Дизайн-освiта майбутнього вчителя трудового навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ого предмету.[7]
Вiзьмемо, наприклад, такi сучаснi промисловi вироби, як електрична праска, швейна машина, пральна машина, магнiтофон, автомобiль i т. п. Цi предмети мають рiзний вiк, але кожен з них перенiс значнi метаморфози, поки придбав той вигляд, який надаСФ сьогоднi конструктор чи художник.
Автомобiль, телефон, магнiтофон змiнювали свою зовнiшню форму пiд впливом розвитку науки i технiки, якi безперечно вiдiгравали провiдну роль в еволюцiСЧ того чи iншого предмету. Але iстотний вплив на змiну форми надавали i багато iнших факторiв iсторичнi, соцiально-економiчнi, полiтичнi, психологiчнi.
У рiзних виробiв еволюцiя форми протiкаСФ по рiзному. У деяких за короткий термiн форма переносить великi змiни, в iнших довгий час взагалi не змiнюСФться.
Вироби, функцiя яких столiттями залишаСФться незмiнною, майже не змiнюють i свою основну форму. Це перш за все вiдноситься до предметiв побуту.
Незначну змiну форми ми можемо спостерiгати на прикладi багатьох iнструментiв, якi безпосередньо повязанi з рукою людини: молоток, сокира, ножицi, коса i т. п. Вдосконалювався спосiб виготовлення, змiнювався в деякiй мiрi матерiал, але, оскiльки майже не змiнювалась функцiя, форма змiнювалась мало. Але ,звичайно, бувають i вийнятки.
Якщо ж прослiдкувати еволюцiю форми того чи iншого станка, то тут спостерiгаСФться iнша картина. Швидкий розвиток технiки одразу вiдображався на його зовнiшнiй формi. В залежностi вiд виду енергiСЧ, що застосовувалась для роботи станка, змiнювався його зовнiшнiй вигляд i конструкцiя. Весь час паралельно iз змiною принципу приведення станка в дiю (мускульна енергiя, енергiя вiтру, води, пари i, накiнець, електрика), що впливаСФ на механiчнi i пластичнi властивостi, змiнювалась i його форма.
Швидка i закономiрна змiна форми станка пiдчинялась, в основному, вимогам технiчного прогресу. Причому змiнювався не тiльки станок, але разом з ним i весь iнтерСФр цеху.[7]
Розвиток архiтектури станкiв, машин завжди був тiсно повязаний з архiтектурними стилями вiдповiдноСЧ епохи, хоча самi архiтектори до будiвництва машин чи станкiв нiякого вiдношення не мали. Звязок архiтектури з "малою" архiтектурою машин можна наглядно прослiдкувати з початку 18 столiття аж до сьогоднiшнього дня.
Звичайно, що для тiСФСЧ епохи подiбнi явища були в якiсь мiрi закономiрнi, так як цi машини i станки не тiльки виконували виробничi функцiСЧ, але i були предметами iнтерСФру багатого житлового будинку чи ремiсничоСЧ майстернi. Багатi вельможi i навiть коронованi особи в той час захоплювались токарним мистецтвом.
Пiдпорядкування iснуючому стилю архiтектури тодi ще носило вiдбиток хорошого смаку i такi машини не втратили ще тiСФСЧ чарiвностi, тих високих художнiх якостей, якими вiдрiзнялись вироби, виконанi рукою ремiсника-художника. Пiзнiше до початку РЖX столiття, детальне перенесення архiтектурних форм в машинобудуваннi у звязку iз бурхливим розвитком технiки набуло зовсiм нестримний характер, втрачаючи будь-який звязок з логiкою i призначенням виробу.
Еклектика, тобто змiшування стилiв, яка панувала в той час в архiтектурi, найшла своСФ яскраве вiдображення в "оформленнi" машин. Часто станини для рiзних станкiв виливались з архiтектурними деталями, акантовими листами, рiзьбою та iншими прикрасами, i наСЧвно вважалось, що це надаСФ станку бiльш привабливого вигляду. [4]
Одним з найбiльш наочних прикладiв такого еклектизму мальовничо описанi Марком Твеном пароплави, що ходили по Мiссiсiпi, з СЧх височенними димовими трубами, оформленими у виглядi увiнчаних коринфськими капiтелями колон, з палубними надбудовами, виконаними в стилi "одного iз Людовикiв".
Першi залiзнодорожнi вагони в тоСЧ час носили на собi слiди пануючого стилю. РЗх площадки оформленi у виглядi балкончикiв з балюстрадою з балясин, тай сам вагон всерединi i ззовнi нагадували будинок поставлений на колеса.
Першi телефони, цiкавi зразки яких можна побачити тепер тiльки в музеСЧ звязку, хоч i являлись в свiй час зовсiм новими апаратами, що не мали нiяких прототипiв у минулому, також не уникнули цих еклектичних прикрас у виглядi металевих вiзерункiв, густо накладених на деревяний футляр. Подiбних прикладiв такого фальшивого i часто без нiякого смаку оздоблювання можна навести багато.
Першим, хто поставив питання про форму машин був теоретик машинобудування Франц Рело (1829-1905р), який пройшов шлях вiд учня на заводi до директора БерлiнськоСЧ ремiсничоСЧ академiСЧ. Як творець теорiСЧ кiнематичних пар, вiн не мiг не торкнутися питання про форму машин. СвоСФ завдання вiн бачив у виявленнi i систематизацiСЧ найбiльш загальних законiв i правил формоутворення i намагався показати що машина може бути i повинна бути красивою. [7]
На думку Рело, машинобудування повинно наслiдувати архiтектуру там, де мова йде про формоутворення машин. Взагалi, виходячи з положення про те що машина СФ деяким архiтектурним цiлим Рело вимагав ясностi i чiткостi у спiвставленнi окремих частин, причому пiдкреслював функцiональне значення кожноСЧ деталi. Вiн передбачав, що в майбутньому обовязково появиться вчення про форму машин, що дозволить в кожному окремому випадку знаходити оптимальнi рiшення.
Рело дивився на технiку перш за все з точки зору iнженера, але iнженера широкого профiлю, який глибоко вивчаСФ всi областi машинобудування, iнженера, який дивиться далеко вперед, володiСФ великими здiбностями i схильного до узагальнень.
Велику увагу придiляв вiн ритму i пропорцiональностi, якi за й?/p>