких вiн повинен глибоко поважати, цiнити, у яких поки що мало знань, невеликий соцiальний досвiд, але вони володiють незвичайними перевагами молодiстю i жадобою знань [100,13].
Найповнiше реалiзувати диференцiйований пiдхiд можна на етапi закрiплення матерiалу пiд час виконання самостiйних робiт [71,33]. У процесi використання диференцiйованих завдань необхiдно здiйснювати поступовий перехiд вiд колективних форм роботи учнiв до частково самостiйних i повнiстю самостiйних у межах уроку або системи урокiв. Такий пiдхiд даСФ можливiсть учням брати участь у виконаннi завдань, складнiсть яких зростаСФ.
Диференцiйований пiдхiд до учнiв початкових класiв з врахуванням типових особливостей СЧх учбовоСЧ дiяльностi даСФ змогу ширше використовувати i виховнi можливостi уроку. Навчання зможе повнiше виконати свою виховну функцiю, якщо на кожному уроцi, при роботi з будь-яким навчальним матерiалом вчителi будуть формувати певнi властивостi особистостi учня залежно вiд його iндивiдуально-типологiчноСЧ приналежностi.
Завдяки диференцiацiСЧ дiтям цiкаво, вони отримують завдання, якi СЧм пiд силу. Учнi комфортно почуваються на уроцi, бо кожен працюСФ на рiвнi з усiма i переживаСФ почуття успiху.
Отже, готуючи диференцiйованi завдання, вчитель обовязково зiставляСФ СЧх мету й змiст з рiвнем знань i розвитку учнiв, шукаСФ те спiльне в змiстi й характерi завдань, без чого не можна правильно визначити ступiнь СЧх складностi для кожноСЧ групи, i на цiй основi визначаСФ необхiдний i посильний змiст та обсяг роботи. Лише за таких умов створюються сприятливi можливостi для успiшного навчання кожноСЧ дитини [104,108].
- Характеристика основних видiв диференцiйованого навчання
Диференцiацiя навчання передбачаСФ застосування методiв, органiзацiйних форм, спрямованих як на пiдтягування вiдстаючих у навчаннi, так i на поглиблення знань учнiв, що вчаться з випередженням.
Диференцiацiя навчання це розрiзнення дiяльностi тих, хто навчаСФться, за такими мотивацiйними позицiями особистостi: можу i хочу [26,8]. Змiст диференцiйованого навчання полягаСФ у подоланнi одноманiтностi навчання, обовязкового врахування вiдмiнностей iнтелектуальноСЧ, емоцiйно-вольовоСЧ та iнших сфер особистостi [14,1].
У педагогiчнiй науцi i практицi розрiзняють два види диференцiацiСЧ: внутрiшню i зовнiшню. Часто вживають iншi термiни: внутрiшня диференцiацiя рiвнева диференцiацiя; зовнiшня диференцiацiя профiльна диференцiацiя [105,174]. Рiвнева диференцiацiя за здiбностями та успiшнiстю в навчаннi, а профiльна за нахилами та iнтересами [26,9].
Цi два види диференцiацiСЧ рiвнева i профiльна iснують ?/p>