Дизайн-освiта майбутнього вчителя трудового навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? навчальнi диiиплiни для розвитку в дiтей загальноСЧ художньоСЧ культури, дизайнерського мислення. Отже, тут дизайн потрiбно розглядати як складову системи загальноСЧ освiти саме через те, що вiн максимально охоплюСФ функцiональнi методи пiзнання в будь-якiй дiяльностi i СФ потужним iнструментом iнтелектуального розвитку.
Проблема спiввiдношення краси i користi, як i безкорисливого та утилiтарного, маСФ значний практичний i теоретичний iнтерес, тому здавна цiкавить вчених. Першим iсторичним актом людини було виробництво необхiдних для життя засобiв: СЧжi, одягу, житла, тобто iснувала матерiальна дiяльнiсть i матерiальне спiлкування людей. [13]
Користь, безсумнiвно, перше, що побуджуСФ людину до дiяльностi, однак, саме по собi виготовлення корисних речей i вiдношення користi, ще не СФ показником культури i загального рiвня людини та суспiльства, не сприяСФ незалежностi i свободi особистостi, скорiше навпаки: велика кiлькiсть "корисних" речей, що ввiйшли в оборот суспiльства, виробляСФ в людинi вiдчуття несвободи. РЖ, взагалi, природа людини не може бути виведена з принципу користi, а виробнича дiяльнiсть не повинна керуватись виключно принципом вигоди. РЖ в готовому продуктi людина бачить щось бiльше, нiж користь як таку: в створеному своСФю працею вона бачить свою оречевлену сутнiсть, свою розумнiсть i своСФ людське вiдношення до свiту. Людина, поряд зi сферою цiнностей, необхiдних для фiзичного споживання, створюСФ продукти, що не регламентованi суворою необхiднiстю для СЧСЧ цiлiсного функцiонування. Виробництво i використання предметiв, якi виходили за межi корисного, утилiтарно-необхiдного, складало другий творчий акт пiсля створення штучних знарядь працi, явилось новим проявом активностi людини в сферi почуттiв i думок.
Протягом прогресу людина все бiльше створювала предметiв, якi не приносили СЧй безпосередньоСЧ користi i вигоди. Праця, затрачена на виготовлення предметiв безкорисливого споглядання, зокрема естетичного милування: орнаментiв, фiгурок, татуСЧровок, пташок i тваринок з дерева, кiстки, каменю, була непродуктивною, бо все це не служило вгамуванню голоду, не покращувало якостi знарядь працi, полювання, вiйни, не замiняло утилiтарних цiнностей взагалi,
Тiльки людинi, писав Л.ФейСФрбах, доступнi чистi, iнтелектуальнi, безкорисливi радостi, тiльки людськi очi знають "духовнi бенкети", тiльки людина дивиться на предметний свiт "заради нього самого, тобто заради естетичноСЧ насолоди". [15]
Отже, здатнiсть людини до безкорисливого вiдношення i безкорисливоСЧ насолоди СФ своСФрiдним показником СЧСЧ цивiлiзованостi, культури, свободи. "Почуття, що знаходиться в полонi грубоСЧ практичноСЧ потреби, володiСФ лише обмеженим смислом. Для голодноСЧ людини не iснуСФ людськоСЧ форми СЧжi...".
Людина, як зосередження дiалектичних протирiч i суспiльних потенцiй, потребуСФ кiнцевих продуктiв i прагне до безмежного. Вона намагаСФться закрiпити наявне i спрямована до iдеалу. Внаслiдок цього, породжуванi в процесi взаСФмодiСЧ з дiйснiстю, психiчнi образи володiють властивiстю "вiдкритостi", що дозволяСФ людинi керуватись не тiльки безпосередньою вигодою, переслiдувати утилiтарнi цiлi, ставити виробничi задачi, але й вiдноситись безкорисливо, самоцiнно, насолоджуючись грою, своСЧх родових сутнiсних сил. Тому, наприклад, споглядання прекрасного, як i будь-яка творчiсть, мiстить насолоду сама по собi. РЖнакше кажучи, людина для свого розвитку i самоутвердження потребуСФ в певнiй кiлькостi i в певному дiапазонi непрагматичних реакцiй, iнтересiв, дiй, протилежних тiй "соцiальнiй дiяльностi", яка побуджуСФ тяжко трудитись, керуючись принципом вигоди.
Утворення i розвиток загальноСЧ споглядальноСЧ здiбностi, за допомогою якоСЧ людина проявляСФ свою унiверсальнiсть i належнiсть до роду, органiзовуСФ i мобiлiзуСФ своСЧ почуття, думки i волю, вживаючи для цього як створене своСЧми руками, так i запозичене у природи, СФ однiСФю з умов СЧСЧ виживання i творчостi. Без здатностi до безкорисливого споглядання неможлива свобода руху духовних сил, а без духовноСЧ вивiльненостi немаСФ i творчостi. Зацiкавленiсть в обСФктi безкорисливого споглядання, необхiднiсть звiльнитись вiд пiдкорення утилiтарно-речовому свiтовi, потреба в життСФдiяльностi не "за нуждою", а за "покликом серця" (часто неусвiдомленi i стихiйнi) властивi як печернiй людинi, так i людинi бiльш пiзнiх епох.
Як тiльки первiсна людина вийшла iз першопочатковоСЧ природньоСЧ грубостi i почала виробляти iз золота, срiбла, коштовних каменiв та iнших природних матерiалiв "предмети, без яких можна обiйтися, але СЧх естетичнi властивостi роблять СЧх природнiм матерiалом розкошi, прикрас, блиску, святкового споживання...". Це свiдчило про появу в людинi духовних потреб, що не пiдлягають принципу гомеостазу, а тому вiддалених вiд утилiтарного i корисного. [25]
Дослiдження продуктiв дiяльностi первiсного суспiльства переконуСФ в тому, що навiть у стадноСЧ людини, що володiла "баранячою свiдомiстю", побут був набагато ширшим утилiтарного i вигоди, що вже тодi вона створювала предмети, в яких абстрагувалась вiд СЧх субстанцiйноСЧ доцiльностi. Цей факт вимушенi визнати навiть найбiльш крайнi "виробничники", що намагаються вивести естетичне, мистецтво безпосередньо з працi i з принципу користi.
Розмальовування обличчя папуасом або полiнезiйцем перед ритуальним танцем i тепер вимагаСФ великих зусиль i часу, при нанесеннi фарб або СЧх знiманнi, разом з тим ця процедура дуже далека вiд вир